Європейська Рада (European Council)

ЄР у формі регулярних зустрічей глав держав та урядів країн Європейських співтовариств, започаткована відповідно до комюніке, прийнятого в грудні 1974 р. на закритті Паризького саміту*. Перше засідання відбулося 10 – 11 березня 1975 р. в Дубліні. Було визначено, що ЄР буде збиратися щонайменше тричі на рік – раз в Брюсселі і два рази в державах, які головують в Спільнотах. Створення ЄР не було відображено у формі міжнародної угоди. Існування ЄР було юридично визнане в Єдиному Європейському Акті (далі – ЄЄА). Спочатку ЄР формально не належала до інституцій Союзу, однак відповідно до Договору про Європейський Союз (Маастрихтського договору) набула статусу інституції І категорії. В договорі йшлося про склад, систематичність зібрань, спосіб прийняття рішень, однак не було визначено, яке місце ЄР займає серед інших інституцій. В наступних договорах про ЄР не йшлося і тільки відповідно до Лісабонського договору статус інституції зазнав відчутних змін.

ЄР не має постійного місце розташування, засідання відбуваються в столиці чи інших містах країни, яка в даний час головує в Раді Європейського Союзу. До складу ЄР входять глави держав (Франції та Фінляндії) чи глави урядів країн-членів, Президент ЄР, Президент ЄК. Крім того, участь у засіданнях ЄР можуть брати МЗС та член ЄК, якщо представниками ЄР буде прийнято відповідне рішення. Брати участь також може Верховний представник з питань зовнішньої та безпекової політики, який щоправда не є членом ЄР і не має права голосу. З метою заслуховування на засідання ЄР може також бути запрошений Президент ЄП. ЄР збирається щонайменше два рази на рік під керівництвом глави країни чи уряду країни-члена, яка головує в Раді Європейського Союзу.

Лісабонський договір визначає функції Президента ЄР:

- керівництво справами ЄР;

- сприяння у досягненні консенсусу в рамках діяльності ЄР;

- надання звітів президенту ЄП за результатами кожного засідання ЄР;

- право репрезентувати ЄС у справах, що мають відношення до зовнішньої та безпекової політики, щоправда так, щоб це не суперечило функціям Високого представника з питань зовнішньої та безпекової політики.

Склад ЄР не обирається. Кваліфікованою більшістю обирається тільки глава ЄР на 2,5 р. з можливістю повторного обрання.

ЄР не має своєї структури і спеціальної адміністрації. Для організації зустрічей використовуються органи РЄС. Терміни зустрічей визначає Президент ЄР за погодженням із країною, яка головує. Підготовка саміту проходить за участі Ради із загальних справ, Президента ЄР та Президента ЄК.

Рішення приймаються ЄР шляхом консенсусу. У випадку голосування необхідним є кворум, який становить 2/3 представників. Головуючий ЄР та ЄК не мають права голосу. За результатами кожної зустрічі Генеральний секретаріат впродовж 15 днів готує звіт.

ЄР – це інституція ЄС, яка визначає середню та довгострокову стратегію розвитку та функціонування ЄС; координує напрями діяльності ЄС; визначає головні цілі діяльності ЄС на міжнародній арені.

На самітах ЄР приймаються рішення про конституційні зміни в рамках цілої політичної системи ЄС, про його інституційні реформи та чергові розширення. ЄР керує роботою під час зустрічей на вищому рівні Ради, схиляє Комісію до висування ініціатив у визначених сферах політики, а також здійснює моніторинг активності держав-членів у сфері їх внутрішньої політики. ЄР залишається “останньою інстанцією” ухвалення багатьох рішень і уособлює міждержавну складову Європейського Союзу.

ЄР не є відповідальною перед жодною інституцією ЄС. ЄР за свою діяльність відповідає опосередковано в рамках політичного процесу, який відбувається в середині політичних систем окремих країн-членів ЄС.

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: