Етрурія і Стародавній Рим

Етрурія і Стародавній Рим

1) Етруски.

Етру́ски (італ. Etruschi, лат. Etrusci, Tusci, др.-гр.. τυρσηνοί, τυρρηνοί, самоназва Rasenna, Raśna) — древні племена, що населяли в першому тисячолітті до н. е. північний захід  Апеннінського півострова (область — древня Етрурія, сучасна Тоскана) між ріками Арно і Тибр, і  створили розвинену  цивілізацію, що передувала  римській і справила на неї великий вплив.

Етруски подарували світу своє інженерне мистецтво, вміння будувати міста і  дороги, арочні склепіння будівель і бої гладіаторів, перегони на колісницях і поховальні звичаї.

 

Етруська цивілізація нині представлена руїнами міст, величними гробницями та різноманітними речами. В Етрурії були міста-держави – поліси, які об’єдналися в одну державу. Суспільство етрусків вже знало експлуатацію, використовувало працю рабів, яких здобували на війнах, або купували. Етруські міста були добре обладнаними, мали широкі прямі вулиці, каналізацію та водогін, у центральній частині височили храми; від ворога мешканців захищали міцні кам’яні мури. Будівлі зводили з цегли-сирцю та дерева, їх оздоблювали глиняними яскраво розмальованими деталями у вигляді масок, голів тощо. Храми прикрашали статуї, теж, головним чином випалені з глини.

Реконструкц і я храм у в акропол і Коз и , б. 100 р . до н. е .

Некрополь.

 

Самі етруски називали себе расенами, латини називали їх тусками, звідси походить назва італійської області Тоскани, де колись була Етрурія. Етруски створили яскраву культуру, в якій є малоазійські рис, де в чому вона схожа на римську, є в ній риси грецької, а також давньоєгипетської культур. Це пояснюється тим, що, можливо, походячи з Азії, вони , спілкуючись з народами, що населяли Середземномор’я, всотали в себе їхні найцікавіші ознаки. Виникнувши у 8 ст. до н.е. етруски спочатку суттєво переганяли своїх сусідів у розвитку. Вони були вмілими будівничими і прекрасними інженерами. Народ етрусків створив наймогутніший флот у Західному Середземномор’ї. До 6 ст. до н.е. відомо кілька царів Риму, які походили з етруського роду. 

У 7 і 6 ст. до н.е. етруски були багатими і могутніми, вміли видобувати залізо, мідь і свинець з рудників на острові Ельба, який у давнину славився своїми багатствами і вважались неперевершеними майстрами художньої обробки металів.

Етруське мистецтво тісно пов’язане з релігією і культом потойбічного життя.  Нерідко етруські міста будувались на високих скелястих плато. Найближчим сусідом кожного з них був некрополь – царство мертвих, з висіченими в скелі або складеними на землі гробницями.

Дромос.

 

В ранніх гробницях 7 ст. до н.е. разом з померлими клали багаті поховальні дари: золоті ювелірні вироби, прекрасні чаші і блюда з срібла, бронзові триноги і котли.

Предмети розкошів

Амулет. Б. 460 р . до н. е .

Браслет. 400-350 рр. до н. е .

Так починався Рим

 

За легендами Рим заснували нащадки троянців. Після загибелі Трої вони прибули сюди на чолі з Енеєм. Та оселилися поряд із сабінянами. Згодом серед троянців розпочалися чвари за царський престол. Коли царська донька народила хлопчиків-близнюків, змовники вирішили знищити їх. Вони поклали немовлят у кошик і кинули і Тибр. Але малюки чудом урятувалися. Коли спала повінь, кошик пристав до берега. На хлопчиків натрапила вовчиця і вигодувала їх своїм молоком. А потім їх знайшов пастух та забрав у свою сім’ю.

Підрісши, юнаки дізналися про своє царське походження. Вони розправилися зі змовниками. Але жити у старому місті не схотіли та заснували нове. Братів звали Ромул і Рем. На честь Ромула нове місто назвали Римом (латиною -- Рома). Пізніше на одному з пагорбів Рима – Капітолійському – було поставлено бронзову статую вовчиці. Її так і називають – капітолійська вовчиця. А легендарного Ромула в Римі шанували надалі як бога.

Pons Mulvius

§ До найдавніших склепінчастих конструкцій відноситься стічний канал Клоака Максима у Римі, що існує до наших днів.

§

Клоака Максима у Римі

 

З розповсюдженням римського володарювання на Стародавню Грецію і Схід у Рим приходили витонченість і розкіш елліністичних міст. Приплив багатств із завойованих країн протягом 3-1 ст. до н.е. змінює звичаї римлян, породжуючи серед панівних класів марнотратство. Римські храми, вілли, палаци перетворюються в свого роду музеї мистецтва.

Захоплення грецьким мистецтвом проявляється передусім у зверненні до ордерної системи. Проте в Римі він використовується головним чином з декоративною метою. Це відбувається тому, що опорні функції в римській архітектурі виконує стіна. Більше місце тому належить арці, що спирається на масивні стовпи.

Basilica Aemilia. Рим. 179 год до н.э.

Храм Геркулеса

 Цей храм часів республіканського періоду Рима (2 ст. до н. е.). Раніше він вважався  храмом Вести через схожість з храмом на території Форуму.

 

Храм Юпитера Статора. Рим. Эпоха Республики. Архитектор Гармоген из Саломина

Найдавнішим місцевим типом римського храму був круглий периптер. Таким є невеличкий храм у Тіволі поблизу Рима (1 ст. до н.е.).

Його масивна зі склепінчастими прогонами основа створює перехід від кам’янистої скелі, яку він живописно завершує, до витонченої круглої ротонди коринфського ордера. Піднятий на високу основу, гармонійний за пропорціями, з стрункою і строгою колонадою, сповненою світла, храм домінує у пейзажі. Його спокійні, гармонічні форми контрастують з бурхливим каскадом водоспаду.

Своєрідність римської архітектури відбилось у створенні нового типу житлового будинку. Кращі його зразки збереглись у Помпеях (“Будинок Панси”, “Будинок Фавна”, “Будинок Веттіїв”). Здебільшого – це одноповерховий будинок, який складався з парадного приміщення – атріуму, відкритого подвір’я – перестиля (від грец. оточений колонами – колонада, портик, галерея навколо площі, саду, двору тощо) – одного або двох, замкненого житловими кімнатами і мармуровою колонадою.

Атріум. Реконструкція.

 

Перистиль прикрашався фонтаном, статуями, портиками. На відміну від грецького у римському будинку всі приміщення розміщуються у стрункому порядку по боках головної вісі. Атріум освітлювався через прямокутний отвір у перекритті. По схилах даху у цей отвір дощова вода стікала у розташований під ним мармуровий басейн.

Вілла Аріанна

Приклад з Помпеї.

2. Архітектурний стиль (80 р. до н. е.—14 рік) — на гладких стінах зображувались колони, карнизи, архітектурні композиції, пейзажі, що створювали ілюзію об’єму і простору, що йде в далину. В розписах з’являються фігури людей, створюються складні багатофігурні композиції, часто за міфологічними сюжетами.

В цьому типі живопису елементи, такі,  як карнизи і фризи з пагонами виноградних лоз, створюються не з гіпсу, а вимальовуються, з віртуозною ретельністю створюючи ілюзії з кольору й тіні. Те, що  протягом першого стилю реалізовувалось в об’ємі і рельєфно.

Вілла Містерій

  

Вілла Поппеа, Оплонтис

Будинок Витонченої Дороги, Рим, Атака Лестригонів

3. Єгиптизований або орнаментальний (з 14 року н. е.) — перехід до плоских орнаментів, в обрамленні котрих розміщувались картини, зазвичай пасторальної тематики.

Цей стиль, як і попередній, володіє перспективою і тривимірними характеристиками на плоскому фоні, переважно розфарбованими в темні кольори, що подібно до штор або шпалер. В центрі знаходились намальовані  світлі маленькі панелі, що зображували  сцени різних жанрів, зазвичай прикрашені канделябрами, фігурами крил, пагонами рослин.

Будинок Лукреціо Фронтоне, тераса, Помпеї

Oplontis, Villa Poppea, calidarium

Геркуланум, Caupona

 

Помпеї, Будинок Cei, атріум

 

Вілла Боскотреказе

 

Будинок  Фарнезини, спальня "Б"

4. Фантастичний або перспективно-орнаментальний (з 62 року н. е.) — з’являються фантастичні пейзажі, архітектура, що зображується, нагадує театральні декорації, перестаючи підпорядковуватись законам фізики. Картини із зображенням людей стають більш  динамічними.

Четвертий стиль характеризується надлишком багатств, але в то же час відсутністю нових елементів. Він дійсно звертався до елементам і декоративним формулам, котрі вже використовувались в минулому: повернення до моди імітації облицювання стін мармуром, фіктивні архітектурні елементи, характерні для другого стилю, але також прикрашені канделябрами, фігурами крил і пагонами  рослин, що були характерними для третього стилю.

 

Фреска,  виконана в четвертому стилі в Будинку Веттіїв (малий Геракл)

 

Золотий будинок Нерона, Рим

Реконструкція Будинку Веттіїв, Помпеї

 

Будинок Веттіїв, Помпеї, oecus

 

Геркуланум, базиліка

3) Скульптура.

Перші скульптурні зображення в Римі з’явилися ще за етруських царів. Спочатку вони були глиняними, потім бронзовими. Виготовляли їх майстри-ливарними. Вшановуючи богів та героїв, римляни не забували й про себе. Тут рано виник звичай ставати статуї сенаторів, консулів та інших посадових осіб, а також членів власної родини. Робили їх із мармуру, рідше з бронзи. Центральну площу Рима було буквально заставлено статуями. Час від часу деякі знімали і ставили нові. В період імперії стало традицією встановлювати колосальні статуї імператорів. І сьогодні височить бронзова фігура Марка Аврелія на коні.

Скульптура періоду республіки.
Спочатку  римляни повністю наслідували грецьку скульптуру, вважаючи її довершеною, часто виконували копії з уцілілих грецьких статуй, що найбільш сподобались. (завдяки цьому ми можемо судити про оригінали). Але якщо греки робили зображення богів і міфологічних героїв, то у римлян з’являються скульптурні портрети конкретних людей. Римський скульптурний портрет вважається  видатним  досягненням древньої культури. На його створення вплинув звичай часів республіки знімати гіпсову маску з обличчя померлого.

В траурних процесіях родичі несли маски предків, здавалось, що в похоронах беруть участь всі старійшини роду. Знатні римляни, пишаючись своїм походженням, замовляли скульпторам свої статуї з портретами предків.

Скульптурний портрет з масками представників роду.

Скульптурних портретів періоду ранньої Республіки збереглось небагато. Майстри І ст. до н.е., працюючи над портретом, точно відповідали натурі, часто, напевно, вже по мертвому обличчю, нічого не змінюючи, зберігаючи всі найменші подробиці. Якщо грецькі митці створювали здебільшого узагальнені образи – атлетів, богів, то римські скульптори втілювали в камені риси конкретних людей. Завдяки цьому до нас дійшли портрети і багатьох видатних діячів римської історії, і простих римлян. Сотні римських портретних зображень зберігають музеї світу.

При загарбанні Греції звідти до Риму було вивезено тисячі статуй. Вони прикрашали храми, вілли, терми. Ці чудові витвори користувалися великим попитом. З них робили копії. Саме завдяки цьому ми добре знаємо грецьку скульптуру. Величезна колекція античних статуй експонується у Ватиканському музеї. Найвизначнішими з них є скульптурна група “Лаокоон” та статуя Аполлона Бельведерського.

В галузі монументальної скульптури римляни не створили пам’яток, настільки значних, як греки. Але вони збагатили пластику розкриттям нових сторін життя, розробили побутовий й історичний рельєф з характерним для нього конкретно-оповідним началом. Рельєф був невід’ємною частиною архітектурного декору.

Найдавніший твір скульптури перших десятиліть республіки – бронзова Капітолійська вовчиця – символ Риму (6 ст. до н.е., Рим, Палаццо Консерваторії), що відрізняється гостротою реалізму й експресивністю.

«Капитолийская волчица». Бронза. Нач. 5 в. до н. э. Капитолийские музеи. Рим

Портрет римлянки

Етрурія і Стародавній Рим

1) Етруски.

Етру́ски (італ. Etruschi, лат. Etrusci, Tusci, др.-гр.. τυρσηνοί, τυρρηνοί, самоназва Rasenna, Raśna) — древні племена, що населяли в першому тисячолітті до н. е. північний захід  Апеннінського півострова (область — древня Етрурія, сучасна Тоскана) між ріками Арно і Тибр, і  створили розвинену  цивілізацію, що передувала  римській і справила на неї великий вплив.

Етруски подарували світу своє інженерне мистецтво, вміння будувати міста і  дороги, арочні склепіння будівель і бої гладіаторів, перегони на колісницях і поховальні звичаї.

 

Етруська цивілізація нині представлена руїнами міст, величними гробницями та різноманітними речами. В Етрурії були міста-держави – поліси, які об’єдналися в одну державу. Суспільство етрусків вже знало експлуатацію, використовувало працю рабів, яких здобували на війнах, або купували. Етруські міста були добре обладнаними, мали широкі прямі вулиці, каналізацію та водогін, у центральній частині височили храми; від ворога мешканців захищали міцні кам’яні мури. Будівлі зводили з цегли-сирцю та дерева, їх оздоблювали глиняними яскраво розмальованими деталями у вигляді масок, голів тощо. Храми прикрашали статуї, теж, головним чином випалені з глини.

123456Следующая ⇒

Поделиться: