Чим відрізняється стратегія злиття від стратегії поглинання?

Взагалі стратегія злиття і стратегія поглинання відноситься до корпоративної стратегії зростання. Злиття і поглинання є основними способами здійснення стратегії зростання.

Стратегія зростання (розвитку) обирається базовою корпоративною стратегією в тому разі, коли підприємство чи його стратегічна одиниця бізнесу намагаються використати можливості зовнішнього середовища і власні сильні сторони для збільшення підприємства, тобто нарощування обсягів продаж, переважно шляхом проникнення на нові ринки і їх захоплення та підвищення показників ефективності виробництва.

Така стратегія найбільш ефективна в галузях, що динамічно розвиваються із швидкозмінною технологією, коли продукція підприємства знаходиться на стадіях виходу на ринок або розвитку у життєвому циклі товару.

Стратегія поглинання конкуруючих (і не тільки) фірм відбувається через придбання контрольного пакету акцій, тобто більша фірма купує акції меншої фірми.

А стратегія злиття через об'єднання на приблизно рівних засадах в одне підприємство.

 

 

             38. Проаналізуйте специфіку рівнів управління у диверсифікованих підприємствах.

Управління диверсифікованим підприємством здій­снюється на таких рівнях:

1) вищий рівень.На цьому рівні функціонують спостережна рада і правління. Рада ди­ректорів визначає загальну стратегію фірми, правлін­ня — відповідає за її реалізацію. Конкретний розподіл обов'язків між ними регулюється національним зако­нодавством;

2) середній рівень.Представле­ний він центральними службами управління, які здійсню­ють найважливіші управлінські функції, тому їх назива­ють функціональними службами: служба маркетингу, фі­нансова, планування, НДПКР, координації, обліку і контролю та ін. Вони забезпечують підготовку інформації, вироблення рекомендацій із усіх питань, що входять у їхню компетенцію, для прийняття рішень менеджерами вищого рівня;

3) низовий рівень. Його утворю­ють виробничі відділення і стратегічні одиниці бізнесу. Менеджери цього рівня мають певну самостійність, межі якої залежать від системи управління підприємством. Саме на цьому рівні найбільше виявляється його специ­фіка.

 

             39. У яких випадках можливе застосування стратегії прямої вертикальної диверсифікації?

Пряма вертикальна диверсифікація знаходить своє втілення у придбанні фірмою суб'єктів господарювання або у встановленні контролю над структурами, які знаходяться між фірмою і кінцевими споживачами її продукції (тобто над підприємствами-споживачами продукції підприємства-виробника, яке зацікавлене в інтеграції з метою гарантування стабільності збуту, або над гуртовими підприємствами і збутовими організаціями). Даний тип диверсифікації привабливіший при зростанні ціни на посередницькі послуги, а також у випадку відсутності посередників, які б відповідали (задовольняли) вимогам(и) фірми-виробника.

Методами вертикальної диверсифікації виступають консолідація, групування, франчайзинг і цільова пролонгація.

Консолідація передбачає заключення певного підприємства як філії дочірнього підприємства або підрозділу до складу основного. Консолідованим є підприємство, що здійснює більше ніж 50% робіт на виробництві.

Групування передбачає утворення групи підприємств з виділенням основного, з інтегрованих на засадах обміну акціями (взаємної співвласності), взаємних управлінських зв'язків чи надання різноманітних послуг (розроблення технології, соціально-побутове обслуговування, інформаційно-рекламна діяльність тощо).

Франчайзинг передбачає надання інтегрованому підприємству права користуватися торговою маркою, ноу-хау, матеріально-технічними ресурсами.

⇐ Предыдущая1234567Следующая ⇒

Поделиться: