Етичні проблеми психіатрії.

Серед медичних наук психіатрія є найбільш соціальною за своїм предметом, методології досліджень та практичними діями. По –перше, психіатрія має дію з конкретною особистістю, яка є членом суспільства. Тому професійна етика вимагає від психіатра виняткової чесності, об’єктивності та відповідальності при винесенні заключень про психічний стан пацієнту. По- друге, діагноз психічного розладу ( расстройства) несе на собі дуже негативне соціально- етичне навантаження. Тому важливе завдання етики – повищення толерантності суспільства до осіб з психічними відхиленнями.По- трете, особливість психіатрії - це застосування до деяких хворих недобровільних мір – примусу і навіть насильства. Тому завданням психіатричної етики є обмеження сфери примусу при здійсненні допомоги до мінімуму.Четверта особливість – пацієнти утворюють широкий діапазон : від тих, хто мають тяжкі порушення психіки, до тих, хто мають лише легкі психічні растройства. Відповідно до цього слід формувати і модель відносин між лікарем та хворим : патерналістська ( лікар має останнє слово в вибору методів лікування), модель партнерства або совещательная модель.І на решті п’ята особливість : її подвійна функція захисту інтересів як суспільства так і індивіда.

З формуванням біоетики аналіз етичних проблем психіатрії став одним з основних напрямів біоетичних досліджень, що спираються на систему загальновизнаних принципів і норм. Принципи : повага автономії, непрчинення шкоди, благодіяння та справедливості. Норми : правдивості, конфединційності., приватності, лояльності, професійної компетенції.

Нормативні документи психіатрічної етики : Гавайська , Мадридська декларації, Конвенція “ Про права людини та біомедицину” ( 1996)                                                                                                                                                                                                           

 Моральні типи особистості.   1 тип “споживача”: мораль в його уявленні – це становище в суспільстві, яке дозволяє досягнути людині щастя. Вважає що користність є головним та єдиним мотивом поведінки. Головна мета – прагення до щастя, тобто досягненя грошей, слави, влади ( все це є соціальні цінності). Орієнтація є індивідуалістичною, кожен прагне до щастя по одинці і лише потім може потурбуватися про щастя інших людей. Цей тип є діяльним та активним. Головним джерелом моральних правил є він сам. Головні орієнтаіції – індивідуалізм, соціальність та активність.

2 “конформістський” тип:  головна цінність – почуття спільності з соціальним середовищем. Саме соціальна група є для цього типу джерелом моралісних норм та уявлень. Особистість тут соціально орієтована, її прагення носять колективістський характер. Надається перевага загальній згоді над особистим щастям. Головна мета поведінки - бути як усі. В плані свідомості ця особистість пасивна, бо усі норми розроблені вже давно. Притаманна орієнтація на вчинки в сочетании з непорушною вірою в основи моралісності.

3 “аристократичний” тип : характерна риса моралісного аристократизму – почуття власної гідності. Така людина відповідає за свої вчинки не перед суспільною думкою, а перед самим собою .  така особистість протистоїть будь-яким суспільним правилам та настановам, якщо вони не збігаються з її совістью. Такий тип є асоціальним. Головна моралісна цінність цього типу – свобода, можливість залишатися самим собою. В поведінському відношенні це пасивний тип. Джерело маралі – духовна традиція. Джерело моралісних правил – голос совісті.

4 “герїчний” тип : завжди протидіє обставинам. Герой активно протистоїть суспільству, всьому тому , що не витримує порівняння з ідеалом. Взагалі це ідейна людина. Раціональна аргументація є провідним мотивом поведінки. І цим мотивам надається надзвичайне значення . основна моралісна ціність - справедливість. Щастя та смисл життя полягають у боротьбі за нього. Особистості героїчного типу – соціально орієнтовані люди. Вони мають надзвичайне розвинуте почуття обов’зку. Ідея “ героя” завжди натхненна та благородна.

5 “релігійний” тип: це найменування дуже умовне, до нього можуть відноситися навіть атеісти, проте найчастіше цей тип зустрічається у людей щиро віруючих. Головна моралісна цінність - сенс життя. Усі норми , принципи, ідеали – вторинні. “ віруючий” вважає світ невиправним і намагається вийти за його межі. Мотивом поведінки виступає сильне почуття, що походить на любов, любов до людини та почуття вищої єдності з людьми та світом. Вони активні та діяльні по відношенню до інших, проте розуміють, що будь-яка діяльність не є самоціллю, і що глобальні закони світостворення вона не змінить. Для віруючої людини немає ворогів, “нижчих”, або “вищих” за неї. У неї загострено почуття моральної рівності усіх людей і єдності усього роду людського.

⇐ Предыдущая18192021222324252627Следующая ⇒

Поделиться: