Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів.

Величина перевищення видатків місцевого бюджету над його постійними доходами складає дефіцит місцевого бюджету.

За ст. 72 Бюджетного кодексу:

1. Місцевий бюджет може затверджуватися з дефіцитом за загальним фондом у разі використання вільного залишку бюджетних коштів (шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період).

2. Місцевий бюджет може затверджуватися з профіцитом за загальним фондом у разі спрямування до бюджету розвитку коштів із загального фонду такого місцевого бюджету, виконання зобов'язань за непогашеними позиками, а також для забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів (шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період).

3. Місцевий бюджет може затверджуватися з дефіцитом за спеціальним фондом у разі залучення до бюджету розвитку коштів від місцевих запозичень, коштів із загального фонду такого місцевого бюджету, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів, а також у разі використання залишків коштів спеціального фонду місцевого бюджету, крім власних надходжень бюджетних установ (шляхом внесення змін до рішення про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання місцевого бюджету за попередній бюджетний період).

4. Місцевий бюджет може затверджуватися з профіцитом за спеціальним фондом у разі погашення місцевого боргу, придбання цінних паперів.

Розподіл функціональних повноважень між окремими рівнями влади й управління є основою розмежування видатків між бюджетами. При цьому функціональні повноваження поділяються на державні (обов`язкові) повноваження, делеговані та власні (факультативні) повноваження.

    Видатки на здійснення державних (обов`язкових) повноважень – це видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державного суверенітету та інші видатки, які не можуть бути передані на виконання місцевому самоврядуванню.

До них належать видатки на державне управління (законодавчу і виконавчу владу, утримання адміністрації президента України), судову владу, міжнародну діяльність, фундаментальні дослідження, національну оборону, правоохоронну діяльність, державні програми підтримки пріоритетних галузей економіки, засобів масової інформації, розвитку транспорту та зв`язку, загальнодержавні інвестиційні програми, державні програми ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, створення та поповнення державних запасів, обслуговування державного боргу, проведення загальнодержавних виборів та референдумів, інші програми загальнодержавного значення. Такі видатки здійснюються за рахунок Державного бюджету України [2].

    Розмежування видів видатків за делегованими державними повноваженнями між місцевими бюджетами відбувається на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання суспільних послуг і наближення їх до безпосереднього споживача.

    Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи:

- перша група – видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів (здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об`єднань);

- друга група – видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України (здійснюються з бюджетів міст республіканського АР Крим та міст обласного значення, а також районних бюджетів);

- третя група – на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України (здійснюються з бюджету АРК та обласних бюджетів). З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп (ст. 86 Бюджетного кодексу).

    Такі видатки враховуються при визначенні обсягу бюджетних трансфертів.

    Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об’єднувати на договірних засадах кошти відповідних бюджетів для виконання власних повноважень.

Міські (міст республіканського АРК та міст обласного значения) ради та районні ради можуть передавати видатки на виконання всіх або частини власних повноважень Верховній Раді Автономної Республики Крим чи обласній раді з передачею відповідних коштів до бюджету АРК чи обласних бюджетів у вигляді міжбюджетного трансферту.

Сільські, селищні та міські (міст районного значения) ради можуть передавати видатки на виконання всіх або частини власних повноважень районній раді чи раді іншої територіальної громади з передачею коштів до відповідного бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту.

Передача видатків здійснюється за спеціальним рішеннм відповідних рад на договірних засадах. Всі угоди про передачу видатків укладаються до 1 серпня року, що передує плановому.

    Запозичення – операції, пов`язані з отриманням бюджетних коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких виникають зобов`язання держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами.

Короткострокові запозичення. Бюджетний кодекс передбачає повноваження місцевих органів влади робити запозичення терміном до трьох місяців у поточному році для покриття короткострокових касових розривів.

Суб`єктами місцевих позик можуть бути органи місцевого самоврядування в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних та міських рад, рад міст Києва та Севастополя.

Через нормальні часові коливання бюджету (наприклад, нерівномірне надходження доходів і регулярні зобов`язання по видатках, таких як оплата праці) місцеві фінансові органи намагаються згладити виконання бюджету і стабілізувати фінанси шляхом запозичення в межах попередньо визначених лімітів.

При казначейському обслуговуванні місцевих бюджетів за видатками надання короткострокових позик може здійснюватись органами Державної казначейської служби України за рахунок тимчасово вільних залишків коштів на її рахунках, на безвідсотковій основі на покриття тимчасових касових розривів.

Надання позик оформляється відповідною угодою сторін. Позички надаються у межах поточного бюджетного періоду. Після підписання угоди вносяться відповідні зміни до розпису та плану асигнувань.

Погашення позички здійснюється в автоматичному режимі шляхом щоденних відрахувань від надходжень загального фонду відповідного місцевого бюджету до повного відшкодування. Обсяг коштів щоденних відрахувань погашення позички визначається шляхом розподілу обсягу позички на кількість робочих днів періоду запозичення. В разі непогашення позички у визначений термін (незабезпечення щоденних перерахувань в наслідок недонадходження доходів), органи Казначейства здійснюють її повернення до повного погашення у примусовому порядку, починаючи з наступного дня терміну погашення позички. При цьому рефінансування забороняється.

Довгострокові запозичення. Суб`єктами довгострокових місцевих запозичень можуть виступати виключно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради. Такі запозичення здійснюються до бюджету розвитку. Зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради з чисельністю населення понад вісімсот тисяч мешканців.

Місцеві органи влади можуть надавати послуги, які вимагають значних попередніх інвестицій. Капіталовкладення значною мірою фінансуються за рахунок бюджету розвитку або субвенцій згідно із ст. 105. Органи місцевого самоврядування можуть об`єднувати капітальні ресурси на основі внутрішньоурядових угод (ст.107). Основна маса капітального фінансування тоді надходить з Державного бюджету, який фінансується частково позиками міжнародних проектів і грантами.

Ст. 74 Бюджетного кодексу надає повноваження на запозичення з метою фінансування інвестиційного бюджету або бюджету розвитку, конкретно встановлює ліміт обслуговування боргу на рівні 10% загального фонду.

Якщо місцевий орган не зможе забезпечити вимоги обслуговування боргу і порушить графік виплат (технічний дефолт), місцевим радам буде заборонено позичати протягом 5 років. Казначейство звільняє себе від зобов`язань щодо міжбюджетних непередбачених випадків, пов`язаних з дефолтами місцевих рад.

Для здійснення видатків бюджету розвитку та реалізації комерційних проектів органи місцевого самоврядування за рішенням відповідної ради можуть отримати кредити у фінансово-кредитних установах та здійснювати випуск цінних паперів місцевої позики.

Рішення про випуск цінних паперів місцевої позики підлягає обов`язковій реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Емітентом облігацій виступають відповідно верховна Рада АРК та міські ради.

Держава не несе відповідальності по зобов`язаннях за запозиченнями до місцевих бюджетів. Органи місцевого самоврядування повинні передбачати джерела забезпечення місцевих запозичень шляхом надання відповідних гарантійних зобов`язань.

Забезпеченням погашення зобов`язань за облігаціями місцевих позик можуть бути:

- загальний фонд бюджету (обслуговування боргу);

- бюджет розвитку (погашення основної суми боргу);

- резервний фонд;

- заставний фонд нерухомого майна, частки статутних фондів підприємств, органів місцевого самоврядування, земельні ділянки.

Державний комітет з цінних паперів і фондового ринку здійснює контроль за випуском та обігом цінних паперів місцевої позики.

Міністерство фінансів здійснює загальний нагляд за зобов`язаннями в процесі розміщення та погашення облігацій місцевої позики.

⇐ Предыдущая34353637383940414243Следующая ⇒

Поделиться: