Міністерство освіти і науки України. Львівський національний університет імені Івана Франка. ПИСЬМОВІ РОБОТИ З ПОЛІТОЛОГІЇ: МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

ПИСЬМОВІ РОБОТИ З ПОЛІТОЛОГІЇ: МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Львів- 2009

ПИСЬМОВІ РОБОТИ З ПОЛІТОЛОГІЇ: МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Письмові роботи – обов’язкова складова підготовки майбутніх політологів, адже вони виробляють навички роботи з літературою, оволодіння мистецтвом викладу думки, розвивають навички самостійного дослідження, а також дають можливість викладачу оцінити глибину знань студента, логіку його мислення. Окрім цього, написання письмових робіт стає основним результатом самостійної роботи студента, що, згідно вимого Болонського процесу, є вагомою складовою навчання.

Цей посібник призначено для ознайомленні з різними видами письмових робіт з політології, порадами щодо технології їх написання та методичними вказівками щодо оформлення. Також розглянуто особливості підготовки студентів – політологів в рамках кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

Організація та проведення модульного контролю

Модульний контроль проводиться за навчальним матеріалом, віднесеним до відповідних модулів згідно з робочою навчальною програмою. Письмова компонента модульного контролю є обов'язковою та проводиться шляхом виконання контрольних завдань (тестів).

Для проведення модульного контролю лектор готує варіанти контрольних завдань. Завдання модульного контролю повинні бути однаковими або рівноважкими. Структура завдання, система та критерії оцінювання результатів їх виконання розглядаються методичною комісією базової кафедри та затверджуються її завідувачем.

Критерії оцінювання результатів виконання контрольних завдань доводяться до відома студентів перед проведенням модульного контролю. До модульних контролів студент допускається завжди.

Виконання контрольних завдань здійснюється студентом індивідуально. Студент може звернутися до викладача за поясненням змісту контрольного завдання. Під час проведення модульного контролю студенту дозволяється користуватися матеріалами, які визначені кафедрою. Студенту забороняється в будь-якій формі обмінюватися інформацією з іншими студентами та користуватися матеріалами крім дозволених.

При виявленні викладачем порушення студентом встановлених правил модульного контролю, лектор усуває цього студента від проведення контролю, не перевіряє роботу студента, робить на ній відповідний запис і оцінює нулем балів.

Результати контрольного заходу студента, який не з'явився на нього оцінюються нулем балів.

Результати перевірки письмових контрольних завдань доводяться до відома студентів не пізніше ніж за два робочі дні після дати проведення модульного контролю.

Студент, який не погоджується з оцінкою має право звернутися до лектора і отримати ґрунтовне пояснення. У випадку незгоди студента з рішенням лектора, він має право звернутися з письмовою апеляцію до завідувача кафедри не пізніше як на наступний робочий день після оголошення результатів.

Лектор і завідувач кафедри повинні розглянути апеляцію в присутності студента на протязі двох днів і прийняти остаточне рішення. В результаті апеляції оцінка студента не може бути зменшена, а тільки залишена без змін або збільшена.

Студент не може повторно складати модульний контроль.

ДОПОВІДІ НА СЕМІНАРАХ

Семінарські заняття є вагомою складовою навчальної роботи. Досвід проведення семінарів свідчить, що підготовані завчасно доповіді дозволяють глибше пізнати навчальний матеріал, розширюють дискусію, формують навички роботи з аудиторією. Процес підготовки семінарської доповіді включає в себе такі етапи:

• вибір теми доповіді;

• осмислення проблеми;

• визначення характеру виступу;

• постановка мети та завдань доповіді;

• побудова логічної схеми;

• збір матеріалу;

• аналіз матеріалу;

• складання плану, тез доповіді;

• написання тексту доповіді.

Доповіді зачитуються в присутності учасників семінару і критично аналізуються викладачем та студентами. Виступ та обговорення доповіді покликані не лише формувати навички дослідника, аналітика, а й публічної особи, яка спроможна відстоювати власні позиції.

Для більш детального аналізу доповіді зазвичай призначається опонент, який заздалегідь знайомиться з доповіддю та готує на неї рецензію.

Обсяг доповіді встановлюється викладачем, як правило, це 3 – 5 сторінок друкованого тексту (14 кегль, 1,5 інтервал, шрифт Times New Roman, поля – 2 см з усіх боків).

Для змістовного та широкого обговорення бажано попередньо надати учасникам семінару тези доповіді для ознайомлення.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Контрольна робота є не лише важливою формою поточного та підсумкового контролю успішності студентів (своєрідним письмовим іспитом), але й ефективним засобом вивчення матеріалу курсу, систематизації набутих знань. Підготовка контрольної роботи дає змогу отримати важливий досвід самостійної роботи з навчальною, методичною та спеціально науковою літературою, апробувати важливість теоретичних знань та практичних навичок в ході вирішення конкретних теоретичних і практичних завдань.

В ієрархії академічних робіт важливість контрольних подекуди незаслужено применшується, відсувається на другорядні позиції. Втім, за ступенем складності, контрольні роботи, часто переважають курсові, особливо, якщо контрольну роботу належить писати безпосередньо на занятті (семінарському чи заліковому). Адже, студенту доводиться працювати цілком самостійно без можливості отримати допомогу від викладача у вигляді уточнюючого питання чи репліки-підказки. І це за умови прискіпливої уваги до деталей і величезному значенні, яке завжди надається писаному тексту!

Втім, в центрі нашої уваги постануть контрольні роботи іншого типу – ті, що пишуться вдома на заздалегідь визначену тему.

Переважно такий вид робіт виконується студентами-заочниками, але не тільки, адже окремі курси та спецкурси які вивчаються студентами стаціонарної форми навчання також завершуються контрольною роботою як підсумковою формою контролю.

Для успішного виконання контрольної роботи належить дотримуватися наступних принципів:

По-перше, контрольна робота повинна бути виконана самостійно, на основі глибокого та усебічного вивчення рекомендованої літератури. На жаль, окремі студенти замість самостійного вивчення та викладу теми копіюють контрольні роботи, виконані іншими студентами або механічно переписують відповідні розділи підручників та навчальних посібників. Навчальна користь від такої роботи мінімальна, а тому, таку роботу не буде зараховано!

По-друге, в ході розробки теми і виконання поставлених завдань важливо продемонструвати глибокі знання та розуміння основних питань теми. При цьому студент повинен відбирати найбільш важливий матеріал, весь час тримаючись теми, водночас, належить позбавлятись як непотрібних деталей так і стерегтися загубити зв’язок з темою, віддалившись від неї в тексті дослідження.

По-третє, положення контрольної роботи належить розкривати на високому теоретичному рівні: усі ключові поняття та категорії потрібно супроводити визначенням; методи дослідження в тексті контрольної роботи визначати не обов’язково, але бути послідовним в питаннях обраної дослідницької стратегії необхідно; кожне хоч скільки-небудь суперечливе твердження потрібно підкріплювати фактами, статистичними даними або посиланням на авторитетні джерела.

По-четверте, викладати матеріал в контрольній роботі потрібно логічно виважено та послідовно, уникаючи повторення, необґрунтованих пропусків матеріалу.

По-п’яте, в кінці кожного розкритого питання та роботи загалом належить робити висновки та узагальнення.

Окрім змісту контрольної роботи потрібно бути уважним щодо правил її оформлення. Дотримання цих вимог є не простою формальністю, а свідченням наукової культури автора, важливої наукової етики та трудової дисципліни, виявом поваги до всіх, хто буде знайомитися із текстом дослідження!

Вимоги до оформлення контрольних робіт:

Обсяг контрольної роботи повинен становити друкованого тексту 8-10 сторінок. Текст друкують з однієї сторони стандартного аркуша білого паперу формату А4 (210×297 мм); комп’ютерний набір – 14 кегль, 1,5 інтервали, шрифт Times New Roman; розмір берегів (полів): ліве – 25 мм, праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм.

Структура роботи складається з:

• титульної сторінки, яка оформлюється за зразком (див. Додаток А);

• основної частини, в якій розкривається тема роботи (в разі необхідності можна розділити текст основної частини на логічно завершені змістові розділи; кожен наступний розділ не потрібно починати з нової сторінки);

• висновку, який є обов’язковою частиною роботи і повинен резюмувати результати вивчення теми;

• на відміну від інших видів письмових робіт структура контрольної роботи не передбачає ні плану, ні змісту, але список використаних джерел вказати необхідно, розпочавши з нової сторінки, звичайно 3-7 позицій. Усі використані джерела подаються згідно правил оформлення бібліографії із зазначенням автора, повної назви джерела, його вихідних даних та загальної кількості сторінок (виняток становлять лише Інтернет-джерела) див. Додаток Б.

Оцінювання контрольних робіт здійснюється у відповідності з вимогами курсу!

РЕФЕРАТИ

Реферат (з лат. referrer – доповідати, повідомляти) – короткий точний виклад суті певного питання, теми на основі репрезентативних книг, монографій або інших першоджерел. Реферат повинен містити основні фактичні відомості і висновки з даного питання.

Реферат відповідає на питання – що міститься в даній публікації (публікаціях). Проте реферат – не механічний переказ декількох книг, а виклад суті порушеної проблеми.

При оцінці реферату до уваги беруться:

· Вміння студента працювати з джерелами, відзначати основне та другорядне у суті питання;

· вміння створювати вторинний текст;

· вміння кодування і отримання наукової інформації;

· робота з науковим категоріальним апаратом.

Реферат формує уміння працювати з первинними текстами та створювати вторинні. Вторинні тексти служать для зберігання, накопичення, обробки і вдосконалення первинної інформації. Створення вторинних тексів пов’язане з двома основними процесами: згортанні і розгортання інформації. При згортанні інформації відбувається скорочення первинного тексту, при цьому зберігається інформація, потрібна для розкриття теми реферату. Зворотній процес – розгортання. Це уточнення тексті поясненнями, міркуваннями автора, що роблять скорочення зроблені попередньо автором єдиним цілісним текстом. Зміст реферованого твору висловлюється об’єктивно від імені автора. Якщо в первинному документі головна думка сформульована недостатньо чітко, в рефераті вона повинна бути конкретизована і виділена У процесі розгортання реферат набуває нових смислових якостей. Отже, реферат не дає нових знань, однак відіграє важливу роль у її засвоєнні.

Реферат вимагає від студента аргументованого викладу власних думок з даного питання. Автор повинен викласти розгорнені аргументи, міркування, порівняння. Матеріал подається не стільки в розвитку, скільки у формі констатації або опису.

Вимоги до мови реферату: він повинен відрізнятися точністю, стислістю, ясністю і простотою.

Теми та вимоги щодо обсягу реферату визначаються викладачем. Як правило, обсяг реферату становить 15сторінок друкованого тексту. Існують вимоги щодо кількості джерел, що використовуються в рефераті, зазвичай х повинно бути не менше 10 -8.

Текст друкують з однієї сторони стандартного аркуша білого паперу формату А4 (210×297 мм); комп’ютерний набір – 14 кегль, 1,5 інтервали, шрифт Times New Roman; розмір берегів (полів): ліве – 25 мм, праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм. Допускається розміщувати таблиці та інші ілюстративні матеріали на аркушах формату А3 (не більше 40 рядків на сторінку).

Нумерацію сторінок, пунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою курсової роботи є титульна сторінка, яка включається до загальної нумерації сторінок і на якій номер сторінки не ставиться. План , що розміщують після титульної сторінки, нумерують як другу сторінку. Нумерація без крапки після неї проставляється у правому верхньому куті подальших сторінок.

Структура реферату:

· Титульний аркуш

· План

· Вступ

· Основна частина

· Висновок

· Список літератури.

ЕСЕ

Есе (фр. «essai» — спроба, нарис) — це письмова робота, в якій надано свободу творчості. Це — роздуми з приводу чогось побаченого, прочитаного або пережитого особисто. Есе пишеться у вільному стилі. Есе може носити історико-біографічний, літературно-критичний, філософський, науково-популярний характер. В есе, в першу чергу, оцінюються особисті погляди автора — його світогляд, думки, почуття, цінності й ідеї.

Есе покликане розкрити одну –дві ідеї автора з певної проблеми, як аргументи використовуються положення першоджерел. Есе – це спроба створення первинного тексту. Для написання есе не потрібно перечитувати всю літературу, яка написана з цієї теми, досить скористатися 3 - 5 першоджерелами. Обсяг есе – 5 сторінок друкованого тексту (14 кегль, 1,5 інтервал, шрифт Times New Roman, поля – 2 см з усіх боків).

Теми для есе пропонуються викладачем, а також можуть бути ініційовані студентами.

Есе - це цілісний текст, в який не ділиться на розділи та підрозділи. До структурних елементів есе належать:

· Титульна сторінка

· Текст

· Список літератури.

Зразок титульного аркуша та оформлення списку літератури – в додатках (додаток Г і Б).

Процес підготовки та написання есе включає в себе такі етапи:

• вибір теми есе;

• осмислення проблеми;

• визначення характеру есе;

• визначення ключових ідей есе;

• побудова логічної схеми;

• збір матеріалу;

• написання тексту есе.

КУРСОВА РОБОТА

Курсова робота – самостійна науково-дослідницька робота студента під керівництвом викладача. Це передусім навчальна робота, завдання якої полягає не лише у розширенні знань студента, а й творчому засвоєння методології наукових досліджень, напрацюванню навичок самостійного дослідження. Підготовка, написання та захист курсової роботи мають на меті допомогти студентам з засвоєнням різноманітним теоретичним та фактичним матеріалом, вмінням його використовувати, вчать працювати з науковою методологією та сприяють формуванню методичних навичок самостійного дослідження, готують до написання дипломної / магістерської роботи. Дослідницький матеріал курсової роботи може бути використаний при написанні дипломної роботи.

Курсова робота повинна демонструвати наявність у автора базових умінь самостійної роботи, а саме:

· тема обирається автором самостійно на основі пропонованого викладачем курсу та за узгодженням з науковим керівником;

· матеріал курсової роботи повинен містити елементи самостійного творчого осмислення проблем на основі глибокого вивчення літератури;

· в роботі повинно виявлятися авторське бачення логіки щодо завдань дослідження;

· авторська позиція опирається на критичне ставлення до матеріалу;

· положення роботи повинні мати чітку аргументацію і супроводжуватися висновками;

· дослідження слід писати у науковому стилі; робота повинна відповідати вимогам щодо оформлення курсових робіт.

Структура роботи.

Основна частина курсової роботи включає такі обов’язкові елементи:

· Титульний аркуш;

· зміст;

· вступ;

· основну частину;

· висновки;

· список літератури;

· додатки (якщо потрібно).

Зазначені структурні елементи потрібно розміщувати в роботі у поданій послідовності.

Обсяг курсової роботи 25 – 35 40 сторінок. Вступ та висновки становлять по 10 -15% від обсягу дослідження (2-3 сторінки). Розділи курсової роботи – близько 25%.

Зразок оформлення титульного аркуша та змісту – у додатках Д і Б.

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, стан її теоретичного і практичного дослідження. З'ясовуються питання актуальності нових досліджень, формулюється мета та завдання даної роботи. Актуальність вибраної теми – це початковий етап роботи, потрібно показати головне – суть проблемної ситуації і результати її розв’язання. Проблемна ситуація виникає воду, коли існуюче знання перестає задовольняти потреби практики. Це стосується і наукових проблем, комплекс яких і є каркасом курсової роботи. Знання цієї проблемної ситуації потрібно підкріпити оглядом літератури щодо даної тематики.

Мета роботи повинна охоплювати весь процес дослідження наукової проблеми і бути пов’язана з конкретними завданнями, розв’язання яких забезпечує реалізацію задуму курсового проекту. Завдання, як правило, формулюються у вигляді переліку: вивчити, описати, встановити, з’ясувати, довести тощо. Розв’язання поставлених завдань становить зміст розділів курсової роботи.

Об’єкт і предмет дослідження відіграють важливу роль у дослідженні. Об’єкт – це явище або процес, який породжує проблемну ситуацію, творить її дискурс. Предмет – це аспект об’єкта, який безпосередньо пов’язана з проблемною ситуацією і відображає тему дослідження.

Особливо важливим пунктом дослідження, що міститься у вступі є вибір методів, за допомогою яких вивчається, збирається, аналізується матеріал. Прикладом та методологічною основою курсової роботи слугують праці великих вчених з близьких проблем. Студент повинен самостійно обґрунтовувати застосування теоретичних та емпіричних методів у своїй роботі.

В основній частині викладаються відомості про предмет дослідження. Вона складається з розділів і параграфів, або лише з параграфів. їх зміст розкривається у логічній послідовності. Спочатку аналізується теоретико-методологічні аспекти проблеми, закономірності розвитку досліджуваних явищ і принципи функціонування. Основна частина завершується узагальненням і рекомендаціями.

Висновки містять короткі підсумки дослідження, встановлюється чи досягнуто мети і завдань роботи через співставлення висновків з завданнями дослідження. Якщо виявиться, що завдання, яке сформульовано у вступі не розв’язано, то потрібно або його розв’язати або ж виключити завдання. У висновках у стислій формі додається оцінка одержаних результатів, можливі сфери їх застосування. Висновки поміщають безпосередньо після основної частини, починаючи з нової сторінки.

Текст та заголовки

Допускається вписувати у друкований текст окремі іншомовні слова, формули, умовні позначення чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору. При цьому щільність вписаного тексту має бути наближеною до щільності основного тексту.

Заголовки структурних частин курсової роботи: "ЗМІСТ", "ВСТУП", "ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ", друкують великими літерами симетрично до тексту (формат абзац „по центру"). Так само рекомендується оформлювати і заголовки окремих пунктів основної частини курсової роботи. Крапка в кінці заголовка не ставиться.

Відстань між заголовком та текстом має дорівнювати 3 інтервалам в основному тексті (що відповідає двом пропущеним абзацам при комп’ютерному наборі тексту з міжрядковим інтервалом 1,5). Кожну структурну частину та пункти основної частини курсової роботи слід починати з нової сторінки.

Курсова робота обов’язково повинна мати м’яку палітурку.

Ілюстрації і таблиці

Ілюстрації (схеми, графіки тощо) і таблиці подають безпосередньо після посилання на них у тексті, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Якщо вони містяться на окремих сторінках, їх включають до загальної нумерації сторінок. На всі ілюстрації і таблиці повинні бути посилання у тексті.

Ілюстрації позначають словом "Рис.", і нумерують послідовно в межах основної частини (за винятком ілюстрацій у додатках). Номер ілюстрації є її порядковим номером: наприклад, "Рис. 2" (другий рисунок курсової роботи). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Кількість ілюстрацій у курсовій роботі визначається її змістом і доцільністю для надання тексту зрозумілості та конкретності.

Заголовки граф таблиці починають з великих літер, підзаголовки – з малих, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих – якщо вони є самостійними. Таблицю розміщують у тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту тексту або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Таблиці нумерують послідовно у межах основної частини (за винятком тих таблиць, що розміщені в додатках). У правому верхньому куті розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера, який є її порядковим номером у курсовій роботі (у випадку наявності декількох аналітико-дослідницьких пунктів із значною кількістю таблиць у кожному з них, номер таблиці може складатися з номера пункту і порядкового номера таблиці у межах пункту, між якими ставиться крапка: наприклад, "Таблиця 2.3" – третя таблиця другого пункту), нижче вказують назву таблиці.

У разі переносу таблиці на іншу сторінку над подальшими частинами пишуть, наприклад: "Продовження табл. 3".

У таблицях обов’язково зазначають одиниці виміру показників. Якщо одиниці виміру є однаковими для всіх показників таблиці, вони наводяться у заголовку. Одиниці виміру мають відповідати стандартам. Чисельні величини у таблиці повинні мати однакову кількість десяткових знаків. У випадку відсутності даних в окремих чарунках таблиці треба або ставити прочерк (якщо значення дорівнює нулю), або ставити символ «×» (якщо наявність даних є неможливою).

Посилання

Посилання на літературні джерела наводять у квадратних дужках, при цьому посилаються на джерело та сторінку (крім газетних статей і випадків, коли посилаються на джерело в цілому), наприклад, [7, с. 25] означає: 7 – порядковий номер, під яким значиться літературне джерело у списку, 25 – сторінка цитованого джерела. Можливим також є оформлення посилань у вигляді зносок в кінці сторінки з наведенням повного бібліографічного опису цитованого джерела.

Посилання на ілюстрації, які наводяться у курсовій роботі, оформлюють зазначенням порядкового номеру ілюстрації: наприклад, "згідно з рис. 3"; на формули – номеру формули: наприклад, "у формулі (1)". Посилання у тексті на таблиці пишуть скорочено: наприклад, "у табл. 2". У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації вживають скорочене слово "див.": наприклад, "див. табл. 2".

Список літератури.

Список використаних джерел (20 і більше), розташованих за абетковим принципом (спочатку українські та російські, потім іншомовні). На всі наведені джерела мають бути посилання в тексті курсової роботи (в місцях цитування). У додатку подано таблицю –зразок оформлення бібліографії.

Подання роботи на кафедру. Чистовий варіант роботи належним чином зброшурований у встановлені терміни подається на кафедру.

Рецензія наукового керівника. В рецензії на курсову роботу додається попередня оцінка і робиться висновок у формі: "Робота допускається до захисту" або "Робота не допускається до захисту". Остаточна оцінка додається після захисту. На підставі рецензії студент проводить аналіз своєї роботи, встановлює, що йому вдалось добре висвітлити, які допущені недоліки і помилки, які побажання висвітлені рецензентом щодо поглиблення знань по темі, за допомогою якої літератури доопрацювати тему. Можливо, деякі зауваження рецензента можуть бути незрозумілими студентові або неправомірні, на його погляд. Такі зауваження не слід залишати без уваги. Необхідно за допомогою рецензента уяснити сутність зауважень, а в ході захисту курсової навести додаткові докази для обґрунтування своєї позиції, пояснити, чому такі питання не розглянуто в темі або його розгляд обмежений лише даними аспектами. Наприклад, це може бути нечітке формулювання деяких положень, що дає підставу рецензентові думати про неправильне їх розуміння студентом, або, скажемо, одностороння оцінка тієї чи іншої наукової концепції.

Особлива увага приділяється помилковим положенням і недолікам. Спочатку треба уяснити, в чому полягає помилка. Тільки зрозумівши суть своєї помилки, можна виправити її і поглибити розуміння матеріалу. Після цього слід розібратися в недоліках роботи і звернути увагу на побажання рецензента, вивчити додаткову літературу, що зазначена в рецензії.

Захист курсової роботи. Підготуватися до захисту курсової роботи - це значить у відповідності з рецензією усунути помилки і недоліки, вивчити літературу, поглибити розуміння тих або інших аспектів теми, продумати логіку свого вступу і докази основних висновків, усвідомивше написане в роботі, і бути готовому пояснити наведені положення, якщо в цьому буде потреба.

Студент готує усний виступ на 5 – 7 хвилин. У виступі йдеться про завдання, які ставились в роботі, яким шляхом вони вирішувались і які висновки одержані, тобто, по суті, відобразити зміст вступу і висновки. У вступі відмічаються і труднощі, які, можливо, були в процесі пошуку літератури, її вивчення тощо. Слід також сказати, які зауваження рецензента і чому автору вони не зрозумілі або здаються неправомірними. Доцільно добре продумати свій виступ і викласти його для себе у письмовій формі повністю, або тезисно. На даному етапі студент також може скористатися допомогою керівника, звернувшись до нього за консультацією.

В ході захисту курсової роботи завдання студента - показати поглиблене розуміння питань конкретної теми, добре володіння матеріалом по темі. Можна на конкретні зауваження рецензента підготувати письмові відповіді і використовувати їх під час захисту, що дасть можливість краще побудувати виступ. Однак студентові слід бути готовому відповісти і на питання, які завчасно йому не були відомі, і виникають в ході захисту. Останні також повинні бути пов’язані з темою курсової. Вони ставляться з метою перевірки ступеня засвоєння теми.

В процесі захисту курсових робіт студентам надається можливість відстоювати свої погляди і думки, обговорювати складні питання теорії і практики. Це і є використанням елементів проблемного методу навчання, що спонукає студентів до творчого мислення.

Курсова робота оцінюється комісією, оцінка за неї виставляється в екзаменаційну відомість і в залікову книжку студента. При оцінці враховується якість виконаної роботи, її науковий рівень, ступінь самостійності у викладені теми, її оформлення (зноски, посилки, список використаної літератури), мова і стиль викладення, рецензія керівника, виступ студента на захисті, відповіді на питання по темі.

Не виключена можливість таких ситуацій, коли робота виконана і оформлена на належному рівні, а виступ студента не підготовлений, відповіді не продумані, поверхові або неправильні. У такому випадку, не дивлячись на добру якість самої роботи, оцінка може бути значно знижена. В той же час, якщо студент зумів ліквідувати вказані рецензентом недоліки, показав себе на захисті, добре знаючим тему, то він може отримати добру оцінку комісії.

Критерії оцінювання

Структурні частини оцінюваної роботи	Максимальний бал	Рекомендований бал науковим керівником	Виставлений бал комісією на основі публічного захисту роботи
Повнота розкриття теми	30
Оформлення вступу, аргументованість висновків	25
Ступінь опрацювання джерел та літератур	30
Якість оформлення, оцінка мови і стилю виконаної роботи	15
ВСЬОГО БАЛІВ:	100

НАУКОВА ПУБЛІКАЦІЯ

Основні результати та положення дослідження мають бути опубліковані для ознайомлення з ними наукової громадськості. Публікації сприяють становленню пріоритету автора, свідчать про особистий внесок дослідника в розробку наукової проблеми, слугують підтвердженню достовірності основних результатів і висновків роботи; відбивають основний зміст роботи, новизни і наукового рівня, підтверджують факт апробації та впровадження результатів і висновків роботи.

Відповідно до постанови Вищої Атестаційної Комісії від 15.01.2003 № 7 – 05/1 структура оформлення наукових статей має відповідати наступних критеріям (складатися з необхідних елементів):

1. Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями.

2. Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор; виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття.

3. Формулювання цілей статті (постановка завдання).

4. Виклад основного матеріалу дослідження з ретельним обґрунтуванням отриманих наукових результатів.

5. Висновки даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі.

6. Правила оформлення наукової статті:

а) на початку статті з правого боку зазначити ім’я та прізвище автора;

б) тема наукової статті розміщується по центру;

в) поля, розмір, шрифту, інтервал, обсяг публікації вказується відповідною установою чи закладом, куди надсилається стаття.

г) система посилань: в кінці статті список використаних джерел і літератури подається за алфавітом; в тексті публікації у квадратних дужках вказується порядковий номер джерела і використані сторінки (до прикладу: [15, 56], [15, 56 - 57], [15, 56;16, 54]. Перша цифра є 15-ою позицією в списку літератури, а 56 – номер сторінки або аркуша архівної справи тощо).

У кінці статті подається анотація англійською мовою.

ДИПЛОМНА РОБОТА

Дипломна робота – це кваліфікаційне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується на завершальному етапі навчання у вищому навчальному закладі.

Дипломна робота має комплексний характер і пов'язана з використанням набутих студентом знань, умінь та навичок зі спеціальних дисциплін. У більшості випадків дипломна робота є поглибленою розробкою теми курсової роботи студента-випускника. Нею передбачено систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань зі спеціальності та застосування їх при вирішенні конкретних наукових, виробничих та інших завдань.

До дипломних робіт висуваються такі основні вимоги:

• актуальність теми, відповідність її сучасному стану певної галузі науки та перспективам розвитку, практичним завданням відповідної сфери;

• вивчення та критичний аналіз монографічних і періодичних видань з теми;

• вивчення та характеристика історії досліджуваної проблеми та її сучасного стану, а також передового досвіду роботи у відповідній галузі;

• чітка характеристика предмета, мети і методів дослідження, опис та аналіз проведених автором експериментів;

• узагальнення результатів, обґрунтування їх, висновки та практичні рекомендації.

Дипломна робота як самостійне навчально-наукове дослідження має виявити рівень загальнонаукової та спеціальної підготовки студента, його здатність застосовувати одержані знання під час вирішення конкретних проблем, його схильність до аналізу та самостійного узагальнення матеріалу з теми дослідження.

Студенту надається право вибирати тему дипломної роботи з числа визначених випускними кафедрами навчального закладу або запропонувати свою тему з обґрунтуванням її розробки.

Керівництво дипломними роботами здійснюється, як правило, кваліфікованими викладачами. Організація і контроль за процесом підготовки й захисту курсових та дипломних робіт покладаються на завідуючих кафедрами.

Незалежно від обраної теми, структура дипломної роботи має бути такою:

· титульний аркуш;

· зміст;

· перелік умовних позначень (при необхідності);

· вступ;

· кілька розділів (підрозділів), що розкривають тему дослідження;

· висновки;

· список використаної літератури; додатки.

Текст та заголовки

Дипломна робота готується в двох примірниках: один в обов’язково в твердій палітурці, другий може м’яку палітурку.

Ілюстрації і таблиці

У разі переносу таблиці на іншу сторінку над подальшими частинами пишуть, наприклад: "Продовження табл. 3".

Посилання

Список літератури.

Список використаних джерел (50 і більше), розташованих за абетковим принципом (спочатку українські та російські, потім іншомовні). На всі наведені джерела мають бути посилання в тексті курсової роботи (в місцях цитування). У додатку подано таблицю –зразок оформлення бібліографії.

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

Магістр – це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра або спеціаліста здобув поглиблені спеціальні уміння та знання інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування та продукування нових знань для вирішення проблемних професійних завдань у певній галузі. Магістр повинен мати широку ерудицію, фундаментальну наукову базу, володіти методологією наукової творчості, сучасними інформаційними технологіями, методами отримання, обробки, зберігання і використання наукової інформації, бути спроможним до науково-дослідницької і науково-педагогічної діяльності.

Підготовка магістра завершується захистом магістерської дисертації на засіданні Державної екзаменаційної комісії.

Магістерська робота – це самостійна науково-дослідницька робота, яка виконує кваліфікаційну функцію, тобто готується з метою публічного захисту і отримання академічного ступеня магістра. Основне завдання її автора – продемонструвати рівень своєї наукової кваліфікації, уміння самостійно вести науковий пошук і вирішувати конкретні наукові завдання.

Ця випускна кваліфікаційна праця наукового змісту має внутрішню єдність і відображає хід та результати розробки вибраної теми. Вона являє собою новий по суті і досить специфічний вид кваліфікаційної роботи.

Магістерська робота, з одного боку, має узагальнюючий характер, оскільки є своєрідним підсумком підготовки магістра, а з іншого – є самостійним оригінальним науковим дослідженням студента, у розробці якого зацікавлені установи, організації або підприємства.

Структура магістерської роботи:

• титульний арку. (Див. Дод. Є);

• зміст (Див. Дод. Е);

• вступ;

• розділи і підрозділи основної частини;

• висновки;

• список використаних джерел;

• додатки.

Наповнення кожної частини магістерської дисертації визначається її темою. Вибір теми, етапи підготовки, пошук бібліографічних джерел, вивчення їх і добір фактичного матеріалу, методика написання, правила оформлення та захисту магістерської роботи мають багато спільного з дипломною роботою студента і кандидатською дисертацією здобувача наукового ступеня. Тому в процесі її підготовки слід застосовувати методичні і технічні прийоми підготовки наукової праці.

Виходячи з того, що магістерська підготовка – це по суті лише перший серйозний крок студента до науково-дослідницької і науково-педагогічної діяльності, що логічно завершується вступом до аспірантури і підготовкою кандидатської дисертації, магістерська робота не може розглядатись як науковий твір вищого ґатунку, оскільки ступінь магістра – це не вчений, а лише академічний ступінь, який підтверджує освітньо-професійний рівень випускника вищої школи і свідчить про наявність у нього знань, умінь і навичок, притаманних науковому працівникові-початківцю.

Вимоги до магістерської дисертації в науковому відношенні вищі, ніж до дипломної роботи, однак нижчі, ніж до кандидатської дисертації. Магістерська робота повинна містити елементи наукової новизни.

При оцінці випускної кваліфікаційної роботи виходять з того, що магістр повинен уміти:

• формулювати мету і завдання дослідження;

• складати план дослідження;

• вести бібліографічний пошук із застосуванням сучасних інформаційних технологій;

• використовувати сучасні методи наукового дослідження, модифікувати наявні та розробляти нові методи виходячи із завдань конкретного дослідження;

• обробляти отримані дані, аналізувати і синтезувати їх на базі відомих літературних джерел;

• оформляти результати досліджень відповідно до сучасних вимог, у вигляді звітів, рефератів, статей.

Процедура підготовки і захисту магістерської дисертації подібна до захисту дипломної роботи.

Обсяг магістерської роботи – 70 сторінок, список літератури повинен складатися з 60 і більше джерел.

ДОДАТКИ

Проблема поділу влади

Міністерство освіти і науки України

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Последнее изменение этой страницы: 2019-04-10; Просмотров: 232; Нарушение авторского права страницы