Культура Стародавньої Греції у архаїчний період.

Історія Стародавньої Греції 8-6 ст. до н.е. позначена великими змінами у господарстві, суспільному ладі, культурі. Розвивалися невеликі держави-поліси, до складу яких входили міста з навколишніми земельними ділянками та поселеннями землеробів. На узбережжях Середнього та Чорних морів утворювались числен­ні грецькі колонії, що сприяло розвиткові торгівлі, поширенню контактів з іншими народами, знайомству з їхніми культурами.

Вагомий здобуток культури архаїчного періоду -твори легендарного поета Гомера „ Іліада,, та „Одіссея,,. Вони присвячені Троянській війні та опису пригод Одіссея під час його повер­нення з Трої до рідної Ітаки. Вони були відомі кожному грекові, вивчались у школі, слугували скарбницею сюжетів для митців, були своєрідним кодексом античної моралі.

У 7-6 ст. до н. е. виникла грецька лірика. Одним з перших ліричних поетів вважається Архілог (середина 7 ст. до н.е.). У гімнах, елегіях, байках він оспівує кохання, твердість духу під ударами долі, описує картини життя, прославляє героїзм воїнів. Вірші Архілога сповнені пристрасті, кипучої енергії, мужності.

В першій половині 6 ст. до н.е. на о.Лесбос творили Алкей і Сапфо, творчість яких стала вершиною ліричної поезії давньої Греції. Алкей брав участь у політичній боротьбі, за що був вигнаний з острова. У більшості віршів, що дотепер вважають щирістю, поетичною майстер­ністю, він оспівує кохання. Сапфо створила у Мітіленах школу для дівчат, де вони навчалися поезії, співу, грі на музичних інструментах. Вірші вона присвятила дружбі, коханню, радості, а девізом її творчості були слова: „Я люблю розкоші, красу й сонце!,,. Греки називали Сапфо десятою музою.

У 8-6 ст. до н.е. у Стародавній Греції пожвавлюється архітектурне мистецтво. Для стародав­нього грека гармонія й міра були не лише вихідними естетичними категоріями , а й критерій людської краси. Найпрекраснішим образом давньогрецького мистецтва була духовно і фізично досконала людина. Розвиткові архітектури сприяло бурхливе зростання міст. У 7 ст. до н.е. з'являються будови з каменю. Здебільшого це храми, які були не лише культовими, а й громадськими спорудами. У процесі формування грецької архітектури виникають три основні архітектурні ордери: доричний, іонічний, корінфський . Доричний застосовували головно на Пелопоннесі. Він відрізняється простотою та мужністю форм, геометричною формою капітелі - завершення колони. Особливістю іонічного ордеру є витонченість, легкість, стрункість, декоративність, наявність капітелі. Колони корінфського ордеру були ще витонченіші.

У скульптурі цього періоду чільне місце посідає зображення людини. Грецькі скульптори намагаються оволодіти правильною побудовою тіла людини, навчитися передавати рух. Найтиповішим були юнацька атлетична оголена фігура (курос) і жіноча одягнена (кора), зображені в урочистій позі, з чітко вираженими пропорціями тіла, старанними зачісками і сяючою усміш­кою на обличчях з великими очима.

Живопис головно відомий з Базового розпису, в якому досягається життєвість, природність. Упродовж 6 ст. до н.е. панував чорно фігурний розпис, на жовтій поверхні якого чорним лаком зображені фігури. Найвідомішими майстрами цього виду живопису були Амасіс і Ексекій з Аттики.

Засновником мілетської філософської школи вважається Фалес (625- 547 рр. до н.е.). Він стверджував, що першоосновою світу є вода, з якої все виникає й у яку все перетворюється. Його послідовник Анаксімандр (610- 540 рр. до н.е.) першоосновою світобудови вважав апейрон- невизначену, вічну і нескінченну матерію, яка перебуває у вічному русі. Давньо­грецький філософ і математик Піфагор (580- 500 рр. до н.е.) з о.Самос заснував філософську школу у м. Кротоні в Південній Італії. Згідно з філософією піфагорійців, світ складається з кількісних закономірностей, які можна вирахувати. Тому з-поміж наук на перше місце вони висували математику, яка стосується не матерії, а її духовної сутності —чисел .

Внаслідок перемоги над Перською державою грецькі поліси стали господарями Середньо-мор'я. Військова здобич, високі прибутки від торгівлі, широке використання рабської праці сприяли розвитку всіх галузей культури. Вільна і забезпечена всім необхідним людина стає символом класичного періоду, що вражає розмаїттям талантів.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: