Структура суспільних відносин як об'єкта злочину. Точки зору науковців щодо визначення поняття об'єкта та його видів.

Встановлення об'єкту злочину має велике теоретичне та практичне значення. Однак проблема об'єкту злочину ще достатньо не вирішена. Мається різнобічність тлумачення поняття об'єкту злочину в криміна­льно-правовій науці як в нашій країні так і за її межами.

Досить сказати, що даній проблемі в науці зарубіжних країн приді­ляється мало уваги. Такому положенню сприяє те, що в Загальних час­тинах кримінальних кодексів ряду країн, або в розділах, які містять за­гальні положення кримінального законодавства, відсутні вказівки на об'єкт злочину (Японія, Австралія).

Загальні частини кримінальних кодексів ряду країн містять норми де вказується на об'єкт злочину. Наприклад, ст. 1 КК Франції визначає об'єкт злочину як: «діяння, яке закони карають болісним або позорним покаранням». Кримінальний кодекс Німеччини (параграф 12 глава 11) визначає злочин як: «протиправне діяння за яке передбачено позбав­лення волі на строк не менше одного року або більш суворе покаран­ня» Як бачимо, об'єктом злочину закон зарубіжних країн називає сам злочин, а в окремих випадках правові норми.

Вчення про об'єкт злочину в науці кримінального права України являється одним з основних.

Потрібно відзначити, що проблема об'єкту злочину в нашій країні має свою історію і розвиток.

Так, видатний юрист М. Таганцев вважав, що об'єктом злочину яв­ляється: «юридична норма в її реальному бутті». В післяреволюційний період професор А. Піонтковський зробив висновок, що об'єктом зло­чину являються суспільні відносини. В той же час А. Піонтковський вважав, що об'єктом злочину можуть бути самі речі, матеріали і люди.

Таким чином не проводилось відмежування предмету і об'єкту злочину. Таке положення призводило до помилок при кваліфікації злочинних діянь. Тому, точка зору А. Піонтковського була піддана справедливій критиці спочатку Я. Брайніним, а потім і іншими вчени­ми (Б. Нікіфоровим, М. Коржанським, В. Тандем). Навіть у тих випад­ках, коли майно знищується або пошкоджується при вчиненні злочину, то шкода спричиняється не майну, а його власнику. Майно не може бути об'єктом злочину тому, що в житті існують відносини між людь­ми з приводу речей, а не між людиною і якоюсь річчю.

В юридичній літературі є й інші погляди. Один з них: об'єкт — це «інтерес». Аналіз кримінально-правових норм показує, що законода­вець використовує категорію «інтерес» в окремих кримінально-правових нормах як об'єкт злочину. Так, в статті 364 КК України, яка передбачає відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, інтереси служби, інтереси окремих громадян, інтереси юридичних осіб, державні чи громадські інтереси передбачені як об'єкт цього злочину. Поняття інтерес використовується і в інших статтях Кримінального кодексу (ст. 365 КК України — Перевищення влади або службових повноважень; ст. 367 КК України — Службова недбалість). В деяких підручниках з кримінального права також вказу­ється на «інтерес» як об'єкт злочину.

В теперішній час теорія кримінального права виходить із того, що об'єктом злочину є суспільні відносини, які перебувають під охоро­ною кримінального закону, на які посягає злочин, яким заподіюються або які ставляться під загрозу заподіяння суспільно небезпечної шкоди.

Суспільні відносини, як об'єкт злочину, мають внутрішню струк­туру. В науці кримінального права немає єдиної точки зору на струк­туру суспільних відносин. Все ж таки, найбільш розповсюдженим по­глядом є той, що структурними елементами суспільного відношення являються: суб'єкти суспільних відносин; предмет суспільних відно­син; соціальний зв'язок, як зміст суспільних відносин.

Дана теза загальновизнана в теорії права. Такої думки дотримують­ся також вчені-криміналісти М. Коржанський, В. Тацій та інші.

Структурні елементи суспільних відносин знаходяться між со­бою в єдності і відділити один структурний елемент від іншого мож­ливо лише при теоретичному аналізі.

Суб'єкти суспільних відносин — це учасники, тобто носії них відносин. Суспільні відносини передбачають наявність двох сторін.

Суспільні відносини можуть виникнути між окремими громадяна­ми. Наприклад, при крадіжці майна громадян (ст. 185 КК).

Другим елементом суспільних відносин являється предмет сус­пільних відносин. За визначенням В. Глистіна «предмет суспільних відносин це все те, з приводу чого і в зв'язку з чим існують ці суспіль­ні відносини». Предметом суспільних відносин можуть виступати то­вари, майно, немайнові цінності та інше.

Цікавим є питання про співвідношення понять «предмет суспіль­них відносин» і «предмет злочину». Необхідно відрізняти предмет, як структурний елемент суспільних відносин і предмет злочину, як само­стійну факультативну ознаку складу злочину. Це не одне і теж.

Наприклад, законодавець встановив кримінальну відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, дер­жавних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК). Предметом охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин являються справжні, тобто не підроблені гроші, державні цінні папери, білети державної лотереї. При скоєнні злочину, передбаченого ст. 199 КК України предметом злочину являються вже підроблені гроші, дер­жавні цінні папери чи білети державної лотереї. В деяких випадках предмет суспільних відносин і предмет злочину можуть співпадати. Наприклад, при крадіжці (ст. 185 КК).

Правильне визначення предмета суспільних відносин сприяє вста­новленню механізму злочинної дії на об'єкт злочину, а також точному встановленню шкоди, яка заподіяна об'єкту.

Третім структурним елементом суспільних відносин являється соціальний зв'язок, як зміст суспільних відносин.

Під змістом суспільних відносин розуміється певна взаємодія, взаємозв'язок суб'єктів по відношенню до предмета суспільних відносин.

Для встановлення суті соціального зв'язку необхідно встановити характер діяльності суб'єктів, а також встановити зміст їх поведінки. При цьому необхідно визначити той соціальний зв'язок ту діяльність, яка поставлена під охорону кримінального закону.

Вагомою ознакою соціального зв'язку являється обов'язок певної поведінки суб'єктів суспільних відносин.

Так, наприклад, при крадіжці майна (ст. 185 КК) суб'єктами суспі­льних відносин виступають з однієї сторони держава, з другої сторо­ни — громадянин. Предметом суспільних відносин являється майно. Соціальний зв'язок (зміст відносин), полягає в тому, що одна сторона (власник) має право володіти і розпоряджатись майном. Інші суб'єкти повинні не порушувати цих прав. Саме такі відносини знаходяться під охороною кримінального закону. При скоєнні злочину суб'єкт (грома­дянин) порушує права іншого суб'єкта суспільних відносин (держави). В зв'язку з цим і порушуються суспільні відносини, які охороняються законом.

У теорії кримінального права широке розповсюдження отри­мала тричленна класифікація об'єктів злочину на загальний, родо­вий та безпосередній. Це — класифікація «по вертикалі». З такою кла­сифікацією не погоджується М. Коржанський.

Так, М. Коржанський вважає, що всі об'єкти необхідно розділити на чотири групи: загальний, родовий, видовий, безпосередній. Відпо­відно до цієї точки зору безпосереднім об'єктом злочину слід вважати об'єкт конкретного злочинного посягання (життя Петрова, здоров'я Сидорука та ін.). Тобто безпосереднім об'єктом являються суспільні відносини, які вже порушені окремим конкретним злочином, а не ті суспільні відносини, які знаходяться під охороною кримінально-правової норми. Під родовим об'єктом слід розуміти окрему групу од­норідних суспільних відносин, які складають певну галузь суспільного життя (власність, особа). Видовий об'єкт — це суспільні відносини одного виду (життя, індивідуальна, державна власність).

⇐ Предыдущая21222324252627282930Следующая ⇒

Поделиться: