Суд Європейського Союзу (The Court of Justice of the European Union)

Відповідно до Паризького договору (1951 р.) у 1952 р. постав Суд Європейського співтовариства вугілля та сталі. Щоб не було ускладнень із прийняттям рішень, спочатку до складу суду входили 7 суддів. Кожна з шести країн, були представлена окремим суддею, а сьомий був представником однієї з трьох найбільших країнах (ФРН, Франції чи Італії). На основі Римських договорів виникли суди ЄЕС та Євроатому, однак відповідно до угоди про спільні інституції та Протоколу про статус суду, Суд Європейського співтовариства вугілля та сталі поширив свою юрисдикцію на всі три співтовариства. Після цього він отримав назву Суд Європейських Співтовариств (Court of Justice of the European Communities).

У 1989 р. на основі ЄЄА на допомогу СЄС створений Суд першої інстанції (далі – СПІ) (Court of First Instance of the European Communities). Спочатку СПІ мав доволі вузьку юрисдикцію: він розглядав лише кадрові суперечки в установах ЄС та спірні питання в галузі конкуренції, переважно позови компаній. Відповідно до початкового рішення Ради про створення СПІ, його завданням було слухання справ, що потребують “вивчення численних фактів”. 1993 р. Рада розширила повноваження СПІ, передавши йому всі справи за позовами осіб та компаній, крім справ які стосуються захисту торгівлі ЄС (таких як антидемпінг). Відповідно до Ніцейського договору Суд першої інстанції став самостійним органом. У листопаді 2004 р. прийнято рішення про створення Трибунал громадянської служби.

Відповідно до Лісабонського договору було створено Суд Європейського Союзу, який включає в себе:

Європейський Суд (The European Court of Justice ( officially the Court of Justice)*****,

Суд загальної юрисдикції ( General Court)****** ,

Трибунал громадянської служби (European Union Civil Service Tribunal).

До складу Європейського Суду входить по одному представнику від країни (27 осіб). Судді обираються шляхом висування країнами відповідних кандидатур за порозумінням з відповідним комітетом в рамках РЄС. Крім того, як відомо до Європейського Суду входять вісім генеральних адвокатів, яких обирають у відповідний спосіб. Стосовно кандидатур суддів та адвокатів РЄС повинна прийняти одноголосне рішення. Завдання адвокатів допомагати суддям у роботі, але при цьому вони повинні поводитися неупереджено. У справах, які розглядаються вони представляють державу. За результатами рішення Європейського Суду адвокати складають висновки. Суддів обирається на 6 років. Голову Суду обирають на 3 роки самі судді. Суддю можна звільнити, коли за це одноголосно проголосували всі судді і адвокати. Адвокати обираються з дотриманням ротаційного принципу. ЛД передбачає можливість розширення кількості адвокатів до 11.

Суд загальної юрисдикції (далі – СЗЮ) складається з 27 суддів (по одному від кожної з держав-членів), яких на шестирічний термін з правом подовження повноважень призначають за загальної згоди урядів держав-членів. Судді вибирають поміж себе президента на трирічний термін з правом подовження повноважень. На відміну від Європейського Суду, в СЗЮ немає адвокатів.

Трибунал громадянської служби (далі – ТГС) складається з 7 суддів, які обираються на 6 років на пропозицію громадян ЄС і затверджуються РЄС після відповідної консультації з комітетом.

Юрисдикція Європейського Суду:

- скарги проти держав за порушення унійного права;

- справи які стосуються виконання державними центральними банками зобов’язань, які випливають з Договорів;

- суперечки між членами ЄС;

- скарги інституцій на невідповідність законодавству рішень ЄП, РЄС та ЄЦБ;

- функції суду останньої інстанції.

Юрисдикція СЗЮ:

- скарги висунуті фізичними або юридичними особами проти актів інституцій, органів і організаційних одиниць ЄС, проти діяльності різних органів (в широкому розумінні);

- скарги внесені державою проти ЄК, а також ЄР, але тільки в окремих сферах;

- скарги про відшкодування за нанесену шкоду інституціями ЄС або їх працівниками;

- скарги які стосуються сфери спільних унійних товарних знаків.

ТГС розглядає питання пов’язані із суперечками між ЄС та працівниками його органів.

 

* Міністра з питань планування Франції.

*** Підписанню Лісабонського договору президентом Чехії Вацлавом Клаусом передувало його схвалення парламентом країни, подвійне ухвалення висновку конституційним судом Чехії, що він не суперечить національному законодавству та згода ЄС на певні поступки чехам.

** До 2014 р. для прийняття рішення потрібна згода членів Ради, які мають в сумі 255 голосів (з 345, тобто 73,9%), які представляють одночасно більшість країн-членів (14 з 27 держав) і 62 % населення ЄС. Кількість голосів у міністрів від різних держав-членів залежить від кількості населення країни, хоча і не строго пропорційно. Протягом 2014 – 2017 рр. члени Ради матимуть можливість приймати рішення з ряду питань (визначається в кожному окремому випадку) кваліфікованою більшістю як це закладено в Ніццького договору. У цей проміжок також буде можливо скористатися "компромісом Яніна" (тимчасова відстрочка винесення рішення), що вимагає наявності опозиції, яка становить 75% поріг звичайного блокуючої меншини (тобто чотири держави, чисельність населення яких не менше 35% населення всього ЄС, плюс ще одна держава).

* Щоправда зустрічі у такому форматі відбувалися ще від 1961 р.

** У січні 2012 р. на зміну Єжи Бузику Президентом ЄП обрано Мартіна Шульца (Martin SCHULZ). Перебуваючи в ЄП від 1994 р. він від 2009 р. очолював Групу соціалісті і демократів (Group of the Progressive Alliance of Socialists and Democrats in the European Parliament)

*** Верховний (Високий) представник Євросоюзу з питань спільної зовнішньої та безпекової політики (High Representative of the Union for Foreign Affairs and Security Policy) – посада створена згідно з Амстердамським договором // High Representative of the Union for Foreign Affairs and Security Policy // http://en.wikipedia.org/wiki/High_Representative_of_the_Union_for_Foreign_Affairs_and_Security_Policy . На цю посаду у листопаді 2009 р. було обрано баронесу Кетрін Ештон, яка перед тим займала посаду євро комісара з питань торгівлі // Эштон, Кэтрин // http://ru.wikipedia.org/wiki/Эштон,_Кэтрин_Маргарет. Леді Ештон відома своєю боротьбою за права сексуальних меншин, ядерне роззброєння, звинуваченнями у зв’язку з СРСР та тим, що має 5 дітей (2 – власні, 3 – прийомні) Кэтрин Эштон // http://www.rbc.ru/persons/ashton.shtml.

**** Ця система буде чинною до 31 жовтня 2014 р.

***** Колишній Суд Європейських Співтовариств / Court of Justice of the European Communities.

****** Від 1 січня 1989 р. до 30 жовтня 2009 р. носив назву Суд І інстанції / Court of First Instance.

⇐ Предыдущая123456

Поделиться: