Прокладання оптичного кабелю в захисних пластикових трубках

Використання методу прокладання ОК у захисних полімерних трубках забезпе­чує ряд значних переваг:

- додатковий механічний захист ОК;

- розширення мережі зв'язку без проведення додаткових землерийних робіт за рахунок прокладання одночасно кількох трубок;

- можливість прокладання ОК великої будівельної довжини (до 4...6 км);

- значно полегшується можливість вилучення пошкодженого ОК або ОК малої ємності і заміни його новим;

- додатковий захист ОК від пошкоджень гризунами;

- застосування методу задування ОК у трубку знижує або повністю виключає повздовжні механічні навантаження на ОК при прокладанні;

- висока швидкість прокладання (швидкість задування ОК у трубку становить від 20 до 60 м/хв).

 

 

1 – барабан з оптичним кабелем

2 – підземна перешкода

3 – напрямні ролики

4 – кабелепрокладач

 

Рисунок 10.5 – Схема прокладання оптичного кабелю безтраншейним способом через підземні лінійні споруди

Матеріалом, з якого виготовляється трубка, є поліетилен високого тиску. Для зменшення коефіцієнта тертя оболонки ОК по внутрішній поверхні трубки під час затягу­вання кабелю можливе нанесення на внутрішню поверхню, наприклад, шару сухого масти­ла або подача в місці вводу ОК у трубку спеціальної рідкої змащувальної суміші.

Прокладання захисних трубок та ОК має здійснюватися при температурі навколишнього середовища від мінус 10°С (в окремих випадках мінус 20°С) до 40°С. При більш низьких температурах трубку чи ОК перед прокладанням належить прогрівати так, як про це сказано в 9.1.

Прокладання захисних трубок може виконуватись у відкриту траншею або відразу у грунт з використанням кабелепрокладачів.

Для прокладання захисних трубок мають застосовуватися важкі кабелепрокладачі з широким кабелепрокладальним ножем. Кабелепрокладач має бути дороблений для встановлення великих барабанів із захисними трубками.

Перед прокладанням захисних трубок за допомогою кабелепрокладача необ­хідно виконати такі підготовчі роботи:

- викопати на початку траси котлован для забезпечення встановлення ножа кабелепрокладача в робоче положення. Розміри котловану мають бути такі: глибина дорівнювати глибині прокладання трубки плюс 100 мм; ширина 800 мм; довжина перевищувати на 500 мм відстань від носка ножа до точки виходу трубки з кабелеукладальної касети. За такого співвідношення розмірів немає небезпеки виходу за межі мінімального радіуса вигину, що може призвести до пошкодження трубки;

- захисну трубку, намотану на котушці, установити на кабелепрокладач або розмотати вздовж траси;

- інші необхідні види підготовчих робіт залежать від конкретного типу або моделі кабелепрокладача.

Для прискорення процесу прокладання захисної трубки безтраншейним спо­собом та уникнення повторення операцій щодо заглиблення кабелепрокладального ножа і заправлення трубки в касету рекомендується з'єднувати кінець кожної будівельної довжи­ни трубки, яка призначена для прокладання, з кінцем прокладеної будівельної довжини, скріплюючи їх з перекриттям (від 0, 8 до 1, 2 м) за допомогою липкої стрічки.

На коротких ділянках траси ВОЛЗ дозволяється прокладати захисні пластикові труби в заздалегідь відкопану механізованим способом, наприклад за допомогою малогабаритного траншеєкопача, траншею.

При прокладанні захисних трубок у відкриту траншею дно її має бути достатньо рівним, без різких перепадів, очищене від каміння та сміття. Якщо грунт містить гостре каміння тощо, трубку потрібно ізолювати за допомогою захисного шару дрібного піску (від 50 до 100 мм над та під трубкою).

Захисна трубка може прокладатися у відкриту траншею безпосередньо з ко­тушки або тимчасово розмотуватися з котушки вздовж краю траншеї з наступним прокла­данням у траншею.

При прокладанні кількох захисних трубок одночасно необхідно стежити, щоб трубки не перетинались та не скручувались між собою у траншеї.

При прокладанні великої кількості захисних трубок допускається їх прокла­дання не тільки в ряд, а також одна на одну. Розміщення трубок має бути зазначене у проектній документації, з урахуванням зазору між ними, який вказаний у 9.1.

При прокладанні кількох трубок в одній траншеї доцільно використовувати трубки з різним кодовим забарвленням або написами, наприклад:

а) оранжева (основна робоча) – укладання в напрямі від головної станції ліворуч;

б) чорна (резервна) – для подальшого використання;

в) коричнева (робоча);

г) сіра (робоча).

Не допускається прокладання трубок, однакових за кольором або іншими кодовими ознаками.

Захисна трубка у відкопану траншею має прокладатися так, як про це сказано в 9.1.

При прокладанні захисних трубок не можна допускати перевищення межі їх міцності на розрив, оскільки трубка може бути пошкоджена. Максимально допустимі зна­чення межі міцності захисних трубок із ПВТ на розрив наведено в таблиці 5.12.

При прокладанні захисних трубок їх внутрішня поверхня має бути сухою та чистою. При низькій температурі навколишнього середовища вода, що потрапила в трубку і замерзла, може перешкодити затягуванню оптичного кабелю.

Захисну трубку слід прокладати по змозі більш прямолінійно. Усякі зміни на­пряму мають бути виконані з максимально можливим радіусом вигину. Під час прокладання забороняється виходити за межі мінімального радіуса вигину, який дорівнює десяти зовнішнім діаметрам трубки.

При зберіганні захисних трубок та прокладанні їх у траншеях необхідно зак­ривати кінці трубок відповідними заглушками для запобігання проникнення в них вологи або їх забруднення.

При прокладанні захисних трубок через річки або канали вони мають заглиблюватися в дно на проектну глибину. Вертикальний спуск, необхідний для досягнення цієї глибини, має бути пологим, щоб забезпечувалися оптимальні умови для прокладання кабелю.

При прокладанні на мостах захисні трубки дозволяється кріпити безпосеред­ньо до конструкцій моста або прокладати їх у діючих металевих трубопроводах, які кріпляться до опор моста. При прокладанні необхідно уникати вигинів трубок, менших за допустимі значення радіуса вигину.

Прокладання ОК, заздалегідь затягненого в захисну трубку, має здійснювати­ся за допомогою кабелепрокладача так, як про це сказано в 10.2.7.

Прокладання захисної трубки із затягнутим оптичним кабелем у відкопану траншею має здійснюватися так, як описано в 9.1.

З'єднання кінців будівельних довжин трубок у суцільну трубку здійснюється зварюванням або за допомогою спеціальних муфт, що забезпечують їх герметичність.

Існують два основні різновиди муфтового з'єднання кінців трубок: за допомо­гою металевих муфт одноразового використання або за допомогою пластикових муфт багаторазового використання.

Металеві муфти рекомендується застосовувати тоді, коли місце з'єднання перебуває в каналі кабельної каналізації. Рекомендується застосовувати поверх металевої муфти термоусаджувальну трубку для забезпечення захисту її від корозії та надання герме­тичності в місці з'єднання трубок.

Металеві муфти (дивись рисунок 10.6) мають правосторонню різьбу з одного боку та лівосторонню з іншого, що дає змогу затягувати кінці двох трубок у муфту простим обер­танням муфти в одному напрямі.

Пластикові муфти (дивись рисунок 10.6) можуть використовуватися багатора­зово, вони герметичні, витримують тиск до 2, 5 МПа.

Пластикові муфти подвоюють зовнішній діаметр трубки в місці з'єднання, і тому рекомендуються для виконання з'єднань захисних трубок в оглядових пристроях кабельної ка­налізації та в траншеї.

 

 

 

1 – металева муфта

2 – пластикові муфти

 

Рисунок 10.6 – Металева та пластикові муфти для з'єднання кінців трубок

 

Орієнтовний перелік матеріалів та пристроїв, що використовуються для про­кладання та монтажу захисних пластикових трубок, наведено в Додатку 1.

Після прокладання та монтажу всіх трубок на заданому напрямі має проводи­тися одночасно контроль на прохідність та герметичність змонтованих трубок. Ці роботи виконуються фахівцями будівельної організації у присутності представника замовника.

Випробування на прохідність проводиться продуванням контрольного порш­ня діаметром 20 мм, оснащеного радіопередавачем. У тому разі, коли поршень застряне у трубці, його місцезнаходження необхідно відшукати за допомогою локалізуючого пристрою, у знайденому місці відкопується котлован та проводиться ремонт трубки. Довжина відрізка трубки, в якому проводиться випробування на прохідність, не повинна перевищувати 2 км. Після випробування на прохідність відрізків довжиною 2 км вони з'єднуються на задану довжину відповідно до будівельної довжини ОК, яка регламентована проектом.

Випробування на герметичність тиском змонтованих трубок проводяться як на робочих, так і на резервних трубках, кінці яких загерметизовані й, на вимогу замовника, оснащені вентилями на відстанях, які задані проектом. У трубки нагнітається повітря під тиском 60 кПа та контролюється незмінність тиску у трубці з часом (як правило, контроль­ний строк становить одну добу). У разі негерметичності відшукується місце пошкодження та усувається дефект монтажу.

Прокладання ОК у захисних пластикових трубках може здійснюватися такими методами:

- задування в потоці стисненого повітря;

- задування за допомогою поршня;

- затягування за заздалегідь зроблену заготовку;

- використання композитної конструкції «трубка–кабель» заводського виготовлення.

Основними чинниками, що зумовлюють максимальну відстань, на яку можли­ве задування ОК в захисні пластикові трубки, є такі:

- коефіцієнт тертя між оболонкою кабелю і внутрішньою поверхнею трубки;

- співвідношення між внутрішнім діаметром трубки та зовнішнім діаметром кабелю;

- маса кабелю;

- робочий тиск нагнітаючого компресора;

- кількість підйомів та спусків на трасі прокладання;

- рельєфні особливості місцевості;

- температура навколишнього середовища.

Метод задування кабелю з поршнем полягає в тому, що кабель, приєднаний до поршня, затягується в канал кабельної каналізації за рахунок пересування поршня під дією стисненого повітря.

Методом задування кабелю з поршнем залежно від профілю траси та типу обладнання можна прокладати ОК на відстань до 2 км. Оптимальна швидкість задування становить 60 м/хв.

Застосування методу задування кабелю з поршнем виправдовує себе на пря­молінійних ділянках траси з використанням змащування кабелю в трубці змащувальною рідиною, наприклад лубрикатом «LUBADUK».

Метод задування кабелю без поршня відрізняється від щойно наведеного тим, що кабель подається в трубку за допомогою додаткового подавального пристрою. Завдяки подачі стисненого повітря в трубку кабель не торкається стінок трубки, а неначе перебуває в підвішеному стані (на «повітряній подушці») і безперешкодно просувається вздовж труб­ки, що робить цей метод ефективним для траси, яка проходить на пересіченій місцевості.

Здійснюється цей процес таким чином (дивись схему на рисунку 10.7): кабель 2, який змотується з барабана 1, через ніпель вводиться в установку 3 для подачі кабелю і стисненого повітря в трубку 6. У герметизованому корпусі установки 3 містяться привідні ролики 7 від мотора, поверхня яких покрита гумою. Ролики забезпечують подачу кабелю 2 у трубку 6, куди від компресора 5 через шланг 4 подається стиснене повітря, у потоці якого кабель переміщується в трубці неначе в підвішеному стані, не торкаючись стінок трубки.

Установлення проміжних компресорів, по трасі задування кабелю дозволяє задути кабель на відстань до 6 км. Довжина трубки з розрахунку на один компресор, в яку можна задути кабель, становить від 1 до 3 км залежно від траєкторії прокладання трубки у грунті чи в каналах кабельної каналізації.

При задуванні в трубку без нанесеного на внутрішню поверхню сухого масти­ла необхідно забезпечити змащування трубки із застосуванням змащувальної рідини, яка розпиляється в трубці потоком повітря типу «LUBADUK» з розрахунку 1 л на 1000 м.

Затягування ОК у трубку за заздалегідь зроблену заготовку виконується так, як про це буде сказано в 10.4.

Прокладання композитної конструкції «трубка-кабель» здійснюється за тех­нологією прокладання захисних пластикових трубок, наведеною в 10.2.8.

З'єднувальні муфти на ОК, затягнутих у захисні пластикові трубки, рекомен­дується розміщувати у пластикових оглядових пристроях, параметри яких наведені в 5.6. Допускається використовувати залізобетонні колодязі СК-2.

Установлення пластикових оглядових пристроїв має здійснюватися так, як це описано в 9.3.

 

 

 

 

1 – барабан з кабелем

2 – оптичний кабель

3 – установка для подачі кабелю та стисненого повітря в трубку

4 – шланг подачі стисненого повітря

5 – компресор

6 – поліетиленова трубка

7 – привідні ролики

 

Рисунок 10.7 – Затягування оптичного кабелю в захисну поліетиленову трубку в потоці стисненого повітря

 

 

⇐ Предыдущая9101112131415161718Следующая ⇒

Поделиться: