Дата укладання та набуття контрактом чинності.

4. Преамбула. Зазначають повні найменування фірм (підприємств) контрагентів та їхні скорочені назви, які використовуватимуть у тексті договору (контракту), а також основні документи, на підставі яких діють сторони під час укладання договору (контракт): статут, статутний договір тощо. У преамбулі визначаються особи, які мають право підписувати цей контракт, а також зміни та доповнення до нього.

5. Предмет договору (контракту). У цьому розділі визначається, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов’язаний поставити (здійснити) іншому із значенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується. У разі бартерного (товарообмінного) договору (контракту) або контракту на переробку давальницької сировини визначається також точне найменування (марка, сорт) зустрічних поставок (або назва товару, що є кінцевою метою переробки давальницької сировини). Якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, це зазначається у додатку (специфікації). У додатку до договору (контракту) про переробку давальницької сировини зазначається відповідна технологічна схема такої переробки. Технологічна схема переробки давальницької сировини повинна відображати: усі основні етапи переробки сировини та процес перетворення сировини на готову продукцію; кількісні показники сировини на кожному етапі переробки з обгрунтуванням технологічних втрат сировини; втрати виконавця переробки на кожному етапі переробки.

6. Кількість. Обумовлюють одиницю виміру товару ( у тонах, кількості місць, штуках тощо). Як правило, існує посилання на документи, що засвідчують кількість товару, – коносамент, транспортну накладну, сертифікат кількості та інше.

7. Якість. Визначають її згідно з певними вимогами, стандартами. Як правило, якість товару повинна відповідати сертифікату якості виробника. Може бути зазначений момент проведення перевірки якості – перед навантаженням, після доставки тощо.

Якщо немає можливості під час приймання-передачі товару перевірити його якість, як, наприклад, потужність двигуна, це зазначають у контракті, обумовлюючи термін, протягом якого (після введення в експлуатацію) її буде визначено.

У цьому розділі може бути обумовлено, що перевірку якості товару доручають незалежним експертним установам.

8. Гарантії та претензії. Постачальник повинен надати гарантію на свою продукцію на певний строк, протягом якого він безумовно приймає претензії щодо якості, кількості, комплексності тощо. Тому мають бути визначені строки, умови і спосіб надання гарантій та отримання (подання) претензій.

9. Строки дії контракту. Як правило, контракт набирає чинності з дати його підписання ( якщо сторони не домовляються про інше). У цьому розділі також визначають, за яких умов дію договору (контракту) може бути продовжено.

10. Інформування та звітність. Сторони можуть встановлювати порядок взаємного інформування про виконання або про готовність виконання певних дій, спрямованих на виконання договору (контракту). Ними можуть бути: готовність товару до відвантаження, наявність коштів для проведення розрахунків, митне оформлення вантажу, оформлення акта приймання-передачі та інше.

11. Ціна. Може бути зазначено різні види цін: за одиницю товару, перевезення, навантаження, перевантаження, розвантаження, партії товару, договору, загальна вартість з урахуванням податку на додану вартість, інших податків та зборів.

Необхідно врахувати, що ціни можуть формуватися з кількох показників, а ці показники можуть виражатись у різних грошових одиниць.

12. Винагорода. Її передбачають за надання різних послуг: дострокова поставка товару, швидке оформлення дозвільних документів, надання додаткових послуг – фрахт судна, страхування (перестрахування) вантажу тощо.

13. Розрахунки та платежі. Чітко зазначають найменування валюти, форму та строк розрахунків, штрафні санкції тощо.

14. Упаковка та маркування. Цей розділ містить відомості про упаковку товару (ящики, мішки, контейнери тощо), несе за неї відповідальність маркування (найменування продавця та покупця, номер договору (контракту), місце призначення, габарити, спеціальні умови складування та транспортування та інше), а за необхідності також умови її повернення.

Що ж стосується маркування, наводять стандартні міжнародні вимоги до його нанесення. Існують також стандарти стосовно переліку інформації маркування: покупець, продавець, вантажовідправник, вантажоотримувач (її адреси), номер договору, номер місця, вага нетто, вага брутто, розміри упаковки або тари. До специфічних маркувань належать: “Обережно! Скло”, “Верх” тощо.

15. Умови транспортування. Передбачають порядок відвантаження, навантаження, транспортування, перевантаження, розвантаження. Якщо транспортування відбувається у різні способи (автомобільним, авіаційним, залізничним, морським, річковим транспортом), визначають місця перевантаження (перевалки) та зберігання між процесами транспортування.

Слід також зазначити умови супроводження вантажу, спосіб та строк підтвердження їх виконання або невиконання.

16. Представництво. З метою оперативного прийняття рішень при виконанні договору (контракту) сторони можуть призначати своїх представників (фізичних чи юридичних осіб).

Такі представники повинні мати відповідні письмові повноваження для виконання конкретних дій (контролю за якістю продукції, своєчасністю виконання робіт та їх якістю, контролю за якістю матеріалів, що використовуються для створення кінцевого продукту, і т. ін.). Вони також мають право підписувати відповідні документи.

17. Базисні умови поставки. У цьому розділі зазначаються базисні умови поставки відповідно до ІНКОТЕРМС, які визначають обов’язки сторін щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої. Завдяки конкретизованим у цьому розділі умовам можна легко визначити, які саме витрати та до якого моменту будуть нести контрагенти..

18. Інспектування та випробування. У разі, коли об’єктом міжнародної економічної операції є виробниче обладнання, переробний комплекс тощо (те, що потребує випробування перед введенням у дію), застосовують цей розділ контракту.

19. Приймання-передача. Визначають порядок проведення приймання-передачі, час та осіб, які мають право підписувати відповідні документи. У цьому розділі також обумовлюють критерії, за якими місія здійснюватиме приймання – за якістю, за кількістю та інші.

20. Супровідна технічна та інша документація. Будь-який товар, який підлягає митному оформленню у разі перетину митного кордону, повинен мати відповідні супровідні документи, що засвідчують його походження, якість, кількість, відповідність стандартам, інші якості, підтверджені сертифікатом відповідності, фітосанітарним, ветеринарним контролем тощо.

21. Технічне обслуговування. Цей розділ призначено в основному для складних технічних виробів та об’єктів будівництва. У ньому регламентують строки та порядок проведення профілактичного обслуговування, поточного ремонту, передбачають витрати на проведення цих робіт та порядок їх відшкодування сторонами.

Страхування.

23. Переуступка (цесія). Як правило, сторони зобов’язуються не передавати свої права та обов’язки за договором іншим особам. Однак у разі потреби вони можуть передбачити можливий варіант передачі права іншій фізичній чи юридичній особі.

24. Звільнення від зобов’язань. У міжнародній економічній діяльності можуть статися непередбачувані події, що абсолютно не залежать від контрагентів (запровадження або збільшення ставок мита, зростання внутрішньої ціни на товар тощо). Тому сторони договору (контракту) домовляються про те, що вони звільняються від компенсації збитків один одному в зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань за контрактом, якщо сторона доведе, що це сталося не з її вини.

25. Форс-мажор. Передбачають можливі випадки появи обставин непереборної сили, які перешкоджають належному виконанню умов контракту: повінь, пожежа, землетрус, епідемії тощо. У разі таких подій сторона, що потрапила під її вплив, повинна інформувати іншу сторону про факти, що перешкоджають виконанню контракту. Тоді строк виконання контракту може бути перенесений на інший час без застосування санкції до такої сторони договору (контракту).

26. Зміни та доповнення до контракту. Зазначають про можливість (або неможливість) внесення змін та доповнень до контракту.

27. Розірвання та припинення контракту. У разі, коли одна із сторін не виконує взяті на себе обов’язки або неналежно виконує їх, інша сторона має право звернутися до неї з пропозицією про припинення або розірвання контракту.

28. Обмеження прав за контрактом. У цьому розділі чітко та однозначно визначають, на що ніколи не може претендувати кожна із сторін угоди (наприклад, на передачу своїх прав третій особі).

29. Порядок виконання контракту. Встановлюють послідовність та строки виконання контракту.

30. Відповідальність сторін. У контракті передбачають відповідальність, яку несуть сторони у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань.

31. Конфіденційність. У багатьох випадках сторони не зацікавлені у розголошенні своєї діяльності. Тому вони домовляються про конфіденційність інформації.

32. Вирішення спорів та застосування права. Іноді сторони не можуть дійти згоди щодо вирішення деяких питань. Тоді визначають, хто вирішуватиме їх. Як правило, це – арбітражний суд. У цьому розділі контракту також встановлюють, за законодавством (правом) якої країни вирішуватимуться неврегульовані питання.

33. Прикінцева частина контракту. Встановлюють, в якій кількості оригінальних примірників укладено контракт; скільки примірників отримує кожна із сторін і для чого (для отримання ліцензії на експорт у державному виконавчому органі тощо).

Слід також зазначити, якою мовою або мовами написано текст контракту і яка з них має пріоритет.

⇐ Предыдущая567891011121314Следующая ⇒

Поделиться: