Культура Стародавнього Риму.

У розвитку культури Стародавнього Риму можна виділити основні періоди: етруський (8-2 ст. до н.е.), «царський» (8-6 ст. до н.е.), Римської республіки (510-31 рр. до н.е.), Римської імперії (31 р. до н.е.-476 р. н.е.).

У 8 ст. до н.е. високого культурного рівня досягла Етрурія, розташована в Середній Італії. Тут утворилась найдавніша цивілізація на Апеннінському півострові, створена етрусками. Жваві торговельні зв'язки Південної Італії з грецькими колоніями та Карфагеном сприяли поширенню грецьких і малоазійських впливів, але загалом культура етрусків мала виразний, своєрідний характер. Головними божествами були верховні боги Ветрумн і Тін, а також бо­гині Уні та Мінерва. Етруски також поклонялись пантеону добрих і злих демонів, душам померлих предків. На похоронних банкетах знаті рабів примушували битися один з одним до смерті. На основі цього звичаю у римлян виникли гладіаторські бої.

У мистецтві етрусків домінувало прагнення до реалізму, особливо помітне в розписах гробниць і скульптурах тварин. Архітектура характеризувалася чітко розпланованими міс­тами, численними гробницями, які нагадували будинки з чотирискатним дахом.

Етруська скульптура створювалась з теракоти, бронзи, вапняку. Чудовими її зразками стали великі саркофаги, на яких зображено чоловіки й жінки на бенкеті, статуї Аполона і всесвітньо відома Капітолійська вовчиця. В 3 ст. до н.е. Етрурія була завойована Римом і припинила існування.

Релігія, мистецтво, традиції етрусків вплинули на культуру Риму, який у 4 ст. до н.е. був залежним від Етрурії. До римлян перейшли окремі культи, релігійні обряди, типи житлових будинків з внутрішніми подвір'ями, мистецьки прийоми, зокрема відливка бронзової скульп­тури, мистецтво портрету.

Основу найдавніших римських релігійних вірувань становив анімізм. Світ був сповнений добрими і злими духами, богами і богинями, які опікувалися кожним кроком людини. Найви­ще становище в ієрархії богів посідали: Юпітер -бог неба та Марс -бог війни. До антропомор­фізму -поклоніння богам у людському образі римляни перейшли у 6 ст. до н.е.

Наприкінці 6 ст. до н.е. в Римі була знищена царська влада і встановлена аристократична республіка. На відміну від грецьких полісів вона мала виразно військовий характер, що з часом дало змогу їй захопити всі держави Середземномор'я. В наслідок цього римська культура, насамперед релігія, збагатились грецькими елементами. Примітивна римська релігія з поклонінням безособовим духам, фактично без розвиненої міфології, вже не відповідала інтересам держави та духовним запитам її громадян. Поступово утворився пантеон 12 головних божеств: Юпітера -бога неба, Анони -богині неба та шлюбу; Нептуна -бога морів; Мінерви -богині мудрості та ремесла; Марса -бога війни; Венери -богині плодів та кохання; Апо-ллона -бога сонця та мистецтв; Діани -богині місяця, покровительки тварин; Вулкана -покро­вителя ремесла; Вести -богині домашнього вогнища; Меркурія -бога шляхів та торгівлі; Церери -богині землеробства. З 2 ст. до н.е. у Римі поширюються культи східних божеств. З-поміж філософських течій найбільший успіх мали епікуреїзм і стоїцизм. Провідними жанрами римської літератури у 3 ст. до н.е. були епос і драма. З епічних творів до наших часів збереглися лише уривки, краще збереглися твори римських комедіографів Плавта таТеренція.

Гостра політична і соціальна боротьба, яка розгорнулась у Римі з другої половини 2 ст. до н.е. сприяла розвиткові низки прозаїчних жанрів: публіцистики, памфлетів, промов, мемуарів, історичних коментарів. Особливо багато творів дійшло до нас з 1 ст. до н.е. Публіцистична та мемуарна література цього часу представлена славетними іменами Цезаря, Саллюстія, Ціцерона.

Мистецтво Риму періоду республіки формувалось під значним впливом етруського та грець­кого мистецтва доби еллінізму. Для римського мистецтва була характерна натуралістична точність зображення у портретах, практичність і водночас пишність архітектури, використання рельєфів, присвяченим історичним подіям.

У цей час римляни будують головно споруди практичного призначення -міські мури, дороги, мости, акведуки, складські приміщення, цирки.

Центром торговельного і суспільного життя Риму став форум Романум -площа, навколо якої розташовувались культові та громадські споруди: Табулярій (державний архів), храм Сатурна, храм богині Конкордії, базиліка Юлія. Достатньо поширеною була портретна скульп­тура. Поряд із погруддям створювались статуї, що зображали видатних полководців та полі­тичних діячів на повний зріст. Живописом прикрашали стіни храмів.

Громадські війни 1 ст. до н.е. завершилися встановленням імператорської влади. Поступово Римська держава стає імперією рабовласницької знаті Середземномор'я, поглиблюються й міцніють господарські зв'язки її різних частин, посилюються культурні впливи країн Півден­ного Середземномор'я, зокрема в галузі літератури, архітектури, скульптури. Східні релігій­ні культури, що існували в Римі 2 ст. до н.е. поширилися в період імперії. Завоювання періоду імперії, а також пожвавлення торгівлі сприяли розвитку наук, зокрема, географії. В 6 ст. геог­раф та історик Старбон в обширній праці описав низку країн, звернувши особливу увагу на Європу, Азію та Північну Африку. В тому ж столітті римляни вперше досягли Цейлону, пожвавився інтерес до вивчення морського та сухопутного шляху в Китай. Значні відкриття були зроблені під час походів римлян до Африки; описані флора та фауна її північно-західної частини, вивчений Ніл до району Нільських боліт.

Для римської науки часів імперії загалом характерне прагнення до енциклопедичності, уза­гальнення та систематизації набутих знань. Прикладом може слугувати «Природнича історія» державного діяча і письменника Плінія Старшого, у якій йдеться про астрономію, зоологію, фізику, географію, ботаніку, медицину, фармакологію, мистецтво та інші.

«Золотим віком» римської літератури називають 1 ст. до н.е. -початок 1 ст. н.е. Він пред­ставлений іменами таких титанів, як Вергілій, Горацій, Овідій. Найвизначнішим твором видатного поета Вергілія вважається поема «Енеїда» - класичний зразок римської епопеї.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: