Завдання або кейси для поточного контролю знань і вмінь здобувачів вищої освіти

Громадянин І. звернувся із клопотанням про зміну імені до центру надання адміністративних послуг за місцем постійного проживання. При зверненні І. пред’явив свій паспорт та квитанцію про сплатуадміністративного зблоу. Через чотири місяці від дати звернення І. отримав листа за підписомдержавного реєжстратора, в якому повідомлялося, що заявлене клопотання не розглядалося, оскільки втрачено запис про народження заявника.

Завдання: Зробіть юридичний аналіз ситуації. Назвіть та охарактеризуйте стадії провадження з реєстрації зміни імені.

Методичні вказівки (рекомендації) для викладачів, які проводять семінарські / практичні заняття

3. Виділення часу для запитань студентів по темі заняття.

4. Обов’язково звертається увага (моніторинг) на перетворення та реформування законодавства щодо оптимізації системи центральних органів виконавчої влади.

 

Додатки

Тести для самоконтролю

 

1.		Загальними для службових процедур є наступні стадії	Ключ
	А	відкриття адміністративного провадження; розгляд та вирішення адміністративної справи; перегляд прийнятого рішення
	Б	порушення адміністративної справи; аналіз ситуації; розгляд справи та прийняття й оформлення рішення в справі; перегляд рішення по скарзі;  виконання рішення в справі.	Х
	В	оцінка необхідності прийняття акту та підготовка його проекту; погодження проекту, його обговорення та прийняття; реєстрація нормативно-правового акту в органах юстиції; оприлюднення акту
	Г	звернення до адміністративного суду та відкриття провадження в адміністративній справі; підготовче провадження; судовий розгляд справи; винесення судового рішення; перегляд судових рішень

 

2.		Визначте, на яких стадіях провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовуються заходи адміністративного припинення?	Ключ
	А	на стадії адміністративного розслідування;
	Б	на стадії перегляду справи;
	В	на стадії адміністративного розслідування і стадії перегляду справи;
	Г	на всіх стадіях	Х

 

Підготовлено	Закаленко Олена Засилівна доцент кафедри адміністративного і фінансового права, кандидат юридичних наук; кабінет 111; контактний телефон: 097-901-43-54; контактна електронна адреса:[email protected]
Переглянуто

 

Додаток до навчальної (робочої навчальної) програми 1

 

НАВЧАЛЬНИЙ КОНТЕНТ

 

Лекція № 4[31]

 

Тема 4: Правотворчі (нормотворчі) адміністративні процедури

Мета вивчення

Мета вивчення полягає у засвоєнні здобувачами вищої освіти визначення понять «суб'єкт адміністративних процедур» і «суб'єкт адміністративно-процедурних правовідносин»»; засвоєнні основних підходів до класифікація суб’єктів адміністративних процедур; вивченні основних процедурних прав та обов’язків індивідуальних та колективних суб’єктів адміністративних процедур.

 

Результати навчання[32]

Після лекції здобувач вищої освіти буде спроможний:

1. Знати визначення понятття «суб’єкти адміністративних процедур».

2. Студентам варто розрізняти поняття «суб'єкт адміністративних процедур» і «суб'єкт адміністративно-процедурних правовідносин».

3. Вказувати на підходи до класифікація суб’єктів адміністративних процедур.

4. Вказувати основні процедурні права та обов’язки лідируючих суб’єктів адміністративних процедур.

5. Вказувати основні процедурні права та обов’язки суб’єктів зацікавлених в результаті адміністративної справи.

6. Розкрити правове положення суб’єктів, що сприяють здійсненню провадження.

 

Література[33]

1. Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади : Указ Президента України від 3 жовтня 1992 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу – http://zakon.rada.gov.uа

3. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності : Указ Президента України від 10 червня 1997 р.. // [Електронний ресурс] – Режим доступу – http://zakon.rada.gov.uа

4. Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади : Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу – http://zakon.rada.gov.uа

5. Про внесення змін до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації : Наказ Міністерства юстиції України від 15 травня 2013 р. № 883/5 // [Електронний ресурс] – Режим доступу – http://zakon.rada.gov.uа

6. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18 березня 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. - № 15. – Ст.1028.

7. Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р.// Офіційний вісник України. – 2007. – № 54. – Ст. 2180.

8. Типовий регламент місцевої державної адміністрації: постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу – http://zakon.rada.gov.uа

9. Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 21 листопада 2002 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу – http://zakon.rada.gov.uа

10. Питання організації виконання Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»: Указ Президента України від 21 серпня 2004 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу – http://zakon.rada.gov.uа

11. Закон України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Закон України від 11.09.2003 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу – http://zakon.rada.gov.uа

12. Про нормативно-правові акти : Проект Закону України // [Електронний ресурс] – Режим доступу – http://zakon.rada.gov.uа

13. Прищепа О.І. Проблематика процедури прийняття правових актів управління / О.І. Прищепа // Проблеми законності. – 2009. – Вип. 101. –
С. 209-215.

14. Адміністративно-процедурне право : навч.-метод. посібник / І.О. Картузова, А.Ю. Осадчий. – О. : Юридична література, 2008. – 288 с.

15. Малін О.Л. Процедурні проблеми підготовки й прийняття колегіальними органами публічної влади нормативно-правових актів і рішень / О.Л. Малін // Південноукраїнський правничий часопис. – 2011. – № 3. –
С. 12-15.

16. Панов М.І. Законодавче врегулювання нормотворчості: загальна характеристика проекту Закону України “Про нормативно-правові акти” // Законотворення – основна функція парламенту : посібник. – К.: “Заповіт”, 1997. – С. 14-150.

17. 6. Горбунова Л.М. Підзаконні нормативно-правові акти: організаційно-правові питання забезпечення законності. / Л.М. Горбунова. – К., 2005. – 20 с.

 18. Железняк Н. Нормотворча діяльність як форма реалізації державної правової політики / Н. Железняк // Право України. – 2009. – № 7. – С. 94-98.

19. Константинов С.В. Нормативно-правові акти центральних органів державного управління як джерела права України. / С.В. Константинов. – К., 2008. – 68с.

20. Адміністративне процесуальне право України : навч. посіб. / Е.Ф. Демський. – К. : Юрінком Iнтер, 2008. – 496 с.

21. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор-упорядник В.П. Тимощук. – К.: Факт, 2003. – 496 с.

22. Адміністративне право України. Академічний курс: підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Видавництво «Юридична думка», 2004. – 584 с.

23. Адміністративне право України: підручник / за заг. ред. С.В. Ківалова. – Одеса: Юридична література, 2003. – 896 с.

24. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: підруч. для вищих навч. закл. – Рос. мовою. – К.: Літера ЛТД, 2001. – 288 с.

25. Біла Ю.З. Стадії правотворчої процедури / Ю.З. Біла //Правове життя сучасної України : у 2 т. : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. ювілею акад. С. В. Ківалова (Одеса, 16-17 травня 2014 р.). 2014. Т. 1. – 2014. – С. 87-89.

28. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.

29. Буряк Я.Я. Правотворчість місцевих державних адміністрацій / Я.Я. Буряк // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2013. – № 6. – С. 31-38.

30. Офіційна веб-сторінка Центру політико-правових реформ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pravo.org.ua

31. Рибалкін А.О. Нормотворча діяльність центральних органів виконавчої влади / А.О. Рибалкін // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 4/23. – С. 247-259.

32. Мужикова Н.М. Окремі аспекти допроектної та проектної стадій правотворчості облдержадміністрацій у процесі прийняття управлінських рішень / Н.М. Мужикова // Держава та регіони. Серія: Державне управління : Науково-виробничий журнал. – 2011. – № 3. – С. 131-139.

33. Романов Я.В. Нормативно-правові акти: поняття, риси та види / Я.В. Романов // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. – 2013. – Вип. 22, Ч. 2, Т. 1. – С. 97-100.

 

План

1. Поняття та основні риси адміністративно-правових актів.

2. Види адміністративно-правових актів.

3. Вимоги, що висуваються до адміністративно-правових актів та наслідки їх недодержання.

4. Загальна характеристика стадії процедур з прийняття адміністративно-правових актів.

Основний зміст[34]

Адміністративні правотворчі процедури мають значні особливості та суттєві відмінності порівняно з іншими видами адміністративних процедур. Саме ці особливості є причиною існування різних, іноді полярних точок зору, з приводу віднесення адміністративних правотворчих процедур до адміністративних процедур взагалі.

Адміністративні правотворчі процедури не пов’язані з розв’язанням індивідуальних адміністративних справ, проте вони здійснюються органами публічного управління. Специфіка адміністративних правотворчих процедур полягає в тому, що вони впорядковують підготовку та прийняття органами публічного управління особливого різновиду правових актів, а саме нормативних адміністративно-правових актів.

Адміністративно-правові акти посідають значне місце у правовій системі нашої держави. Вони видаються на підставах, передбачених Конституцією та законами України, призначені для регулювання як загальних, так і конкретних правовідносин у публічному управлінні. Відзначимо, що це - самий великий по обсягу та різноманітності різновид юридичних актів. В адміністративно-правовій науці та юридичній практиці існують різні терміни для визначення одного й того самого ж поняття: „правові акти управління”, „управлінські акти”, „адміністративні акти” тощо.

Адміністративно-правовий акт – це підзаконне, офіційне рішення, прийняте органом публічного управління, або іншим уповноваженим суб’єктом в односторонньо-владному порядку з додержанням встановленої процедури, що спричиняє юридичні наслідки.

Всі адміністративно-правові акти мають специфічні ознаки: підзаконність, офіційність, імперативність, односторонність волевиявлення, належна оформленість, ієрархічність, додержання процедури прийняття та спричинення правових наслідків.

Поняття «рішення» і «нормативно-правовий акт» є тотожними оскільки нормативно-правовий акт є документом суб’єкта владних повноважень, що може прийматися у формі рішення. З метою зменшення в майбутньому кількості випадків неправильного застосування категорії «нормативно-правовий акт» вважаємо за необхідне своєчасне ухвалення Закону України «Про нормативно-правові акти». Згідно з даним законопроектом нормативно-правовий акт - це офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб’єктом у визначених законом формі й порядку, який установлює норми права для невизначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.

Адміністративно-правові акти необхідно відмежовувати від адміністративно-правових дій. Останні являють собою владні вольові акти поведінки адміністративного органу, які відрізняються від адміністративно-правових актів за наступними ознаками: по-перше, адміністративно-правові дії (перевірка співробітниками національної поліції документів у громадян, огляд речей в аеропортах) не обов’язково тягнуть за собою правові наслідки; по-друге, здійснення адміністративно-правових дій далеко не завжди потребує їх офіційно-документального оформлення.

Класифікацію адміністративно-правових актів можна проводити за різними критеріями, найважливішим з яких є юридичний зміст акту, у відповідності до якого всі правові акти управління поділяються на нормативні, індивідуальні та змішані.

Нормативні акти містять адміністративно-правові норми, що встановлюють загальні правила належної поведінки, розраховані на довготривале, багаторазове застосування з метою регулювання однотипних суспільних відносин і не мають персоніфікованого (конкретного) адресата. Індивідуальні акти носять яскраво виражений правозастосовчий характер. За своїм юридичним змістом це - акти, в яких завжди отримують своє пряме вираження конкретні юридично владні волевиявлення відповідних суб'єктів публічної адміністрації. Змішані правові акти публічного управління містять у собі як загальні норми права, так і персоніфіковані приписи.

За характером компетенції органів, які видають акти, останні поділяються на загальні (регулюють відносини в усіх сферах і галузях), галузеві (пов'язані з якоюсь однією галуззю публічного управління) і функціональні (регулюють одну чи кілька публічних функцій).

За формою вираження правові акти публічного адміністрування поділяються на словесні і конклюдентні. Словесні, в свою чергу, поділяються на письмові та усні. Письмовий акт публічного адміністрування розглядається як належним чином оформлений письмовий документ. Поряд з письмовими актами існують усні (накази, розпорядження, вказівки, команди тощо). Конклюдентні дії коли воля суб'єкта публічного управління  може виражатися за допомогою певних жестів, сигналів, знаків (наприклад, сигнали і спеціальні знаки, що подаються працівниками залізничного, водного і повітряного транспорту з метою регулювання та забезпечення громадської безпеки)

Незалежно від видів актів, всі вони повинні бути ефективними та досягати поставлених цілей правового регулювання. Для цього до адміністративно-правових актів висувається комплекс вимог. По-перше, це – доцільність акту, тобто його корисність з точки зору публічних інтересів. Таким чином, акт повинен бути науково обґрунтованим, своєчасно прийнятим та відповідати реальній обстановці. По-друге, всі акти публічного управління повинні бути законними. Вимога законності є комплексною. В теорії адміністративного права вже давно усталені умови, що складають вимогу законності адміністративно-правового акту, в той час, як в законодавстві зовсім недавно закріплено перелік вимог законності акту суб’єкта владних повноважень. Так, згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди для вирішення питання про законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Третьою групою вимог, що висуваються до правових актів управління є організаційно-технічні вимоги, які полягають у дотриманні правил оформлення правових актів управління. Згідно цих вимог, акт повинен мати певну форму та внутрішню структуру, точно передавати волю владного суб’єкта, бути зрозумілим для його виконавців тощо. Особливі вимоги повинні висуватися до мови адміністративного акту. Вона повинна бути ясною, чіткою, лаконічною, зрозумілою для тих, до кого звертається акт. Бездоганним повинно бути граматичне оформлення акту, будь-яка помилка може перекрутити його зміст. 

В сучасний період до правових актів управління висувають також деякі нові вимоги. Це, наприклад, відповідність базових положень акту законодавству Європейського Союзу. Існування даної вимоги підтверджується прийняттям низки актів, що спрямовані на досягнення цього результату. Це: Закони України “Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 21 листопада 2002 р., “Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 18 березня 2004 р., Указ Президента України “Питання організації виконання Закону України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 21 серпня 2004 р.

Новою вимогою можна вважати також діючу відносно окремого виду адміністративно-правових актів вимогу відповідності акту принципам державної регуляторної політики. Так, згідно з Законом України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” від 11 вересня 2003 р. стосовно кожного проекту регуляторного акту його розробником готується аналіз регуляторного впливу, який містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта, аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики.

Недотримання вимог, які висуваються до адміністративно-правових актів має своїми наслідками визнання цих актів дефектними. В залежності від того, яки вимоги були порушені, дефектні акти, в свою чергу, визнаються нікчемними або заперечними.

На всі адміністративно-правові акті, крім нікчемних, поширюється діє “презумпція законності акту”, що означає, що адміністративно-правовий акт визнається законним та діє до тих пір, поки у встановленому порядку не буде доведено інше.

Адміністративно-правові акти приймаються у певному порядку, дотримання якого є однією з умов законності акту. Процедура адміністративної правотворчості становить нормативно регламентований порядок підготовки, прийняття та оприлюднення нормативних адміністративно-правових актів органами публічного управління. Процедури адміністративної правотворчості досить різноманітні та можуть бути класифіковані у відповідності до різних критеріїв: за видами суб’єктів, що видають ці акти, за способом прийняття актів управління, за видами адміністративно-правових актів.

В спеціальній літературі часто виділяють два основних види правотворчих процедур: адміністративну процедуру з видання нормативних адміністративно-правових актів та адміністративну процедуру з прийняття індивідуальних адміністративно-правових актів. Проте в рамках теми доцільне розглядати лише перший вид правотворчої процедури. Це пов’язане з тим, що процедура з прийняття індивідуальних адміністративно-правових актів має універсальний характер, тому, що вона здійснюється в межах вирішення індивідуальних адміністративних справ і в „чистому” вигляді, тобто сама по собі не існує. Наприклад, це стосується процедур за зверненнями громадян де підсумковим документом виступає рішення компетентного органу стосовно питання, що зачеплене у зверненні; реєстраційних та дозвільних процедур, де видається відповідне рішення, пов’язане з реєстрацією або з наданням дозволу.

Незважаючи на різноманітність адміністративних процедур з видання нормативних адміністративно-правових актів, та документів, що їх регламентують, можна визначити стадії, що є загальними для всіх адміністративних правотворчих процедур: 1) оцінка необхідності прийняття акту та підготовка його проекту; 2) погодження проекту, його обговорення та прийняття; 3) реєстрація нормативно-правового акту в органах юстиції; 4) оприлюднення акту

Першою стадією процедури адміністративної правотворчості є оцінка необхідності прийняття акту та підготовка його проекту. Вона включає правову ініціативу, аналіз ситуації та підготовку проекту рішення.

Адміністративно-правовий акт може бути прийнято за наявності фактичних та юридичних підстав. До фактичних підстав відносяться такі, що відбивають об’єктивну потребу в прийнятті адміністративно-правового акту, наприклад, це необхідність стабільного регулювання певних суспільних відносин. Юридичною підставою прийняття правового акту управління може слугувати нормативно-правовий акт, доручення щодо розробки та прийняття певного акту.

Аналіз ситуації дає змогу виявити фактичне положення справ, існуючи проблеми та варіанти їх розв’язання. Далі на першій стадії складаються один чи декілька альтернативних проектів адміністративно-правового акту. Первісний проект акту найчастіше не є остаточним та потребує доопрацювання. Розроблення проектів актів органами публічного управління як другий етап їх підготовки характеризується таким суб'єктним складом: а) розробник проекту; б) заінтересовані органи; в) залучені до підготовки проекту особи (фахівці, науковці, представники недержавних організацій).

Другою стадією адміністративної правотворчої процедури є стадія погодження проекту, його обговорення та прийняття. Вчені відзначають, що більшість рішень неминуче набувають компромісного характеру, та створюється рівновага сил з приводу його оцінки.

В певних випадках підготовлений проект акту, переходить до етапу його погодження. Погодження може бути внутрішнім та зовнішнім. При цьому використовуються декілька варіантів відміток:

візування проекту, що застосовується при погодженні з ним;

виклад у письмовій формі зауважень при незгоді з проектом або з його окремими частинами;

подання протоколу обговорення проекту правового акту на засіданні колегіального органу (при погодженні з колегіальним органом).

Недодержання термінів погодження акту розглядається як згода з його виданням. Далі проекти правових актів управління проходять етап редагування, підготовки супровідних документів, матеріалів погодження тощо. На наступному етапі проект вноситься на розгляд відповідного органу або посадової особи.

В колегіальних органах можливе обговорення та обов’язкове голосування. У разі коли рішення приймається одноособово керівником органу публічного управління ключовим на даному етапі є підписання підготовленого та узгодженого проекту. Завершальним етапом цієї стадії є остаточне редагування документу, присвоєння акту порядкового номеру та його оформлення.

Реєстрація адміністративно-правового акту в органах юстиції є третьою факультативною стадією процедури адміністративної правотворчості. Згідно з Указом Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади " від 3 жовтня 1992 г. такий порядок встановлюється по відношенню до нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, приписи яких зачіпають права та законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Необов’язковість даної стадії обумовлена тим, що не всі адміністративно-правові акти підлягають реєстрації в органах юстиції, а тільки ті, що вказані вище. Проте, як уявляється, доцільно було б істотно розширити перелік адміністративно-правових актів, що підлягають державній реєстрації. Мова йде, перш за все, про адміністративно-правові акти органів місцевого самоврядування, що містять нормативні приписи та стосуються прав і обов’язків громадян.

При реєстрації нормативно-правового акту проводиться його правова експертиза. Вона здійснюється Мін'юстом, яке перевіряє проект акта на відповідність законодавству, а також acquis ЄС у разі, коли цей проект за предметом правового регулювання належить до сфер, правовідносини в яких регулюються правом Європейського Союзу.

Безумовно, реєстрація адміністративно-правових актів в органах юстиції України гарантує обов’язковий контроль з боку останніх безпосередньо за виданням акту ще до його застосування. Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р., встановлено суб’єктів реєстрації певних правових актів управління, а також сам порядок таких дій.

Останньою, четвертою стадією правотворчого процесу є оприлюднення акту, яке може здійснюватися різними способами. Указом Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності " від 10 червня 1997 р. встановлено особливості оприлюднення актів Президента України та Кабінету Міністрів України.

Слід відзначити, що певні аспекти правотворчої діяльності органів публічного управління встановлюються переважно підзаконними нормативними актами різних рівнів, тому багато вчених, до яких приєднуємось і ми, вважають за необхідне прийняття єдиного нормативно-правового акта, який врегулює всі більш значущі питання цієї діяльності. У вітчизняній науці вже більш ніж двадцять років дискутується питання про прийняття закону про нормативно-правові акти. Здається необхідність прийняття такого акту зараз вже ні в кого не визиває сумнівів, проте документ, нажаль, ще й досі знаходиться на стадії розробки.

Хоча єдиного акту, що врегулював би правотворчу діяльність, а отже й адміністративну процедуру правотворчості органів публічного управління на сьогодні нажаль не існує. Проте чинне законодавство з цього питання представлено різними актами. Перш за все треба згадати Указ Президента України «Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади» від 09 лютого 1999 р., Указ Президента України "Про Положення про порядок підготовки та внесення проектів актів Президента України" від 15 листопада 2006 р., що визначає вимоги щодо порядку підготовки та внесення на розгляд глави держави проектів актів Президента України - указів і розпоряджень. Також важливим документом у сфері адміністративної правотворчості вважаємо Постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України" від 18 липня 2007 р., який вельми детально визначає порядок підготовки, подання та розгляду проектів постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів. Відзначимо також, що процедуру з підготовки та видання розпоряджень керівників місцевих органів виконавчої влади врегульоване в Типовому регламенті місцевої державної адміністрації, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 р.

 

Контрольні запитання для перевірки досягнення результатів навчання

1. Розкрити поняття та ознаки адміністративно-правових актів.

2. Розкрити основні підходи до адміністративно-правових актів

3. Які висуваються вимоги до адміністративно-правових актів та наслідки їх недодержання.

4. Розкрити основні стадії правотворчих адміністративних процедур.

 

Додатки[35]

1. Презентація

 

Слайд № 1 Адміністративно-правовий акт – це підзаконне, офіційне рішення, прийняте органом публічного управління, або іншим уповноваженим суб’єктом в односторонньо-владному порядку з додержанням встановленої процедури, що спричиняє юридичні наслідки.

Слайд № 2 Ознаки адміністративно-правових актів: підзаконність, офіційність, імперативність, односторонність волевиявлення, належна оформленість, ієрархічність, додержання процедури прийняття та спричинення правових наслідків.

Слайд № 3 Класифікація адміністративно-правових актів можлива за різними критеріями: - залежно від юридичного змісту акту всі правові акти управління поділяються на нормативні, індивідуальні та змішані; - за характером компетенції органів, які видають акти, останні поділяються на загальні (регулюють відносини в усіх сферах і галузях), галузеві (пов'язані з якоюсь однією галуззю публічного управління) і функціональні (регулюють одну чи кілька публічних функцій); - за формою вираження правові акти публічного адміністрування поділяються на словесні і конклюдентні

Слайд № 4 Вимоги до адміністративно-правових актів: 1. доцільність акту, тобто його корисність з точки зору публічних інтересів, адміністративно-правовний акт повинен бути науково обґрунтованим, своєчасно прийнятим та відповідати реальній обстановці; 2. всі акти публічного управління повинні бути законними; 3. організаційно-технічні вимоги, які полягають у дотриманні правил оформлення правових актів управління; 4. відповідність базових положень акту законодавству Європейського Союзу, коли цей акт за предметом правового регулювання належить до сфер, правовідносини в яких регулюються правом Європейського Союзу.

Слайд № 5 Загальні стадії адміністративних правотворчих процедур: 1) оцінка необхідності прийняття акту та підготовка його проекту;  2) погодження проекту, його обговорення та прийняття;  3) реєстрація нормативно-правового акту в органах юстиції; 4) оприлюднення акту

 

2. Тести для самоконтролю

 

1.		Порядок прийняття нормативних актів передбачає наступні стаді:	Ключ
	А	відкриття провадження, підготовка до розгляду, розгляд, виконання прийнятого акту
	Б	підготовка проекту, прийняття акту, його реєстрація, оприлюднення	Х
	В	відкриття провадження по скарзі; перевірка скарги; розгляду скарг по суті й ухвалення рішення по ній; оскарження чи опротестування рішення по скарзі; виконання рішення по скарзі.
	Г	відкриття провадження, правова експертиза, підготовка до розгляду, розгляд, виконання прийнятого акту

 

2.		До адміністративно-правових актів відносять:	Ключ
	А	підзаконні нормативні акти.
	Б	рішення в індивідуальних адміністративних справах.
	В	документи, що посвідчують особу.
	Г	правові акти управління.
	Д	всі твердження є правильними	Х

 

3.		До ознак адміністративно-правових актів НЕ відноситься:	Ключ
	А	підзаконність
	Б	офіційність
	В	імперативність
	Г	загальнообов’язковість	Х
	Д	дотримання процедури прийняття

 

4.		Визначити, які акти видає Кабінет Міністрів України для здійснення своїх повноважень	Ключ
	А	постанови і розпорядження;	Х
	Б	рекомендації та рішення;
	В	декрети і рішення;
	Г	накази й інструкції.

 

5.		Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів здійснюється	Ключ
	А	після опублікування в журналах “Офіційний вісник України”, “Відомості Верховної Ради України” та газеті “Урядовий кур’єр”;	Х
	Б	після підписання їх Президентом України;
	В	через телебачення і радіо;
	Г	після включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів із зазначенням присвоєного їм реєстраційного коду.

 

Підготовлено[36]	Закаленко Олена Засилівна доцент кафедри адміністративного і фінансового права, кандидат юридичних наук; кабінет 111; контактний телефон: 097-901-43-54; контактна електронна адреса: [email protected]
Переглянуто[37]

 

2. Тести для самоконтролю

 

1.		З якого моменту набирають чинності нормативно-правових акти Президента України?	Ключ
	А	з моменту підписання їх гарантом Конституції;
	Б	з моменту реєстрації їх в журналі вихідної кореспонденції Адміністрації Президента України;
	В	з моменту одержання їх державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо органом, що їх видав, не встановлено інший строк набрання ними чинності;
	Г	з моменту оприлюднення їх через телебачення і радіо

 

2.		Визначити, які з перелічених нормативно-правових актів підлягають обов’язковій державній реєстрації	Ключ
	А	які видані Кабінетом Міністрів України;
	Б	які за-чіпають права і свободи громадян або мають міжвідомчий характер;	Х
	В	які є строковими;
	Г	які є безстроковими.

 

3.		Акти державного управління завжди спрямовані на:	Ключ
	А	виникнення, зміну та/або припинення адміністративних правовідносин;
	Б	захист прав та інтересів органів державної влади і управління;
	В	запобігання та протидію правопорушенням;
	Г	здійснення завдань і функцій поставлених перед державою.	Х

 

4.		Критеріями класифікації правових актів державного управління є:	Ключ
	А	юридична властивість.
	Б	компетентність органів, які приймають такі акти
	В	межі дії.
	Г	положення органів, що видають такі акти, за ієрархією
	Д	правильним є все наведене	Х

 

5.		Правова експертиза, яка проводить Міністерсвом юстиції України при реєстрації нормативно-правових актів передбачає наступні дії:	Ключ
	А	включення нормативно-правових актів до Єдиного державного реєстру нормативних актів із зазначенням присвоєного їм реєстраційного коду.
	Б	визначення доцільність акту, тобто його корисність з точки зору публічних інтересів
	В	перевіряє проект акта на відповідність принципу acquis ЄС
	Г	відповідність акту нормам Конституції і законам України, чинним міжнародним договорам; відповідність змісту проекту ступеню юридичної сили, усталеним принципам побудови нормативно-правового акту даного виду; рівень редакційної підготовки проекту	Х

 

Підготовлено[38]	Закаленко Олена Засилівна доцент кафедри адміністративного і фінансового права, кандидат юридичних наук; кабінет 111; контактний телефон: 097-901-43-54; контактна електронна адреса:[email protected]
Переглянуто[39]

 

 

Додаток до навчальної (робочої навчальної) програми 2

 

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ

 

Заняття № 5

Форма заняття: практичне (семінарське) заняття

⇐ Предыдущая45678910111213Следующая ⇒

Поделиться: