Розбій (ст. 187 КК). Відмінність розбою від вимагання.

Стаття складається з чотирьох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим та безпосереднім об'єктом злочину є врегульовані за­коном суспільні відносини власності. Додатковими необхідними без­посередніми об'єктами злочину виступають життя, здоров'я, психічна або фізична недоторканність людини. Предмет злочину — чуже майно.

Об'єктивна сторона розбою (ч. 1 ст. 187 КК) полягає в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небез­печним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погро­зою застосування такого насильства.

Під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямова­ні на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.

Небезпечне для життя чи здоров 'я насильство — це умисне запо­діяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші наси­льницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпеч­ними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відно­сити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, засто­сування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо (п. 9 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6 листопада 2009 р. № 10).

Погроза застосування насильства при розбої полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для жит­тя і здоров'я потерпілого (погроза вбити, заподіяти тяжке або серед­ньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розла­дом здоров'я чи незначною втратою працездатності, або вчинити певні дії, що у конкретній ситуації можуть спричинити такі наслідки).

Застосування до потерпілого без його згоди наркотичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою за­володіння його майном потрібно розглядати як насильство і залежно від того, було воно небезпечним для життя або здоров'я чи не було, кваліфікувати такі дії за ч. 2 ст. 186 КК або за відповідною частиною ст. 187 КК. Якщо застосування таких засобів було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, але не призвело до заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості чи тяжкого ті­лесного ушкодження, вчинене належить кваліфікувати як розбій лише за умови, що винна особа усвідомлювала можливість заподіяння будь-якого із цих наслідків. Вказане стосується і випадків застосування нар­котичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) під час вимагання.

Злочин є закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуван­ням або з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном (усічений склад).

Суб'єкт злочину — фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, корисливим мотивом і спеціальною метою заволодіння чужим майном.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 187 КК) є вчинення його: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм.

Особливо кваліфікуючі ознаки злочину мають місце тоді, коли напад: 1) поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище (ч. 3 ст. 187 КК); 2) спрямований на заволодіння майном у ве­ликих розмірах; 3) спрямований на заволодіння майном в особливо ве­ликих розмірах; 4) вчинений організованою групою; 5) поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187 КК).

Слід мати на увазі, що у випадках, коли розбій вчинено разом із злочинами, за які встановлено більш сувору відповідальність, ніж за розбій, або такими, які не охоплюються змістом диспозиції ст. 187 КК (позбавлення життя, наприклад, виходить за межі поняття небезпечно­го для життя чи здоров'я насильства), кваліфікація відбувається за су­купністю злочинів. Тому умисне вбивство, вбивство з необережності, тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпіло­го, вчинені під час розбійного нападу, підлягають кваліфікації за від­повідною частиною ст. 187 та за п. 6 ч. 2 ст. 115, або ч. 1 ст. 119, або ч. 2 ст. 121 КК.

Відмінність розбою від вимагання. При відмежуванні розбою від вимагання слід виходити з того, що при розбої насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх за­стосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати фізичне насильство негайно. Дії, що полягають у насильстві або в погрозі його застосування при вчиненні вимагання майна, спрямовані на одержання майна в майбутньому, а також вимога передати майно, поєднана з погрозою застосувати наси­льство до потерпілого або до потерпілого або до близьких йому роди­чів у майбутньому, якщо майно не буде передане, кваліфікуються за ст. 189 КК.

3. Задача:

Директор ресторану Ц. нібито через скорочення штату звільнив з роботи кухаря К за те, що той написав до газети про недоліки в роботі ресторану.

Кваліфікуйте дії Ц.

Відповідь:

Дії директора ресторану Ц. потрібно кваліфікувати за ч. 1 ст. 172 КК як незаконне звільнення працівника з роботи, вчинене з особистих мотивів.

 

Білет № 24

1. Предмет злочину. Відмінність предмету злочину від безпосе­реднього об'єкта, знарядь і засобів вчинення злочинів.

Предмет злочину — це вказана в правовій нормі певна річ матері­ального світу з властивостями суспільних відносин, які зазнають або ставляться під загрозу негативних змін внаслідок суспільно небезпеч­ного посягання.

В кримінально-правовій літературі існує велика кількість думок щодо визначення самого предмета злочину.

Предмет злочину є факультативною ознакою складу злочину. Як необхідна ознака складу злочину предмет злочину виступає лише у тому випадку, коли він безпосередньо вказаний у диспозиції норми або однозначно випливає з його змісту. Наприклад, у ч.1 ст. 199 КК України передбачено відповідальність за незаконне виготовлення, збе­рігання, перевезення, збут державних цінних паперів. Тобто криміна­льна відповідальність настає за незаконне виготовлення, зберігання, перевезення або збут саме державних цінних паперів. Вказані в диспо­зиції цієї норми дії з недержавними цінними паперами не утворюють зазначеного складу злочину у зв'язку з відсутністю якраз предмета злочину (відповідальність за такі дії передбачено ст. 224 КК). Цей приклад показує, що кваліфікація злочинних діянь залежить від прави­льного встановлення предмета злочину. В тих складах злочину, де предмет є обов'язковою ознакою, він установлюється раніше інших ознак. Якщо диспозиція норми Особливої частини Кримінального ко­дексу має бланкетний характер, перелік предметів злочину наводиться у тих нормативних актах, до яких відсилає кримінальний закон.

У теорії кримінального права вирізняються такі види предметів: люди, речі, тварини і рослини.

Відмінності об'єкта від предмета злочину: об'єкт — обов'язко­вий елемент складу злочину, а предмет — факультативна ознака об'єкта злочину; об'єктові злочином шкода завдається, а предметові — ні; об'єкт — це тільки суспільні відносини, а предмет — річ матеріа­льного світу.

Предмет злочину відрізняється від предмета злочинного впли­ву і предмета суспільних відносин. Предмет злочину — факультати­вна ознака об'єкта злочину, а предмет злочинного впливу і предмет суспільних відносин — це одні з елементів суспільних відносин; пред­мет злочину — це річ матеріального світу, а предмет злочинного впли­ву і предмет суспільних відносин можуть бути не тільки річчю, а й со­ціальною цінністю. Іноді вони можуть збігатися (майно при крадіжці).

Визначення предмета злочину має важливе практичне значення для відмежування його від засобів і знарядь скоєння злочину. Одна і та ж річ може бути як предметом, так і знаряддям злочину (ніж, різноманіт­ні інструменти тощо).

Знаряддя злочину відрізняється від предмета злочину тим, що вони не перебувають у зв'язку з тими суспільними відносинами, на які здійснюються посягання. Знаряддя злочину — це речі, за допомоги яких здійснюється злочин. Предмет злочину — факультативна ознака об'єкта злочину, а знаряддя і засоби — факультативна ознака об'єктивної сторони складу злочину. 2. Вимагання (ст. 189 КК).

Стаття складається з чотирьох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим та безпосереднім об'єктом злочину є врегульовані законом суспільні відносини власності. Додатковими необхідними безпосередніми об'єктами злочину виступають здоров'я, психічна або фізична недоторканність людини, її особиста свобода. Додатко­вими факультативними безпосередніми об'єктами злочину висту­пають життя, честь, гідність людини тощо. Предметом злочину є чуже майно, а предметом відносин власності може бути право на майно (документ, що дозволяє отримати у свою власність майно, наприклад, заповіт на квартиру, договір дарування машини, боргова розписка то­що) й будь-які дії майнового характеру (виконання певних робіт або надання певних послуг, приміром, ремонт квартири, будівництво га­ража, примушування відвезти на транспортному засобі в певне місце без матеріальної винагороди тощо).

Об'єктивна сторона вимагання (ч. 1 ст. 189 КК) виражається у вимозі передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або май­на, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Таким чином, діяння виражається в незаконній вимозі — викладе­ній у рішучій формі пропозиції винного до потерпілого (власника, особи, у віданні чи під охороною яких перебуває майно) про передачу чужого майна, права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру.

Спосіб вимагання — це погроза заподіяння потерпілому або його близьким родичам певної шкоди, зміст якої може бути різним. Ст. 189 КК називає чотири види погроз: 1) погроза насильством; 2) погроза обмеженням прав, свобод або законних інтересів; 3) погроза знищен­ням чи пошкодженням майна; 4) погроза розголошенням відомостей, які потерпілий чи його близькі бажають зберегти в темниці. При цьому погроза має бути дійсною, а не уявною, сама ж форма погрози виріша­льного значення не має (вона може бути висловлена усно, письмово, телефоном, через електронну пошту, через інших осіб тощо).

Погроза при вимаганні має місце тоді, коли винна особа, вислов­люючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він про­тидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то ця погроза буде ре­алізована. Це стосується і випадків, коли винна особа погрожує засто­суванням предметів, які завідомо для неї не можуть бути використані для реалізації погроз (зіпсована зброя, макет зброї тощо), але потерпі­лий сприймає ці предмети як такі, що являють собою небезпеку для життя чи здоров'я. Така погроза може стосуватись як потерпілого, так і його близьких родичів і завжди містить у собі вимогу майнового ха­рактеру щодо передачі майна в майбутньому.

Злочин є закінченим з моменту пред'явлення вимоги, поєднаної з вказаними погрозами незалежно від досягнення винною особою поста­вленої мети (формальний склад).

Суб'єкт злочину — фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. При цьому винний має на меті незаконно одер­жати чуже майно, право на нього чи домогтися вчинення потерпілим дій майнового характеру.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 189 КК) є вчинення вимагання: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб;

службовою особою з використанням свого службового становища;

з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень; 5) з пошкодженням чи знищенням майна; 6) що завдало значної шкоди по­терпілому.

Особливо кваліфікуючі ознаки злочину мають місце тоді, коли вимагання: 1) поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здо­ров'я особи; 2) завдало майнової шкоди у великих розмірах (ч. 3 ст. 189 КК); 3) завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах; 4) вчинене організованою групою; 5) поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження (ч. 4 ст. 189 КК).

Вимагання, поєднане з пошкодженням чи знищенням майна, має місце тоді, коли у зв'язку з пред'явленою вимогою робиться непридат­ним майно, у збереженні якого зацікавлений потерпілий. Такі дії мо­жуть бути доказом, що підкріплює раніше висловлену вимогу, або вчинками, що безпосередньо супроводжують майнову вимогу. Для кваліфікації вимагання, поєднаного з пошкодженням або знищенням майна, не потрібно, щоби потерпілому цими діями було завдано знач­ної шкоди, і додаткової кваліфікації за ч. 1 ст. 194 КК такі дії не потре­бують. Але якщо знищення або пошкодження майна вчинене шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, такі дії по­требують додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 194 КК.

3. Задача:

1 квітня 2011 року раніше судимий за грабіж 3., розбивши вікно, в нічний час проник в приміщення кафе з метою вчинення крадіжки з каси. Оглянувши приміщення, 3. нічого цікавого для себе не знайшов і, залишивши будівлю, прихопив з собою дві пляшки горілки на загальну суму 70 гривень.

Кваліфікуйте дії 3.

Відповідь:

Дії 3. не є кримінально караними, оскільки мінімальна сума викра­деного (70 гривень) замала для порушення кримінальної справи за ст. 185 КК (у 2011 р. ця сума повинна бути більшою 94, 10 гривень). 3. може підлягати тільки адміністративній відповідальності за ч. 1 ст. 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна».

Білет № 25

⇐ Предыдущая22232425262728293031Следующая ⇒

Поделиться: