Культура Стародавньої Індії.

Найдавніша індійська цивілізація відома під назвою Індійська (Хараппська) створена прадавнім населенням Північної Індії. З початку 4 тис. до н.е. тут виникають поселення сільського типу, а з середини 3 тис. до н.е. з'являються та розвива­ються міста. Вважають, що держава мала дві столиці - Хараппу (за цім ім'ям названо всю ци­вілізацію) і Мохенджодаро (Мохенджо-Даро). її культура мала замкнений, однорідний і напрочуд самобутній характер. Міста Стародавньої Індії - це дивовижно і чітко організовані геометричні побудови. Центр міста був розташований на пагорбі разом із храмами, а довкола квартали житлових будинків з широкими (до 10м) вулицями, що перетиналися під прямим кутом. Міста були обладнані досконалою (навіть за сучасним поняттями) водопостачальною системою і каналізацією. В Мохенджодаро археологи розкопали навіть громадську лазню. В Хараппську цивілізацію набули розвитку такі ремесла: гончарне, з кількома видами кераміки, металургійне (мідь, бронза, золото, свинець, срібло), ювелірне, судово будівниче. Також існу­вала своя писемність - понад 400 знаків, які писалися справа наліво. Ця письменність і досі не розшифрована, хоча встановлено дравідський характер мови.

Індійська держава вела активну внутрішню та зовнішню торгівлю. Донині не з'ясовано, якими були форма влади (монархічна, теократична чи інша) і державний устрій Індської цивілізації: за розмірами вона могла бути імперією (понад 1100 км з півночі на південь і понад 1600 км із заходу на схід), але вчені допускають, що голову держави міг тут обирати народ.

Близько 1800-1700 рр. до н.е. Хараппська цивілізація починає занепадати.Причини називають різні: захоплення держави арміями, зміна кліматичних умов, стихійні лиха, явища економічного характеру. Хараппська цивілізація стала основою індійської культури.

Високого розвитку давньоіндійська цивілізація досягла в епоху культури „Рігведі,, - велико­го зібрання релігійних гімнів, магічних заклинань і ритуальних приписів, створеного жерцями арійських племен, які з'явились в Індії у 2 тис. до н.е. після так званого великого переселення народів.

У „ Рігведі „ вперше теоретично обгрунтовані мораль-правові мотиви поділу індійського суспільства на чотири основні стани: брахманів (жерців), кшатріїв (воїнів), вайш'їв (просто-людинів-землеробів) і шудрів (слуг). Була вироблена ціла розгалужена система регламентації життя і поведінки людини залежно від суспільного стану, до якого вона належала. Згідно з нею, законним вважався шлюб лише в межах одного стану. Це також стосувалося професії, побутових стосунків. Завдяки цьому пізніше наступив розподіл станів на дрібніші касти. Остаточна кастова система поділу індійського суспільства склалась у період раннього Серед­ньовіччя, зберігаючись із незначними змінами до наших днів.

Своєрідною реакцією небрахамських верств населення давньоіндійського суспільства, що Виступало проти нерівності каст, був буддизм (вчення Будди-Сіддхартхи Гаутама аоб Шак'я-Муні, який, за легендою, проповідував у 6 ст. до н.е.). Особливого розвитку буддизм досяг за правління Ашоки (середина 3 ст. до н.е.). За допомогою цього віровчення Ашока намагався духовно об'єднати поділене на касти суспільство.

Давня індійська космологія визначала вік Сонячної системи в мільярдах років, як і сучасна наука, У старовинній книзі «Сур'я Сиддханта» діаметр Землі та відстань до Місяця визначені з похибкою не більше 1%.

Особливо глибокий вплив на архітектурне та образотворче мистецтво мали індуїзм, буддизм і джайнізм, які залишили для нащадків високохудожньо створені з металу або каменю веле­тенські статуї Будди, Брахми, Вішну, Шиви , що й досі дивують колосальними розмірами.

В окремих деталях цих унікальних пам'ток простежується й вплив мистецтва інших старо­давніх східних цивілізації -Месопотамії, Персії та Китаю. І це не дивно, адже Індія знаходилась на Великому шовковому шляху, яким рухалися каравани з товарами ,а й відбував­ся жвавий культурний обмін.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: