Зарубіжна культура у 2 половині 20 століття.

Після 2 Світової війни протистоять дві системи: капіталістична і соціалістична Виникає політика ''холодної війни" і загроза ядерної катастрофи. Кожна з цих систем породжує міфи. Соціалізм — міф про партію, яка є "умом, честю і совістю" епохи; капіталізм породжує міфи "нового арійського порядку", "американської мрії", міф "попелюшки" і ін.

Глобальними стають проблеми: загрози ядерної катастрофи, екології і захисту навколишнього середовища, хвороб, голоду і ін. Загальні проблеми породжують ідею спільності всіх землян і можливості і необхідності вирішувати всі проблеми разом, мирним шляхом.

Філософи: Шпенглер, Тойбі, Хайдеггер, Бєрдяєв оцінювали XX ст. як час бездуховності. Знову відроджується філософія Ніцше (1844-1900) з його мрією про "надлюдину".

Вчені: Згімунд Френд, Жан Поль Сартр, Альбер Камю. Вони вбачали в XX ст. трагедію і крах гуманізму, самотність, людську приреченість. Німецький письменник Ер їх Марія Ремарк характеризує XX ст., як час "загубленого покоління".

Для XX ст. характерним є загальний атеізм.

 

Трипільська культура.

УIV —III тис. до н.е. на території сучасної України відбувся перехід до енеоліту (мідно-кам'яного віку), характерного не лише опануванням технології виробництва та обробки міді, але й подальшим прогресом відтворювальних форм господарства — землеробства і тваринництва (скотарства).

Трипільська культура датується IV —III тис. до н.е. її характерними особливості такі: поселення зводилися на відкритих місцях без оборонних споруд; житло споруджувалося по колу, одне біля одного, середина залишалася порожньою; хати будувалися каркасні.

За підрахунками, у такому будинку мешкало 20 осіб, отже поселення налічувало близько 500 — 600 осіб. Очолювала таку родину жінка, оскільки, як засвідчують пам'ятки, це був час матріархату .

Активне формування трипільської спільності відбувалося на сучасній території України на основі синтезу місцевих і прийшлих елементів. Уже в IV тис. до н.е. осілі трипільці населяли Середнє Подністров'я і басейн Південного Бугу; впродовж другої половини IV— НІ тис. до н.е. вони просунулися на Верхнє Подністров'я, Волинь, у басейн Середнього Дніпра і частину території Лівобережжя.

Провідними галузями господарства трипільців були орне землеробство, скотарство. Вирощували пшеницю, ячмінь, просо, бобові, льон. Рало із застосуванням тяглової сили великої рогатої худоби різко підвищило загальну культуру землеробства; виникла можливість переходу до перелогової системи землекористування. Хоча трипільці й почали вживати металеві вироби, їхні знаряддя праці загалом зберігали неолітичний характер.

Поряд із високою культурою землеробства спостерігався великий потяг до мистецьких студій, що засвідчують численні статуетки, виконані в реалістичній манері. Художній рівень їх достатньо високий, за ними певною мірою можна простежити етнічний етап.

Характер господарської діяльності трипільців зумовив подальший розвиток територіальних зв'язків, відбитих у формах соціального життя. На основі територіальних общин формувалися племена, зароджувалися міжплемінні об'єднання, складалася ієрархічна структура родів, виділялися найзнатніші з них на чолі з визнаними главами — патріархами. Близько 2000 р. до н.е. трипільська культура почала занепадати.

 

Релігія давніх слов'ян.

 Світосприймання слов'ян було своєрідним. Воно формувалося під впливом власної релігійної системи, соціального розвитку суспільства, зовнішніх зв'язків, військових походів. Ігумен Данило, сучасник Володимира Мономаха, уклав періодизацію слов'янського язичництва та зробив спробу дати її системний виклад: 1. Культ «упирів» та «берегинь» - дуалістичний аналіз злих і добрих духів. 2. Культ землеробських богів «Рода» і «Рожаниць». У них уособлюється поєднання первинної форми матерії, «небесної» (Сварога) та «земної» (Рожаниць, матері-землі). 3. Культ Перуна, бога грому і блискавок, бога війни, покровителя воїнів та князів.

Із середини 2 тис. до н.е., пройшовши кілька стадій, оформився слов'янський етнічний масив -від першої віри в жіночі божества Сварога-Рода до вищої фази -сформованої віри. Цей період так званої воєнної демократії характерний високим рівнем розвитку суспільства та соціальними потрясіннями. Однак при цьому не переривалися, а навіть активізувалися торгові зв'язки, спостерігалося культурне піднесення. У степах на курганах встановилося чимало кам'яних фігур, що зображали воїна як охоронця роду, племені з турячим рогом у руці, гривною на шиї, зброєю біля пояса. Ці зображення, вірогідно, були присвячені Велесу, богу достатку, а, можливо, Дажбогу, богу Сонця та врожаю, адже в більшості скульптур обличчя нагадують коло, схоже на Сонце. Вироблялася світоглядна дуалістична система, побудована на одночасному баченні «свого видимого -чужого -невидимого» , пов'язані з понятям вічного і нескінченного.

Удосконалювалася система землеробства -від підсічного до орного. Волхви почали розробляти аграр –но магічні календарі, де узагальнювали великий досвід поколінь, визначали найоптимальніші терміни сільськогосподарських робіт, брали до уваги періоди дощів, максимально корисні для ярових.

У народі широко побутували амулети, обереги. Кожне поселення мало своє святилище —капище . Воно вписувалось у формі кола. Слов'янське язичництво як сформована релігія вийшло на найвищі рівні сприй­няття суспільством. Воно відповідало особливостям світогляду народу, тому посіло у 9-Ю ст. місце державної релігії Київської Русі.

Отже, наприкінці 1 тис. н.е. процес консолідації східних слов'ян відбувається майже на всій території сучасної України. Пам'ятки східнослов'янських культур 8-9 ст. засвідчують, що в останніх склалися передумови для переходу до феоддльної держави. Язичницька релігія східних слов'ян із розвиненими культами, міфологією також характеризує суспільство, яке вже вийшло за межі первісної ідеології і в якому язичництво було не лише релігією, а й цілісною системою уявлень про навколишній світ, основні явища природи, космос, тобто містило в собі й позитивні знання.

Досягнення слов'янських народів у господарській /(імльності, багата і різнопланова народна творчість, мораль, героїчна боротьба за незалежність з кочівниками, поступове об'єднання в єдиній держані -Києській Русі -сприяли розвитку своєрідної неповторної матеріальної та духовної культури.

 

⇐ Предыдущая45678910111213Следующая ⇒

Поделиться: