Державна мова – м ова професійного спілкування

Стр 1 из 14Следующая ⇒

Практичне заняття №1

Державна мова – м ова професійного спілкування

План

1.Предмет і завдання курсу, його наукові основи.

2. Поняття національної та літературної мови. Ознаки літературної мови.

3.Українська мова як державна. Функції державної мови.

4.Мовне законодавство та мовна політика в Україні.

Література

Базова

1. Гуць М. В. Українська мова у професійному спілкуванні : навч. посіб. / М. В. Гуць, І. Г. Олійник, І. П. Ющук. – К. : Міжнародна агенція “BeeZone”, 2004. – 336 с.

2. Мацюк З. Українська мова професійного спрямування : навч. посіб. / З. Мацюк, Н. Станкевич. – К. : Каравела, 2008.

3. Михайлюк В. О. Українська мова професійного спілкування : навч. посіб. / В. О. Михайлюк. – К. : Професіонал, 2005. – 496 с.

4. Мозговий В. Українська мова у професійному спрямуванні. Модульний курс : навч. посіб. / В. Мозговий. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 592 с.

5. Українська мова (за професійним спрямуванням) : навч. посіб. / Л.Є Гапонова, В.М. Голенко, Н.В. Леонова та ін. – Дніпропетровськ : НМетАУ, 2012. – 118 с.

6. Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за професійним спрямуванням : підруч. С.В. Шевчук, І.В. Клименко. – К: Алерта, 2014. – 696 с. – Режим доступу : http://westudents.com.ua/knigi/75-ukranska-mova-za-profesynim-spryamuvannyam-shevchuk-sv.html.

Допоміжна

1. Абрамович С. Д. Мовленнєва комунікація : підруч. / С. Д. Абрамович, М. Ю. Чікарькова. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 344 с.

2. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : підруч. / Ф. С. Бацевич. – К. : Академія, 2004. – 236 с.

3. Гриценко Т. Б. Українська мова та культура мовлення : навч. посіб. /
Т. Б. Гриценко. – Вінниця : Нова книга, 2003. – 472 с.

4. Дюмін О. З. Українська мова. Методичні рекомендації до практичних занять / О. З. Дюмін, А. О. Ніколаєва. – Х., 1999. – 156 с.

5. Українська ділова мова : практичний посібник на щодень / за ред.
М. Д. Гінзбург. – Х. : Торсінг, 2003.

Завдання для самоконтролю

1. Обґрунтуйте необхідність знання мови спеціалістом.

2. Як ви розумієте вислів: "Мова – це найважливіший засіб людського спілкування"?

3. Законспектуйте і вивчить напам’ять 10 статтю Конституції України.

Завдання для аудиторної роботи

Порівняймо:

в укр. мові в рос. мові в білоруській мові

рука рука рука

голова голова галава

розум разум розум

вівторок вторник ауторак

молодий молодий маладі

добрий добрый добры

гриміти греметь гремець

він он ён

що что што

Проте, деякі слова, форми і звуки однакові або дуже близькі в українській і білоруській мовах, мають істотні відмінності в російській.

Порівняймо:

в укр. мові в рос. мові в білоруській мові

скорочення сокращение скарачение

питання вопрос пытание

шлях путь шлях

батько отец бацька

око глаз вока

І навпаки, окремі слова й форми, однакові або дуже близькі в російській і українській мовах, мають істотні відмінності в білоруській.

Порівняймо:

в укр. мові в рос. мові в білоруській мові

успіх успех поспех

звучати звучать гунаць

прикрасити украсить упрыгожиць

знання знание веды

підготовка подготовка падрыхтоука

стаття статья артыкул

Є, звичайно, і такі слова, що не збігаються в жодній із трьох мов.

Порівняймо:

в укр. мові в рос. мові в білоруській мові

останній последний апошні

одного разу однажды аднойчы

першоджерело первоисточник першокрыніца

заздалегідь заранее загадзя

ЗАВДАННЯ 3. Розкажіть, спираючись на викладені у тексті "Особливості розвитку української літературної мови" і зроблені записи про концепції зародження і становлення української літературної мови, про її місце у всесвітньому розвитку.

ЗАВДАННЯ 4. Ознайомтеся з матеріалами тексту "Характерні риси сучасної української мови". Зробіть записи інформації відносно особливостей української мови в області графіки й фонетики.

Слова алфавіт, азбука, абетка означають чітко визначений порядок графічних знаків (тобто, літер). Ці назви походять від перших літер письма: алфавіт – від назв літер альфа і віта у грецькому письмі: азбука – від назв давньоруських літер аз і буки; абетка – від назв перших літер а і бе.

Алфавіт сучасної української мови утворений на основі слов´янської азбуки, що мала назву кирилиця (за ім´ям болгарських місіонерів братів Кирила та Мефодія, які склали цю азбуку для слов´ян і переклали грецькі релігійні книги на слов´янську мову). Кирилиця була відома східним слов´янам ще до офіційного прийняття християнства.

Отже, якщо брати до уваги графіку, то український правопис бере свій початок від кінця минулого тисячоліття. Щоправда, остаточне його становлення припадає аж на початок ХХ століття. Треба згадати й про те, що від 1708 року змінилося накреслення літер: традиційну кирилицю замінено так званою “гражданкою” – спрощеним кириличним письмом.

Найбільш яскраво характерні особливості сучасної української літературної мови проявляються у фонетиці (хоч є суттєві прояви національної специфіки і в морфології, і в синтаксисі української мови).

Особливості української графіки та фонетики проявляються таким чином:

1) В українському алфавіті є літери, яких немає в сучасному російському (але загальна кількість літер в обох мовах однакова і дорівнює 33):

І – Іван, мій, література;

Ї – Київ, Україна, їзда, їство;

Є – Європа, єдність, Євген;

Ґ– ґрати, ґатунок, ґрунтовний.

Літера ґ відома з кінця XVI століття. Але в українській мові є ще літера г. Обидві літери ґ і г передають на письмі відповідні приголосні дзвінкі звуки (ґ) і (г), які легко розрізняються на слух: (г) – гортанний, глухіший (ще давньослов´янського походження), а звук (ґ) – проривний, дзвінкіший. Звук, що визначається літерою ґ зустрічається переважно в запозичених, тобто іншомовних словах, як правило, латинського походження.

2) На письмі вживається апостроф (´): комп´ютер, п´ять, ім´я; кур´єр, Захар´їн, від´їзд, з´явитися, з´єднати.

3) На письмі ставиться знак наголосу для того, щоб підкреслити специфіку вимови.

Наприклад:

укр. мова рос. мова

вчóра вчерá

приятель приятель

рукóпис рýкопись

ýспіх успéх

урóдженець урожéнец

новий нóвый

старий стáрый

Крім того, знак наголосу може вказувати на різне значення слів, що пишуться однаково, проте це явище є і в рос. мові. Наприклад, в українській мові: заняття (“урок”) – заняття (“діяльність”), каблучки (“кілечка”, “персні”) – каблучки (“підбори”).

4) В сучасній українській літературній мові голосний і використовується на місці давньоруського ъ (ятя): світ, ліс, мідь, літній, літопис (рос. свет, лес, медь, летний, летопись).

5) Найхарактернішою рисою української мови, що вирізняє її серед інших слов´янських мов, є чергування (зміна) голосних звуків (о), (е) з (і). Звуки (о), (е) найчастіше виступають у відкритих складах, а (і) – у закритих. Наприклад: сім – семи, відомість – відомості, Харків – Харкова, воля – вільний, робота – робітник.

6) Відсутність “акання”, тобто переходу а в о в ненаголошеній позиціі.

Наприклад:

укр. мова рос. мова

голова голова (гъллва)

молоко молоко (мъллко)

7) Наявність одного голосного и з двох давньоруських і (орфогр. и) та ы:

укр. мова рос. мова

липа липа

писати писать

мило мыло

сирий сырой

8) Зміна голосного е на о після шиплячих та й перед твердим приголосним:

укр. мова рос. мова

чого, жовтий чего, желтый

човник, чорний челнок, чёрный

Проте у писемній формі ділового і наукового спілкування ми можемо зустріти словоформу “чернетка”, де після літери ч пишеться е, але це явище не типове: в даному випадку спостерігається одночасна реалізація двох принципів – фонетичного і морфологічного.

9) Відсутність пом´якшення приголосних перед е:

укр. мова рос. мова

село (сеило) село (с´иэло)

весна (веисна) весна (в´иэсна)

10) Збереження в українській мові давньої м´якої вимови ц [ц'] поряд з твердою вимовою, що спостерігається в сучасній російській мові:

укр. мова рос. мова

кінець, місяць, Донецьк конец, месяц, Донецк

цінність, цілі, працівник ценность, цели, работник

11) Збереження дзвінкої вимови приголосних перед глухими та в абсолютному кінці слова:

укр. мова рос. мова

Київ Киев (Киъф)

народ народ (нарот)

12) Наявність звуків [дж], [дз], [дз´], що позначаються на письмі однією літерою, а сполученням двох літер – дж, дз. Наприклад: джерело, походження, розповсюджувач, дзеркальний, дзвінкий, дзюр-чати і т. д.

13) Крім того, у сучасній українській літературній мові при зміні форм слова та утворенні нових слів, коли поряд розмішуються кілька приголосних звуків, що утруднює вимову, відбувається спрощення, тобто випадає середній звук. На відміну від російської це спрощення відбувається не тільки у вимові, а й на письмі, наприклад: серце, сонце та ін. Найчастіше спрощуються такі групи приголосних: -ждн-, -здн-, -стн-, -слн-. Наприклад: тиждень – тижня, користь – корисний, якість – якісний, область – обласний, захист – захисник. Виняток складає незначна кількість слів, серед яких найчастіше в діловому спілкуванні зустрічаються такі: строк, відпустка, шістнадцять тощо. Але спрощення не відбувається при використанні мовцями іншомовних слів, наприклад: контраст – контрастний, баласт – баластний та ін.

Практичне заняття № 2 -3

План

1. Мовні норми та комунікативні ознаки культури мови.

2. Акцентуаційні та орфоепічні норми.

3. Основні засоби милозвучності української мови. Правила евфонічності.

4. Лексичні та фразеологічні норми сучасної української мови.

Література

Базова

2. Загнітко А. П. Українське ділове мовлення : професійне і непрофесійне спілкування / А. П. Загнітко, І. Г. Данилюк. – Донецьк, 2004. – 480 с.

3. Мацюк З. Українська мова професійного спрямування : навч. посіб. / З. Мацюк, Н. Станкевич. – К. : Каравела, 2008.

4. Михайлюк В. О. Українська мова професійного спілкування : навч. посіб. / В. О. Михайлюк. – К. : Професіонал, 2005. – 496 с.

5. Мозговий В. Українська мова у професійному спрямуванні. Модульний курс : навч. посіб. / В. Мозговий. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 592 с.

Допоміжна

1. Дюмін О. З. Українська мова. Посібник для практичних занять / О.З. Дюмін, А. О. Ніколаєва. – Х., 2002. – 180 с.

2. Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика / М. І. Пентилюк. – К. : Вежа, 1994. – 240 с.

3. Пентилюк П. М. Культура мови і стилістика / П. М. Пентилюк. – К., 1994. – 240 с.

4. Пилинський М. М. Мовна норма і стиль / М. М. Пилинський. – К., 1976. – 288 с.

5. Пономарів О. Культура слова : Мовностилістичні поради : навч. посіб. / О. Пономарів– К., 2001. – 240 с.

6. Чак Є. Складні випадки правопису та слововживання / Є. Чак. – К. : А.С.К., 1998.

7. Шкуратяна Н. Г. Сучасна українська літературна мова : навч. посіб. / Н. Г. Шкуратяна,
С. В. Шевчук. – К. : Літера, 2000. – 688 с.

8. Ющук І. П. Практикум з правопису української мови / І. П. Ющук. – К. : Освіта, 2000. – 254 с.

Довідники. Словники

1. Головащук С. І. Складні випадки наголошення : словник-довідник / С. І. Головащук. – К. : Либідь, 1995. – 192 с.

2. Коломієць М. П. Словник фразеологічних синонімів / М. П. Коломієць, Є. С. Регушевський. – К. : Рад. школа, 1989. – 200 с.

3. Культура української мови : довідник / за ред. В. М. Русанівського. – К. : Либідь, 1990. – 302с.

4. Орфоепічний словник / уклад. М. І. Погрібний. – К. : Рад. школа, 1984. – 629 с.

5. Плющ М. Н. Українська мова : довідник / М. Н. Плющ, Н. Я. Грипас. –К., 1990. – 236 с.

6. Словник іншомовних слів / Л. О. Пустовіт. – К., 2000. – 680 с.

7. Словник труднощів української мови / Д. Г. Гринчишин, А. О. Капелюшний, О. М. Пазяк та ін. ; за ред. С. Я. Єрмоленко. – К. : Рад. школа, 1989. – 336 с.

8. Словник-довідник з культури української мови / Д. Гринчишин, А. Капелюшний, О. Сербенська, З. Терлак. – К. : Знання, 2004. – 367 с.

9. Український правопис. – К., 1994–2003.

10. Фразеологічний словник української мови : у 2-х т. / уклад. В. М. Білоноженко та ін. – К. : Наук. думка, 1993.

Завдання для самоконтролю

І.

ІІ.

1. Складіть словничок слів-професіоналізмів (10-15 слів) відповідно до вашого профілю навчання і слів-жаргонізмів (10-15 слів) з мови моряків, музикантів, військових, бізнесменів, працівників торгівлі, журналістів або спортсменів (на вибір). Доберіть до них літературні відповідники.

Зразок: Комп (жаргонізм) – комп’ютер, чайник (жаргонізм) – малодосвідчений користувач ПК, чат (професіоналізм) – спілкування користувачів у мережі онлайн, спам (професіоналізм) – електронний лист, мило (жаргонізм) – електронна пошта

2. Прочитайте. Як подані зразки мовлення характеризують персонажів літературних творів? Який зміст ви вкладаєте в слово «суржикомовець»?

1. Як заходиш і бачиш Наталку з бандурою – зразу понімаєш: в українську культуру прийшов. Для наших дідів і не только – балдьож (І.Марченко. «Музей нашої пам’яті»). 2. Ти Леську з тридцять другої групи в училищі помниш? Крашена така, нічо особенного! Так вона тепер в Італії, в цій, ну такий город з водою тіпа як Вєнєция, знаєш? У неї там місто в платном туалеті – просто сидіти весь день. І получає нормально… (Ю.Андрухович. «Дванадцять обручів»). 3. Не звіть мене по-сільському – Петрику, а звіть по-городському – Петя! Інакше я з вами разговарувать не стану (В.Шевчук. «Стежка у траві. Житомирська сага»).

* Чи згодні ви з поданими нижче висловами? Поясніть.

· Мова та мовлення – найперші характеристики людини.

· Кожен iз нас має свiй мовний «портрет», мовний «паспорт», у якому вiдображено всi параметри нашого Я – нацiонально-етнiчнi, соцiальнi, культурнi, духовнi, вiковi.

* З’ясуйте за словником пряме й переносне значення слова «суржик». Мовний суржик чи інтерфероване мовлення переважає у вашому місті (селі)? Яка цьому причина? Чи згодні ви з автором тексту щодо засобів боротьби із суржиком? Поясніть.

Суржик – негативне, розкладове явище. Але це хибна думка, яку навіть енциклопедія озвучує, що в нас мільйони людей розмовляють суржиком, це не відповідає дійсності. Суржиком, оцією мовною мішаниною розмовляє відсотків 15 українців у перехідних зонах, і їхня кількість збільшується, переходячи з Центральної України в Східну. Суржик треба відрізняти від так званого інтерферованого мовлення.. Ющенко, Янукович, Тимошенко і Кучма говорять інтерферованим мовленням, тобто з великим впливом російської. У Тимошенко є «акання» (кааліція). Суржик – це коли в людини дві мови як одна. Але його легко можна вивести, якщо наситити інформаційний простір українською літературною мовою (За Л.Масенко).

* Які з відомих вам артистів експлуатують образ суржикомовця? Що вони хочуть, на вашу думку, цим увиразнити?

Завдання для аудиторної роботи

Орфоепічні та акцентуаційні норми стосуються правильної вимови звуків у словах, а також наголошування лексем відповідно до вимог української літературної мови. Найтиповішими орфоепічними помилками вважаємо:

1) акання (вимову ненаголошеного [а] замість [о]): вада, карова, кааліція, галава, золата, міністр закардонних справ, патріатичні сили України, датримання угод;

2) м’яку вимову приголосних перед [е]: праблєми, тєлєфон, тєарєма, дрєвній, катлєта;

3) оглушення дзвінких звуків (як виняток, виправдано оглушуються приголосні в словах ніг^хті, кіг^хті, лег^хко, вог^хко, дьог^хтю): гараш, дуп, гараст, шупка;

4) вимову [ф] замість [в] у кінці складу і слова та на початку слова перед приголосним: фчифся, робиф, кроф, мафка;

5) м’яку вимову шиплячих перед [е], [о], [у], [и], [а] (напівпом’якшена вимова шиплячих можлива тільки перед [і]): чєх, ч^ьобіт, чюю, ч^ьий, ч^ьистий, чюдо, чяй;

6) нечітку вимову звука [й] після апострофа і голосних: п^ьать, Украіна;

7) вимову африкат [дж], [дз] як [ж], [з]: хожу, позвони, приїжжай, зеркало;

8) м’яку вимову [р] у кінці складу та слова: царь, тюрьма, чотирьма, кобзарь, володарь, господарь, лікарь.

Наголос визначає рівень мовної культури. Українська мова має притаманні їй наголосові моделі, і, нехтуючи ними, ми, хочемо цього чи ні, вдаємося до суржику. Отже, хоч наголос і вільний, та норми його сталі:

1) особові форми дієслів теперішнього часу однини і множини часто мають наголос на кінцевому складі: б’ємо, почнемо, кажу, несу, несемо, стаємо, захистимо, але пишемо, надішлемо, зайдемо, платимо;

2) потрібно запам’ятати наголошення особових форм дієслова бути: буду, будуть, будеш, будемо, але була, було, були;

3) іменники, утворені від дієслів або інших іменників за допомогою префіксів, зберігають наголос на префіксі: загадка, розв’язка, розмір, розгляд, пошук, задум, перевертень, але розгром, зачин, обман, розкол;

4) віддієслівні іменники на -ання наголошуємо як і дієслова, від яких вони утворені: зібрання, бо зібрати, читання, бо читати, писання, бо писати, повстання, бо повстати, але вираження, зобов’язання. У двоскладових іменниках на -ання наголошуємо останній склад: звання, знання, прання. Пам’ятаймо про смислорозрізнювальну функцію наголосу, не варто плутати слова: видання (про літературу) – видання (процес), обладнання (устаткування) – обладнання (процес);

5) наголос багатьох іменників жіночого роду із суфіксом -к(а) у множині переходить на закінчення: вказівка – вказівки, учителька – учительки, голка – голки, ластівка – ластівки, але сусідка – сусідки, родичка – родички, верхівка – верхівки;

6) у багатьох двоскладових та трискладових прикметниках наголос на останньому складі: трудний, сипкий, скучний, текстовий, валовий, клопітний, перехідний, але шовковий, тигровий. У прислівниках, утворених від таких прикметників, наголос падає на перший склад: трудно, сипко, скучно;

7) числівник один (одна, одне) у формах непрямих відмінків має наголос на останньому складі: одного, одному. Наголос змінюється, коли з’являється прийменник: на одному, один в одного. Аналогічно із вказівними та присвійними займенниками: цього, того, мого, але до цього, від того, за мого;

8) у словах іншомовного походження наголос падає:

· на останній склад (-метр) у назвах мір: дециметр, кілометр, сантиметр;

· на передостанній склад у назвах вимірювальних приладів: барометр, манометр, спідометр, динамометр, але вольтметр, амперметр;

· з формою на -лог на останній склад: діалог, каталог, полілог;

· з формою на -кратія: автократія, бюрократія, аристократія;

· з формою на -ист, -іст (-їст) на останньому складі: візажист, альтруїст, автомобіліст;

9) найбільше порушень щодо наголошування відбувається у словах, що під впливом російського наголосу звучать не за українською літературною нормою: дрова, курятина, живопис, олень, решето, спина, сердити, злегка, новий, товстий, фартух, феномен, черговий, оптовий, квартал, піна (не слід вимовляти дрова, курятина, живопис, олень, решето, спина, сердити, злегка, новий, товстий, фартух, феномен, черговий, оптовий, квартал, піна);

10) пам’ятаймо про значну кількість слів із подвійним наголосом: апостроф – апостроф, винагорода – винагорода, зачерствілий – зачерствілий, причому наголос може мати ще й словорозрізнювальну функцію: вигода (прибуток) – вигода (комфорт), шкода (даремно) – шкода (втрата), атласний (пов’язаний із картами) – атласний (– із тканиною), пора (щілина) – пора (час).

Основними законами милозвучності української мови є:

1) уникати збігу голосних: вона йде, але він іде, вчиться в аспірантурі, в Одесі, ріки й озера;

2) уникати важкого для вимови збігу приголосних: у творчості, учора він повернувся, день у день, сидів у саду, зустрів учителя, запорізький, радісний, проїзний, сказав усе, лист із Бразилії, зі сходом сонця, уві сні, піді мною;

3) якщо доводиться вибирати між збігом голосних і приголосних, то усуваємо збіг голосних, наприклад: вірю в справедливість, а вночі був дощ, батько й мати, радощі й печалі, дощ не йде, росте вглиб. Проте допускається збіг голосних, якщо між ними є пауза: а ти – іди додому.

Відхилення від цих правил допускають лише в художній літературі, де це зумовлено вимогами ритму. Але й тут порушення милозвучності небажане;

4) після приголосних уживаємо частки би, же, після голосних б, ж: зробив би – зробила б; як же – що ж;

5) перед приголосними вживаємо форми дієслів із -ся, перед голосними – на -сь: дивлюся на воду – дивлюсь у воду.

Завдання для виконання в аудиторії

Практичне заняття № 4

Граматичні норми

План

1. Іменники, що різняться за категорією роду та числовою ознакою в

російській та українських мовах.

2. Творення кличного відмінка.

3. Складні випадки відмінювання прізвищ. Правопис імен по батькові та прізвищ слов’янського походження.

4. Помилки у вживанні форм ступенів порівняння прикметників.

Література

Базова

3. Мацюк З. Українська мова професійного спрямування : навч. посіб. / З. Мацюк, Н. Станкевич. – К. : Каравела, 2008.

Допоміжна

1.Дюмін О. З. Українська мова. Посібник для практичних занять / О.З. Дюмін, А. О. Ніколаєва. – Х., 2002. – 180 с.

2.Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика / М. І. Пентилюк. – К. : Вежа, 1994. – 240 с.

3.Пентилюк П. М. Культура мови і стилістика / П. М. Пентилюк. – К., 1994. – 240 с.

4. Пилинський М. М. Мовна норма і стиль / М. М. Пилинський. – К., 1976. – 288 с.

5.Пономарів О. Культура слова : Мовностилістичні поради : навч. посіб. / О. Пономарів– К., 2001. – 240 с.

6.Ткаченко Є. М. Українська мова. Пунктуація : правила, вправи, диктанти : навч. посіб. / Є. М. Ткаченко. – Х. : Консул, 2001. – 288 с.

7.Фурдуй М. І. Українська мова. Практикум з правопису : навч. посіб. / М. І. Фурдуй ; за ред. В. В. Різуна. – К. : Либідь, 2003. – 272 с.

8.Чак Є. Складні випадки правопису та слововживання / Є. Чак. – К. : А.С.К., 1998.

9.Шкуратяна Н. Г. Сучасна українська літературна мова : навч. посіб. / Н. Г. Шкуратяна,
С. В. Шевчук. – К. : Літера, 2000. – 688 с.

10. Ющук І. П. Практикум з правопису української мови / І. П. Ющук. – К. : Освіта, 2000. – 254 с.

Завдання для самоконтролю

Завдання для аудиторної роботи

1. Розв’яжіть лінгвістичну задачу: Чи можна утворити родовий відмінок від слова „тамада” у наведеному уривку?

« - Так, - говорю, - один раз мене призначили тамадою ... - Дорогі товариші! - сказав я, коли прийшов мій час . - Серед нас, тамадов ... - Господарка хихикнула. - Вибачте, - сказав я, - серед нас, тамад ... Тамадей! - викрикнув один гість. – Тамад’їв! - вступив у конкурс веселих і спритних інший . - Тамадух! - зовсім уже не до місця випалила одна присутня дама ... І я подумав: а чому немає школи підготовки цих ... тамад ... тамадов ... тамад’їв ... тамадей... Тьфу, напасть! Напевно, тому і немає , ...».

2. Утворіть словосполучення: (неблизький) путь, (дорогий) салямі, (набридливий) цеце, (далекий) Сибір, (білий) накип, (п’ятий) авеню, (смачний) кольрабі, (породистий) собака, (Чорнобильський) АЕС, (жовтий) таксі, (маленький) какаду, (повноводний) Міссісіпі, (якісний) шампунь, (зубний) біль, (високий) ступінь, (смачний) івасі, (молодий) шимпанзе, (співучий) колібрі, (смачний) рагу, (іграшковий) поні, (фіолетовий) туш, (глибокий) Онтаріо, (підтверджений) алібі, (багатий) Монако, (чорний) вуаль, (смугастий) тюль, (хронічний) нежить, (молодий) какаду, (шановний) маестро, (зелений) ківі, (великий) фальш, (широкий) Дніпро, (непідтверджений) пароль, (надзвичайний) розкіш, (демократичний) Замбезі, (рожевий) фламінго, (надзвичайний) соло, (смачний) манго, (тропічноамериканський) боа, (високий) насип, (молодий) кюре, (дієвий) МВС, (великий) розпач, (шкіряний) портмоне, (жовтий) гуаш, (білий) рояль, (сильний) мігрень, (смачний) сулугуні, (раптовий) торнадо, (теплий) Сочі, (курячий) філе, (трамвайний) депо, (повторний) ретуш, (зручний) купе, (промисловий) Чикаго, (зелений) Тбілісі, (безмежний) жаль, (шовковий) жабо, (важкий) бандероль, (широкий) степ, (відремонтований) фойє, (дорогий) пенсне, (руйнівний) цунамі, (довгошерстий) чау-чау, (плетений) шаль, (мій) амплуа, (надзвичайний) панно, (вечірній) Сочі, (нічний) портьє, (десятковий) дріб, (шоколадний) драже, (високий) Ай-Петрі, (відомий) кутюр’є, (великий) мозоль, (дресирований) кенгуру, (білий) емаль, (солодкий) карамель, (нестерпний) коклюш, (європейський) магістраль, (молодий) денді, (досвідчений) аташе, (щирий) жаль, (скіфський) пектораль, (високий) трюмо, (ранковий) Осло, (новий) АТС.

3. Від поданих імен утворіть чоловічі імена по батькові і запишіть у три колонки:

– на -йович (після “й”);

– на -йович (після інших приголосних (не “й”));

– на -ович.

Аркадій, Богдан, Сергій, Микола, Валерій, Григорій, Ігор, Роман, Олексій, Василь, Семен, Геннадій, Євген, Яків, Олександр, Юрій.

4. Запишіть подані імена та по батькові у формі кличного відмінка:

Тихін Юхимович Антоніна Силантіївна

Данило Йосипович Соломія Любомирівна

Гордій Кіндратович Зорина Мифодіївна

Лазар Макарович Лідія Станіславівна

Федір Хомич Анфіса Овер’янівна

Зиновій Єпіфанович Наталія Терентіївна

Гнат Климентійович Стефанія Власівна

Практичне заняття № 5-6

У професійному спілкуванні

План

1. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.

2. Стилі української мови: публіцистичний, художній, офіційно-діловий, науковий, конфесійний, розмовний, епістолярний.

Література

Базова

1. Ботвина Н. В. Ділова українська мова (офіційно-діловий та науковий стилі) : навч. посіб. / Н. В. Ботвина. – К. : АртЕк, 2001. – 264 с.

2. Мацюк З. Українська мова професійного спрямування : навч. посіб. / З. Мацюк, Н. Станкевич. – К. : Каравела, 2008.

4. Мозговий В. Українська мова у професійному спрямуванні. Модульний курс : навч. посіб. /
В. Мозговий. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 592 с.

5. Сучасні ділові папери : навч. посіб. / Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. – [4-те вид., переробл. і допов. ]. – К. : А.С.К., 2006. – 400 с.

6. Шевчук С. В. Ділове мовлення. Модульний курс / С. В. Шевчук. – К. : Літера, 2003. – 446 с.

Допоміжна

1. Дудик П. С. Стилістика української мови / П. С. Дудик. – К. : Вища школа, 2005. – 368 с.

2. Дюмін О. З. Ділові папери : навч. посіб. / О. З. Дюмін, А. О. Ніколаєва. – Х., 1999. – 198 с.

3. Єрмоленко С. Я. Нариси з української словесності : стилістика та культура мови /
С. Я. Єрмоленко. – К. : Довіра, 1999. – 432 с.

4. Коваль А. П. Науковий стиль сучасної української літературної мови. Структура наукового тексту / А. П. Коваль. – К. : Вища школа, 1970. – 280 с.

5. Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови / А. П. Коваль. – К. : Вища шк., 1978. – 349 с.

6. Кравець Л. В. Стилістика української мови : практикум: науч. посіб. / Л. В. Кравець ; за ред. Л. І. Мацько. – К. : Вища школа, 2004. – 199 с.

7. Мацько Л. І. Стилістика української мови / Л. І. Мацько, О. М. Сидоренко, О. М. Мацько. – К. : Вища школа, 2003. – 416 с.

8. Мацько Л. І. Українська мова. Усний та письмовий екзамени : навч. посіб. / Л. І. Мацько,О. М. Сидоренко. – К. : Либідь, 1992. – 208 с.

9. Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика / М. І. Пентилюк. – К. : Вежа, 1994. – 240 с.

10. Пентилюк П. М. Культура мови і стилістика / П. М. Пентилюк. – К., 1994. – 240 с.

11. Пилинський М. М. Мовна норма і стиль / М. М. Пилинський. – К., 1976. – 288 с.

12. Пономарів О. П. Стилістика сучасної української мови / О. П. Пономарів. – К., 2000. – 240 с.

13. Сучасна українська літературна мова. Стилістика. – К. : Вища школа, 1973. –588 с.

Завдання для самоконтролю

Доберіть уривки текстів різної стильової дефініції (публіцистичний, художній, офіційно-діловий, науковий, конфесійний, розмовний, епістолярний). Один з них розберіть за планом:

- стиль;

- яке завдання поданого тексту;

- де можна його використати;

- опишіть уявну мовленнєву ситуацію;

- мовні особливості;

- стильові ознаки.

Завдання для аудиторної роботи

Функція

Числовою функцією f з областю визначення [областю існування] D(f) і множиною значень [областю значень] Е(f) називається правило, за яким кожному числу х з області визначення D(f) ставиться у відповідність цілком визначене число у з множини значень Е(f).

Число у називається значенням функції в точці х і позначається y =f(x). Кажуть також, що функція набуває [приймає] значення у = f( х ) в точці х.

Існує дещо інший підхід до означення поняття функції. А саме, розглядають дві змінні величини х і у. Перша з них, тобто х, називається незалежною змінною, або аргументом, друга – залежною змінною, або функцією. За таким підходом функція f кожному значенню арґумента ставить у відповідність цілком визначене значення залежної змінної у .

Основними способами задання функції вважаються такі:

1) аналітичний - за допомогою формули вигляду у = f (х);

2) графічний - за допомогою графіка;

3) табличний - за допомогою таблиці (наприклад, таблиці значень тригонометричних функцій, десяткових і натуральних логарифмів, квадратів і кубів).

Існують інші способи задання функції, зокрема за допомогою опису (саме так означаються тригонометричні функції довільного дійсного аргументу) або відповідної програми для електронної обчислювальної машини.

У множині всіх функцій особливо виокремлюють так звані основні елементарні (стала, ступенева, показникова, логарифмічна, тригонометричні, обернені тригонометричні) та елементарні (комбінації скінченної кількості основних елементарних функцій). Існує безліч неелементарних функцій, але найцікавіші з них можна задати тільки за допомогою методів вищої математики.

ЗАВДАННЯ 2. Прочитайте тексти, а потім перекажіть їх. Яка зміна сталася в них? Проаналізуйте, як впливає форма мовлення (усна, писемна) на стилі мови? З’ясуйте і поясніть, який текст легше переказувати й чому?

***

За допомогою наукового стилю реалізується мовна функція повідомлення. Твори, виконані в цьому стилі, містять наукову інформацію, яку треба довести до різних верств суспільства. До мови наукової літератури висуваються особливо суворі вимоги щодо логіки викладу матеріалу.

***

Важливою рисою наукової мови є нахил до розгорнутих складних речень з розгалуженою системою різних видів підрядності, відокремлених зворотів. Синтаксис наукового стилю має яскраво виражений книжний характер, чітко організовану будову речень, без чого неможливо висловити складну думку. Велику питому вагу тут мають складнопідрядні речення, зокрема з причинним та наслідковим зв’язками. Такі речення найбільше відповідають специфіці наукового викладу. Ще одна композиційна особливість наукового стилю – документація тверджень, цитати, посилання тощо.

***

Культура мовлення – це духовне обличчя людини, що свідчить про загальний розвиток особистості, про ступінь прилучення її до духовних багатств рідного народу й надбань людства.

***

Основою мовленнєвої культури є грамотність, тобто дотримання загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними, синтаксичними і стилістичними засобами мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним. Щоб цього досягти, слід вслухатися в живе мовлення, вдумливо читати політичну, художню, наукову літературу, звертаючи увагу на вживання окремих слів, на особливо вдалі висловлювання, на побудову речень, користуватися словниками – треба активно розвивати своє мовлення – не тільки ефективний засіб передавання й сприйняття думок та образів. Це вияв поваги до людей, з якими спілкуєшся, до народу, який створив мову.

ЗАВДАННЯ 3. Підготуйте виступ «Порівняльна характеристика наукового й офіційно-ділового стилів» за планом:

1. Функція і мета цих стилів.

2. Найголовніші ознаки.

3. Особливості та склад мовних і позамовних засобів.

4. Сфера використання.

ЗАВДАННЯ 4. Прочитайте наведені нижче матеріали, дайте визначення поняття "резюме". Аргументуйте свою точку зору.

Резюме [франц. resume] - короткий виклад основного змісту доповіді, дискусії тощо. [Словник іншомовних слів / Л.О. Пустовіт та ін. К., - с. 793]

Резюме [франц. resume] - короткий виклад (чи висновок) суті обговорюваної теми (проблеми), книги чи статті. Дієсл. ф. резюмувати.

У літературі ХІХ ст. слово резюме використовувалося для позначення короткого висновку, узагальнення, що робилося головою суду наприкінці судового розслідування (після чого присяжні засідателі ішли у дорадчу кімнату для винесення вироку).

Неправильно вживати слово резюме для позначення висновку, результату будь-яких дій, фактів, заходів і т. ін. (замість слів рішення, висновок і ін.). [ Школьный словарь иностранных слов/ В.В. Одинцов и др. М., 1983. – с.144].

Резюме (книжн.) Короткий висновок із висловленого, написаного. Наприклад: резюме доповіді. [Словарь русского языка С. И. Ожегов. М.: Русский язык, 1990. – с.673]

Резюме ( франц. resume, от resumer – викладати стисло, короткий виклад промови, статті, короткий висновок. ) [Советский энциклопедический словарь/ А.М. Прохоров та ін. М.: "Сов. энциклопедия", 1980 – с. 1126]

Резюме – короткий виклад суті промови, статті, доповіді і т.п., н.: зробити резюме.

У мові преси слово резюме інколи помилково використовують у невластивих йому значеннях. Позначаючи висновки, результати будь-яких дій, заходів, подій (тобто висновки, результати того. Що не є виступом, висловлюванням) або позначаючи думку, зауваження та ін., що не є висновком будь-чого. Неправильні тому: Настав час підвести резюме [ слід: висновки] чемпіонату країни з футболу. Специфічним резюме [ слід: додатком] до цієї розмови можна вважати два коротких листи, датованих 26-м роком. ("Комсомольская правда", 12 травня 2003 р.)

Резюмувати – коротко викласти суть промови, доповіді, статті. Підвести короткий висновок сказаному, написаному чи прочитаному: резюмувати висловлені думки.

У мові преси слово резюмувати інколи помилково використовується у невластивому йому значенні "зробити висновок відносно будь-чого, коротко охарактеризувати будь-що (що не є виступом, висловленням). Неправильно тому : Старт відпрацьований слабо. Техніка погана. Але хлопець гарячий, бойовий. Повинен отримати перемогу – так резюмували [ слід: охарактризували]. ("Команда", 11 вересня 2003 р.) [Трудности русского языка/ В.М. Вакуров и др. – МГУ, 1974. – С. 384-385].

ЗАВДАННЯ 5 Ознайомтесь з поданим текстом, підготуйте відповідь на питання: від чого залежить вибір прийменника у науковому і діловому тексті?

ТЕКСТ №1

Прийменниково-відмінкові форми згідно з +орудний відмінок іменників, відповідно до + родовий відмінок іменників мають виразний відтінок книжності: згідно з законами України, відповідно до завдань. Вони характерні для офіційно-ділового, наукового стилів, також для мови преси.

Помилково сполучають прийменник згідно з давальним відмінком або родовим відмінком іменників: згідно планів; неправильні конструкції відповідно з планами і згідно допланів. Не відповідає сучасній українській нормі форма увідповідності з.

ТЕКСТ №2

При слові заходи використовуються такі форми, як щодо + родовий відмінок, до + родовий відмінок, по + місцевий відмінок, безприйменниковий родовий відмінок, для+ родовий відмінок іменник. Форми з прийменниками щодо та до належать до найуживаніших у сучасній українській літературній мові: заходи щодо поліпшення безпеки, заходи до поліпшення побутових умов працівників.

Прийменниково-відмінкова форма по+місцевий відмінок сприймається як стилістична помилка: заходи по перебудові народної освіти.

Безприйменникова форма родового відмінка трапляється рідко через свою багатозначність: вжито заходів регулювання.

Конструкція з прийменником для має відтінок призначення; заходи для наведення порядку.

ТЕКСТ №3

Останнім часом спостерігається вживання іменникових зворотів із прийменником за, що заступають синонімічні вислови з прийменником при.

Слововживання типу при бажанні, при однакових даних тощо, які містять у своєму значенні відтінок умови (коли є бажання, якщо маємо однакові дані), замінюються синонімічними зворотами: за бажання, за однакових даних.

У конструкціях, де йдеться про значення умови, де це міститься в самому лексичному наповненні конструкції - за сприятливих умов - прийменниковий зворот за + родовий відмінок іменника правомірний, нормативно виправданий, стилістично доцільний.

Але є приклади, що засвідчують штучне впровадження прийменника за в контексті , де можна використовувати синонімічні прийменники при і у(в): за невихованого контингенту, за позитивного розв’язання, за атмосферних опадів, тощо.

Звороти з прийменником при відповідають синтаксичній будові української мови, є системними явищами: при глибокому снігу, при колючому морозі.

Не треба забувати про прийменник при у звороті при тому та прислівник притому:

1. Доповідач розповів про успіхи підприємства, при тому зауваживши, що в роботі окремих цехів виявлено серйозні недоліки.

2. Складання планів - робота кропітка, притому варто враховувати, що їх доводиться пристосовувати до поточних подій.

Бабусині казки

Оришка душі не чаяла в Чіпці! Так його любила й жалувала… щоб забавити дитину, почне йому казочку про рябеньку курочку або про горобця розповідати. Дуже любив Чіпка казки слухати. Казка була йому не вигадкою, а билицею. Не раз хлоп’я рівняло казку до життя, а життя до казки. І чого одні пташки так гарно щебечуть, а от горобці – тільки цвірінькають! Бабусині казочки пластом осідали на дитячий розум, гонили в голові думку за думкою глибоко западали вони в його гаряче серце. Й увесь світ здавався йому живим, балакучим. (Панас Мирний)

Яку роль виконують дієслова в тексті?

Практичне заняття № 7-8

Культура професійного мовлення. Мистецтво публічного виступу

План

1. Публічний виступ. Види сучасного публічного мовлення.

2. Особливості підготовки виступу: продумування його композиції, написання тексту, підготовка до проголошення.

3. Невербальні засоби спілкування.

Література

Базова

3. Мацюк З. Українська мова професійного спрямування : навч. посіб. / З. Мацюк, Н. Станкевич. – К. : Каравела, 2008.

Допоміжна

1. Дюмін О. З. Українська мова. Посібник для практичних занять / О.З. Дюмін, А. О. Ніколаєва. – Х., 2002. – 180 с.

2. Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика / М. І. Пентилюк. – К. : Вежа, 1994. – 240 с.

3. Пентилюк П. М. Культура мови і стилістика / П. М. Пентилюк. – К., 1994. – 240 с.

4. Пилинський М. М. Мовна норма і стиль / М. М. Пилинський. – К., 1976. – 288 с.

5. Пономарів О. Культура слова : Мовностилістичні поради : навч. посіб. / О. Пономарів– К., 2001. – 240 с.

6. Ткаченко Є. М. Українська мова. Пунктуація : правила, вправи, диктанти : навч. посіб. / Є. М. Ткаченко. – Х. : Консул, 2001. – 288 с.

7. Фурдуй М. І. Українська мова. Практикум з правопису : навч. посіб. / М. І. Фурдуй ; за ред. В. В. Різуна. – К. : Либідь, 2003. – 272 с.

8. Чак Є. Складні випадки правопису та слововживання / Є. Чак. – К. : А.С.К., 1998.

9. Шкуратяна Н. Г. Сучасна українська літературна мова : навч. посіб. / Н. Г. Шкуратяна,
С. В. Шевчук. – К. : Літера, 2000. – 688 с.

10. Ющук І. П. Практикум з правопису української мови / І. П. Ющук. – К. : Освіта, 2000. – 254 с.

Завдання для самоконтролю

1. Підготуйте доповіді до окреслених пунктів плану.

2. Виберіть цікаву, на ваш погляд, для уявної аудиторії книжкову, журнальну новинку. Складіть інформаційну промову, виголосіть її, виступіть із самооцінкою.

Завдання для аудиторної роботи

1. Прокоментуйте вислови відомих людей:

«Культура мовної поведінки – своєрідне дзеркало людини» (В.Скуратівський).

«Ввічливість – запорука успіху».

«Що таке дар слова? Красномовність? У мене є вона, тому що в мене є тепла душа і переконання» (Т.Грановський).

«Вкладайте душу у свій виступ. Справжня емоційна щирість допоможе більше, ніж усілякі правила» (Дейл Карнегі).

2. Напишіть замітку в газету на тему «Яким я хочу бачити в майбутньому своє місто».

3. Складіть коротку промову на тему «Мова – засіб установлення добрих стосунків між людьми». При цьому використайте такі прислів'я: Десять разів подумай, а раз скажи. Живи своїм розумом, але звіряйся з чужим. Язик – терези розуму. Кажи тому, хто слухає.

Практичне заняття № 9–10

План

1. Типи мовлення: опис, розповідь, роздум. Особливості їх структури.

2. Форми мовлення: монолог, діалог, полілог.

3. Основні форми аналітичного запису готового тексту: план, тези, конспект, реферат, анотація.

Література

Базова

3. Мацюк З. Українська мова професійного спрямування : навч. посіб. / З. Мацюк, Н. Станкевич. – К. : Каравела, 2008.

Допоміжна

1. Дюмін О. З. Українська мова. Посібник для практичних занять / О.З. Дюмін, А. О. Ніколаєва. – Х., 2002. – 180 с.

2. Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика / М. І. Пентилюк. – К. : Вежа, 1994. – 240 с.

3. Пентилюк П. М. Культура мови і стилістика / П. М. Пентилюк. – К., 1994. – 240 с.

4. Пилинський М. М. Мовна норма і стиль / М. М. Пилинський. – К., 1976. – 288 с.

5. Пономарів О. Культура слова : Мовностилістичні поради : навч. посіб. / О. Пономарів– К., 2001. – 240 с.

6. Ткаченко Є. М. Українська мова. Пунктуація : правила, вправи, диктанти : навч. посіб. / Є. М. Ткаченко. – Х. : Консул, 2001. – 288 с.

Завдання для самоконтролю

1. Укладіть тези до окреслених пунктів плану. Підготуйте за ними доповідь.

2. Доберіть з художньої літератури цікавий діалог (один на двох). Розіграйте його в аудиторії.

3. Підготуйте і виступіть із невеликою вітальною промовою (з нагоди ювілею, річниці, весілля тощо).

Методичні рекомендації

Структура вітальної промови

1. Звернення. Слова вітання.

2. Коротка характеристика події.

3. Успіхи та досягнення, перспективи.

4. Побажання.

Завдання для аудиторної роботи

Відредагуйте подані речення

1. На цегляному заводі дуже велика текучість кадрів.

2. Приказ про празничні вихідні об’явили вечером.

3. Відпечатаний тираж афіш послали в агенство по пошті.

4. Чергуючі обеспечували хороший порядок.

5. Комісія по перевірці знайшла багаточисельні недостатки.

6. Сторони договорилися про влаштування спільних міроприємств.

7. Срок дії приказу стік у прошлому році.

8. Сьогодня можно заказать підписні видання.

9. По факсу прийшло нове повідомлення.

10.Довга переписка між двума арендними підприємствами скінчилася в

арбітражному суді.

Практичне заняття № 11

Мовний етикет

План

1. Поняття мовного етикету.

2. Види мовного етикету.

3. Етикет телефонної розмови.

Література

Базова

3. Мацюк З. Українська мова професійного спрямування : навч. посіб. / З. Мацюк, Н. Станкевич. – К. : Каравела, 2008.

Допоміжна

1. Дюмін О. З. Українська мова. Посібник для практичних занять / О.З. Дюмін, А. О. Ніколаєва. – Х., 2002. – 180 с.

2. Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика / М. І. Пентилюк. – К. : Вежа, 1994. – 240 с.

3. Пентилюк П. М. Культура мови і стилістика / П. М. Пентилюк. – К., 1994. – 240 с.

4. Пилинський М. М. Мовна норма і стиль / М. М. Пилинський. – К., 1976. – 288 с.

5. Пономарів О. Культура слова : Мовностилістичні поради : навч. посіб. / О. Пономарів– К., 2001. – 240 с.

6. Ткаченко Є. М. Українська мова. Пунктуація : правила, вправи, диктанти : навч. посіб. / Є. М. Ткаченко. – Х. : Консул, 2001. – 288 с.

7. Фурдуй М. І. Українська мова. Практикум з правопису : навч. посіб. / М. І. Фурдуй ; за ред. В. В. Різуна. – К. : Либідь, 2003. – 272 с.

Завдання для самоконтролю

1. Підготуйте відповіді на питання плану.

2. Напишіть по 2-3 компліменти: товаришу по групі; викладачеві; близькій людині.

Завдання для аудиторної роботи

1. Розіграйте ситуації, використовуючи етикетні формули вітання, знайомства, прощання:

1) Ви знайомитеся з журналістом, про роботу якого досить інформовані, але раніш особисто не зустрічалися.

2) Ви на презентації продукції фірми. Познайомте Вашого молодого знайомого з його конкурентом – президентом фірми.

2.Усно доповніть фразу так, щоб стала зрозумілою її етична функція і колорит (тон):

а) Скажіть, будь ласка, …; б) Будьте ласкаві пояснити…; в) Дозвольте запитати …; г) Поясніть, будь ласка, …; ґ) Допоможіть, будь ласка, … .

3. Складіть діалог на тему …, використовуючи вирази мовного етикету:

1. Розмова по телефону:

а) ви телефонуєте до друга, але слухавку бере його мама (3 особи);

б) ви телефонуєте до друга, але слухавку бере незнайома людина (ви помилилися номером) (2 особи).

2. "Знайомство”:

а) офіційна обстановка, самопредставлення (2 особи);

б) офіційна обстановка, представлення через посередника (3 особи);

в) неофіційна обстановка, самопредставлення (2 особи);

г) неофіційна обстановка, знайомство через посередника (3 особи).

4. Тренінг "Як бути? Як би вчинили Ви?”

Ситуація 1. Ви йдете вулицею, назустріч Вам – людина, з якою з певних причин Вам не хочеться вітатися. Коли вона наблизилася, Ви:

а) демонстративно відвернетеся і підете у протилежний бік;

б) все ж таки привітаєтеся;

в) уникнете зустрічі, однак подбаєте про це заздалегідь, коли Вас роз’єднуватиме значна відстань.

Ситуація 2. Назустріч йде людина, яка, на Вашу думку, не хоче, щоб Ви її впізнавали, Ви:

а) пройдете повз неї, зробивши відсутній вигляд;

б) привітаєтеся, не спинившись;

в) привітаєтеся, розпочнете діалог про справи, здоров’я.

Ситуація 3. Ви йдете з приятелем. Назустріч Вам – незнайомець. Він вітається з Вашим приятелем, спиняється і розпочинає розмову. Як поводитися при цьому?

Ситуація 4. Ви зайшли в переповнений автобус, побачили знайомих. Чи вітатиметеся? Як?

Ситуація 5. Ви зустрічаєте незнайому компанію молоді, а серед них – одногрупник (ця)_________ (ім.’я). Чи можна привітатися "Здрастуй, ____(ім’я)!” ?

Ситуація 6. Ви заходите у крамницю, у якій буваєте щодня. Чи потрібно вітатися?

Ситуація 7. Ви прийшли до університету, зустріли викладача: "Привіт, Ольго Петрівно!”. Чи можна так вітатися?

5. Правила мовного етикету у прислів’ях (змагання 2-х команд: хто швидше із розсипаних на столі прислів’їв складе правила мовного етикету й підготує коментар до них, той виграє приз).

6. Вікторина "Мовний етикет”

1. З якої мови в українську запозичено слово етикет і що воно означає?

2. Що означає словосполучення "мовний етикет”?

3. Назвіть основне правило мовного етикету.

4. Що таке формули мовного етикету? Наведіть приклади.

5. Поясніть вислів грецького філософа Сократа: "Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив”.

6. Кому належить вислів: "Ніщо не обходиться нам так дешево і не цінується так дорого, як ввічливість” ? Поясніть його суть.

Складіть діалог про працевлаштування у відділі кадрів. З чого повинна починатися така бесіда? Які аргументи на користь Вашого обрання на дану посаду Ви наведете? Які документи нададуть ваги Вашим словам?

Практичне заняття № 12

Література

Базова

3. Мацюк З. Українська мова професійного спрямування : навч. посіб. / З. Мацюк, Н. Станкевич. – К. : Каравела, 2008.

Допоміжна

1. Дюмін О. З. Українська мова. Посібник для практичних занять / О.З. Дюмін, А. О. Ніколаєва. – Х., 2002. – 180 с.

2. Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика / М. І. Пентилюк. – К. : Вежа, 1994. – 240 с.

3. Пентилюк П. М. Культура мови і стилістика / П. М. Пентилюк. – К., 1994. – 240 с.

4. Пилинський М. М. Мовна норма і стиль / М. М. Пилинський. – К., 1976. – 288 с.

5. Пономарів О. Культура слова : Мовностилістичні поради : навч. посіб. / О. Пономарів– К., 2001. – 240 с.

Завдання для самоконтролю

1. Підготуйте відповіді до питань плану.

2. Завдання :

Підготуйте матеріали до словника фахової лексики (10-15-слів-термінів).

Словникову статтю подавайте за принципом статті тлумачного словника:

Термін (із позначенням наголосу).

Походження (у квадратних дужках).

Тлумачення.

Наприклад: емба´рго [ісп. embargo - накладення арешту, заборона] - юр. 1) заборона ввезення або вивезення чого-небудь (яких-небудь товарів, цінностей); 2) затримання майна (переважно суден і вантажів), яке належить іноземній державі.

Завдання для аудиторної роботи

Практичне заняття № 13-14

Документація щодо особового складу

План

1. Заява. Її реквізити та оформлення.

2. Автобіографія.

3. Характеристика.

4. Резюме.

5. Особовий листок з обліку кадрів.

6. Трудова книжка.

Література

Базова

1. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення: Підручник. – К. : Літера ЛТД, 2003.

2. Глущик С. В. , Дияк О. В. , Шевчук С. В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. закл. – 4-те вид. , переробл. і допов. – К. : А. С. К. , 2002.

3. Шевчук С. В. , Кабиш О. О. Практикум з українськогo діловогo мовлення: Навч. посібник. – К. : Літера ЛТД, 2002.

4. Зубков М. Сучасна українська ділова мова. – 2-ге вид. , допов. – Х. : Торсінг, 2002.

5. Пелеха Ю. Управлінське документування: Навч. посібник: У 2ч. -Ч. 1: Ведення загальної документації. – К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2001.

6. Унівсрсальний довідник-практикум з ділових паперів / С. П. Бибик, I. Л. Михно, Л. О. Пустовіт, Г. М. Сюта. – К. : Довіра; УНВЦ «Рідна мова», 1999.

Стислий зміст лекції

Заява – це офіційне повідомлення в усній або письмовій формі, в якому викладається певне прохання.

За місцем виникнення розрізняють заяви внутрішні й зовнішні, які бувають від організацій, установ (службові) та особисті. У зовнішній особистій заяві обов'язково зазначається повна домашня адреса, а в службовій повна поштова та юридична адреса установи, підприємства. У внутрішній заяві не є обов'язковими викладені вище вимоги. У заяві peквізити рекомендується розташовувати в такій послідовності:

1. Праворуч вказуєтъся назва організації чи установи, куди подаєтъся заява.

2. Нижче у стовпчик назва професії, місце роботи, прізвище, ім'я, по батькові, адреса того, хто подає заяву (якщо заява адресується до тієї організації, де працює автор, не треба зазначати домашню адресу, а достатньо назвати посаду й місце роботи чи структурний підрозділ) .

3. Ще нижче посередині рядка пишетъся слово «заява» з великої літери й не ставитъся крапка.

4. З великої літери й з абзацу починається текст заяви, де чітко викладається прохання з коротким його обrpунтуванням.

5 . Після тексту заяви ліворуч вміщується дата, а праворуч - підпис особи, яка писала заяву.

Заява пишеться від руки в одному примірнику.

Автобіографія – документ, у якому особа описує своє життя та діяльність власноручно у хронологічній послідовності з посиланням на склад сім'ї. Основна вимога до такого документа – досягти вичерпності потрібних відомостей і лаконізму викладу.

Кожне нове повідомлення починається з абзацу. Усі відомості про себе викладають у розповідній формі від першої особи і таким чином, щоб можна було скласти уявлення про життєвий шлях, кваліфікацію та громадську діяльність автора.

Реквізити:

– назва виду документа (Автобіографія);

– прізвище, ім'я по батькові автора (теперішні та колишні, якщо були зміни) у називному відмінку;

– число, місяць, рік та місце народження;

– відомості про навчання;

– відомості про трудову діяльність;

– участь у громадському житті;

– коротка біографія батьків (прізвище, ім'я по батькові теперішні та колишні (якщо були зміни), дата народження (смерті, якщо померли), де й ким працюють; якщо не працюють, то зазначити причину;

– сімейний стан та склад сім'ї;

– судимість, перебування під слідством близьких та рідних;

– паспортні дані, домашня адреса і номер телефону;

– дата складання (ліворуч), підпис (праворуч).

Для оформлення автобіографії часто необхідний спеціальний бланк. Автобіографія зберігається в особовій справі.

Характеристика – це документ, в якому дається оцінка ділових і моральних якостей працівника за підписами представників адміністрації. Це офіційний документ, який видає адміністрація на прохання працівника. Характеристику пишутъ або друкуютъ у двох примірниках, один з яких видають особі, а другий (копію) підшивають до особової справи. Текст викладають від третъої особи.

Основні реквізити характеристики:

1. Назва документа й прізвище, ім'я, по батькові того, кому видається характеристика.

2. Рік народження, освіта.

3. Текст, де зазначено, з якого часу працює чи вчитъся особа, як ставитъся до виконання своїх службових обов'язків, який має рівень професійної майстерності, авторитет у колективі.

4. Дата складання.

5. Підпис відповідальної службової особи й гербова печатка організації, яка видала характеристику.

Резюме – це документ, в якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні успіхи й досягнення особи, яка його складає.

Взагалі не встановлено якихось суворих вимог щодо розташування реквізитів резюме, але одним з найпоширеніших є зразок, коли подається:

1. Назва документа.

2. Прізвище, ім'я та по-батькові особи, яка складає резюме.

3. Мета складання резюме.

4. Досвід роботи.

5. Освіта.

6. Знання мов.

7. Контактний телефон.

Може бути й інший варіант розміщення реквізитів: спочатку називається посада, яку ви обіймаєте зараз, потім у зворотному хронологічному порядку перераховуються посади, які ви обіймали до цього, а в кінці зазначається освіта.

Основна вимога до такого документа – вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу.

РЕЗЮМЕ

Федорової Антоніни Петрівни

Мета: заміщення вакантної посади секретаря керівника.

Досвід роботи: з квітня 2002 року працюю оператором комп’ютерного набору тижневика «Київські відомості».

Маю досвід: 1) набору авторських і перекладних текстів українською мовою; 2) набору текстів, що пов'язані зі сферою економіки та банківської діяльності.

Умію працювати з Word, Excel.

За час роботи у тижневику оволоділа технікою формування газетних шпальт.

Оволоділа культурою усного спілкування.

Освіта: 1999-2000 - навчання в Київському професійно-технічному училищі № 20 за спеціальністю друкарка високого друку.

2001 - вступила на заочне вімілення Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» за спеціальністю інформаційні системи та технології.

Знання мов: вільно володію англійською мовою.

Контактний телефон: 446-З1-52.

Особовий листок з обліку кадрів – це обов'язковий документ особової справи працівників установ, організацій, в якому фіксуються автобіографічні відомості. його заповнюють під час оформлення на p06my, для участі в певному конкурсі.

Реквізити особового листка такі:

1. Назва виду документа.

2. Прізвище, ім'я, по-батькові.

3. Дата й місце народження.

4. Відомості про освіту.

5. Відомості про наукові ступені, вчені звання.

6. Якими мовами володіє.

7 . Трудова діяльність.

8. Державні нагороди.

9. Зарубіжні та міжнародні наукoві відзнаки.

10. Відомості про родину.

11. Паспортні дані.

] 2. Домашня адреса.

13. Особистий підпис.

14. Дата заповнення документа.

Той, хто заповнює особовий листок, обов'язково мусить наклеїти свою фотокартку (місце для фотокартки визначено на бланку документа) .

Нині в особовий листок з обліку кадрів не вносять відомостей про партійну, національну належність та про походження.

Особовий листок з обліку кадрів заповнюється особисто працівником чорнилом або кульковою ручкою, розбірливо, без виправлень.

Правильність заповнення особового листка з обліку кадрів (дати, найменування підприємств, установ, організацій, посад, робіт, кваліфікації, населених пунктів) обов'язково звіряється із записом у паспорті, трудовій книжці, документі про освіту, військовому квитку та ін.

Трудова книжка – це гoловний документ, що підтверджує трудову діяльність громадян і служить для встановлення загальноro, безперервногo й спеціальногo стажу.

Під час оформлення на роботу трудова книжка заповнюється працівниками відділу кадрів у п'ятиденний термін. До неї заносяться відомості про трудову діяльність, переміщення, звільнення, заохочення працівникa.

Зберігається трудова книжка у відділі кадрів фірми, підприємства, установи, де її власник працює, і повертається йому у зв'язку зі звільненням, виходом на

пенсію. Працівник має право взяти трудову книжку з відділу кадрів на деякий час за заявою. Якщо власник втрачає її, то дублікат видається за останнім місцем роботи.

Трудові книжки оформляються на всіх працівників підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, установ, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Трудові книжки не оформляються на працівників, які працюють за сумісництвом та на умовах трудового договору у підприємців, що не є юридичними особами, а також на працівників, які працюють в окремих громадян з їх обслуговування (домашні робітниці, няньки, водії, охоронці та ін. ).

Завдання для самоконтролю

Продовжіть речення:

1. Офіційно-діловий стиль – це . . .

2. Основні ознаки офіційно-ділового стилю так: . . .

3. Документ – це . . .

4. Документи відтворюють на . . .

5. За походженням документи поділяються на . . .

6. За призначенням виділяють такі документи . . .

7. Звичайні безстрокові документи – це . . .

8. За стадіями створення виділяють такі документи: . . .

9. Діловодством називається . . .

10. Реквізит – це . . .

11. Бланк – це . . .

Відредагуйте подані речення

1. Перша прем'єра театра сталася у грудні.

2. Свою особисту думку можна виразити на протязі перерива.

3. Сьогодні в три години ночі необхідно зупинити два агрегата.

4. Фірмі нужний освідчений спеціаліст, щоб в цьому році не понести великих втрат.

5. Ми за коротенький період часу успіли скінчити будівництво комбінату.

Завдання для аудиторної роботи

Заява

Прошу зарахувати мене учнем yчилища за спеціальністю механік з ремонту транспорту.

(підпис) 17 липня 2003 р.

Практичне заняття № 15

Запрошення. Анотація.

План

1. Поняття “оголошення”, “запрошення”, “анотація”.

2. Основні реквізити.

3. Правила укладання.

4. Зразки оформлення.

Література

1. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення: Підручник. – К. : Літера ЛТД, 2003.

3. Шевчук С. В. , Кабиш О. О. Практикум з українськогo діловогo мовлення: Навч. посібник. – К. : Літера ЛТД, 2002.

4. Зубков М. Сучасна українська ділова мова. – 2-ге вид. , допов. – Х. : Торсінг, 2002.

Завдання для самоконтролю

Складіть резюме.

2. Напишіть правильні відповідники до мовних стереотипів, у яких допущені порушення норми.

Справка, значимий, обіда, любий, учбовий, багаточисельний, міроприємство, хороше відношення, закрито на перерву, підписка на журнал, в рострочку, заказний лист, включити прибор, сумісний, міри перестороги, наглядність, вірогідний.

Завдання для аудиторної роботи

1. Прочитайте текст, визначте, який це документ за: а) найменуванням; б) призначенням; в) походженням; г) формою. Дайте визначення цього документа та допишіть відсутні реквізити.

Бойко Катерині Дмитрівні, учениці профтехучилища № З, в тому, що вона перебувала на стажуванні в управлінні «Київпослуги» з 18 травня 2003 року по 18 червня 2003 року.

Практичне заняття №1

Державна мова – м ова професійного спілкування

План

1.Предмет і завдання курсу, його наукові основи.

2. Поняття національної та літературної мови. Ознаки літературної мови.

3.Українська мова як державна. Функції державної мови.

4.Мовне законодавство та мовна політика в Україні.

Література

Базова

2. Мацюк З. Українська мова професійного спрямування : навч. посіб. / З. Мацюк, Н. Станкевич. – К. : Каравела, 2008.

Допоміжна

2. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : підруч. / Ф. С. Бацевич. – К. : Академія, 2004. – 236 с.

5. Українська ділова мова : практичний посібник на щодень / за ред.
М. Д. Гінзбург. – Х. : Торсінг, 2003.

Завдання для самоконтролю

1. Обґрунтуйте необхідність знання мови спеціалістом.

2. Як ви розумієте вислів: "Мова – це найважливіший засіб людського спілкування"?

3. Законспектуйте і вивчить напам’ять 10 статтю Конституції України.

Завдання для аудиторної роботи

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Последнее изменение этой страницы: 2019-04-10; Просмотров: 259; Нарушение авторского права страницы