Місцеві фінанси, їх суть і значення

  в економічному розвитку

 

Поняття «місцеві фінанси» є синонімом поняття «фінанси місцевих органів влади», «муніципальні (комунальні) фінанси», «фінанси територіальної громади», «фінанси комуни», «фінанси общини», «фінанси муніципального утворення», «фінанси штату», «фінанси області, району, міста, села, селища» і т. ін. Подібні визначення засвідчують, що місцеві фінанси функціонують у різних формах залежно від державного і територіального устрою тієї чи іншої країни [123].

В Україні формами місцевих фінансів є фінанси територіальної громади (комунальні фінанси), фінанси Автономної республіки Крим, фінанси області, фінанси міст Києва і Севастополя, фінанси міста, фінанси району, фінанси району в місті, фінанси сіл, селищ та їх об`єднань.

Сьогодні залишається і росте перелік таких справ, які правова держава вважає за доцільне передати для розв’язання місцевим органам влади. Для цього потрібні відповідні ресурси. Це і є об’єктивною причиною для функціонування місцевих фінансів.

Фінансові основи інституту місцевого самоврядування в Україні визначені:

1) Конституцією України (ст. 7, статті 140-146) від 28-06-96 року.

2) Бюджетним кодексом України від 8 липня 2010 року.

3) Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року.

4) Законом України “Про місцеве самоврядування” від 27.05.1997року.

5) Законом про Державний бюджет України на відповідний рік;

6) Іншими законами, що регулюють бюджетні відносини;

7) Нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на підставі і на виконання Бюджетного Кодексу та інших законів України;

8) Нормативно-правовими актами органів виконавчої влади;

9) Рішеннями про місцеві бюджети.

Якщо в державі роль та функції місцевих органів влади не визначено і чітко не окреслено, а управління в центрі та на місцях здійснює центральна влада, то в такій державі місцевих фінансів немає. Залежно від того, який обсяг функцій та завдань покладається на місцеві органи влади, відповідно такими ж будуть (мають бути) роль і значення місцевих фінансів у фінансовій системі держави.

Ключове питання, яке треба розв’язати, перш ніж будувати місцеві фінанси, – це визначення меж між завданнями, котрі має розв’язувати центральна влада, і тими, що покладаються на місцеві органи влади.

Якщо причиною функціонування фінансів взагалі є поява держави і товарно–грошових відносин, то причиною виникнення місцевих фінансів є наявність територіальних колективів, відокремлення функцій і завдань, які покладаються на їхні органи влади.

Процес формування місцевих фінансів України, як засвідчує практика 1991 – 2011 років, супроводжується значними труднощами, пов’язаними з численними факторами. Деякі з них:

- необхідність ліквідації деформацій у фінансовій системі, що сформувалася у попередній період;

- немає сучасного управлінського досвіду організації фінансової системи; не сформовано правового поля;

- немає політичної культури і традицій, без яких не може бути фінансів місцевих органів влади.

Найскладніше питання – визначення переліку функцій і завдань, які покладаються на місцеві органи влади. Це основа для вибору моделі місцевих фінансів.

У зв’язку з цим зазначимо: завдання та функції місцевих органів влади може бути розділено на дві основні групи:

– завдання та функції, які взагалі передано місцевим органам влади в межах місцевих інтересів і вони є їхньою невід`ємною власною компетенцією;

– завдання та функції доручені місцевим органам влади центральною владою, або так звані делеговані повноваження [5].

Завдання або функція мають покладатися на той рівень влади, який їх виконає краще, економніше й ефективніше, коли обсяг чи характер завдання не вимагають його виконання у масштабі більшої території.

Незважаючи на дискусійний характер проблеми визначення функцій місцевих органів влади як основи для побудови фінансів місцевої влади, окреслилися сфери, обслуговування яких у більшості країн віднесено до власної компетенції місцевого самоврядування і які можуть відповідати принципам доцільності та ефективності. Це – соціальне обслуговування, початкова і середня освіта, охорона здоров`я, дороги місцевого значення, ветеринарна допомога, благоустрій, догляд за бідними та сиротами, житлово -комунальне господарство, житлове будівництво, водозабезпечення, теплове господарство, міські електричні мережі, економічна інфраструктура, працевлаштування безробітних, перепідготовка кадрів з метою працевлаштування, ритуальні послуги, збирання та утилізація сміття, екологічні проблеми, організація землекористування та інші витрати.

Перелік доручених справ або делегованих повноважень визначає центральна влада. Він встановлюється в законодавчому акті. Для виконання делегованих повноважень орган, який їх визначає, передає місцевим органам влади відповідні фінансові ресурси, тобто компенсує витрати місцевих органів влади.

Аналіз проблем, пов’язаних із поняттям місцеві фінанси дозволяє сформулювати його визначення.

Місцеві фінанси – це система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних так і делегованих [89].

Фінанси місцевих органів влади це – складна, багатогранна система, яка має свої особливості в кожній країні і включає у себе кілька основних взаємопов`язаних структурних елементів: видатки, доходи, способи формування доходів, інститути системи, суб’єкти і об’єкти системи та відносини між суб’єктами системи, системою та іншими ланками фінансової системи держави взагалі.

У реальному житті ця система набагато складніша і має свої особливості в кожній країні. Рис. 9.1 розкриває місцеві фінанси як систему.

За роки незалежності в Україні виразно проявилася тенденція розширення завдань і функцій, які покладаються на місцеві органи влади. Разом з тим помітною є й інша тенденція – відставання процесу становлення місцевих фінансів відповідно до нових завдань місцевої влади.

Окреслимо основні форми впливу місцевих органів влади, їхніх фінансів на економіку та соціальну сферу держави.

По-перше, до фінансових систем місцевих органів влади мобілізується значна частина валового внутрішнього продукту. Через зазначені системи здійснюється розподіл і перерозподіл цієї частини ВВП. Це означає, що поряд із державним регулюванням економічної та соціальної сфер здійснюється комунальне (муніципальне) регулювання їх. Держава і місцеве самоврядування розподіляють між собою функції соціально – економічного регулювання. Функції соціально – економічного регулювання, які забезпечують фінанси місцевих органів влади, не обмежуються вилученням, розподілом і перерозподілом частини ВВП. Місцеві органи влади, подібно до держави, у сфері своєї компетенції здійснюють також і правове регулювання соціально – економічної діяльності, тобто вони встановлюють певні правила поведінки суб’єктів господарювання.

По-друге, місцеві фінанси є фіскальним інструментом, тобто місцеві органи влади мають право в рамках, визначених законодавством, встановлювати місцеві податки і збори, надавати пільги із сплати податків, що надходять до місцевих бюджетів. Це дозволяє забезпечувати ресурсами розв’язання завдань, що покладаються на місцеві органи влади. Як бачимо, існує як державний фіск, так і фіск місцевих органів влади. Відмінність між фіском першої форми і фіском другої форми в тому, що межі фіскальної діяльності місцевих органів влади регламентуються державою. Її ж фіскальна діяльність ніким не обмежується.

По-третє, місцеве самоврядування, як і держава, є інструментом, котрий надає громадські послуги. Держава і місцеве самоврядування розподіляють між собою завдання та відповідальність за надання громадянам країни громадських послуг. Ефективність і масштаби діяльності місцевих органів влади у цій сфері залежать, головним чином, від стану фінансів місцевих органів влади.

 

 

трансферти

Верховна Рада України

Рис. 9.1. Схема місцевих фінансів

По-четверте, місцеві фінанси є інструментом забезпечення економічного зростання. Вплив фінансів МОВ на економічне зростання здійснюється через капітальні витрати, через діяльність на ринку позичкового капіталу, нерухомості, землі.

Крім зазначених форм впливу на економіку та соціальну сферу, є й інші, наприклад, пов’язані з виконанням делегованих повноважень центральної влади, а саме проблеми громадської безпеки, охорони правопорядку, оборони, дотримання законності, державного нагляду і державної реєстрації та ін. У цій сфері місцеві органи влади є продовженою на місцях «рукою» центральної влади. Отже, фінанси цих органів влади є інструментом забезпечення частини функцій, які виконує держава, тобто справжнє здійснення місцевого самоврядування залежить від його матеріального та грошового забезпечення. І тому законодавством була визначена фінансово-економічна база місцевого самоврядування, до якої увійшли:

– природні ресурси, розпорядження якими здійснюється радами народних депутатів базового рівня;

– місцеве господарство, комунальна та інша власність, яка слугує джерелом одержання доходів місцевого самоврядування й задоволення соціально-економічних потреб населення;

– фінансові ресурси (місцеві бюджети, позабюджетні кошти, валютні фонди місцевих рад, кошти територіально-громадського самоврядування).

⇐ Предыдущая31323334353637383940Следующая ⇒

Поделиться: