Конституційно-правові норми характеризуються загальними рисами, притаманними всім видам правових норм, зокрема:

· вони виступають регулятором суспільних відносин;

· встановлюють загальнообов'язкові правила поведінки;

· мають формально визначений, державно-владний, загальнообов’язковий  характер;

· мають двосторонній характер(встановлюють права і обов’язки)

· передбачають наявність механізму реалізації, елементами якого є матеріальні, психологічні, правові чинники.

· Мають ситуаційний характер;

· Визначають можливість багатоваріантної поведінки;

· Є цілеспрямованими і гарантованими;

· мають письмову, документальну форму, містяться в нормативно-правових актах;

· їх виконання забезпечується примусовою силою держави.

 

Водночас, конституційно-правовим нормам властиві й деякі специфічні риси. Так, від інших правових норм вони відрізняються:

1) змістом, оскільки регулюють особливе коло суспільних відносин, що становлять предмет КПУ

2) установчим характером приписів, що містяться в цих нормах, - вони визначають систему органів державної влади, встановлюють форму правових актів (закони, укази, постанови, розпорядження), порядок їх прийняття і оприлюднення тощо;

3) джерелами, в яких вони виражені, - найважливіші норми закріплені в Конституції України і мають найвищу юридичну силу;

4) особливостями структури, оскільки для них не є характерною класична тричленна структура (гіпотеза, диспозиція і санкція).

5) особливостями кола суб'єктів, відносини між якими вони регулюють;

ступенем визначеності приписів - значна частина конституційно-правових норм має загальнорегулятивний характер

 

Характер суспільних відносин, врегульованих нормами конституційного права, визначає їх композицію, тобто структуру. Звичайно, класична модель правової норми передбачає обов’язкову наявність трьох взаємозв’язаних ланок: гіпотези, диспозиції й санкції. Для конституційного права такі норми скоріш виняток, ніж правило. Більшість з них містять лише саме правило поведінки – диспозицію. Надзвичайно рідко трапляються в них гіпотеза й санкція.

Найбільш поширеною є класифікація конституційно-правових норм за їх змістом: 1)норми, які визначають основні засади конституційного ладу України; 2) норми, які закріплюють основи правового статусу людини і громадянина; 3) норми, які закріплюють систему органів державної влади.

В залежності від призначення у механізмі правого регулювання, норми конституційного права поділяються на матеріальні (передбачають вплив на суспільні відносини безпосереднім правовим регулюванням) і процесуальні (визначають форми, в яких реалізуються матеріальні норми).

За юридичною силою вирізняють норми, що містяться в Конституції та законах України, указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, актах органів місцевого самоврядування тощо.

За ступенем визначеності припису, що міститься в нормі, вирізняють диспозитивні (надають суб'єктам можливість вільного вибору виду поведінки на їх розсуд) та імперативні (навпаки, передбачають чітко визначену поведінку суб'єктів за відповідних обставин) конституційно-правові норми.

За функціональним спрямуванням розрізняють регулятивні та охоронні норми. Це – головний розподіл норм конституційного права, який відповідає поділові спеціально-юридичних функцій на регулятивні і охоронні.

У свою чергу, регулятивні норми можуть бути зобов’язуючими (встановлюють обов`язок вчинити певні позитивні дії), забороняючими (забороняють вчиняти певні дії) та уповноважуючими (надають право здійснити певні дії).

За сферою дії норми бувають загальні і локальні; за тривалістю дії – постійні й тимчасові (не мають визначеного строку). Їх можна класифікувати також за органами що видають нормативні акти, можна розрізняти норми, видані Верховною Радою України, Президентом України, місцевою радою або іншим органом місцевого самоврядування тощо.

Серед конституційних норм немало спеціалізованих норм: загальних, дефінітивних, норм-принципів, установчих, гарантуючих, оперативних, колізійних та інших.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: