Щастя, як етична категорія.

Арістіпп Кіренський , один з учнів Сократа, був схильний ототожнювати щастя з насолодою, втіхою. Насолода , причому тільки власна,фізична,позитивна розглядалась філософом як єдине істине благо справжня мета людського життя. Але надмір фізичних насолод морально спуштошує людину, породжує в неї відразу, виснажує організм, обертається на свою протилежність суці льне безвихідне страждання. Афінський філософ Епікур робить наголос на таких
різновидах людської втіхи, які мають переважно духовний характер, не набридають
людині й не виснажують організм. , із задоволень, насолод Епікур визнає
лише ті, що ведуть власне до щастя - блаженного, позбавленого
тілесних страждань душевного неспокою внутрішнього стану людини. Фі лософ Татаркевич вказує на визначальні підходи, відповідно до яких щастя постає , як щось цілком обєктивне -щаслива доля, успіх, як суто внутрішній стан інтенсивної радості , захвату, блаженства, як володіння вищими благами життя, як субєктивна моральна реакція на володіння цими благами, що знаходить вияв у певному задоволенні від життя загалом. Починаючи з античних часів , від Платона до Арістотеля, класична етика перебувала в переконанні , що бажання щастя є невідємною властивістю людини. Серед основних чинників людського щастя є досить очевидні .
1. Задоволення людських потреб. Не можна назвати щасливою Людину невдоволену, яка страждає від відсутності найпотрібнішого їй як у фізичному,
так і в духовному плані .
2. Свідомість осмисленості власного буття. Так само людина не може бути
щасливою, якщо вона усвідомлює внутрішню безглуздість, безцільність свого
існування , впевнюється , що вона прожила марно .
3. Цілісність буття . якщо щастя, за самим своїм визначенням є певним
задоволенням від життя загалом, цілком очевидно, що людина не може бути
щасливою, поки її існування залишається роздрібненим на ті чи інші часткові
функції
4. Повнота буття. Все ж цілісності життя само по собі ще не досить для того
, щоб говорити про щастя . досвід учить співвідносити уявлення про щастя з
усією повнотою сутнісних вимірів людського життя .
5. Гармонійн стосунки з навколишнім світом. Щастя передбачає злагоду з
ближнім , гармонію з довкіллям, уважність до того , що нас оточує .

Біоетика: евтаназія як „Щаслива смерть”.

 Слово «евтаназія» буквально означає: прекрасна (легка, приємна) смерть. У сучасній біомед. етиці воно позначає безболісне приведення безнадійно хворого до смерті. Передбачається, що в особливих випадках незворотної й болісної хвороби смерть може вважатися благом Мова йде про ситуації, коли розвиток фармакології чи біомедичних технологій дозволяє досить довго підтримувати життя хворого, який знаходиться в незворотньо несвідомому стані та розтягувати такі стани на роки й десятиліття. Особливо варто підкреслити: евтаназія як етична проблема складається не в тім, яким найбільш сприятливим для безнадійного хворого образом умертвити його, а в ухваленні рішення про проведення евтаназії. Розрізняють евтаназію пасивну й активну (критерій – позиція лікаря), добровільну і недобровільну (критерій – позиція пацієнта). Пасивна евтаназія означає, що лікар, пасивно санкціонує вмирання (нерідко болісне) хворого. У випадку активної евтаназії лікар за заздалегідь прийнятим рішенням скоює спеціальні дії, що прискорюють смерть. Добровільною називається евтаназія, яка здійснюється за раніше вираженої ним згоди (заздалегідь і в юридично достовірній формі виражати волю на випадок незворотної коми розповсюджене в США, інших країнах Заходу). Недобровільна евтаназія здійснюється без безпосередньої згоди хворого - він через хворобу не може виразити свою волю і не зробив цього заздалегідь.

У випадку евтаназії здійснюється вибір не між життям-стражданням і життям-благом, а між життям у формі страждання і відсутністю життя в який би те ні було формі Підтримка життя на стадії вмирання, здійснювана за допомогою складних технологій, обходиться занадто дорого. А саме: засобів, що витрачаються на підтримку життя в безнадійних ситуаціях, вистачило б на те, щоб лікувати десятки, сотні, тисячі людей, що піддаються лікуванню. Цей аргумент є сугубо практичним,але його не можна брати до уваги, коли мова йде про моральне виправдання евтаназії

⇐ Предыдущая18192021222324252627Следующая ⇒

Поделиться: