Організація та проведення семестрового контролю

Семестровий контроль проводиться за навчальним матеріалом, визначеним робочою навчальною програмою дисципліни в повному обсязі за семестр.

До семестрового контролю з навчальної дисципліни лектор не допускає студента, який не виконав усіх видів обов'язкових робіт, передбачених робочою навчальною програмою.

Для проведення семестрового екзамену лектор готує варіанти однакових (рівноважких) завдань (білети), які повинні охоплювати навчальний матеріал з даної дисципліни за семестр. Структура завдання, критерії оцінювання відповідей затверджуються завідувачем відповідної кафедри. При проведенні семестрового екзамену студент має мати при собі залікову книжку.

Семестровий екзамен з навчальної дисципліни проводиться у письмовій та усній формі. Письмова компонента (написана відповідь студента) є обов'язковою. Максимальна оцінка на всі запитання сформульовані у завданні становить 50 балів. Письмовий екзамен проводиться для всієї групи разом і може тривати до 4-х годин. Оголошення оцінок за екзамен робиться лектором не пізніше наступного дня.

При порушенні студентом дисципліни при проведенні семестрового екзамену (списування, підміна завдання і т.д.) лектор усуває його від складання екзамену виставляючи нуль балів і державну семестрову оцінку "незадовільно".

Студент, який на семестровому екзамені одержав незадовільну оцінку і не підлягає умовам відрахування з Університету, або не складав його з якихось причин, складає його перед комісією в усній формі.

Комісія створюється завідувачем кафедри. Вона оцінює знання студента у 100-бальній системі та переводить її у державну семестрову оцінку. Екзаменаційна оцінка . виставлена комісією є остаточною.

Семестрова оцінка з навчальної дисципліни, з якої передбачений диференційований залік, є сумарною оцінкою отриманою за виконання обов'язкових індивідуальних завдань, складання колоквіумів, праці на семінарських заняттях. Оцінюється по 100-бальній системі. Присутність студента під час оформлення результату семестрового заліку потрібна лише для повідомлення йому залікової оцінки та внесення державної семестрової оцінки до залікової книжки. Диференційований залік виставляється студентам до початку семестрового контролю (екзаменаційна сесія).

ДОПОВІДІ НА СЕМІНАРАХ

Семінарські заняття є вагомою складовою навчальної роботи. Досвід проведення семінарів свідчить, що підготовані завчасно доповіді дозволяють глибше пізнати навчальний матеріал, розширюють дискусію, формують навички роботи з аудиторією. Процес підготовки семінарської доповіді включає в себе такі етапи:

•     вибір теми доповіді;

•     осмислення проблеми;

•     визначення характеру виступу;

•     постановка мети та завдань доповіді;

•     побудова логічної схеми;

•     збір матеріалу;

•     аналіз матеріалу;

•     складання плану, тез доповіді;

•     написання тексту доповіді.

 

Доповіді зачитуються в присутності учасників семінару і критично аналізуються викладачем та студентами. Виступ та обговорення доповіді покликані не лише формувати навички дослідника, аналітика, а й публічної особи, яка спроможна відстоювати власні позиції.

Для більш детального аналізу доповіді зазвичай призначається опонент, який заздалегідь знайомиться з доповіддю та готує на неї рецензію.

Обсяг доповіді встановлюється викладачем, як правило, це 3 – 5 сторінок друкованого тексту (14 кегль, 1,5 інтервал, шрифт Times New Roman, поля – 2 см з усіх боків).

Для змістовного та широкого обговорення бажано попередньо надати учасникам семінару тези доповіді для ознайомлення.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

Контрольна робота є не лише важливою формою поточного та підсумкового контролю успішності студентів (своєрідним письмовим іспитом), але й ефективним засобом вивчення матеріалу курсу, систематизації набутих знань. Підготовка контрольної роботи дає змогу отримати важливий досвід самостійної роботи з навчальною, методичною та спеціально науковою літературою, апробувати важливість теоретичних знань та практичних навичок в ході вирішення конкретних теоретичних і практичних завдань.

В ієрархії академічних робіт важливість контрольних подекуди незаслужено применшується, відсувається на другорядні позиції. Втім, за ступенем складності, контрольні роботи, часто переважають курсові, особливо, якщо контрольну роботу належить писати безпосередньо на занятті (семінарському чи заліковому). Адже, студенту доводиться працювати цілком самостійно без можливості отримати допомогу від викладача у вигляді уточнюючого питання чи репліки-підказки. І це за умови прискіпливої уваги до деталей і величезному значенні, яке завжди надається писаному тексту!

Втім, в центрі нашої уваги постануть контрольні роботи іншого типу – ті, що пишуться вдома на заздалегідь визначену тему.

Переважно такий вид робіт виконується студентами-заочниками, але не тільки, адже окремі курси та спецкурси які вивчаються студентами стаціонарної форми навчання також завершуються контрольною роботою як підсумковою формою контролю.

Для успішного виконання контрольної роботи належить дотримуватися наступних принципів:

По-перше, контрольна робота повинна бути виконана самостійно, на основі глибокого та усебічного вивчення рекомендованої літератури. На жаль, окремі студенти замість самостійного вивчення та викладу теми копіюють контрольні роботи, виконані іншими студентами або механічно переписують відповідні розділи підручників та навчальних посібників. Навчальна користь від такої роботи мінімальна, а тому, таку роботу не буде зараховано!

По-друге, в ході розробки теми і виконання поставлених завдань важливо продемонструвати глибокі знання та розуміння основних питань теми. При цьому студент повинен відбирати найбільш важливий матеріал, весь час тримаючись теми, водночас, належить позбавлятись як непотрібних деталей так і стерегтися загубити зв’язок з темою, віддалившись від неї в тексті дослідження.

По-третє, положення контрольної роботи належить розкривати на високому теоретичному рівні: усі ключові поняття та категорії потрібно супроводити визначенням; методи дослідження в тексті контрольної роботи визначати не обов’язково, але бути послідовним в питаннях обраної дослідницької стратегії необхідно; кожне хоч скільки-небудь суперечливе твердження потрібно підкріплювати фактами, статистичними даними або посиланням на авторитетні джерела.

По-четверте, викладати матеріал в контрольній роботі потрібно логічно виважено та послідовно, уникаючи повторення, необґрунтованих пропусків матеріалу.

По-п’яте, в кінці кожного розкритого питання та роботи загалом належить робити висновки та узагальнення.

Окрім змісту контрольної роботи потрібно бути уважним щодо правил її оформлення. Дотримання цих вимог є не простою формальністю, а свідченням наукової культури автора, важливої наукової етики та трудової дисципліни, виявом поваги до всіх, хто буде знайомитися із текстом дослідження!

Вимоги до оформлення контрольних робіт:

Обсяг контрольної роботи повинен становити друкованого тексту 8-10 сторінок. Текст друкують з однієї сторони стандартного аркуша білого паперу формату А4 (210×297 мм); комп’ютерний набір – 14 кегль, 1,5 інтервали, шрифт Times New Roman; розмір берегів (полів): ліве – 25 мм, праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм.

Структура роботи складається з:

•     титульної сторінки, яка оформлюється за зразком (див. Додаток А);

•     основної частини, в якій розкривається тема роботи (в разі необхідності можна розділити текст основної частини на логічно завершені змістові розділи; кожен наступний розділ не потрібно починати з нової сторінки);

•     висновку, який є обов’язковою частиною роботи і повинен резюмувати результати вивчення теми;

•     на відміну від інших видів письмових робіт структура контрольної роботи не передбачає ні плану, ні змісту, але список використаних джерел вказати необхідно, розпочавши з нової сторінки, звичайно 3-7 позицій. Усі використані джерела подаються згідно правил оформлення бібліографії із зазначенням автора, повної назви джерела, його вихідних даних та загальної кількості сторінок (виняток становлять лише Інтернет-джерела) див. Додаток Б.

 

Оцінювання контрольних робіт здійснюється у відповідності з вимогами курсу!

РЕФЕРАТИ

Реферат (з лат. referrer – доповідати, повідомляти) – короткий точний виклад суті певного питання, теми на основі репрезентативних книг, монографій або інших першоджерел. Реферат повинен містити основні фактичні відомості і висновки з даного питання.

Реферат відповідає на питання – що міститься в даній публікації (публікаціях). Проте реферат – не механічний переказ декількох книг, а виклад суті порушеної проблеми.

При оцінці реферату до уваги беруться:

· Вміння студента працювати з джерелами, відзначати основне та другорядне у суті питання;

· вміння створювати вторинний текст;

· вміння кодування і отримання наукової інформації;

· робота з науковим категоріальним апаратом.

 

Реферат формує уміння працювати з первинними текстами та створювати вторинні. Вторинні тексти служать для зберігання, накопичення, обробки і вдосконалення первинної інформації. Створення вторинних тексів пов’язане з двома основними процесами: згортанні і розгортання інформації. При згортанні інформації відбувається скорочення первинного тексту, при цьому зберігається інформація, потрібна для розкриття теми реферату. Зворотній процес – розгортання. Це уточнення тексті поясненнями, міркуваннями автора, що роблять скорочення зроблені попередньо автором єдиним цілісним текстом. Зміст реферованого твору висловлюється об’єктивно від імені автора. Якщо в первинному документі головна думка сформульована недостатньо чітко, в рефераті вона повинна бути конкретизована і виділена У процесі розгортання реферат набуває нових смислових якостей. Отже, реферат не дає нових знань, однак відіграє важливу роль у її засвоєнні.

Реферат вимагає від студента аргументованого викладу власних думок з даного питання. Автор повинен викласти розгорнені аргументи, міркування, порівняння. Матеріал подається не стільки в розвитку, скільки у формі констатації або опису.

Вимоги до мови реферату: він повинен відрізнятися точністю, стислістю, ясністю і простотою.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: