Перша допомога при кровотечах

Кровотечі. Причини – порушення цілості кровоносних судин внаслідок механічного або патологічного пошкодження.

Ознаки. При артеріальній кровотечі, якій характерне яскраво-червоне забарвлення крові, кров б’є сильним струменем, поштовхами; під час капілярної кровотечі кров виділяється краплями, або сочиться з усієї поверхні рани; венозна кров має темно-червоне забарвлення, витікає з рани безперервно і повільно.

Допомога. Кровотечу необхідно якнайшвидше зупинити. Артеріальну кровотечу зупиняють за допомогою стискувальної пов'язки. Під час кровотечі з великої артерії для зупинення припливу крові до ділянки рани придавлюють артерію пальцем вище місця поранення, а потім накладають стискувальну пов'язку. При кровотечі з головної шийної (сонної) артерії рану по можливості здавлюють пальцем, після чого набивають великою кількістю марлі, тобто роблять тампонування. Найбільш ефективні місця пальцьового притискання артерій при кровотечі вказані на рис. 8.

 

 

Рис. 8. Місця пальцевого натискування для зупинки артеріальної кровотечі:

1 – сонна артерія; 2 – підключична артерія; 3 – ліктьова артерія;       4 – плечова артерія; 5 – пахова артерія; 6 – підколінна артерія;                 7 – гомілкова артерія

 

Кровотечу кінцівки можна спинити шляхом згинання її у суглобі вище місця ушкодження, якщо немає перелому цієї кінцівки (рис. 9).

 

 

Рис. 9. Тимчасова зупинка кровотечі шляхом згинання кінцівки

Так для тимчасової зупинки кровотечі при пораненні передпліччя використовують різке згинання руки в ліктьовому суглобі, а у випадках пошкодження судин на нозі нижче коліна – різке згинання ноги у колінному суглобі, підклавши в ліктьову чи підколінну ямку пакунок чи згорток з марлі, вати тощо. Таким чином перетискається артерія, якою до рани надходить кров. Зігнуту кінцівку в такому положенні прибинтовують до тулуба.

При сильній кровотечі на ушкоджену кінцівку необхідно накласти джгут або закрутку (рис. 10). Для цього можна використовувати все, що є під рукою: гумову трубку, пружну еластичну тканину, підтяжки, ремінь, рушник тощо.

 

Рис. 10. Зупинка кровотечі джгутом (а) та закруткою (б)

 

Найнадійнішим методом тимчасової зупинки артеріальної кровотечі з поранених кінцівок є накладання гумового джгута (трубки). Під час кровотечі зі стегнової артерії накладають джгут вище місця кровотечі. Під джгут підкладають шар марлі, щоб не пошкодити шкіру і нерви та вставляють записку із зазначенням часу його накладання. Кінці джгута скріплюють за допомогою ланцюжка з крючком, а в разі їх відсутності – зв’язують (рис. 11). Якщо джгут накладено правильно, пульс нижче місця накладання зникає.

 

 

Рис. 11. Накладання джгута:

1) на гомілку; 2) на стегно; 3) на передпліччя;4) на плече; 5) на плече високо з прикріпленням до тулуба; 6) на стегно високо з прикріпленням до тулуба

 

Тривалість використання джгута обмежується двома годинами, а взимку – однією годиною, у противному разі змертвіє кінцівка. Якщо протягом цього періоду немає можливості забезпечити додаткову допомогу, то через 1,5-2,0 год. джгут на кілька хвилин відпускають (до почервоніння шкіри), кровотечу при цьому зменшують іншими способами (наприклад, стискувальним тампоном), потім знову затягують джгут.

Після накладання джгута чи закрутки потерпілого потрібно якомога швидше доставити в медичний заклад.

Капілярна кровотеча добре зупиняється стискувальною пов'язкою, після чого шкіру навколо рани обробляють розчином йоду, спирту, горілки, одеколону. Якщо з рани виступає сторонній предмет, у місці локалізації його треба зробити в пов'язці отвір, інакше цей предмет може ще глибше проникнути всередину та викликати ускладнення.

Венозну кровотечу зупинити значно легше, ніж артеріальну. Часто досить підняти кінцівку, максимально зігнути її в суглобі, накласти стискувальну пов'язку.

Якщо потерпілий відкашлюється яскраво-червоною спіненою кров'ю – кровотеча в легенях. При цьому дихання ускладнене. Хворого кладуть у напівлежаче положення, під спину підкладають валик, на груди кладуть холодний компрес. Забороняється говорити і рухатися, потрібна госпіталізація.

Кровотеча травного тракту характеризується блюванням темно-червоною кров'ю, що зсілася. Положення потерпілому забезпечується те саме, що й під час кровотечі з легень, але ноги згинаються в колінах. При звичайній втраті крові може розвинутися гостре недокрів'я, виникнути шок.

Перш за все треба зупинити кровотечу, по можливості напоїти чаєм. Потім тілу потерпілого надають такого положення, в якому голова для нормального її кровозабезпечення має бути дещо нижче тулуба.

Надзвичайно небезпечна є внутрішня кровотеча, оскільки кров витікає у внутрішню порожнину й зупинити таку кровотечу практично неможливо. Розпізнається вона за зовнішнім виглядом потерпілого: шкіра стає блідою, пульс частішає, настає загальна слабкість, на шкірі виступає липкий піт.

Потерпілого необхідно покласти на ліжко (диван) або надати йому сидяче положення, підклавши подушку під спину, забезпечити йому цілковитий спокій, прикласти до імовірного місця кровотечі “холод” і терміново викликати лікаря.

Велика небезпека для життя потерпілого настає при значній втраті крові, що призводить до настання гострого малокрів’я. При цьому потерпілий скаржиться на слабкість, у нього відзначається блідість шкіри, запалі очі, пульс стає слабким і прискореним, знижується кров’яний тиск (рис. 12), на чолі виступає холодний піт. Далі потерпілий стає апатичним, а потім втрачає свідомість.

Рис. 12. Динаміка погіршення стану потерпілого при втраті крові

Необхідно пам’ятати, що потерпілого, котрий втратив значну кількість крові, можна врятувати, однак для цього необхідно терміново вжити заходів щодо надання першої допомоги.

Джерелом кровотечі є рана. Рана – порушення цілісності шкіри і слизових оболонок. Вони різноманітні за розмірами, формою, глибиною. Залежно від предмета, яким нанесено рану, розрізнять рани колоті, різані, рубані, забиті, вогнепальні, від укусів тощо.

Практично будь-яке поранення супроводжується кровотечею. Це може викликати втрату великого обсягу крові й інфікування рани. Самостійно можна лікувати тільки невеликі рані (колоті й різані, ширина яких не перевищує 0,5-1,0 см). В усіх інших випадках необхідно звернутися до лікаря.

Перша допомога при пораненні має на меті зупинити кровотечу, запобігти забрудненню, створити спокій ушкодженій кінцівці.

Захист рани від забруднення й зараження мікробами найкраще досягається накладенням пов’язки. Розрізняють наступні види пов’язок:

ü закріплюючі, призначені для закріплення перев’язувального матеріалу на поверхні тіла;

ü іммобілізуючі (фіксуючі), призначені для утримування кінцівки чи іншої частини тіла в нерухомому стані.

На рис. 13 наведено приклади накладання пов’язки при пораненні різних частин тіла.

 

 

 

Рис. 13. Приклади накладання пов'язки при пораненні різних частин тіла (цифрами та літерами вказано послідовність бинтування)

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: