ПРОЕКТУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО

Х.Д. Луккок

 ТЕМА 11

ПРОЕКТУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО

ІНДУСТРІАЛЬНОГО КЛАСТЕРА

Проектування регіонального індустріального кластера (РІК) «Науковий виробничо-торговельний альянс» передбачає передусім розробку відповідного Положення, яке має титульний аркуш (додаток Д, рис. Д.1) і такі основні розділи.

Положення про регіональний індустріальний

Кластер «Науковий виробничо-торговельний альянс»

Це положення регулює правові засади функціонування регіонального індустріального кластера «Науковий виробничо-торговельний альянс».

Загальні положення

 

Учасники (дійсні члени індустріального кластера), реалізуючи належне їм право добровільного об’єднання своєї виробничої, наукової, комерційної та інших видів діяльності з іншими суб’єктами (асоційованими членами індустріального кластера), створюють об’єднання суб’єктів господарської діяльності – індустріальний кластер «Науковий виробничо-торговельний альянс».

Індустріальний кластер не є статутним об’єднанням, функціонує на конкретних (договірних) засадах з метою науково-технічного та виробничо-торговельного розвитку учасників, здійснення ними спільної діяльності на основі добровільної координації з питань управлінських рішень, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної діяльності учасників.

 

Структура кластера

 

Положення передбачає добровільне нестатутне об’єднання існуючих суб’єктів господарювання (вітчизняних і зарубіжних комерційних банків [філій], страхових компаній, торгово-промислових палат, товарних універсальних бірж, районних агроторгових домів, Центрів стандартизації і метрології, підприємств та інших зацікавлених господарських суб’єктів), а також добровільне створення таких установ, як – аналітичний центр торгово-промислової палати, районні консалтинг-центри, центральна торговельна компанія, торговий дім з власною мережею роздрібної торгівлі, науково-дослідні і дослідно-конструкторські організації, технопарки, бізнес-інкубатори тощо (рис. 11.1).

 

Ініціаторами-засновниками індустріального кластера можуть бути будь-які суб’єкти господарської діяльності, які розуміють важливість такого акту і формують Президентську раду індустріального кластера, як координатора групи,

з подальшим її розширенням за рахунок інших членів, які виявили бажання бути учасниками індустріального кластера.

Дійсними членами індустріального кластера вважаються суб’єкти господарювання (підприємства, організації), які визнають це положення, і від імені яких, за рішенням відповідного органу, наприклад загальних зборів акціонерів підприємства або організації, уповноважені керівники подали письмову заяву (лист-заяву) в Президентську раду індустріального кластера.

Асоційованими членами індустріального кластера вважаються суб’єкти господарювання, які об’єднані, наприклад, у науково-технологічний центр індустріального кластера, і співпрацюють з дійсними членами кластера на договірних засадах (додаток Д, рис. Д.2).

 

Правовий статус

 

1. Членами індустріального кластера є юридичні особи, які мають право самостійно здійснювати свою господарську діяльність у відповідності з чинним законодавством України.

2. Члени індустріального кластера делегують Президентській раді індустріального кластера повноваження з централізованої координації своєї діяльності на основі прийнятих рішень призначених членів рад директорів.

 

Завдання і функції

 

Завданнями індустріального кластера є:

§ об’єднання членів з метою захисту та представлення їх інтересів у відносинах з державою, міжнародними недержавними організаціями, діловими колами України та інших держав через відповідні структури індустріального кластера;

§ сприяння розвитку ринкових відносин у сфері діяльності індустріального кластера;

§ розширення та стабілізація внутрішніх і зовнішніх економічних зв’язків учасників;

§ надання практичної допомоги Учасникам у проведенні виробничих, торговельно-економічних та інших операцій на внутрішньому і зовнішньому ринках;

§ засвоєння нових форм співробітництва Учасників з іншими суб’єктами господарської діяльності, установами, організаціями, державними органами;

§ сприяння впровадженню і розвитку новітніх досягнень науки і техніки, впровадження нових технологій в економіку України.

Для здійснення покладених завдань індустріальний кластер виконує такі функції:

§ інтеграція Учасників у світову господарську систему;

§ формування сучасної промислової, фінансової та торговельної інфраструктури Учасників;

§ створення сприятливих умов для підприємницької діяльності Учасників;

§ всебічний розвиток усіх видів підприємництва, науково-технічних та торговельних зв’язків між Учасниками;

§ централізоване координування діяльності Учасників у межах наданих Президентській раді індустріального кластера повноважень на основі прийнятих рішень призначених членів рад директорів;

§ погодження політики Учасників з питань ціноутворення, асортименту та номенклатури продукції (робіт, послуг), освоєння ринків збуту.

 

Предмет та мета діяльності

 

Метою діяльності індустріального кластера є захист комерційних та інших інтересів Учасників, підвищення конкурентоспроможності, стимулювання розвитку та розширення ринків збуту товарів (робіт, послуг), що виробляються Учасниками, координування діяльності учасників, здійснення спільних інвестиційних програм.

Предмет діяльності індустріального кластера включає реалізацію повноважень з централізованої координації діяльності Учасників з таких питань:

§ виробництво та реалізація продукції (робіт, послуг) в рамках спільної діяльності;

§ організація виробничого, комерційного, консультаційного, інформаційного, технічного обслуговування Учасників індустріального кластера;

§ здійснення інвестиційної діяльності, створення інвестиційних фондів, інвестиційних компаній та інших організаційних структур для проведення операцій з цінними паперами, залучення додаткових коштів для фінансування Учасників індустріального кластера;

§ проведення маркетингових досліджень кон’юнктури ринку та інших досліджень, організація і проведення рекламної роботи;

§ проведення наукових досліджень та дослідно-конструкторських робіт;

§ організація постачання та збуту, зовнішньоекономічної, комерційної та інших видів діяльності в інтересах Учасників індустріального кластера;

§ координація та узгодження діяльності Учасників індустріального кластера;

§ пошук потенційних партнерів для встановлення комерційних, виробничих, науково-технічних та інших форм співробітництва і кооперації на території України та за її межами;

§ будь-які види діяльності, здійснення яких не суперечить чинному законодавству України, і які відповідають цілям організації регіонального індустріального кластера – «Науковий виробничо-торговельний альянс».

Для досягнення цілей організації (створення) регіонального індустріального кластера – «Науковий виробничо-торговельний альянс», а також для централізованої координації своєї діяльності учасники (члени РІК) добровільно делегують Президентській раді такі повноваження:

§ визначення основних напрямів виробничої, комерційної, фінансової діяльності Учасників (членів РІК) і координації за її здійсненням;

§ здійснення погодженої зовнішньоекономічної і інвестиційної політики;

§ визначення форм і періодичності звітів Учасників (членів РІК) і схем їх циркуляції між Учасниками (членами РІК);

§ експертиза та затвердження бізнес-планів, планів реструктуризації підприємств та комерційних проектів діяльності Учасників (членів РІК);

§ представлення і захист прав і інтересів Учасників (членів РІК) у взаємовідносинах з іншими особами і державними органами;

§ узгодження питань про входження Учасника (члена РІК) до складу інших господарських об’єднань.

Президентська рада за поданням призначених членів рад директорів має право прийняти рішення про надання Учаснику (члену РІК) самостійності в прийнятті рішень з зазначених вище питань.

Рішення Президентської ради, прийнятті на підставі подання призначених членів рад директорів, не є обов’язковими (ліберальними) для виконання всіма Учасниками (членами РІК).

 

Президентська Рада

1. Розробка стратегії розвитку групи.

2. Зміцнення зв’язків між керівниками провідних компаній на найвищому рівні.

3. Внутрішньогрупове фінансування банками.

4. Внутрішньогрупове фінансування страховими компаніями.

Центральний банк кластера

1. Надання компаніям короткострокових (до 1 року), середньострокових (1-3 роки), довгострокових (понад 3 роки) кредитів, а також таких, як:

- контокорентний кредит;

- онкольний кредит;

- вексельний (обліковий) кредит;

- овердрафт.

2. Збирання, зберігання і представлення інформації про компанії, що входять до групи (кластера).

3. Оцінки фінансового стану компаній і оцінки ризиків.

4. Джерело венчурного капіталу.

5. Координатор групи і надання допомоги в управлінні компаніями, включаючи кризові ситуації (додаток Д, рис. Д.3).

 

Товарна універсальна біржа

 

Основним предметом діяльності біржі є надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій товарів, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов’язаних з ним торговельних операцій (додаток Д, рис. Д.4).

Біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

Основними завданнями біржі є:

§ організація постійно діючого ринку сільгосппродукції, сировини, товарів, житлової та іншої нерухомості, послуг та іншого рухомого та нерухомого майна;

§ створення умов для стабілізації цін і пропорцій обміну;

§ збір, обробка, аналіз і розповсюдження інформації про кон’юнктуру біржової торгівлі;

§ котирування цін на продукцію, що постійно реалізується на біржі;

§ організація товарообмінних операцій;

§ надання учасникам біржових торгів і іншим зацікавленим підприємствам, організаціям і громадянам організаційних, інформаційних, рекламних, консультаційних і інших послуг в здійснення угод купівлі-продажу товарів та послуг;

§ встановлення власних Правил біржової торгівлі, які є обов’язковими для всіх учасників торгів і членів біржі.

 

Районні агроторгові доми

 

 Окремі юридичні особи районного рівня, які не підлеглі Товарним універсальним біржам, диверсифікують (наближаючись в першу чергу до сільгоспвиробників) акти «купівлі-продажу» продукції (товарів). Мають куплені брокерські місця на товарній універсальній біржі, де проводять торгові операції. Торгують відносно невеликими лотами (блоками) товарів.

 

Торгово-промислова палата

 

Її функції розглянемо на прикладі Вінницької торгово-промислової палати.

Вінницька торгово-промислова палата (ТПП) є регіональним представником Торгово-промислової палати України. До її складу входить близько 140 великих промислових, спільних і малих підприємств, торговельних фірм та науково-дослідних інститутів Вінниччини.

Одним з головних завдань Палати – сприяння розвитку економічних і торговельних зв’язків регіону з зарубіжними країнами.

Види діяльності ТПП – різноманітні. Вони визначаються потребами її дійсних членів та їх іноземних партнерів і включають:

§ консультаційні послуги щодо комерційної діяльності в Україні, в т.ч. юридичні консультації стосовно законодавства України;

§ проведення маркетингових досліджень, забезпечення підприємств Вінниччини та іноземних компаній маркетинговою інформацією та комерційними пропозиціями з банку даних (додаток Д, рис. Д.6);

§ організація і проведення ділових зустрічей, конференцій, семінарів тощо;

§ налагодження контактів між українськими та зарубіжними підприємствами з метою пошуку інвесторів та комерційних партнерів;

§ організація місцевих, республіканських, міжнародних виставок і ярмарок на Вінниччині, в Україні та за кордоном;

§ переклад всіх видів документів і науково-технічної літератури та їх засвідчення;

§ реєстрацію торгових марок;

§ експертизу товарів;

§ видачу та засвідчення сертифікатів походження товарів за формами «А», «СТ-1», загальною;

§ штрихове кодування товарів;

§ послуги митних брокерів;

§ оцінку майна, майнових та немайнових прав і оцінку бізнесу;

§ весь спектр послуг міжнародної комп’ютерної мережі Інтернет;

§ розробку основних напрямів реструктуризації підприємств;

§ випуск газети «Ділові зв’язки» і телепрограми «Економікс».

Вінницька ТПП активно працює і розширює співробітництво з торгово-промисловими палатами, інформаційними центрами і підприємницькими спілками далекого та близького зарубіжжя, готова розвивати ділові контакти зі всіма фірмами, підприємствами та організаціями, зацікавленими у співпраці.

 

Страхова компанія

 

Функції страхової компанії зводяться до надання членам РІК повного комплексу страхових послуг. Розглянемо основні з них.

Страхування  майна та відповідальності. Одним з пріоритетних напрямків діяльності СК є страхування майна та відповідальності. Ґрунтуючись на стратегії розвитку РІК, страхова компанія забезпечує страхування фізичних осіб, розробляє і впроваджує нові страхові продукти для цього сегменту страхового ринку. Можуть бути впроваджені програми з комплексного страхування майна фізичних осіб при іпотечному кредитуванні, з комплексного страхування квартир, домашнього майна та відповідальності перед сусідами, експрес-страхування квартир на період відпустки («відпустка»), комплексне експрес-страхування майна та відповідальності суб’єктів малого підприємництва.

Особлива увага має бути приділена страхуванню юридичних осіб. В основі діяльності підрозділу, який займається цим видом страхування, закладаються принципи постійного удосконалення роботи з клієнтами та взаємовигідного співробітництва. На цих засадах ведеться активна робота із залучення нових клієнтів, передусім з числа великих підприємств.

Автострахування. Відділ страхування на транспорті проводить страхування за такими видами:

у добровільній формі:

- страхування наземного транспорту;

- страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

- страхування від нещасних випадків на транспорті;

в обов’язковій формі:

- страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

- особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

- особисте страхування працівників відомчої і місцевої пожежної охорони та членів добровільних пожежних дружин (команд).

Для страхування наземного транспорту СК може розробляти спільні програми з провідними українськими банками – Райффайзен Банк Аваль, Кредитпромбанк, ТАС-Комерцбанк, Укрексiмбанк та ін.

Одним із важливих напрямків діяльності має стати продаж полісів обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Страхування сільськогосподарських ризиків.  У СК цей вид страхування має розвиватися в рамках декількох комплексних програм.

1) з формування системи страхування та перестрахування ризиків аграрного сектора на державному рівні (озимого ріпаку, племінних тварин тощо);

2) страхування тварин в індивідуальному секторі

3) страхування ризиків, пов’язаних із упровадженням енергозберігаючої («ноу-тил») технології землеробства – з нульовим або мінімальним обробітком грунту;

4) індексного страхування погоди (у співробітництві зі Світовим Банком i Міжнародною Фінансовою Корпорацією).

Особисте страхування. У даний час особисте страхування є одним із найбільш популярних i перспективних видів страхування. У сучасних соціально-економічних умовах, коли безкоштовна медицина втратила кредит довіри, на перший план виходить саме добровільне медичне страхування, будучи запорукою якісного обслуговування.

У сфері особистого страхування СК має тісно співпрацювати з корпоративними клієнтами – великими підприємствами РІК. Для корпоративних клієнтів можна запропонувати спеціальні програми з добровільного медичного страхування.

Також за напрямком особистого страхування слід розробити програми зі страхування від нещасного випадку ветеранів війни, проживаючих у готелях, санаторіях і будинках відпочинку, студентів.

3 метою поліпшення роботи з клієнтами i підвищення рівня сервісу має бути створений інформаційний центр (Call center), до функцій якого відносяться не тільки інформаційні, а й найбільш затребувані асистантські послуги (з банківського, медичного, автомобільного асистансу), коли СК відстоює інтереси клієнта, а не свої власні.

Екологічне страхування передбачає розробку таких страхових продуктів:

§ страхування цивільної відповідальності третіми особами під час перевезення небезпечних вантажів,

§ страхування цивільної відповідальності перед третіми особами при експлуатації небезпечних об’єктів;

§ страхування цивільної відповідальності перед третіми особами при утилізації небезпечних відходів;

§ страхування відповідальності суб’єктів при експлуатації енергетичних об’єктів, гідротехнічних споруджень, об’єктів нафтогазового комплексу.

Отже, СК як член РІК має створити різноманітні програми страхування для інших учасників кластера на пільгових, хоча й взаємовигідних, умовах.

 

 

Фактори, на які впливає логістика. На початкових етапах розвитку ринкових відносин вироби в значній мірі були функціональними. З часом стиль і індивідуальність стали сильною конкурентною зброєю, що привело до великої кількості різновидності товарів. Це призвело до скорочення часу виробництва кожного типу і до неможливості економії тільки за рахунок зростання виробництва. Це також зробило більш важливим наявність зв’язку логістики з виробництвом і маркетингом тому, що вхідна інформація про попит для системи логістики не була прийнятною. Ефективний контроль вимагав інформації про кольори, моделі і т.д. Системам розподілення стало важче оперувати все більшою номенклатурою виробів. Зі зростанням тарифів транспорту загального користування звужуються географічні ринки поставок, які залежать від місцеположення виробника.

Всі ці вартісні фактори привабили увагу багатьох фірм на суміжні з логістикою області. Ставало все більш очевидним наявність зв’язків між такими елементами логістики, як перевезення, запас, складування і ін. Дослідження показали, що персонал компаній в більшості випадків не володіє повною інформацією про фізичні матеріалопотоки на стадії виробництва від замовлення сировини до випуску готових виробів.

Зростаюча конкуренція фірм, особливо в олігополістичних ринках (невелика кількість великих фірм, домінуючих над ринком), часто створює форму конкуренції обслуговування, що також вимагає звертатися до логістики.

Як відомо, області логістики легкодоступні для кількісного аналізу. Удосконалення і розвиток кількісних методів оцінок (лінійне програмування, моделювання, системи підтримки прийняття рішень, експертні системи) дозволяють успішно проводити логістичні дослідження. Комп’ютерна техніка дала можливість персоналу в області логістики аналізувати складні проблеми, включаючи значну кількість перемінних, що підлягають обробці.

Комплексний аналіз елементів логістичної системи. Логістика є область управління, інтереси якої потребують аналізу елементів системи на перспективу. Іншими словами, необхідний аналіз елементів логістики для можливих змін, результатом яких були б більш низькі витрати. Наприклад, водний транспорт буде самим вигідним за рівнем витрат альтернативою для будь-якої компанії, якщо він оптимізує тільки систему перевезення. Однак використання цього виду транспорту може вимагати зросту запасу, додаткової площі для складування вантажів. Ці додаткові витрати можуть бути більшими, ніж економія, одержана від водного перевезення. Іншими словами, рішення про спосіб транспортування повинно прийматися з урахуванням суміжних областей запасу, складування, упаковки і т.п., тобто повинна бути оптимізована система в цілому, а не тільки одна з підсистем.

Таким чином, перевезення не повинно оптимізуватися без урахування впливу на такі суміжні області в системі логістики, як складування і упаковка. В той же час логістика є тільки однією з підсистем у фірмі і тому не повинна оптимізуватися без врахування інших областей.

Варто зауважити, що в працях багатьох науковців вказується на тісний зв’язок логістики та маркетингу [30; 82 та ін.]. Хоча й відмічається, що вхідна інформація про попит для системи маркетингу не є прийнятною для системи логістики. Так, ефективний контроль вимагає інформації про кольори, моделі тощо. Системам розподілу стало важко оперувати з широкою номенклатурою виробів. Зі зростанням тарифів транспорту загального користування скорочуються радіуси багатотоннажних поставок сировини і матеріалів та готової продукції. Ситуація, що склалася вимагала роздвоєння функцій. В результаті маркетинг став виконувати функції визначення цілей і шляхів їх досягнення, в той час як логістика – функцій організації, виконання і контролю. Отже, логістика дає можливість суб’єктам управління формувати ефективну стратегію щодо забезпечення конкурентних переваг на основі зосередження на конкретних споживачах, ринках готової продукції.

В сучасних умовах зростає актуальність формування регіональної логістики як окремого напряму логістики – науки з управління різними потоками на регіональному рівні, що формують регіональні логістичні системи (РЛС).

Регіональні логістичні системи – це складні відкриті економічні системи, які складаються із взаємодіючих між собою та зовнішнім середовищем підсистем, що забезпечують процес функціонування господарських зв’язків галузей та підприємств регіону у регіональних логістичних ланцюгах, формування яких спрямоване на досягнення соціально-економічних цілей розвитку регіону на основі оптимізації економічних потоків [95, с. 7].

Структура РЛС схематично показана на рис. 10.2. Її функціональне ядро складає регіональний логістичний ланцюг – множина ланок РЛС, по якій проходять товарні, фінансові, інформаційні та інші потоки від постачальника до споживача. Відповідно вивчення динаміки і залежності один від одного потоків в економіці регіону дозволяє оптимально організовувати та реалізовувати на практиці основний ланцюг в системі «ресурси – виробництво – споживання» регіону.

Варто відзначити, що потоки в кожному регіоні, особливо матеріальні, мають певні особливості. Так, у регіонах з розвинутим АПК виробничий процес тісно переплітається з біологічним, тому матеріальний потік має ланки чисто біологічної природи (ріст рослин) і характеризується споживанням значної кількості виробленої продукції всередині виробничого, зокрема тваринницького, і загалом відтворювального циклів регіону.

З позицій загальної теорії управління, РЛС доцільно розглядати в контексті взаємодії об’єкта та суб’єкта логістичного управління. Об’єктом РЛС є сукупність матеріальних, транспортних, фінансових, трудових та інформаційних потоків регіону, що формують регіональні логістичні ланцюги.

Суб’єктом РЛС, зазвичай, виступають регіональні органи влади. Діяльність органів влади загалом має бути спрямована на стимулювання розвитку РЛС, забезпечення всіх етапів відтворювального процесу в регіоні за допомогою створення умов для взаємодії підприємств у регіональних логістичних ланцюгах.

Регіональна логістична система включає в себе дії необхідні з позицій споживача, виробника, постачальника та інших учасників логістичного процесу, що забезпечують ефективні відносини між ними, та визначають ефективне функціонування економіки регіону.

Логістичні дії. Визначення логістики Радою управління логістикою (СLM) США, маються на увазі дії, які можуть бути частиною функціональних обов’язків менеджера з логістики: внутрішньовиробниче переміщення і транспорт, складування і зберігання, промислова упаковка, обертання матеріалів, контроль запасів, виготовлення продукції під замовлення, рівні обслуговування споживача, передбачення попиту, закупівлі, комунікації розподілу товарів (продукції), місцеположення підприємства і складу, повернення товарів, підтримка рівня запасних частин і обслуговування, розпорядження відходами (рисайклінг).

Рис. 10.2. Структура регіональної логістичної системи

Як видно, цей список дій доволі масштабний. Навіть компанії з добре організованими областями логістики можуть виконувати не всі з перерахованих дій.

Розвиток зацікавленості до логістики пов’язано зі зростанням кількості дій. Як правило, дії переходять до логістики від таких функціональних областей, як маркетинг та виробництво. Розглянемо логістичні дії.

Безумовне твердження того, що транспорт є невід’ємною областю логістики. Головна увага в логістиці звертається на фізичне переміщення, або потік товарів, або на мережу, в якій відбувається переміщення матеріалів. Логістика в цілому відповідає за вибір того чи іншог о виду транспорту, який використовується для доставки сировини і готової продукції.

Зберігання зв’язано з такими окремими, але тісно пов’язаними діями, як перевезення, управління запасами і складування. Існують прямі зв’язки між вибором перевізника, рівнем запасу і кількістю необхідних складів. Наприклад, якщо фірми використовують відносно повільні транспортні засоби, то вони, зазвичай, тримають високі рівні запасу і великий простір для його складування. Більшість фірм можуть зменшити загальні логістичні витрати, збільшуючи витрати на перевезення з одночасним зниженням рівня витрат на створення запасу та складування.

Вибраний вид транспорту буде впливати на вимоги до тари та упаковки для переміщення продукції на ринок. При аналізі можливих змін видів транспорту необхідно враховувати, який вплив ці зміни будуть мати на таропакувальні витрати. У випадку використання повітряного транспорту пакувальні витрати, як правило, скорочуються.

Вантажно-розвантажувальні роботи також пов’язані з багатьма областями діяльності фірми. Вони вимагають наявності устаткування для переміщення вантажів на короткі відстані, включаючи такі засоби, як конвеєри, авто- і електронавантажувачі, електроштабелери, візки, вантажопідіймальні крани, піддони, контейнери. Менеджери виробництва можуть використовувати специфічний піддон або тип контейнера, який може бути несумісний з вимогами логістики.

 Передбачення попиту ґрунтується на знаннях ринків і обробці даних методами статистики для отримання прогнозів. Ці прогнози є вхідною інформацією системи логістики, отриманої від маркетингу. Однак менеджери з логістики повинні формувати власні передбачення щодо оптимізації запасів.

Планування виробництва. Після прогнозу, оцінки запасу та витрат на виконання замовлення може бути визначена кількість одиниць продукції, яка гарантує задоволення потреби ринка. В багатопродуктових фірмах планування та оперативний контроль виробництва, вибір часу виробничого процесу вимагає тісної координації з логістикою. Інтеграція в логістику функцій планування виробництва стає все більш масштабною у великих компаніях.

Основним доказом для включення закупівлі в логістику як виду діяльності є те, що існують прямі зв’язки між витратами на перевезення і географічним місцеположенням (відстанню) сировини та компонентів, придбаних для виробничої необхідності компанії. На логістичні витрати також впливають обсяги закупівель.

Обслуговування споживача. Визначення рівнів обслуговування споживача зв’язано з багатьма іншими областями логістики. Рішення відносно запасу, перевезення, складування і т.д. торкаються вимог обслуговування споживача. В тому, що логістика повністю управляє рішеннями з обслуговування споживача, немає ніяких сумнівів.

Місцеположення підприємства і складської діяльності. Зміна в місцеположенні може змінити час, а також зв’язки між підприємствами і ринками, або між пунктами постачання і підприємствами. Такі зміни впливають на тарифи перевезення та ставки обслуговування, на обслуговування споживача, вимоги запасу і інші області.

Інші дії, які можуть розглядатися як складові логістики (підтримка рівня запасних частин, обертання повернених товарів, розпорядження відходами і ін..), свідчать про широкий вибір логістичних можливостей в компаніях, що виробляють товари. Звідси видно, що основним мотивом використання концепції логістики в бізнесі є її здатність забезпечити інтегративний підхід до діяльності фірми.

Управління фінансовими потоками. В РЛС важливу роль відіграють фінансові потоки. Фінансовий потік регіону являє собою сукупність потоків доходів або витрат всіх суб’єктів регіональної економічної системи. Основними складовими в структурі регіонального фінансового потоку є фінансовий потік підприємств нефінансового сектора регіональної економіки, фінансових підприємств і організацій, фізичних осіб, місцевих бюджетів та державного бюджету.

Для управління фінансовим потоком регіону використовується система оціночних показників. Вона дає можливість досліджувати фактичний перерозподіл фінансових потоків у регіональній економіці за інституціональними секторами з відображенням динаміки фінансових потоків кожного із секторів економіки, а також прогнозувати очікувані зміни в перерозподілі регіональних фінансових потоків, що визначають поточний і перспективний стан економіки регіону.

Головною умовою формування ефективного управління регіональними фінансовими потоками є економічна самостійність регіону (в поєднанні з економічною самостійністю його підприємств). Для забезпечення економічної самостійності регіонів у них необхідно сформувати пучки (кластери) взаємопов’язаних галузей спеціалізації. Зазвичай, такі галузі є бюджетоутворюючими й такими, що визначають конкурентоспроможність регіону.

Логістика як нова філософія управління. Багато керівників розглядають логістику як найважливіший фактор підвищення конкурентоспроможності фірм, відмічаючи, що у фірм, які прийняли на озброєння логістичну концепцію і будують свою стратегію на її фундаменті, спостерігається значне поліпшення економічних показників.

Але логістика ставить не тільки стратегічні завдання, пов’язані з організацією управління і, навіть, з філософією менеджменту. Вона включає і проблеми оперативної діяльності.

На кінець, виникає питання, наскільки подовжений інтерес, який зараз зумовлений логістикою. Кожний із тих, хто займається бізнесом або виробництвом, знає: щоб вижити, необхідно постійно удосконалювати техніку, устаткування та технологію виробництва. При цьому компанії приходиться зіштовхуватись з новими підходами, що здатні забезпечити глибокі і швидкі зміни в оточуючому конкурентному середовищі.

Роль логістики полягає в постійному використанні такого потужного фактора підвищення продуктивності, як оптимізація управління. До її завдань також входять виявлення і облік технологічних змін, що порушує даний оптимум управління в кожний конкретний момент часу.

Логістика надає менеджерам компанії науково обґрунтовані методи підвищення ефективності виробництва. І тому її майбутнє гарантовано.

Таким чином, очевидно, що логістика не випадково являє собою один з найважливіших об’єктів уваги. Зокрема, в РІК вона дозволяє по-новому подивитися на управління матеріальними, фінансовими та інформаційними потоками.

 

Х.Д. Луккок

 ТЕМА 11

ПРОЕКТУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО

ІНДУСТРІАЛЬНОГО КЛАСТЕРА

Проектування регіонального індустріального кластера (РІК) «Науковий виробничо-торговельний альянс» передбачає передусім розробку відповідного Положення, яке має титульний аркуш (додаток Д, рис. Д.1) і такі основні розділи.

1234567Следующая ⇒

Поделиться: