Так звана Капітолійська вовчиця. Робота етруських майстрів. Б. 5000 р. до н.е. (Фігури Ромула й Рема виконані в епоху Відродження). Рим, Капітолійські музеї.

 

Насправді легендарне заснування Риму у 753 р. до н.е. доведено вченими і щороку у 20-х числах квітня Рим святкує час свого заснування. У УІ ст. до н.е. невеличкі поселення, що розташовувались на схилах декількох сусідніх пагорбів, розрослися і злилися в одне. В цей час Рим перетворюється на центр торгівлі й ремесла. Тут оселилося багато етруських майстрів, навіть існувала Етруська вулиця. Саме вони звели перший храм у Римі – храм Юпітера. Місто обвели мурами, оснастили каналізацією.

2. Мистецтво Римської республіки (кін. 6 – кін. 1 ст. до н.е.).

З кінця УІ ст. до н.е. розпочинається новий період в історії Риму – період республіки. Він тривав до І ст. до н.е. Слово “республіка” означає “суспільна справа”. З У ст. до н.е. всі важливі питання розв’язувалися на народних зборах голосуванням. Тут приймали нові закони і скасовували старі, оголошували війну та укладали мир, розглядали позови та скарги в суд тощо. На народних зборах громадян обирали на різні посади. Головним правлячим органом був Сенат, який керував народними зборами, а складався він з патриціїв, що захищали переважно свої права. Поступово у боротьби і плебеї домоглися місце в Сенаті для своїх представників – народних трибунів. Згодом закони, що приймались, стали писаними, які були повинні виконувати як плебеї, так і патриції. З цих часів Італія вважається країною, яка подарувала світові класичне право (тобто принципи укладання законів та їх виконання).

Аристократична Римська республіка , завоювавши весь Апеннінській півострів і утвердивши панування по всьому Середземномор’ю, до середини ІІ ст. до н.е. стає могутньою державою. Приплив рабів і цінностей із завойованих провінцій збагачував державу, сприяючи росту майнової нерівності і поглибленню класових протиріч. Не лише битви й перемоги, але й повстання рабів приголомшують республіку, зокрема такі, як Сицилійське (ІІ ст. до н.е.) та Спартака (І ст. до н.е.).

1) Архітектура.

Римляни були здебільшого “упорядниками середовища” і в буквальному значенні привнесли цивілізацію в навколишній світ. У містах і провінціях вони створили мережу зручних доріг, що функціонують до цього дня кам’яні мости, басейні, лазні – терми, бібліотеки і тріумфальні арки.

Римляни винайшли бетон, що зробило справжню революцію в будівельній справі. Спочатку бетон застосовували під час будівництва доріг, а потім знайшов широке застосування в архітектурі. Стоїчно-балочна конструкція будівель, що панувала в давньому світі (вищим досягненням якої був грецький храм з його “стійкою” – колоною і “балкою” -- перекриттям), змінилася монолітно-оболонковою. Дві паралельні стінки – “оболонки” заливали всередині бетоном. Така стіна непідвладна часові.

Досить важко встановити, звідки прийшло в Рим віддавна відоме на Сході мистецтво спорудження склепінь: чи то воно потрапило безпосередньо з елліністичного світу чи то стало відомим в Римі завдяки етрускам? Найдавніші з відомих нам склепінь  в Етрурії відносяться до IV ст. до н. е. Одним із зразків такої етруської споруди є багато прикрашені Ворота Перуджії, що відносяться до III ст., перекриті півциркульним склепінням, викладеним з великої кількості  клиноподібних блоків.

 

Ворота Перудж ії (Porta Marzia)

Особливість римської архітектури – широке використання арок і склепінь. У спорудах зустрічаються всі варіанти грецького ордера – доричний, іонічний і коринфський. Четвертий варіант – композитний – поєднував риси двох ордерів, наприклад, коринфського й іонічного.

У ІІ-І ст.. до н.е. будівельна техніка Стародавнього Риму піднімається на значну висоту, активно розвивається інженерне мистецтво. У цей час в Римі було побудовано кілька прекрасних мостів (встановлених на бетонному каркасі, облицьованих ззовні тесаним каменем). Мости являли собою не просто колосальну кам’яну товщу, а сувору конструкцію, підкорену практичній ідеї, не позбавлену поезії і своєрідної краси. В основі конструкції мостів – арочні прольоти. Відбиваючись у воді, півкола арок змикаються в коло, і виникає відчуття повної, довершеної гармонії. Грандіозний міст через Дунай збудували за Траяна. Він мав ширину 19 м та довжину більше 1 км.

Відомо, що спочатку Рим розміщувався тільки на семи пагорбах і його планування було подібним до планів великих сіл. (рис. 1).

Рис 1. План Стародавнього Рима.

 До наших днів збереглися такі монументальні інженерні споруди:

§ Оборонна стіна Риму являла собою одне із знаменитих творінь інженерного мистецтва античності. Складена з великих блоків туфу, вона спускалась до Тибру.

§ Ще наприкінці IV ст. ценсором Аппієм Клавдієм споруджується знаменита велика дорога (Via Appia).  Римські дороги мали важливе стратегічне значення, вони об’єднували різні частини країни. 

Велика дорога (Via Appia)

Її було побудовано для пересування когорт і гінців; це перша з мережі доріг, що вкрила пізніше всю Італію. Біля долини Аріччі дорога йшла по масивній стіні, 197 м довжиною і 11 м висотою, розчленованій в нижній частині трьома наскрізними арочними прогонами для гірських вод. Вимощена товстим шаром бетону, щебеню, плитами з лави і туфу, вона була доповнена у 2 ст. до н.е. акведуком (водогоном). Знаменитою “Віа Аппіа” (дорогою Аппія) можна й нині проїхати з Рима до Південної Італії. Цю дорогу називали царицею доріг.

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: