Гарантії конституц. Прав і свобод людини і громад

Під гарантіями конституційних прав і свобод людини і громадянина прийнято розуміти систему умов і засобів, юридичних механізмів забезпечення належної реалізації визначених Конституцією та законами У прав і свобод людини і громадянина.

Система гарантій конституційних прав і свобод представлена загальними і спеціальними гарантіями. Загальні гарантії визначаються рівнем розвитку основних сфер суспільного і державного життя - політичної, економічної, соціальної, культурної (духовної) та інших.

До політичних гарантій конституційних прав і свобод належать, насамперед, такі основні політичні інститути, як інститут народного суверенітету, форм безпосередньої демократії, політичного та ідеологічного плюралізму, багатопартійності та ін.

Економічні гарантії конституційних прав і свобод представлені інститутами власності, економічного плюралізму, свободи підприємницької та господарської діяльності тощо.

Соціальні гарантії конституційних прав і свобод передбачають наявність розвиненого громадянського суспільства, соціальної держави, громадського контролю тощо.

Культурні (духовні) гарантії конституційних прав і свобод виражені в наявності розвиненої національної культури та культури національних меншин, повагою до прав і свобод як до традиційних духовних цінностей тощо.

Спеціальні юридичні гарантії конституційних прав І свобод людини і громадянина в У представлені нормативно- та організаційно-правовими механізмами реалізації цих прав і свобод. Організаційно-правові гарантії представлені системою основних суб'єктів конституційного права, що включає народ У, територіальні громади, органи державної влади й органи місцевого самоврядування та їх посадові і службові особи, політичні партії, громадські організації тощо. Ці суб'єкти конституційного права уповноважені визначати основні права і свободи людини і громадянина, закріплювати механізми їх реалізації та здійснювати судовий і позасудовий захист конституційних прав і свобод людини і громадянина. Нормативні міжнародні гарантії представлені системою міжнародних договорів, угод і рамкових конвенцій у сфері основних прав і свобод людини і громадянина. До основних міжнародних актів у цій сфері відносять Загальну декларацію прав людини 1948 p.. Європейську конвенцію про захист прав і основних свобод людини. Міжнародний пакт про громадянські й політичні права 1966 року, Конвенцію про охорону культурної І природної спадщини 1972 року та ряд інших. Інституційні міжнародні гарантії представлені системою міжнародних установ і організацій, уповноважених здійснювати судовий і позасудовий захист основних прав і свобод людини й громадянина.

 

Конституційні обов’язки люд. І громад

Осн обовязки – закріплені в Конст вимоги, які предявляються кожній особі, аби вона діяла чітко визначеним конст нормою чином ( або утримал від вчин дій) для забезп інтересів с-тва, д-ви, ін осіб.

Види:

Обов'язок дотримуватися К і законів

Обов'язок захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності У, шанування її державних символів. Обов'язок охорони культурної спадщини, відшкодовування завданих збитків.

Обов'язок не заподіювати шкоди природі

Обов'язок поважати честь і гідність інших людей, не посягати на їхні права і свободи.

Обов'язок набуття повної загальної середньої освіти.

Обов'язок піклування про дітей та про непрацездатних батьків передбачений у ст. 51 КУ

 

Поняття громадянства

Громадя́ нство — формально зафіксований правовий статус людини, зв'язок людини (фізичної особи) з певною державою, належність до цієї держави. Громадянство передбачає певну сукупність взаємних політичних, соціальних та ін. прав та обов'язків. Громадянство — це структурний елемент правового статусу особи, який розкриває головний зміст людини і держави, взаємовідносин з державою та суспільством.

Принципи громадянства

Законодавство У  про громадянство ґрунтується на таких принципах:

1) єдиного громадянства — громадянства держави У, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць У. Якщо громадянин У набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з У він визнається лише громадянином У. Якщо іноземець набув громадянство У, то у правових відносинах з У він визнається лише громадянином У; 2) запобігання виникненню випадків без громадянства;

3) неможливості позбавлення громадянина У громадянства У;

4) визнання права громадянина У на зміну громадянства;

5) неможливості автоматичного набуття громадянства У іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином У або набуття громадянства У його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства У одним із подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства У іншим з подружжя; 6) рівності перед законом громадян У незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства У;

7) збереження громадянства У. незалежно від місця проживання громадянина Укр.

Набуття громадянства

Громадянство У набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок встановлення батьківства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами У.

Закон «Про громадянство» визначає особливості набуття гром. У за народженням:

— особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами У, є громадянином У; — особа, яка народилася на території У від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території У, є громадянином У; — особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території У, і не набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином У;

— особа, яка народилася на території У від іноземців, які постійно на законних підставах проживають на території У, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином У; — особа, яка народилася на території У, одному з батьків якої надано статус біженця в У чи притулок в У, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянства того з батьків, якому надано статус біженця в У чи притулок в У, є громадянином У; — новонароджена дитина, знайдена на території У, обоє з батьків якої невідомі (знайда), є громадянином У; — особа, яка має право на набуття громадянства У за народженням, є громадянином У з моменту народження.

Іноземець або особа без гром. можуть бути за їх клопотаннями прийняті до гром У

 

29. Припинення громадянства. Припинення громадянства — це припинення постійного правового зв'язку особи з державою.

Згідно зі ст. 17 Закону «Про громадянство України», громадянство припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) на підставах, передбачених міжнародними договорами Укр.

Вихід із громадянства України — найпоширеніша підстава його припинення. К У (ч. 1 ст. 25) встановлює, що громадянин У не може бути позбавлений права змінити громадянство. Вихід із громадянства —відбувається за особистим клопотанням громадянина на ім'я ПУ. Ніхто не має права заборонити особі змінити своє громадянство. Згідно зі ст. 18 Закону «Про громадянство У», громадянин У, який, відповідно до чинного законодавства, є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства У за його клопотанням.

ЗУ «Про громадянство У» (ст. 19) встановлює підстави втрати громадянства Укр. Такими підставами є: 1) добровільне набуття громадянином Укр. громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин Укр. для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.

2) прийняття до громадянства У внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів;

3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка за законодавством цієї держави не є загальним військовим обов'язком чи альтернативною  службою. Причому підстави, передбачені пунктами 1 і 3, не застосовуватимуться, якщо внаслідок їх застосування громадянин У стане особою без громадянства.

Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного указу Президента України.

 

30. Органи які вирішують питання пов’язані з громад. України

Президент України: 1) приймає рішення і видає укази відповідно до КУ і цього Закону про прийняття до громадянства У і про припинення громадянства У;

2) визначає порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень; 3) затверджує Положення про Комісію при П-тові Укр. з питань громадянства. 

Основним завданням Управління з питань громадянства є організаційне, правове, консультативне та інформаційне забезпечення діяльності ПУ щодо реалізації ним конституційних повноважень стосовно прийняття до громадянства У та припинення громадянства У, надання притулку в У. Комісія при ПУ з питань громадянства: 1) розглядає заяви про прийняття до громадянства У, вихід з громадянства У та подання про втрату громадянства У і вносить пропозиції ПУ щодо задоволення цих заяв та подань; 2) повертає документи про прийняття до громадянства У чи про вихід з громадянства У уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань громадянства або Міністерству закордонних справ У для їх оформлення відповідно до вимог чинного законодавства У.3) контролює виконання рішень, прийнятих П-том Укр. з питань громадянства.Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, його територіальні органи і підрозділи: 1) приймають заяви разом з необхідними документами щодо прийняття до громадянства України та виходу з громадянства України; 4) скасовують прийняті ними рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону “Про громадянство”;

5) виконують рішення ПУ з питань громадянства; 6) видають особам, які набули громадянство У, паспорти громадянина У, свідоцтва про належність до громадянства У (для осіб віком до 16 років), тимчасові посвідчення громадянина У, проїзні документи дитини, довідки про припинення громадянства У; 8) ведуть облік осіб, які набули громадянство Укр. та припинили громадянство Укр..

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: