Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
Валютні цінності і валютний ринок
Валютні цінності – такі цінності, по відношенню до яких валютним законодавством країни встановлено особливий режим обігу на території країни та при перетині її кордонів. Згідно з законодавством України до валютних цінностей віднесено: - валюту України; - платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (трати), боргові розписки, акредетиви, чекі, банківськи накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківськи документи) виражені в валюті україни; - іноземну валюту; - платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (трати), боргові розписки, акредетиви, чекі, банківськи накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківськи документи) виражені в іноземній валюті та монетарних металах; - монетарні метали.
Невід'ємною ланкою міжнародної валютної системи є валютний ринок, який надає функціонуванню валютних відносин реального економічного змісту. Сучасний валютний ринок являє собою розгалужену систему механізмів, функціонування яких покликане забезпечити операції з валютою для обслуговування міжнародних платежів. Валютний ринок – певна сукупність відносин, щодо здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, інших валютних цінностей, цінних паперів у іноземній валюті та руху іноземних капіталів. Іншими словами, валютний ринок – це вся сукупність конверсійних та депозитно-кредитних операцій у іноземних валютах, що здійснюються між контрагентами – учасниками валютного ринку по ринковому курсу або відсотковій ставці. Валютний ринок – з практичної точки зору являє собою офіційні фінансові центри, в яких зосереджено здійснення валютних операцій. Функціональне призначення валютного ринку полягає в забезпеченні реальної свободи вибору й дій власника валюти. Визначальною мотивацією дій суб'єктів валютного ринку є отримання доходу. Тому валютному ринку притаманні атрибути будь-якого ринку. Функціями валютного ринку є: - реалізація валютної політики держави, спрямованої на забезпечення регулювання національної економіки та розширення зовнішньоекономічних зв'язків; - сприяння поглибленню міжнародного поділу праці та міжнародної торгівлі; - визначення і формування попиту та пропозиції на іноземні валюти; - своєчасне здійснення міжнародних розрахунків; - регулювання валютних ризиків; - хеджування валютних ризиків; - диверсифікація валютних резервів; - одержання прибутку від операцій з валютою та валютними цінностями тощо.
Валютні ринки можна класифікувати за територіальною ознакою, за видами валютних операцій та залежно від рівня організації валютного ринку. За територіальною ознакою виділяють регіональні (Європейський; Північноамериканський; Азіатський) та національні. На національному валютному ринку країни комерційні банки-власники національної валюти проводять розміщення депозитів у валюті своєї країни (наприклад, у Великобританії банки проводять операції у фунтах стерлінгів, в Україні – розміщують та залучають кошти у гривнях). На відміну від національних, на міжнародних валютних ринках операції відбуваються у валютах, відмінних від національних валют. Наприклад, в Європі відбуваються операції, пов'язані з розміщенням доларів, які є грошовою одиницею США. Ці кошти носять назву євродоларів. На сьогоднішній день у світі існує єдиний міжнародний грошовий ринок, де торгують коштами в основних конвертованих валютах – доларах США, німецьких марках, англійських фунтах стерлінгів, французьких франках, японських ієнах та ін. Однак, головною валютою, в якій відбувається майже 90% депозитних операцій на міжнародних грошових ринках, є американський долар. На фінансовому ринку України також відбувається торгівля міжбанківськими депозитами в іноземних валютах, головним чином, у доларах США і німецьких марках. Однак, є певна особливість: переважна більшість українських комерційних банків на міжнародних грошових ринках є чистими кредиторами іноземних валют. Вони можуть розміщувати валютні депозити в іноземних банках за кордоном, але залучати кошти в міжбанківські депозити можуть тільки в Україні. Ця ситуація пов'язана з тим, що операціям по залученню і розміщенню коштів притаманний різний ступінь ризику. За видами валютних операцій виділяють ринок конверсійних операцій та ринок депозитних операцій. Головна відмінність конверсійних (обмінних) операцій від депозитно-кредитних полягає в тому, що перші не мають тривалості в часі, тобто здійснюються в певний момент часу, тоді як депозитні операції мають тривалість у часі й різну строковість.
Залежно від рівня організації валютного ринку розрізняють біржовий та позабіржовий валютні ринки. Біржовий ринок представляють валютні біржі, а позабіржовий (межбанківський) – банки, фінансові установи, підприємства та організації. Різниця полягає і в функціях цих ринків. Так, функції біржового ринку полягають у: - визначенні попиту та пропозиції валюти; - встановленні валютних курсів, прогнозі їх динаміки; - визначенні довідкових курсів валют; - у формуванні певної стратегії та тактики центрального банку країни відносно фінансово-кредитної політики та системи валютного регулювання. Діяльність позабіржового (межбанківського) ринку безпосередньо пов'язана з здійсненням валютних операцій. Належну увагу при розгляді цього питання необхідно приділити учасникам валютного ринку (див. таблицю 9.1).
Таблиця 9.1 – Учасники валютного ринку
9.5 Валютне регулювання: суть та необхідність
Під валютним регулюванням слід розуміти діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямовану на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютними цінностями.
Основними завданнями здійснення валютного регулювання та контролю є: – організація системи курсоутворення, захист та забезпечення необхідного ступеня конвертованості національної грошової одиниці; – регулювання платіжної функції іноземної валюти та інших іноземних інструментів, регламентація поточних операцій платіжного балансу; – організація внутрішнього валютного ринку; – регламентація та регулювання банківської діяльності з валютними цінностями; – регулювання процесів утворення та руху валютного капіталу, захист іноземних інвестицій; – встановлення режиму та обмежень на вивезення і ввезення через кордон валютних цінностей; – забезпечення стабільних джерел надходження іноземної валюти на національний валютний ринок.
Основними формами здійснення валютного регулювання є проведення: – дисконтної політики, тобто управління обліковою ставкою національного банку, Яка поряд з іншими засобами має право регулювати обсяг грошової маси, обсяг сукупного попиту, рівень цін у державі, а також приплив із-за кордону та відтік короткострокових капіталів; – девізної політики у вигляді валютної інтервенції яка являє собою купівлю-продаж національним банком іноземної валюти; – диверсифікацію валютних резервів, що дає змогу зменшити збитки від відносного знецінення тих або інших валют, і забезпечення найвигіднішої структури резервних активів; – отримання або надання кредитів та субсидій, які використовуються для компенсації розривів, що виникають у міждержавних платежах; – низки адміністративних заходів.
Головними органами валютного контролю і регулювання є НБУ, Державна податкова адміністрація України, Уповноважені банки, Міністерство зв’язку України та Державний митний комітет України.
|
Последнее изменение этой страницы: 2019-04-10; Просмотров: 226; Нарушение авторского права страницы