Розроблення підприємницької стратегії ціноутворення

 

Від моменту зародження ідеї про товар і до запуску його у виробництво величезне значення і зміст роботи маркетингової служби підприємства полягає в тому, щоб просувати товар у різноманітній ринковій інформації.

Насамперед проводиться ринковий аналіз з метою пошуку відповідей на питання: чи потрібний такий товар споживачу і як ринок прийме його? Якщо відповіді позитивні, починається втілення ідеї в ескізний проект.

Після схвалення товару починається етап упровадження його на ринок. Стратегічні і тактичні задачі підприємства (фірми) полягають у формуванні попиту на товар, що прямо залежить від рівня цін. Можна установити високу „престижну” ціну, орієнтуючи покупця на новизну й особливу корисність товару для нього. Можливе встановлення максимально низької ціни для прискорення продажів і розширення ринкового сегмента. Якщо ця стадія проходить нормально, то саме збільшення попиту на товар веде до росту його продажів і частки ринку, контрольованої виробником.

Для того, щоб максимально подовжити період швидкого росту ринку, підприємство може використовувати кілька стратегічних підходів:

- підвищити якість нового товару, надати йому додаткові властивості, випустити нові моделі;

- проникнути в сегменти ринку;

- використовувати нові канали розподілу;

- переорієнтувати частину реклами з поширення поінформованості про товар на стимулювання його придбання;

- вчасно знизити ціни з метою залучення додаткового числа покупців.

Усі ці підходи можна об’єднати в три напрями: модифікація ринку, модифікація товару, модифікація комплексу маркетингу.

Модифікація ринку полягає в пошуку нових сегментів ринку і нових користувачів з метою збільшення обсягу продажів існуючого товару. Одночасно з цим вишукуються способи стимулювання більш активного споживання товару існуючими клієнтами.

Суть модифікації товару полягає в тому, що товаровиробник може модифікувати характеристики свого виробу (такі, як рівень якості чи властивості, зовнішнє оформлення), щоб залучити нових покупців та інтенсифікувати споживання.

Ціль стратегії поліпшення якості товару – удосконалити такі функціональні характеристики товару, як довговічність, надійність, швидкість, смак. Цей підхід ефективний у таких випадках:

- якщо якість товару піддається поліпшенню;

- коли покупці вірять твердженням про поліпшення якості товару;

- якщо досить велике число покупців хоче поліпшення якості товару.

Ціль стратегії поліпшення властивостей товару – надати йому нові властивості, що зроблять його більш універсальним, безпечним і зручним.

Ціль стратегії поліпшення зовнішнього оформлення товару – підвищити привабливість товару.

Модифікація комплексу маркетингу полягає в тому, що підприємство (фірма), крім іншого, повинно прагнути стимулювати збут за допомогою одного чи декількох елементів комплексу маркетингу. Для залучення нових покупців і переманювання клієнтури конкурентів можна знизити ціну, спробувати розробити більш діючу рекламу, застосувати активні прийоми стимулювання збуту (наприклад, висновок пільгових угод із продавцями, випуск купонів, що дають право на невелику знижку поширення сувенірів; проведення конкурсів, ярмарків, лотерей).

На стадії зрілості виробник повною мірою використовує методи цінової конкуренції, підсилює рекламну діяльність, роблячи акцент на масового покупця-консерватора; необхідний пошук додаткових ринків для нового товару і нових покупців.

Збереження у своїй номенклатурі товару, що вступив у стадію спаду (старіння), може виявитися для підприємства надзвичайно накладним: він часто вимагає коректування ціни і переоцінки товарно-матеріальних запасів; вартість його виробництва висока. Сам факт падіння успіху цього товару може викликати в споживачів здивування стосовно виробника в цілому.

З урахуванням усіх цих чинників підприємство повинно приділяти більше уваги товарам, що знаходяться на останньому етапі свого ЖЦТ: необхідно виявляти товари, що вступили в стадію спаду, за допомогою регулярного аналізу показників їхнього збуту, частки ринку, рівня витрат і рентабельності.

Наступним кроком є пошук варіантів продовження життя товару. Це можливо за рахунок інтенсивної реклами, зміни упаковки, маневрування цін, реорганізації системи збуту, або припинити випуск товару, зняти його з продажу.

Благополуччя підприємства надійно забезпечується тільки тоді, коли життєві стадії різних товарів, що випускаються, перекривають один одного. Це означає, що ще до моменту насичення ринку одним товаром на його місце повинен бути уведений наступний, новий товар. Поява розриву між стадіями в часі часто веде до втрати підприємством позиції на ринку, зниження його економічних показників і навіть можливого банкрутства.

Практика діяльності підприємств в умовах ринкової економіки виробила визначені, найбільш розповсюджені, типові стратегії підприємства:

- збереження стабільного положення на ринку при помірній рентабельності та інших задовільних показниках діяльності підприємства, що залежить від реального стану економіки;

- розширення частки ринку, де реалізуються товари підприємства, що вимагає формування ціни і комплексу маркетингових заходів;

- максимізація прибутку, підвищення рівня рентабельності з метою збільшення доходності в аспекті поточної політики цін і перспективної стратегії ціноутворення;

- підтримка і забезпечення платоспроможності підприємства, що є гарантією надійних замовників на товари з можливим встановленням для них пільгових цін;

- завоювання лідерства на ринку і в галузі ціноутворення, що дає можливість встановлювати загальні цінові рівні на товари та впроваджувати нововведення в структуру ціни;

- розширення експортних можливостей підприємства з врахуванням особливостей ціноутворення на зовнішньому і внутрішньому ринках країни.

Підприємствам забороняється використовувати у своїй діяльності наступні цінові стратегії:

- стратегію монополістичного ціноутворення, яка спрямована на встановлення і підтримку монопольно високих цін, метою якої є найбільший прибуток або монопольний прибуток;

- стратегію демпінгових цін, тобто навмисно знижених підприємством цін порівняно з ризиковим рівнем.;

- стратегію, засновану на угодах господарських суб’єктів, що обмежує конкуренцію, в тому числі угоди, спрямовані:

а) на встановлення цін (тарифів), знижок, націнок;

б) на підвищення, зниження або підтримку цін на аукціонах і торгах;

в) на поділення ринку за територіальним принципом або іншою ознакою.

- стратегії, що ведуть до порушення встановленого нормативними актами порядку ціноутворення.

 

5. Цінова тактика підприємства

Тактика ринкового поводження включає заходи для реалізації цілей товаровиробників на кожнім ринку і по кожному товару в конкретний період часу на підставі обраної стратегії й оцінки поточної ринкової ситуації. Задачі підприємства постійно корегуються в міру зміни кон’юнктурних і інших факторів (до яких відносяться індекс цін, загострення конкурентної боротьби, сезонне падіння попиту, зменшення інтересу покупців до товару, тощо). У цілому тактика ринкового поводження повинна забезпечити стійкий рівень комерційних служб на ринку, швидке реагування на зміну ринкової ситуації, уживання відповідних заходів на дії конкурентів, коректування науково-технічної і виробничої діяльності відповідно до змін вимог покупців.

У практиці розрізняють п’ять типів цінової політики: „ціновий лідер”, „проходження у фарватері”, „атака” , „зняття вершків” , „упровадження”.

„Ціновий лідер”. Цей тип цінової політики характерний для великих фірм, що володіють значною часткою ринку і є на ньому монополістами. Використання такого типу в практиці ціноутворення обумовлює монопольно високі ціни.

Цінова політика „проходження у фарватері” характерна для дрібних фірм, що випускають продукцію аналогічну монополістам, і не оволодіють вагомою часткою ринку. В основі дій таких підприємств і фірм лежить орієнтація на великі фірми.

Цінову політику „атака” звичайно застосовують ті товаровиробники, що хочуть зайняти на ринку лідируюче положення. Для цього вони різко знижують ціну на свій товар (іноді до рівня нижче витрат). При цьому створюється монопольне положення на ринку. Після цього ціни встановлюються на рівні сформованих.

„Зняття вершків”. При введенні нового товару на ринок, коли покупці готові дати за нього будь-яку високу ціну, продавець дістає максимальний прибуток від реалізації кожної одиниці товару. Обов’язковою умовою використання в практиці ціноутворення цього типу цінової політики є неможливість швидкого виробництва аналогічного товару конкурентами.

Використання цінової політики „упровадження” припускає, що товар уводиться на ринок за дуже низькими цінами і відрізняється простотою виробництва (предмети першої необхідності). По мірі завоювання ринку ціна повертається до нормального рівня.

Знанням оцінок і товарів конкурентів підприємство може скористатися як відправною точкою для власного ціноутворення: вибору ціни на товар. Ця ціна буде десь у проміжку між занадто низькою, що не забезпечує прибутку, і занадто високою, перешкоджаючи формуванню попиту.

 

Питання для самоперевірки:

1. Дайте визначення поняття “цінова політика підприємства”.

2. Чим відрізняється інтенсивний напрям розвитку підприємства від екстенсивного?

3. Назвіть основні напрямки диверсифікаційного розвитку підприємства.

4. Що являє собою життєвий цикл товару?

5. Як подовжити період швидкого росту ринку?

6. Що входить до виробничої та повної собівартості продукції?

7. Охарактеризуйте підприємницькі стратегії.

8. У чому полягає модифікація ринку?

9. Як впливає модифікація ринку на стимулювання продаж?

10. Перелічіть і охарактеризуйте заборонені цінові стратегії.

11. Охарактеризуйте тактику підприємства.

12. Як витрати виробництва впливають на рівень цін?

13. Як змінюється прибуток товаровиробника залежно від етапу ЖЦТ?

 

 

Тема 5. Торгові знижки та надбавки

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу

1. Суть та види цінових знижок. Надбавка до ціни

2. Вплив знижок на фінансовий стан підприємства

3. Особливості використання цінових знижок і надбавок у деяких галузях народного господарства

 

1. Суть та види цінових знижок. Надбавка до ціни

 

Як винагороду споживачам за певні дії, а саме: як завчасна оплата рахунків, закупівля великого обсягу товару або несезонні закупки - багато підприємств готові змінювати свої вихідні ціни. Ціни, що публікуються мають довідковий характер і досить часто істотно відрізняються від фактично оплачуваних покупцем цін внаслідок широкого застосування системи знижок (утримання з грн. або дисконт).

Багато підприємств активно використовують у ціновій стратегії різні цінові знижки, що покликані стимулювати придбання промислової продукції великим обсягом. Подібні цінові знижки застосовуються у відношенні значних споживачів продукції

Складовою частиною відпускної ціни товару є цінова знижка.

Знижка – це умова договору, що визначає розмір зменшення базової ціни товару, вказаної у договорі: це частина ціни товару, яку підприємства-виробники можуть встановлювати з метою стимулювання та підвищення зацікавленості підприємств-реалізаторів у збуті їх продукції. Цінові знижки мають добровільний характер і не є обов’язковими, вони можуть надаватися не тільки фірмою-виробником, а й торговою організацією у певному конкретному випадку.

Торговельна знижка (Зторг) є валовим доходом підприємства торгівлі, тоді формула ціни набуде наступного вигляду:

Ц=С+П+АЗ+ПДВ+Зторг, грн.                          (5.1)

де С – собівартість продукції;

П – величина прибутку в ціні;

АЗ – сума акцизного збору для підакцизних товарів;

З торг – торговельна знижка.

Розмір знижок залежить від характеру угоди, умов постачання і платежу, взаємовідносин з покупцями і кон’юнктури ринку в момент укладання угоди.

Найбільш часто використовуваними типами знижок є:

Знижка за платіж готівкою – зменшення ціни для покупців, які оперативно оплачують рахунки готівковими коштами. Покупець, що розрахувався протягом 10 днів, отримує наприклад 2-3% знижку від суми платежу. Ця знижка може застосовуватись і частково, наприклад, тільки для % від всієї суми, яка отримана в межах 30 днів. Такий вид знижок деколи називають сконто. Вона надається для тих клієнтів, які оплачують куплений товар швидше інших (2/10 -30) – у випадку оплати протягом 30 днів після укладання договору або обумовленого строку поставки покупець отримує 2 % знижку за кожні 10 днів прискорення платежу).

Знижка за обсяг купленого товару — співвимірне зниження ціни для покупців, які закуповують значні кількості аналогічного товару, і при цьому знижка встановлюється у відсотках до загальної вартості 1 або одиничної ціни встановленого обсягу поставки. Наприклад, 10 % знижки при замовленні більше 1000 штук. Крім цього, знижка може бути віднесена до одиничної поставки або обсягу замовлення за виз­начений період.        

Знижки за кількість пропонуються усім покупцям, але в цьому випадку постачальник (продавець) слідкує за тим, щоб сума знижок не перевищувала його суми економії на витратах у зв'язку зі збільшен­ням обсягів товару, який продається (скорочення витрат з продажу, складування, підтримки товарного запасу і транспортуванню товару).

Загальна (проста) знижка надається з прейскурантної або довід­кової ціни і, як правило, становить 20-30 %, а в деяких ви­падках — до 40 % .Такі знижки широко практикуються при укладанні угоди купівлі-продажу машин та обладнання (зокрема, на стандартні види обладнання), а також при постачанні промислової сировини. В цьому випадку проста знижка складає в середньому 2-5 %. До про­стої знижки можна віднести знижку, яка надається при купівлі това­ру за готівковий розрахунок.

Знижка за оборот (бонусна знижка) надається постійним покупцям на підставі спеціальної домовленості. У контракті в такому ви­падку встановлюється шкала знижок залежно від досягнутого обо­роту протягом визначеного строку (звичайно одного року), а також порядок виплати сум на основі цих знижок. За деякими видами об­ладнання бонусні знижки досягають 15-30 % обороту, а за сировин­ними і сільськогосподарськими товарами вони зазвичай обчислю­ються декількома відсотками (7-8%).

Функціональна знижка (знижка у сфері торгівлі) пропонується виробниками товару службам товарообігу, які виконують визначені функції з продажу товару, його збереження, ведення обліку. Вироб­ник може пропонувати різні функціональні знижки різним каналам збуту на різні за характером послуги.

Прогресивна знижка — знижка за кількість або серійність, на­дається покупцю за умови закупівлі ним раніше виділеного і збільше­ного в кількості товару. В серійних замовленнях зацікавлені виробники, оскільки при виробництві однотипного товару знижуються витрати виробництва.

Дилерські знижки надаються виробниками своїм представникам або посередникам зі збуту, в тому числі і закордонним. Ці знижки застосовуються під час продажу автомобілів, тракторів і деяких видів стандартного обладнання. Дилерські знижки на автомобілі колива­ються залежно від марки машини і складають в середньому 15-20 % від роздрібної ціни.

Спеціальні знижки надаються привілейованим покупцям, у за­мовленнях яких особливо зацікавлені продавці. До категорії спеці­альних знижок належать знижки на пробні партії і замовлення, мета яких — зацікавити покупця, і знижки за регулярність або стійкість замовлень, за допомогою яких виробники намагаються утримати постійну клієнтуру.

Експортні знижки надаються продавцями під час продажу товарів зарубіжним покупцям понад ті знижки, які діють для покупців внут­рішнього ринку. Їх мета — підвищити конкурентоспроможність того чи іншого товару на зовнішньому ринку.

Сезонні знижки (тимчасові знижки) надаються споживачу за покупку товару або послуги поза періодом активного сезону. Сезонні знижки дають змогу продавцю підтримувати більш стабільний рівень виробництва протягом усього року.

Приховані знижки надаються покупцям у вигляді знижок на фрахт, пільгових або безпроцентних кредитів, шляхом надання без­коштовних послуг та зразків.

Знижки за повернення раніше купленого товару у даної фірми (знижка «трейдн») у розмірі 25-30% від прейскурантної ціни надають­ся покупцю при поверненні ним раніше купленого у даної фірми то­вару застарілої моделі. Такі знижки застосовуються під час продажу автомобілів, електрообладнання, рухомого складу та інших товарів.

Знижки при продажу обладнання, яке було у використанні, їх ще називають товарообмінний залік. У різних країнах надаються можливості вигідно придбати машини, механізми та інші товари, які були у використанні. Знижки на таке обладнання становлять деколи до 50 % і більше від первинної ціни товару.

Клубні знижки. В світі існує багато національних і міжнародних дисконтних клубів, які надають своїм членам «клубні цінові зниж­ки» на послуги і товари. Членами таких клубів можуть бути фізичні і юридичні особи, а також асоційовані члени. Національні і міжнародні клуби випускають і продають ліцензію виробникам і магазинам, які зобов'язуються надавати цінові знижки членам клубу. Особливо поширені такі знижки на перевезення, оренду автомашин, готельні та ресторанні послуги, страхування. Для членів клубу існують цілі мережі магазинів, які торгують зі знижками промисловими та іншими товарами повсякденного попиту. Пред’являючи картки члена клубу при купівлі, особа отримує знижку на ціну від 10-до 50 % і більше.

Знижки з урахуванням міжкультурних комунікацій. В арабських, деяких балканських країнах і окремих закавказьких республіках у ході торгових переговорів вважається справою честі досягнути більшої знижки з ціни пропозиції. І хоча ця обставина пов'язана з комплек­сом східної ментальності, багато імпортерів не підписують договір, який не містить позицію про знижки, що перевищують у цілому 20-30 % від запропонованої ціни. Оскільки цей факт відомий у торгово­му середовищі, то деякі компанії вважають необхідним наперед штуч­но підвищити ціни на очікуваний відсоток, а в подальшому представити його обумовленою в контракті знижкою.

Така практика ведення переговорів про ціну і своєрідний східний підхід до знижки не відповідають філософії і концепції ринкової діяльності американських компаній.

У США довгий час діють інструкції Федеральної Торгової Комісії, що обмежують продавця стосовно примусового підвищення цін, якщо воно не має наслідком реальні додаткові вигоди для споживачів. Однак це не заважає американським компаніям враховувати різні підходи і цінову політику фірм, з якими вони торгують, специфі­ку ринків, на які вони орієнтуються.

При використанні системи знижок виходять з принципу, що знижки, як правило, не накладаються. Тобто покупець одночасно не може скористатися двома знижками. В умовах, коли покупець має право на дві і більше знижок, він користується найбільшою. Виня­ток становлять, як зазначалося вище, експортні знижки.

Крім знижок, продавці досить часто використовують у процесі формування остаточної ціни систему надбавок до ціни.

Надбавка до ціни — ціна, яка встановлюється залежно від особливих вимог покупця при виконанні спеціального, індивідуального замовлення, за підвищену якість товару, надання додаткових сервісних послуг, розстрочку платежу і таке інше.

Надбавка до ціни є одним із елементів відпускної ціни. Розрахунок роздрібної ціни, що включає в себе таку надбавку здійснюють за формулою:

Ц=С+П+АЗ+ Надб +ПДВ+ Тн                                   (3.2)

де Надб – надбавка до ціни за виконання індивідуального замовлення, підвищену якість товару, надання сервісних послуг тощо.

Проте застосування знижок і надбавок вимагає від підприємств точного аналізу своїх витрат, щоб ріст обсягів продажу сприяв не скороченню, а збільшенню прибутку.

 

2. Вплив знижок на фінансовий стан підприємства

Метод надбавок є поширеним методом ціноутворення, згідно з яким до ціни на визначений продукт додають надбавку, яка відпові­дає додатковим витратам та престижності отриманого унікального продукту (товару). Підвищення цін обов'язково повинно супроводжуватись роз'яснювальною роботою серед потенційних споживачів через засоби маркетингової комунікації, перш за все через рекламу. В іншому випадку фірма ризикує втратити частку свого ринку.

У цілому про вплив знижок на фінансовий стан підприємств мож­на зробити висновок, користуючись схемою на рис.1.11.

 

 

Рис.5.1. Особливості впливу цінових знижок на фінансовий стан підприємства

Основними критеріями орієнтації на той чи інший спосіб модифікації ціни повинні бути:

- досягнення вигод у довгостроковому плані;

- отримання запланованого прибутку від конкретної угоди;

- задоволен­ня запитів споживачів, які, врешті, й вирішують, кому з постачальників належить місце на даному споживчому ринку.

Роль торгових знижок або надбавок у товарному обігу підприємства розглянемо у такій послідовності:

а) при купівлі товарів:

— вплив на вартість товарних запасів. Метою підприємства при цьому є зменшення вкладень капіталу в товарні запаси та підвищен­ня ліквідності підприємства;

— вплив на доход (прибуток) від реалізації. Метою підприємства при цьому є зниження у товарообігу купівельної вартості товарів, зниження продажної вартості товару та збільшення прибутку від ре­алізації;

б) при продажу товарів:

— вплив на доход (прибуток) підприємства. Метою підприємства при цьому є відшкодування вартості товару внаслідок втрати його кількості та якості;

— вплив на ціну продажу. Метою підприємства є зміцнення фінансового становища підприємства через стимулювання оплати товарів, зниження заборгованості, збільшення готівки, підвищення ліквідності, стимулювання збуту.

3. Особливості використання цінових знижок і надбавок

у деяких галузях народного господарства

Розглянемо особливості використання цінових знижок і надбавок у деяких галузях народного господарства.

Велике значення для системи ціноутворення загалом мають ціни у сільському господарстві. Вони є вихідними для системи цін на споживчі товари, що виробляються з сільськогосподарської сировини.

Загалом політика держави спрямована на забезпечення інтересів розвитку промисловості та сільського господарства, зростання матеріальної зацікавленості працівників сільського господарства у ви­робництві продукції з урахуванням потреб держави та попиту населення. За допомогою базисних цін і системи знижок та надбавок у сільському господарстві, зокрема, стимулюється підвищення якості продукції для розрахунку кінцевої ціни, встановлюється базисна ціна та базисна кондиція. Залежно від цього продукція поділяється за якістю, сортами та категоріями.

Знижки та надбавки встановлюються як у натуральному, так і у грошовому вираженні. Так, на зернові та олійні культури вони нараховуються в натуральних одиницях до базисної кондиції і розраховуються до фізичної маси виробу залежно від ступеня вологості та забруднення. Якщо ці показники нижчі передбачених базовою кондицією, нараховується надбавка до фізичної маси виробу, якщо вищі - знижка.

Грошові знижки (надбавки) застосовуються тоді, коли спостерігається відхилення від базової кондиції інших якісних показників: пошкодження зерен, зараженість їх різними хворобами та шкідниками.

При встановленні ціни на картоплю враховуються такі показники якості, як розмір бульб, харчова цінність, смакова якість, забрудненість. На технічну картоплю ціна встановлюється залежно від вмісту крохмалю та інших чинників.

Ціни на молоко залежать від базисних кондицій за такими показниками, як жирність і сортність, наявність бактерій, кислотність.

Свої особливості має система цін і методика ціноутворення на підприємствах легкої та харчової промисловості. Зокрема, на текстильних підприємствах при визначенні сортності пряжі встановлюється надбавка до ціни пряжі на вищі сорти та знижки на нижчі сорти. Існують також надбавки за фарбування та інші види обробки. Для бавовняних тканин встановлюються надбавки до відпускної ціни, оскільки ці тканини піддаються більшій кількості видів спеціальної обробки. Крім надбавок, на бавовняних підприємствах застосовуються знижки на вироби, що мають дефекти.

На підприємствах, що виробляють трикотажні вироби, відпускні ціни визначаються з розрахунку ціни на вироби першого сорту. На вироби нижчих сортів встановлюються знижки. Надбавки на трикотажні вироби застосовуються за складність виготовлення, за відмінності в обробці та залежно від вартості витраченого підкладочного матеріалу.

Цікава надбавка існує у взуттєвому виробництві. Це так звана надбавка за розмір. Так, на великі розміри взуття або підвищеної повноти може бути встановлена надбавка за розмір до 20% від ціни.

На підприємствах харчової промисловості — свої особливості. Наприклад, відпускна ціна на цукор залежить від його виду. Так, на цукор-рафінад ціна вища, ніж на цукор-пісок. Ціна також підвищується, якщо цукор відпускається у розфасованому вигляді. На окремі види продукції відпускні ціни диференційовані залежно від пи­томої ваги цукру у готовому виробі. Якщо вміст цукру збільшується, надається спеціальна надбавка.

На кондитерських підприємствах також існує надбавка за розфасовку, і диференціюється вона залежно від місткості та виду тари, причому надбавка за дрібну тару вища, ніж за велику.

На підприємствах соляної переробки відпускна ціна на сіль залежить від виду солі та номера помелу. Надбавка надається залежно від розміру упаковки, виду тари, а також на йодовану сіль.

Для підприємств, що виробляють плодово-овочеву продукцію, м'ясо - і молокопереробних підприємств характерний насичений конкурентний ринок, тому на їх продукцію в основному встановлюються вільні відпускні ціни. Загострення конкуренції на ринках України змушує вищезгадані підприємства надавати знижки посередникам, які купують цю продукцію.

Для перевезення вантажів і розрахунку за послуги транспортні підприємства встановлюють вантажні тарифи.

На залізничному транспорті тарифи поділяються залежно від виду вантажів на:

- загальні тарифи;

- виняткові тарифи;

- пільгові тарифи;

- місцеві тарифи;

- тарифи за видами відправлень.

Тариф розраховується на 1 т/км, тобто за одиницю маси. Ці тарифи диференціюються залежно від маси вантажу із застосуванням різних надбавок і знижок. При збільшенні маси перевезень вантажів надбавки зменшуються. На окремих залізницях застосовуються надбавки до діючих середніх тарифів за швидкість перевезення вантажів.

На автомобільному транспорті застосовуються відрядні та погодинні тарифи. Залежно від різних умов до них встановлюються надбавки та знижки. Надбавки до тарифів додаються при перевезенні вантажів у спеціалізованому рухомому складі, при міжнародних перевезеннях. Знижки застосовуються, якщо завантажується автомобіль, що рухається у зворотному напрямку порожнім, для масових перевезень навалом або коли зниження тарифів стимулюється державою чи регулюється державними органами.

Ставки тарифів рухомих операцій на водному транспорті встановлюються так, щоб стимулювати найбільше навантаження судна. Якщо вантаж несумісний з іншими вантажами (хімічні речовини, отрута, вогне- та вибухонебезпечні вироби), здійснюється надбавка до ставки. Ставки тарифів стоянкових операцій розраховуються залежно від транспортабельності вантажів, витрат часу та трудомісткості навантаження їх у портах. Чим більше вантажу завантажено чи розвантажено, тим нижча ставка. Надбавка також встановлюється за перевезення вантажів у рефрижераторах з особливими умовами зберігання та перевезення.

Ціноутворення у сфері послуг має особливості, пов'язані зі специфікою їх надання та діяльністю підприємств цієї сфери. Однією з них є миттєвість надання послуг. На відміну від споживчих товарів вони не нагромаджуються в запасах. Попит на послуги може коливатися без можливості регулювання пропозиції. Тому попит та його інтенсивність може регулюватися завдяки системі знижок до ціни послуги. Знижки можуть бути як постійними, так і тимчасовими. Наприклад, підприємства зв'язку застосовують знижені тарифи для розмов з 23.00 до 8.00 або у вихідні дні. Якщо надається термінова послуга, до ціни додається надбавка за терміновість.

До тарифів на послуги підприємств комунального господарства також існує диференційований підхід. Наприклад, якщо якість послуги не відповідає умовам угоди, плата за неї зменшується. Таким чином, можна із впевненістю стверджувати, що система застосування цінових знижок і надбавок у різних галузях народного господарства України має свою специфіку. Надбавки і знижки як важливі елементи ціни суттєво впливають на політику ціноутворення в цілому, адже саме через ціну формується переважна більшість економічних відносин у сучасному суспільстві.

Узагальнюючи практику застосування знижок, можна зробити висновок, що вони сприяють виконанню ціною її стимулюючих функцій, допомагають маркетинговим дослідженням, а саме: сприяють зниженню витрат виробництва, зберігання, реалізації внаслідок збільшення збуту, полегшують завоювання постійних клієнтів і перспективне планування діяльності фірми, стимулюють замовлення у великих обсягах.

 

Питання для самоперевірки:

1. Охарактеризуйте роль цінових знижок у господарському обороті.

2. Що являє собою знижка сконто?

3. Охарактеризуйте найбільш поширені види знижок.

4. Яке призначення знижок з врахуванням міжкультурних комунікацій?

5. У чому полягає економічне значення надбавки до ціни?

6. Як знижки впливають на фінансовий стан підприємства?

7. Розкрийте особливості ціноутворення в різних галузях промисловості.

 

⇐ Предыдущая45678910111213Следующая ⇒

Поделиться: