Щ інших формах, не заборонених законом.

Підприємством з іноземними інвестиціями визнаєть­ся підприємство, створене відповідно до вимог ГК, в ста­тутному фонді якого не менш як десять відсотків становить іноземна інвестиція. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахуван­ня іноземної інвестиції на його баланс (ч. 1ст. 116 ГК).

Законом можуть бути визначені галузі господарюван­ня та/або території, в яких встановлюється загальний розмір участі іноземного інвестора, а також території, на яких діяльність підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняється виходячи з вимог забезпе­чення національної безпеки (ч. 5 ст. 116 ГК).

Особливості правового становища підприємств з інозем­ними інвестиціями визначені розділом IV Закону України «Про режим іноземного інвестування».

На території України підприємства з іноземними інвес­тиціями створюються і діють у формах, передбачених за­конодавством України. Установчі документи підприємств її І поземними інвестиціями повинні містити відомості, пе­редбачені законодавством України для відповідних орга­ні лаційно-правових форм підприємств, а також відомості 111 ю державну належність їх засновників (учасників).

Чинне законодавство України передбачає такі префе­ренції для підприємств з іноземними інвестиціями:

1) пільговий порядок сплати ввізного мита при ввезенні майна, що складає внесок іноземного інвестора до статут­ного фонду підприємства з іноземними інвестиціями.

Майно, що ввозиться в Україну як.внесок іноземного Іішостора до статутного фонду підприємств з іноземними Ішюотиціями (крім товарів для реалізації або власного спо- 'Ж MIIJI мни), звільняється від обкладення митом ^[11] . При цьо­му митні органи здійснюють пропуск такого майна на те­риторію України на підставі виданого підприємством про­стого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більш як на ЗО календарних днів з дня оформлення ввізної НМД (митний орган, який здійснює митне оформлення май­на, що tiMotiHTi.ni а Україну як іноземна інвестиція, є век- ги пмднр ж атолом),

Вексель погашається і ввізне мито не справляється, н кщо у період, на який дається відстрочення платежу, заз- на чене майно зараховане на баланс підприємства і органом державної податкової служби за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику век­ селя.

Якщо протягом трьох років з часу зарахування інозем­ної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвес­тиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іно­земного інвестора до статутного фонду зазначеного підприєм­ства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвести­ціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту Ук­раїни за офіційним курсом валюти України, визначеним НБУ на день здійснення відчуження майна (ст. 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. № 937 затверджений Порядок видачі, обліку і по­гашення векселів, виданих під час ввезення в Україну май­на як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за дого­ворами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна.

Значимість зазначеної преференції для суб'єктів госпо­дарювання суттєво знижується в силу того, що її немож­ливо використати в процесі первинного формування статут­ного фонду (оскільки векселедавцем виступає вже діюче підприємство з іноземними інвестиціями);

2) непоширення режиму ліцензування і квотування екс­порту на продукцію підприємств з іноземними інвестиція­ми (ст. 19 Закону України «Про режим іноземного інвесту­вання»).

Продукція підприємств з іноземними інвестиціями не підлягає ліцензуванню і квотуванню за умови її сертифікації як продукції власного виробництва згідно з Порядком виз­начення продукції власного виробництва підприємств з іно­земними інвестиціями, що затверджений постановою Кабі­нету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. № 1061.

Продукцією власного виробництва визнається продук­ція, яка була повністю вироблена або піддана достатній переробці чи обробці підприємством з використанням влас­ного або орендованого майна.

Переробка чи обробка продукції підприємством виз­нається достатньою₉ якщо виготовлена продукція класи­фікується в іншій тарифній позиції (на рівні перших чоти­рьох знаків цифрового коду УКТЗЕД), ніж вироби і мате­ріали, придбані підприємством і використані ним для виготовлення цієї продукції, або частка добавленої вартості продукції під час її переробки чи обробки становить не менш як 50 відсотків, якщо інше не передбачено законо­давством. При цьому добавленою вартістю є різниця між собівартістю продукції та вартістю використаних матері­алів, сировини, комплектуючих.

Для одержання сертифіката продукції власного вироб­ництва підприємство подає письмову заяву ТПП України чи регіональній ТПП, до якої додає документи, визначені Порядком.

Сертифікат видається на підставі акта експертизи про­дукції власного виробництва, який складає торгово-про­мислова палата і є невід'ємною частиною сертифіката.

Чинне законодавство України не передбачає пільгового оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями. Відповідно до Закону України від 17 лютого 2000 р. «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприєм­ницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», на території України до оуб'сктіїї піди риємницької діяльності або інших юридичних осіб, їх філій» відділень, відокремлених підрозділів, вклю­чаючи постійні представництва нерезидентів, створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від формтачасу їх внесення, застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів)у встановлений законами України для підпри­ємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об'єкти (результати) спільної діяльності на тери­торії України за участю іноземних інвестицій без створен­ня юридичної особи, підлягають валютному і митному ре­гулюванню та оподаткуванню за правилами, встановлени­ми законодавством України з питань валютного і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій, за винятком випадків, коли законами України встановлено пільговий порядок оподат­кування підприємств, створених без участі іноземних інве­стицій (статті 1, 2 Закону).

Різновидом підприємства з іноземними інвестиціями є іноземне підприємство - унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юри­дичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб (ч. 1 ст. 117 ГК) ^[12] .

Іноземні підприємства не можуть створюватися в галу­зях, визначених законом, що мають стратегічне значення для безпеки держави (ч. 2 ст. 117 ГК).

Суб'єкти господарювання з іноземними інвестиціями можуть створюватися також в інших формах, не забороне­них законом, як-от: фінансові установи (банки, інститути спільного інвестування, страхові компанії та інші), промис- лово-фінансові групи тощо.

⇐ Предыдущая891011121314151617Следующая ⇒

Поделиться: