Текст для контрольного читання мовчки

 

Перша сходинка в науку

 

Славетний український математик Михайло Васильович Остроградський народився 1801 року на Полтавщині. 

З юних літ Михайло мріяв про військову службу. І хтозна, як склалася б доля сина пересічного українського поміщика, якби не автор славетної “Енеїди” Іван Котляревський.

Навчався Михайло в полтавській гімназії. Ще восьмирічного привіз його батько з глухого хутора до губернського міста і влаштував у Будинок виховання дітей бідних дворян при тій же гімназії. Будинок існував лише рік, проте встиг зажити слави як заклад, що давав пристойні знання з математики, географії й літератури. Заснував його знаний письменник, директор училищ і генеральний суддя Полтавської губернії Василь Васильович Капніст.

Але юного Остроградського тут мало що захоплювало. Багато з того, чого тут навчали, він вже знав, а чого не знав, давалося йому без щонайменших зусиль, тому й бив хлопчина байдики.

Другого року навчання, навесні, саме на вербному тижні, в Будинку сталася подія: доглядачем призначили відставного штабс-капітана Івана Петровича Котляревського. Високий, кощавий, з витягнутим і закарлюченим носом, він став водночас грозою вихованців і їхнім чуйним наставником. За якихось два місяці в Будинку було наведено лад.

Від старших гімназистів вихованці довідалися, що новий доглядач пройшов шлях від кадета до штабс-капітана, служив у Сіверському карабінерному полку, який було організовано з ліквідованих царицею Катериною ІІ українських козацьких формувань. Під час війни з Туреччиною Котляревський був ад’ютантом командуючого корпусом.

Багато чого дізналися вихованці про свого доглядача: що за мужність його відзначили при здобутті Бендер, що він мудро провів переговори з буджацькими татарами, що за доблесть був удостоєний ордена Святої Анни.

Та найбільше юнаків захоплювала історія про те, як запорожці, що жили на Дунаї, довідавшись, що Котляревський є автором книжки про Енея, яка ходила в рукописних списках, запрошували його до себе за старшого.

Спершу вихованці мало вірили, що їхній доглядач якось причетний до написання “Енеїди”. Ну який з нього пиїт? Хто б це дозволив офіцерові на війні віршувати?

Але якось на уроці, присоромлюючи за лінощі одного з учнів, Котляревський продекламував:

Батьки, які синів не вчили,

А гладили по головах,

І тілько знай, що їх хвалили,

Кипіли в нафті в казанах...

На все життя запам’ятався учневі Остроградському той день, коли Іван Петрович загадав вихованцям химерну задачу. Летів у небі клин гусей, а назустріч йому гусак. “Здpастуйте, сто гусей!” – привітався. “А нас не сто, - почув у відповідь. – Щоб було сто, треба ще стільки, та півстільки. Та чвертьстільки і ти один...”

Хлопці довго мовчки терли лоби. Тоді Михайло наважився і випалив:

-Гусей летіло тридцять шестеро! 

-Правильно, Остроградський! – відповів Іван Петрович. – Бути тобі другим Ейлером!

-А хто він? – червоніючи, запитав Михайло.

-Геніальний математик, був членом Петербурзької академії наук. Хочеш стати академіком?

-Не хочу! – дзвінко промовив Михайло. – Піду у військо...

-Похвально! Але щоб знав: для військової справи Леонард Ейлер зробив більше, ніж усі генерали й адмірали разом. Є така наука навігація, яка допомагає визначати місцезнаходження кораблів у відкритому морі. Хто робить це краще, той перемагає в морських боях. Праці Ейлера з картографії, про рух планет, про припливи й відпливи вивчаються в усіх кадетських корпусах. Найпершу наукову розвідку він написав, маючи 19 років. Було то в Швейцарії, де він народився. Паризька академія наук якраз оголосила конкурс на найкраще розв’язання задачі про розташування щогл на кораблях. Леонард Ейлер, який моря в очі не бачив, задачу розв’язав математично. Через рік він переїхав до Петербурга, де невдовзі став професором, а тоді й академіком. Працював так, що швидко втратив зір на одне, а тоді й на два ока. Але й сліпий продовжував диктувати математичні праці своїм синам. До речі, один з Ейлеревих синів, Христофор, був військовим, служив у Війську Запорозькому, мав грамоту від самого кошового Петра Калнишевського...

Чимало цікавих задач загадував Іван Петрович своїм вихованцям. Найпершим їх розв’язував зазвичай Остроградський. Тому доглядач радив йому якнайсерйозніше вивчати математику.

Коли розпочалася війна з наполеонівською Францією, Михайло Остроградський навчався у третьому класі гімназії. Хвалитися успіхами в навчанні не міг, але й задніх не пас. У цьому була заслуга Івана Петровича, який частенько давав йому доброго прочухана. Проте з початком війни все змінилося: у Полтаві Котляревський бував лише наїздами, бо формував п’ятий козачий полк на Хорольщині.

Але надії улюбленого наставника Михайло Остроградський все-таки виправдав. Навчався математики в Харківському університеті, а пізніше – у навчальних закладах Парижа. Жодного диплома про вищу освіту він так і не одержав, проте в Парижі звернув на себе увагу таких велетів математичної науки, як Ампер, Пуассон, Фур’є. Саме у Парижі Михайло Остроградський розпочав свої математичні дослідження, які невдовзі, вже в Росії, принесли йому феноменальне визнання: 1830 року він став академіком Петербурзької академії наук.

Основні праці Остроградського стосуються математичної фізики, математичного аналізу, теоретичної механіки; відомі його праці з алгебри та теорії ймовірностей. Його відкриття увійшли в науку під назвами “метод Остроградського”, “формула Остроградського” тощо.

Михайло Остроградський – автор кількох підручників, які відіграли важливу роль у підвищенні наукового рівня викладання математики у вищій школі. Він був одним із засновників Петербурзької математичної школи, дійсним членом Нью-Йоркської, Туринської, Римської, Паризької академії наук, почесним членом багатьох наукових товариств. А першим на виняткові математичні здібності Остроградського звернув увагу Іван Петрович Котляревський. (За М.Сорокою; 805 сл.)

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:

 

1. Математик Михайло Остроградський народився

а) на Харківщині;

б) на Київщині;

в) на Полтавщині;

г) на Львівщині.

2. З юних літ Михайло мріяв

а) про наукові дослідження;

б) про роботу лікарем;

в) про вчительську роботу;

г) про військову службу.

3. До Будинку виховання дітей бідних дворян при Полтавській гімназії батько привіз Михайла

а) восьмирічним;

б) десятирічним;

в) п’ятнадцятирічним;

г) сімнадцятирічним.

4. Навчання давалося Михайлові

а) завдяки серйозним зусиллям;

б) без найменших зусиль;

в) легко чи важко в залежності від настрою;

г) легко чи важко в залежності від стану здоров’я.

5. Івана Котляревського доглядачем  Будинку призначили

а) першого року навчання Остроградського, восени;

б) першого року навчання Остроградського, навесні;

в) другого року навчання Остроградського , навесні;

г) третього року навчання Остроградського, взимку.

6. Доглядач Іван Котляревський був

а) відставним штабс-капітаном;

б) відставним полковником;

в) відставним генералом;

г) відставним генерал-полковником.

7. Найбільше юнаків захоплювало те,

а) що їхній доглядач був удостоєний ордена Святої Анни;

б) що Котляревського відзначили при здобутті Бендер;

в) що Котляревський вдало провів переговори з татарами;

г) що запорожці, що жили на Дунаї, запрошували Котляревського до себе за старшого.

8. За приклад для наслідування І.П.Котляревський запропонував учневі Остроградському науковця

а) Ампера;

б) Фур’є;

в) Ейлера;

г) Пуассона.

9. Математики  Михайло Остроградський навчався

а) у Петербурзькому університеті, а пізніше у навчальних закладах Лондона;

б) у Петербурзькому університеті, а тоді у навчальних закладах Рима;

в) у Харківському університеті, а потім у навчальних закладах Петербурга;

г) в Харківському університеті, а пізніше у навчальних закладах Парижа.

10. Михайло Остроградський став одним із засновників

а) Петербурзької математичної школи;

б) Паризької математичної школи;

в) Лондонської математичної школи;

г) Нью-Йоркської математичної школи.

11. Заслуга доглядача Будинку І.П.Котляревського полягає в тому,

а) що він першим звернув увагу на математичні здібності Остроградського й підтримав їх;

б) що він силою примушував учня Остроградського вивчати математику;

в) що він захопив учня Остроградського розповідями про мандрівки Енея, чим заохотив його до навчання за рубежем;

г) що він сприяв захопленню учнем Остроградським математикою, розповівши йому про привабливу долю Ейлера.

12. З опрацьованого тексту читач дізнався про такі якості І.П.Котляревського, як

а) мужність і доблесть на війні;

б) дотепність і гострий розум;

в) вимогливість до себе та до інших;

г) освіченість, ерудованість, пильну увагу до вихованців.

Урок № 52

⇐ Предыдущая891011121314151617Следующая ⇒

Поделиться: