Поняття форми та джерела конституційного права України: специфічні особливості та класифікація.

Джерело права – це форма (спосіб) існування правових норм, яка перетворює право (як волю) в об’єктивовану реальність. Це акти-документи, традиції, правові (в тому числі й конституційні) звичаї, правові прецеденти. Все це повною мірою стосується й конституційного права, яке також має відповідну систему джерел.

Джерела конституційного права закріплюють найважливішу сферу політико-правових відносин, які виникають у процесі здійснення народовладдя. Одна з особливостей джерел конституційного права полягає в тому, що значна їх частина має політичний характер. І це цілком природно, оскільки конституційне право – найбільш “політизована” галузь національної системи права. Джерела конституційного права є результатом правотворчості державних органів та безпосереднього творення права самим народом. Причому така правотворчість має особливий характер, оскільки вона закріплює найбільш важливі відносини – відносини влади. Джерела конституційного права мають комплексний характер, оскільки об’єднують і матеріальні, і процесуальні норми. І нарешті, варто мати на увазі, що більшість джерел конституційного права виходять за межі права: можна говорити про економічні джерела (наприклад, відносини власності), політичні (програми діяльності політичних партій), соціальні (соціальна громадських об’єднань), соціально-психологічні (різноманітні психологічні установки, мораль).

Ознаки:

- визначеність

- загальнообов’язковість

- загальновідомість

Джерела конституційного права Украї­ни досить різноманітні. Їх класифікують за характером (сутніс­тю) волевиявлення, змістом, формою, територією дії, часом дії, чинністю, національною приналежністю тощо.

Основним критерієм розмежування джерел конституційного права є їх характер, сутність.

За сутністю джерела конституцій­ного права поділяються на ті, що є безпосереднім волевиявленням усього українського народу, ті, що є волевиявленням держави та органів державної влади, а також ті, що є волевиявленням тери­торіальних громад та інших суб'єктів місцевого самоврядування.

За формою:

- нормативно-правові акти;

- договори;

- судові прецеденти (в Україні діють лише на рівні застосування Європ. суду з прав людини як джерела права. КСУ та ВСУ в певній мірі теж застосовують НПА, тому їх акти тлумачення – квазі-прецеденти)

- акти інших соц. форм (звичаї, мораль, справедливість і т.д.).

За змістом (за низхідною юр. силою):

1) конституційні – власне Конституція, наділена найвищою юр. силою, є актом прямої дії, а всі НПА України мають їй відповідати, поширює свою дію на всю територію Україну та на всіх осіб в її межах (крім особливостей екстериторіальності), вступає в дію з моменту прийняття (28.06.1996);

2) законодавчі:

- акти референдуму, які, відповідно до ЗУ «Про Всеукр. та місц. референдум», мають вищу юр. силу, ніж закони – мають імперативний х-р (КСУ – 27.03.2000);

- закони України – визначають права та обов’язки людини, їх правосуб’єктність, гр-во та інші найважливіші сфери. Мають меншу юр. силу від КУ та актів референдуму. Бувають:

а) конституційні (від 8.12.2004 р.) – ті, що вносять зміни до КУ + Про гімн, бо прийнятий двома третинами;

б) органічні (прямо передбачені в КУ) – Про гр-во, Про місц. самовряд. в Україні та ін.;

в) звичайні;

г) міжнародні договори (відповідно до ст.9 КУ, є частиною укр. з-давства). Особливу увагу слід приділити Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод – підґрунтя Конституції.

3) підзаконні НПА:

- укази ПУ;

- постанови ВРУ та КМУ;

- накази міністерств і відомств (напр., МВС з питань гр-ва чи біженців).

4) локальні – перш за все – це статути громад.

За часом дії

- постійні акти

- тимчасові акти

За чинністю

- чинні

- нечинні (історичні)

За територією дії

- загальнодержавні акти

- локальні акти

За національною належністю

- національні джерела

- міжнародні джерела

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: