Бюджетний федералізм і фінансове

  вирівнювання

 

В складі факторів, що визначають побудову бюджетної системи країни, слід виділити форми державного устрою: унітарна або федеративна.

Бюджетний унітаризм – це така форма внутрішніх міжурядових фінансових відносин, основні принципи організації яких визначаються центральною владою.

Місцевій та регіональній владі при цьому, як правило, відводиться досить пасивна роль.

Для характеристики багаторівневої системи органів публічної влади, в якій кожний рівень забезпечений власним бюджетом і діє в межах закріплених за ним бюджетних повноважень, використовують термін «федералізм». Цей термін використовується для характеристики відносин в федеративних державах, але останнім часом він застосовується і в відношенні країн, які не являються федераціями за конституцією.

Щоб зрозуміти сутність федералізму, необхідно розкрити його ідейно-теоретичні основи.

Принципами федералізму є :

- цілісність державного суверенітету держави і відсутність такого в її складових;

- єдність економічної та соціальної систем держави;

- єдність системи державних органів влади;

- територіальний підхід до побудови держави.

Федералізм проходячи через державний устрій країни, виражає таку систему відносин, котра призвана мирно вирішувати конфлікти, що виникають між державними і регіональними органами державної влади, сприяти їх взаємодії, забезпечувати найбільш підходящі в даних конкретних умовах методи управління державою.

У багатьох унітарних країнах у сфері внутрішніх міжурядових фінансових відносин активно почали застосовувати окремі принципи бюджетного федералізму. Це стосується розмежування між різними рівнями влади видатків та компетенції щодо здійснення їх. Центральною владою широко почав використовуватися механізм консультацій з місцевою та регіональною владами через відповідні асоціації. Розширилась фіскальна автономія місцевої та регіональної влади. Таким чином, економічна й фінансова децентралізація, нині характерна для більшості зарубіжних унітарних країн, привела до формування нового змішаного типу внутрішніх міжурядових фінансових відносин, що поєднують у собі принципи як бюджетного унітаризму, так і бюджетного федералізму.

Бюджетний федералізм – це не тільки форма внутрішніх міжурядових фінансових відносин, а й певна філософія організації політичних стосунків між різними рівнями влади. Бюджетний федералізм як концепцію покладено в основу міжурядових фінансових відносин у країнах із федеративним державним устроєм.

    Бюджетний федералізм представлений такою організацією бюджетних відносин, котра дозволяє в умовах самостійності і автономії кожного бюджету забезпечувати на території всієї країни її населенню рівний і гарантований державою перелік суспільних послуг (безпека, соціальний захист, освіта та інше), а для цього:

- органічно поєднувати фіскальні інтереси держави з інтересами її суб`єктів;

- розрізнювати бюджетні повноваження, бюджетні видатки і доходи;

- розподіляти і перерозподіляти бюджетні ресурси між державним бюджетом і бюджетами місцевих органів влади;

- вирівнюючи бюджетну забезпеченість територій, що опинились в різних соціально-економічних, географічних, кліматичних та інших умовах.

    Кожна федеративна держава має індивідуальну, властиву тільки їй модель бюджетного федералізму, що сформувалася в певних історичних та політияних умовах.

    Можна виділити дві основні групи моделей бюджетного федералізму – децентралізовані та кооперативні.

Децентралізовані моделі бюджетного федералізму характеризуються значною фіскальною автономією регіональних та місцевих влад, слабкістю зв`язків між різними рівнями влади, порівняно обмеженим співробітництвом. Для цих моделей характерною ознакою є те, що центральна влада фактично не займається проблемами фінансового вирівнювання, мало уваги звертає на фіскальні дисбаланси в розвитку окремих територій. Таким чином, місцева влада при такій моделі має покладатися передусім на власні сили. Така модель бюджетного федералізму характерна, насамперед, для США.

    Кооперативні моделі бюджетного федералізму, навпаки, характеризуються тісною співпрацею різних рівнів влади, активною політикою центральної влади з подоланням фіскальних дисбалансів на різних рівнях управління та фінансового вирівнювання. При таких моделях бюджетного федералізму центральна влада активно турбується про забезпечення єдиних стандартів громадських послуг у межах усієї території країни. Кооперативні моделі бюджетного федералізму характерні для більшості федеративних європейських держав, зокрема для ФРН, Австрії.

    Дати відповідь на запитання, що ж краще: бюджетна централізація чи децентралізація, покликана теорія фіскального федералізму. Фіскальний федералізм є одним з головних об`єктів дослідження економіки державного сектору, що відображає складну схему взаємовідносин між бюджетами різних рівнів [47].

    За політичним устроєм Україна згідно зі ст. 2 Конституції України є унітарною державою – цілісною сукупністю адміністративно-територіальних утворень з єдиною в її національних межах системою права.

Одночасно згідно із ст. 140 Конституції України громадам адміністративно–територіальних утворень надано право самостійно вирішувати питання місцевого значення (в межах Конституції і законів України), створюючи місцеве самоврядування. Зазначене зумовлює необхідність відповідного розмежування повноважень між державою, Автономною Республікою Крим і територіальними громадами та забезпечення їх виконання бюджетними фінансовими ресурсами в обсязі, передбаченому Конституціїєю України та її законами [41].

Бюджетним Кодексом не передбачено виділення окремих рівнів бюджету в частині їх ієрархічної підпорядкованості: всі бюджети самостійні у виконанні своїх функцій в межах, визначених законодавством повноважень.

Бюджетна унітарність полягає у такому:

- розмежування повноважень між органами державної та місцевої влади, які забезпечують здійснення видатків із державного бюджету, місцевих бюджетів (Автономної Республіки Крим, областей, районів, районів у містах) та бюджетів місцевого самоврядування (територіальних громад сіл, їх об`єднань, селищ, міст Автономної Республіки Крим та областей) щодо прийняття ними управлінських рішень у межах їх фіксованої компетенції і надання громадянам гарантованих послуг на основі бюджетних процесів функціональної системи державного, місцевих бюджетів та бюджетів місцевого самоврядування;

- збалансування бюджетів між доходами і видатками. Видатки бюджетів визначаються на основі формульної обгрунтованості потреб коштів, необхідних для виконання визначених законодавством функцій у повному обсязі. Доходи бюджетів визначаються спроможністю їх дохідної бази.

    Проте дохідність бюджетів не однакова, що зумовлено такими об`єктивними причинами:

- різноманітністю природно-кліматичних умов;

- різним екологічним станом територій;

- особливостями розташування населених пунктів, зокрема адміністративних центрів;

- насиченістю шляхами сполучення;

- кількістю населення, його віковим складом;

- економічним розвитком народного господарства та його спеціалізацією;

- станом соціальної та побутової інфраструктури тощо.

Вплив цих та багатьох інших факторів визначає різну вартість послуг, які надають місцеві органи в розрізі адміністративно-територіальних одиниць; різний податковий потенціал, який безпосередньо впливає на формування дохідної бази місцевих бюджетів; неоднакову потребу в коштах, що спрямовуються на підтримку соціально не захищених верств населення, утримання об’єктів соціально-культурної сфери тощо.

Унітарність же бюджетів дозволяє забезпечувати вирівнювання наповнюваності доходами усіх бюджетів країни. Це здійснюється системою відносин, передбачених Бюджетним кодексом – відносин між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, – для виконання ними визначених їм функцій.

Міжбюджетні відносини забезпечують узгодженість складових бюджетної системи, яка досягається організаційно-правовими та фінансовими відносинами між органами державної влади і місцевого самоврядування щодо встановлення та розмежування бюджетних повноважень, фінансових ресурсів, прав, обов`язків та відповідальності в ході бюджетного процессу.

Залежно від приводу, відповідно до якого виникають мідбюджетні відносини, вони поділяються на такі види:

1) розмежування видаткових бюджетних повноважень щодо фінансування окремих галузей, програм, об`єктів;

2) розподіл дохідних повноважень щодо окремих видів бюджетних надходжень, зміни ставок збирання та управління доходами;

3) фінансове вирівнювання бюджетної забезпеченості різних адміністративно-територіальних утворень;

4) визначення та дотримання прав, обов’язків і відповідальності усіх суб’єктів міжбюджетних відносин.

Частина перша ст. 81 Бюджетного кодексу встановлює правомірність міжбюджетних відносин, зумовлених об`єктивною реальністю країни та її бюджетної системи, а частина друга цієї статті визначає мету цих відносин – забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.

Існуючі диспропорції між різними бюджетами та їх розбалансування усуваються внаслідок унітарності бюджетної системи України, засобами механізму бюджетного вирівнювання ступеня фінансової забезпеченості шляхом бюджетного регулювання.

Бюджетне регулювання здійснює перерозподільні процеси бюджетних коштів усередині бюджетної системи шляхом вилучення частини коштів у економічно більш розвинених і фінансово забезпечених територій (як надлишку понад їх потребу щодо визначених їм повноважень), та передачу їх територіям з недостатнім рівнем розвитку економіки та бюджетної забезпеченості фінансування повноважень за рахунок власних доходів.

Збалансування неповністю забезпечених власними доходами бюджетів досягається шляхом надання їм додаткових коштів, одержаних від державних зборів у більш розвинених територіях, що передаються іншим бюджетам у вигляді трансфертів. Цим досягається вирівнювання ступеня фінансової забезпеченості всіх бюджетів. Загалом бюджетне регулювання становить систему взаємопов’язаних методів, способів, правових норм формування, розподілу, перерозподілу бюджетних ресурсів країни для збалансування інтересів суспільства і громадян у процесі економічного та соціального розвитку [41].

ПРАКТИКУМ

План семінарського заняття

1. Місцеві фінанси, їх суть і значення в економічному розвитку

2. Місцеві бюджети, їх доходи і видатки.

3. Бюджетний федералізм і фінансове вирівнювання

Теми рефератів

 

1. Місцеві фінанси як система.

2. Функції місцевих фінансів.

3. Місцеві бюджети – визначна ланка місцевих фінансів.

4. Фінансове забезпечення підприємств комунальної власності.

5. Поняття комунальної власності.

6. Регіональні цільові фонди.

7. Зміст і складові міжбюджетних відносин та методи бюджетного регулювання.

8. Поняття комунальної власності.

9. Управління фінансами та контроль на регіональному рівні.

10. Зарубіжний досвід місцевого самоврядування.

 

Контрольні запитання

 

1. Дайте визначення місцевим фінансам.

2. Охарактеризуйте систему місцевих бюджетів в Україні.

3. Назвіть структурні елементи місцевих фінансів.

4. Назвіть функції місцевих фінансів.

5. Дайте визначення місцевим бюджетам.

6. На основі яких параметрів визначається мінімальний розмір місцевих бюджетів?

7. Охарактеризуйте структуру доходів місцевих бюджетів.

8. Яке призначення видатків місцевих бюджетів?

9. Розкрийте сутність та форми регулювання міжбюджетних відносин.

Тести

1. Місцеві фінанси – це:

1) система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власнх так і делегованих;

2) витрати, які здійснюються місцевими органами влади в обов’язковому порядку за переліком, що визначається законодавством;

3) витрати, які здійснюються місцевими органами влади на власний розсуд, на основі рішень, прийнятих їхніми представницькими зібраннями.

 

 2. Видатки місцевих органів влади поділяються на:

1) поточні, розвитку, на фінансування делегованих повноважень, обов`язкові, факультативні, на фінансування власних повноважень;

2) власні, закріплені, передані, податкові, неподаткові;

3) власні, поточні.

 

3. За джерелами доходи місцевих органів влади поділяються на:

1) податкові, неподаткові, доходи за рахунок кредитів та позик, трансферти від центральної влади та органів влади вищого територіального рівня;

2) власні, закріплені, регульовані;

3) капітальні, розвитку.

4. Форми місцевих фінансів в Україні:

1) громадські послуги, самостійні місцеві бюджети, комунальні форми власності, позабюджетні фонди, місцеві податки і збори, комунальний кредит, фінансові комунальні підприємства, комунальні платежі;

2) фінанси територіальної громади (комунальні фінанси), фінанси Автономної Республіки Крим, фінанси області, міст Києва і Севастополя, фінанси міста, фінанси району, фінанси району в місті, фінанси сіл, селищ та їх об`єднань.

3) дотації, субсидії, субвенції.

 

5. Місцеві запозичення:

1) операції, пов`язані з отриманням коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких з`являються зобов`язання перед бюджетом, та операції пов`язані з поверненням цих коштів бюджету;

2) цільовий міжбюджетний трансферт призначений на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який її надав:

3) цінні папери, що приносять доход у вигляді відсотка.

6. Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі:

1) закріплених на постійній основі доходів місцевих бюджетів;

2) нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя;

3) власних доходів місцевих бюджетів.

 

7. Спеціальний фонд місцевих бюджетів – це:

1) кошти спрямовані на реалізацію програм соціального розвитку;

2) класичний випадок закріплення джерела доходів за статтею видатків, за якого певні види доходів призначаються для фінансування певних видів видатків;

3) фінансування установ і закладів виробничої і соціальної інфраструктури, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення.

 

8. Бюджет розвитку є складовою частиною :

1) загального фонду місцевого бюджету;

2) спеціального фонду місцевого бюджету;

3) фонду нагромадження;

4) поточного бюджету;

 

9. Міжбюджетні трансферти – це:

1) кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого;

2) різновид довгострокового кредиту, який погашається клієнтом у розстрочку;

3) розмір витрат на розрахункову одиницю.

10. Дотація вирівнювання:

1) міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує;

2) перевищення обсягу видатків над кошиком доходів бюджетів місцевого самоврядування;

3) форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів.

11. Бюджетний унітаризм– це:

1) форма внутрішніх міжурядових фінансових відносин, основні принципи організації яких визначаються центральною владою. Місцевій та регіональній владі при цьому, як правило, відводиться досить пасивна роль.

2) не тільки форма внутрішніх міжурядових фінансових відносин. Це й певна філософія організації політичних стосунків між різними рівнями влади.

3) система відносин, котра призвана мирно вирішувати конфлікти, що виникають між державними і регіональними органами державної влади, сприяти їх взаємодії, забезпечувати найбільш підходящі в даних конкретних умовах методи управління державою.

 

12. Факультативні витрати місцевих органів влади це:

1) витрати, які здійснюються місцевими органами влади в обов’язковому порядку за переліком, що визначається законодавством;

2) витрати, які здійснюються місцевими органами влади на власний розсуд, на основі рішень, прийнятих їхніми представницькими зібраннями;

3) витрати, які здійснюються місцевими органами влади в процесі надання нематеріальних послуг.

 

13. Функції місцевих фінансів:

1) регулююча та контрольна;

2) соціально-економічного регулювання, фіскальна, надання громадських послуг, економічного зростання;

3) фіскальна та контрольна.

 

14. Причиною виникнення місцевих фінансів є :

1) поява держави;

2) наявність територіальних колективів, відокремлення функцій і завдань, які покладені на їхні органи влади;

3) поява товарно-грошових відносин.

15. Місцеві бюджети – це :

1) балансові розрахунки доходів і витрат, які мобілізуються й витрачаються на відповідній території;

2) головний централізований фонд грошових коштів держави;

3) кошти підприємств та населення

 

Завдання  

1. До кожного терміна доберіть єдиний правильний варіант визначення:

Терміни :

     1. Форми місцевих фінансів в Україні..

2. Місцеві бюджети.

3. Загальний фонд місцевого бюджету.

4. Спеціальний фонд місцевого бюджету.

5. Місцевий бюджет поділяється на:

6. Поточні видатки.

7. Видатки розвитку.

8. Структура системи місцевих бюджетів.

9. Вільні бюджетні кошти.

10.Тимчасовий касовий розрив.

Визначення

а) Фінанси територіальної громади (комунальні фінанси), фінанси АРК, фінанси області, фінанси міст Києва та Севастополя, фінанси міста, фінанси району, фінанси районів у містах, фінанси села, фінанси селища та їх об`єднань

б) Фонд, що включає в себе надходження з поточного або реєстраційного рахунку фінансового органу на поточний або реєстраційний рахунок установи платіжним дорученням, в якому вказуються суми засобів, виділених на видатки установи в розрізі кодів економічної класифікації.

в) Бюджети територіальних громад, сіл, селищ, міст та їх об`єднань.

г) Поточний бюджет та бюджет розвитку.

д) Фонд, що формується з конкретно визначених джерел надходжень і використовується на фінансування конкретно визначених цілей.

ж) Кошти, що спрямовуються на фінансування установ і закладів виробничої і соціальної інфраструктури, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення.

    з) Бюджет Автономної Республіки Крим, обласні бюджети, бюджети міст республіканського підпорядкування, районні бюджети неміських районів, бюджети міст обласного підпорядкування, бюджети районів міст, бюджети міст районного підпорядкування, бюджети селищних рад. Бюджети сільських рад.

і) Кошти, що спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов`язаних зі здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов`язаних з розширеним відтворенням.

к) Кошти, що утворюються в місцевих бюджетах на початок бюджетного року і не враховуються при затвердженні бюджету поточного року.

л) Незбіг у часі фінансування видатків з надходженням доходів.

Задачі

1. Обсяг місцевих бюджетів на 20-- р. склав більш 17 млрд. грн., при плані на 20-- р. – 12,5 млрд. грн. Це складає 33,8 % від обсягу видаткової частини зведеного бюджету або 36 % від загального фонду бюджету. Визначити відсоток виконання місцевих бюджетів за поточний рік, визначити обсяг видаткової частини зведеного бюджету та загальний фонд бюджету.

2. Бюджет міста з районним поділом складає 108932,0 тис. грн.

Доходи І-го району складають 25,6%;

ІІ-го-32,2%;

ІІІ-го-25,0%;
    ІУ-го -?

Знайдіть суму доходів бюджету кожного району міста.

 

3. У звітному році місцевий бюджет Харківської області отримав надходжень за рахунок:

- прибуткового податку з громадян - 547216 тис. грн.;

- плати за землю – 73103тис.грн.;

- місцевих податків і зборів – 40784 тис. грн.;

- єдиного податку для суб`єктів малого підприємництва – 13783 тис. грн.;

- доходів від майна, що належить місцевій владі – 15893тис. грн.;

- доходів від господарської діяльності підприємств комунальної власності – 548423 тис. грн.

Всього доходи місцевого бюджету Харківської області за звітний рік склали – 1113786 тис. грн.

Визначте структуру доходів місцевого бюджету Харківської області в звітному році та надходження за рахунок інших доходів. Яка сума доходів надійшла за рахунок податкових надходжень, а яка за рахунок неподаткових?

       4. Загальна площа житлових будинків комунальної власності районів міста та ЖБК, які перебувають на обслуговуванні, становить 36385,7 тис. кв. м, у тому числі площа будинків не обладнаних ліфтами становить 27298,3 тис. кв. м. Тарифи по квартирній платі в будинках не обладнаних ліфтами встановлені в розмірі 0,22 грн. без ПДВ за 1 кв. м, а в будинках обладнаних ліфтами — на 7 копійок більше. Визначити очікувані доходи з квартирної плати на плановий рік.

 

       5. У плановому періоді плата за 1 кв. м орендованої площі збільшиться на 17% у порівнянні з попереднім періодом, де вона становила 1,41 коп. за 1 кв. м. Слід зазначити, що загальна площа нежитлових приміщень дорівнює 5,38% від загальної жилої площі міста, яка складає 3 289 278 000 кв. м. Визначити суму грошових коштів, які надійдуть від експлуатації нежитлових приміщень.

           

       6. У періоді, що передує плановому, ДКП «Київелектротранс» перевезе 428000 тис. пасажирів, у тому числі 207000 тис. пасажирів платно і 221000 тис. пасажирів, які користуються правом безкоштовного проїзду. При цьому по абонентних талонах буде перевезено 80000 тис. пасажирів, від яких буде одержано 24,0 млн грн доходів, а по проїзних квитках буде перевезено 127000 тис. пасажирів, від яких буде одержано 14,0 млн грн.

У плановому періоді кількість пасажироперевезень збільшиться на 4,91%. Визначити доходи ДКП «Київелектротранс» у плановому періоді та втрати від безплатного перевезення пасажирів.

 

       7. Відповідно до загальноміської програми «Покрівля» необхідно відремонтувати 496 604 кв. м покрівлі. Згідно з проведеними розрахунками ця площа та вартість ремонту 1 кв. м покрівлі розподілились по районах міста таким чином (див. табл.9.2).

 

Таблиця 9.2

№ п/п	Райони	Площа покрівлі, що потребує ремонту в %	Ціна ремонту 1 кв. м, грн.
1	Старокиївський	2,4	57,73
2	Московський	6,3	36,17
3	Печерський	7,6	33,99
4	Радянський	10,4	30,29
5	Залізничний	6,5	35,78
6	Шевченківський	8,0	28,33
7	Жовтневий	5,0	31,60
8	Подільський	5,2	39,20
9	Дарницький	6,8	29,45
10	Дніпровський	5,3	39,80
11	Ленінградський	9,9	36,01
12	Мінський	12,3	28,84
13	Ватутінський	9,4	28,42
14	Харківський	3,1	35,05
15	ДКП КШЕЕ	1,8	35,87
	Усього	100

 

Необхідно визначити загальну потребу в коштах для ремонту покрівлі в місті та розподілити її по районах міста.

 

8. Розрахувати вартість шин, які будуть підлягати заміні в плановому періоді, виходячи з наведених нижче даних. Тролейбуси ДАК мають 8 шин, тролейбуси 14 тр — 6 шин, тролейбуси ЮМЗ — 10 шин, тролейбуси 15 тр — 10 шин.

 

Типи тролейбусів	Пройдено тис. вагонокілометрів тролейбусами
	Депо № 1	Депо № 2	Депо № 3	Депо «Куренівське»
ДАК	2180,2		1223,6	5860,3
14 тр	4149,3	5476,8	5016,2
ЮМЗ		1910
15 тр		2653,7

 

При цьому слід знати, що в містах застосовується підвищений коефіцієнт зносу шин, який становить 1,01; норма пробігу шини — 60 тис. км. Ціна шини до тролейбусів ДАК і ЮМЗ — 440 грн, до тролейбусів 14 тр і 15 тр — 390 грн.

 

9. На протязі фінансового року місцевий бюджет отримав дотацій на суму 345678 тис. грн., субсидій – 45930 тис. грн., субвенцій – 52199 тис. грн. Визначити загальну суму трансфертів, яку одержав місцевий бюджет.

10.Виходячи з наведених нижче даних, розрахувати вартість електроенергії, яка буде споживатись у плановому періоді при перевезенні пасажирів, та розподілити її між видами електротранспорту. У попередньому році електротранспортом було спожито 152980 тис. кВт / год електроенергії. При цьому для перевезення пасажирів трамваями було спожито 49,2% всієї електроенергії, тролейбусами — 50,6 % і фунікулером — 0,2 %. У плановому періоді кількість перевезень збільшиться на 2%, а ціна 1 тис. кВт/год електроенергії становитиме 147,2 грн.

Тема 10

⇐ Предыдущая35363738394041424344Следующая ⇒

Поделиться: