Впродовж останнього часу через призму договорів простежується зростання ролі ЄП, однак його повноваження ще далеко не такі як у національних парламентів країн-членів.

Рада Європейського Союзу (Council of the European Union)

Ще у 1951 р. було створено Спеціальну Рада Міністрів,. У 1957 р. ще 2 Ради. Відповідно до Договору про об’єднання від 1 липня 1967 р. утворена єдина Рада Міністрів – центральна структура, яка мала б презентувати національні інтереси держав членів в процесі інтеграції.

РЄС (Рада або Рада міністрів) – головний орган ухвалювання рішень в ЄС. Кількість засідань протягом року залежить від масштабів та інтенсивності законодавчого процесу в ЄС і політичних рушіїв того чи іншого особливого питання. Деякі конфігурації Ради збираються раз на місяць; інші – раз на півроку. Попри те, що склад Ради міністрів змінюється, це єдина інституція. Вона розташовується в Брюсселі. У квітні, червні та жовтні відбуваються засідання у Люксембурзі. Склад РЄС, крім Ради із загальних справ та Ради із закордонних справ призначаються ЄР.

До складу РЄС входять по одному міністрові від кожної країни Союзу. Відповідно до Статуту (Регламенту) Ради від 2009 р. вона скликається у 10 конфігураціях:

Рада із загальних справ (General Affairs Council) (відповідає за забезпечення єдності діяльності ради в різних формах, а також підготовку засідань ЄР, зв'язок між Радою та ЄР та ЄК);

Рада із закордонних справ (Foreign Affairs Council) (відповідає за спільну зовнішню політику, зокрема спільна політика з питань зовнішньої та безпекової політики, спільна політика з безпеки і оборони. Цією Радою керує Верховний представник з питань зовнішньої та безпекової політики***);

Рада з Економічних і фінансових питань (Economic and Financial Affairs Council) та інші ( Justice and Home Affairs (JHA), Employment, Social Policy, Health and Consumer Affairs, Competitiveness (internal market, industry, research and space), Transport, Telecommunications and Energy, Agriculture and Fisheries, Environment, Education, youth, culture and sport).

Приймаючи рішення РЄС може користуватися простою більшістю (для процедурних питань), кваліфікованою більшістю (застосовується за розгляду питань внутрішнього ринку, економічних справ і торгівлі) і приймати одноголосне рішення (застосовується, зокрема, під час розгляду питань про вступ нових членів, оподаткування, проблем СЗБП і правосуддя та внутрішні справи). Найчастіше використовується кваліфікована більшість, котра якщо інше не зазначено в договорах є основним способом прийняття рішення. Відповідно до чинної в даний час Ніцейської системи**** в РЄС ході прийняття рішень використовується потрійна більшість, до того ж країни мають голоси різної “ваги”. Голоси різної ваги пов’язані із величиною держав і кількістю їх мешканців. Загальна кількість голосів у РЄС становить 345 голосів. Більшість включає в себе 255 голосів. Крім того, кількість держав, які підтримують прийняття рішення повинна бути більше половини (якщо проект ініційований КЄ), або ж 2/3 (якщо пропозиція не внесена КЄ). До того ж кваліфікована більшість передбачає, що в ній повинно проживати щонайменше 62 % мешканців ЄС.

Weighting of votes (number of votes for each member state):

1.	Germany , France, Italy, United Kingdom	29
2.	Spain , Poland	27
3.	Romania	14
4.	Netherlands	13
5.	Belgium , Czech Republic, Greece, Hungary, Portugal	12
6.	Bulgaria , Austria, Sweden	10
7.	Denmark , Ireland, Lithuania, Slovakia, Finland	7
8.	Cyprus, Estonia, Latvia, Luxembourg, Slovenia	4
9.	Malta	3
10.	TOTAL	345

Відповідно до нової системи для ухвалення рішення в РЄС кваліфікована більшість становитиме щонайменше 55 % членів Ради, при тому, що вони повинні репрезентувати 15 країн-членів. Крім того, держави, які входять до кваліфікованої більшості повинні репрезентувати 62 % мешканців ЄС.

Керівництво в Раді здійснює країна-президент, яка змінюється що півроку (у грудні 2011 р. Польща передала свої повноваження щодо керівництва РЄС Данії).

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: