Зародження та основні етапи розвитку економічної теорії

Зародження та основні етапи розвитку економічної теорії

Зародження: стародавні греки та римляни (Ксенофонт, Арістотель, Платон), стародавні єгиптяни, індуси, китайці. Досліджували: ве­дення домашнього господарства, землеробства, торгівлі, ба­гатства, податків, грошей тощо.

Основні етапи розвитку економічної науки:

Меркантилізм. Основне дже­рело багатства - сфера обігу, торгівля, багатство=накопичення грошей (золото, срібло) Представники: А. Монкретьєн, Т. Манн, Д. Юм.

Фізіократи. Досдідження природи і виробництва. Джерело багатства - праця у с\г виробництві. Представники: Ф. Кене, А. Тюрго, В. Мірабо, Д. Норе.

Класична політична економія. Виникла з розвитком капіталізму, її засновники У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо. Аналіз економічних явищ і закономірно­стей розвитку всіх сфер виробництва, розкриття економічної природи багатства, капіталу, доходів, кредиту, обігу, механізму конкуренції, трудова теорію вартості, ринок - саморегу­лююча система.

Марксизм. Засновники: К. Маркс і Ф. Енгельс. Систему законів капіталістичного суспільства з позицій робітничо­го класу. Трудова теорія вар­тості, додаткова вартість, продуктив­ності праці, суспільне відтворення, економічні кризи.

Маржиналізм — концепція граничних величин, "гранична корисність", "гранична продуктивність", "граничні витра­ти" і т. ін. кількісний аналіз, економіко-математичні методи і моделі, в основі яких суб'єктивно-психологічні оцінки економічних дій інди­віда. Представники маржиналізму — К. Менгер, Ф. Візер, У. Джевонс, Л. Вальрас.

Сучасні напрями: неокласицизм (класична+сучасні умови). Маршалл, Пігу, Лаффер, Хайек. Монетаризм (грошова маса – визначальний фактор, невтручання держави)

Кейнсіанство – активне втручання держави, макроекономічна теорія, кредитно-бюжетна політика. Дж.М.Кейнс.

Інситуціоналізм – як економічні, так і соціальні, психологічні, правові, політичні фактор, звичаї, норми, менталітет. Веблен, Мітчелл.

Неокласичний синтез. Самуельсон. Поєднання ринкового і державного регулювання. Рух до змішаної економіки. Синтез неокласики і кейнсіанства.

Метод порівняння.

Розробка наукової гіпотези.

Позитивна та нормативна економічна теорія Рівні господарських систем

Позитивна ЕТ вивчає, систематизує та узагальнює об’єктивні факти ек.дійсності,тобто фактичний стан економіки. Вона вивчає те, «що є» в даний час в економіці.

Нормативна ЕТ дає оцінку фактичному стану економіки, визначає які конкретні рішеня та заходи, які мають бути здійснені в тій чи іншій ек.ситуації. вона дає відповідь на питання «як повинно бути?»

Рівні: мікро-, мезо-, макро-, мега-..

Мікроекономіка вивчає економічні процеси і поведінку економічних суб'єктів первинної ланки: домогосподарства, підприємства, фірми. (ціни товарів, витрати на виробництво, прибуток, заробітну плату, попит і пропозицію)

Макроекономіка вивчає закономірності функціонування господарства в цілому, на рівні національної економіки. (ВНП,ВВП, наці.дохід, нац.багатство, безробіття, інфляція, грошовий обіг, процент, податки)

Мезоекономіка окремі галузі й підсистеми національної економіки (агропромисловий комплекс, військово-промисловий комплекс, торговельно-промисловий комплекс, територіально-економічні комплекси, вільні економічні зони таін.).

Мегаекономіка вивчає закономірності функціонування і розвитку світової економіки в цілому, тобто на глобально-планетарному рівні.

Конкуренція: суть значення

Конкуренція - економічне суперництво, боротьба між суб'єктами господарської діяльності за кращі умови виробництва і реалізації товарів та послуг з метою отримання якомога більшого прибутку.

Отже, завдання конкуренції полягає у суперництві ринкових суб'єктів за реалізацію власних інтересів шляхом набуття економічних конкурентних переваг порівняно зі своїми суперниками.

Позитивна економічна роль конкуренції: баланс попиту і пропозиції, спілкування і погодження інтересів виробників, зниження виробниками індивідуальних виробничих витрат, удосконалення технічної бази, економія сировини, матеріалів, підвищення якості товарів і послуг, НТР, формування ринкової ціни.

Негативні риси конкуренції полягають в тому, що дрібні виробники витісняються великим капіталом: одні збагачуються, інші розоряються, посилюється соціальне і майнове розшарування населення, зростає безробіття, посилюється інфляція.

Причини виникнення :

1) дія закону конкуренції: виробник нарощує обсяги виробництва та продажу товарів, щоб максимізувати свій прибуток.В результаті цього виробник захоплює і контролює велику частину виробництва і збуту товарів,перетворюється на монополіста;

2) причиною виникнення монополії є дія закону концентрації капіталу і виробництва:збільшення розмірів індивідуального капіталу за рахунок капіталізації прибутку, тобто використання певної його частини на розширення виробництва,наслідком цього є концентрація виробництва. Рушійною силою цього процесу є конкурентна боротьба. В результаті конкуренції з маси дрібних і середніх підприємств виокремлюються кілька найбільших, які стають монополіями.

3)причиною створення монополії є процес централізації капіталу:збільшення розмірів капіталу внаслідок поглинання або об'єднання кількох раніше самостійних індивідуальних капіталів в один, більший.

4)економічні кризи, які у другій половині XIX ст. стали фактором прискорення концентрації і централізації виробництва і створення на цій основі монополій.

За формою обєднання капіталу монополії бувають:

1. Картель — це об'єднання декількох підприємств однієї галузі виробництва.

2. Трест — це об'єднання ряду підприємств однієї або декількох галузей промисловості.

3.Багатогалузевий концерн- об'єднанням десятків i навіть сотень підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі.

Процес монополізації економіки має істотні негативні наслідки:

- монополії придушують конкуренцію;

- вони здатні збільшувати прибутки, зменшуючи обсяг випуску продукції і підвищуючи її ціну;

- схильні до уповільнення НТР;

-схильні до хижацького використання природних ресурсів та забруднення довкілля;

- розорюють малий та середній бізнес.

Антимонопольна діяльність - це комплекс заходів, розроблених і впроваджених у багатьох країнах світу, які спрямовані на обмеження діяльності монополій. Таке обмеження випливає з того, що монополія не є ефективною формою ринкового господарювання, вона підвищуючи ціни та зменшуючи обсяги виробництва, негативно впливає на суспільну економіку.

 

 

25.Інфраструктура ринку: зміст, елементи та особливості її формування в Україні.

Інфраструктурою ринку - система державних, приватних і громадських інститутів (організацій і установ) і технічних засобів, що обслуговують інтереси суб'єктів ринкових відносин, забезпечують їхню ефективну взаємодію та регулюють рух товарно-грошових потоків.

Розрізняють:

1) організаційно-технічну: товарні біржі, оптові ринки, аукціони ,торговельно-промислові палати, сервісні центри,ріелтерські фірми.

2) фінансово-кредитну:банки,фондові біржі,валютні біржі,страхові компанії,ощадні каси, ломбарди та ін..

3) науково-дослідну інфраструктуру ринку: консалтингові компанії,інформаційні агентства,рекламні агентства,юридичні контори;

4) державно-регуляторна : біржі праці, ліцензування, оподаткування, митна система, державні фонди для сприяння діловій активності.

Найважливіші елементи ринкової інфраструктури: біржа (фондову, товарну, робочої сили) і науково-дослідні інститути.

Закон спадної віддачі.

починаючи з певного моменту, послідовне приєднання одиниць змінного ресурсу (наприклад, праці) до незмінного (фіксованого) ресурсу (наприклад, капіталу) дає обсяг додаткового продукту, що зменшується в розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу. Будь-який додатковий приріст одного з ресурсів при фіксованих значеннях інших призводить до зменшення приросту продукту. В результаті на одиницю змінного ресурсу припадає все менше фіксованого ресурсу.

                       

Погодинна

Нараховується робітникам залежно від кваліфікації і фактично відпрацьованого часу. Обчислюється як добуток погодинної ставки і кількостіпраці.

Відрядна поділяється на:

- пряму відрядну - передбачає прямо пропорційну алежність між зростанням об'ємувиробки і збільшенням заробітної плати;

- відрядно-прогресивну - виготовленапродукція в розмірі норми виробіткуоплачується по основних розцінках, апродукція понад норму - по розцінкахбільш високих і зростаючих;

- відрядно-регресивну - кожному відсотку збільшення виробітку понад норму відповідає приріст заробітку менше одного відсотку. Вона робить невигідним перевиконання норми виробітку.

- відрядно-преміальну – виготовлена продукція в розмірі норми виробітку оплачується по основних розцінках, а запродукцію, виготовлену понад норму, задотримання технологічної дисципліни, забезаварійну роботу передбачена премія;

- акордну - встановлюється не за кожний виріб або операцію, а за весь об'ємробіт по акордних розцінках;

- колективну відрядну - знаходиться взалежності від виробітку бригади, лінії, зміни. Колективний заробіток розподіляється між членами бригади у відповідностіз присвоєними їм розрядами, коефіцієнтамиі відпрацьованим часом.

На сучасному етапі зростає роль погодинної оплати праці.

Види, вимірювання.

Ринок праці — сукупність соц.-економічних відносин з приводу організації, купівлі-продажу робочої сили та її використання між зайнятими і незайнятими найманими працівниками, з та підприємцями і біржами праці. Головними складовими елементами ринку праці є сукупна пропозиція, сукупний попит. Кон`юктура ринку – співвідношення попиту і пропозиції на ньому.

Типи:- трудодефіцитний- трудонадлишковий-рівноважний.

Зайнятість – сукупність економічних, правових, соціальних, національних та інших відносин, пов’язаних із забезпеченням працездатних індивідів робочими місцями та їхньою діяльністю з метою одержання доходу. Економічна сутність зайнятості поєднує повноту і ефективність використання наявних ресурсів праці. Типи зайнятості: -Ефективна-Фактична

Безробіття - соціально - економічне явище , пов’язане з перевищенням пропозиції робочої сили відносно попиту на неї, стан незайнятості частини економічно активного населення.

Все населення поділяється на: інституціональне і не інституціональне. До інститут. належ. 1) діти допрацезд віку 2) особи, які перебув у спеціаліз уст 3) особи, які вибули із працезд віку.

Неінституціон поділяється на ек активне(L) і ек неактивне. До ек. акт належ. : зайняті (E)і безробітні(U). До ек. неакт: люди працездат. віку, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють(через навчання тощо). Види безробіття:

Фрикційне(звільнення з роботи у зв’язку переходу на іншу роботу,порушення труд.дисципліни)

Структурне (в період структурної перебудови економіки)

Природне ( сукупність перших двох)

Циклічне(звільнення через кризу надвиробництва)

Сезонне, Відкрите, конверсійне (розвиток цивільних галузей економіки), молодіжне (до 25 років)

Приховане(через малопродуктивність деяких виробництв робітники змушені шукати роботу на стороні.

Застійне(внаслідок тривалого безробіття деякі люди втрачають бажання, кваліфікацію праці.

Рівень безробіття: U’=U/L*100% L=E+U

Між безробіттям і ВВП існує тісний звязок, який відображений у законів Оукена: Кожен відсоток циклічного безробіття означає втрату 2.5 -3% ВВП Δy=β(u’-u*), де

Δy-відсоткова зміна ВВП, β-коефіцієнт Оукена(2.5 -3%), u’-факт. рівень безробіття u* -рівень природного безробіття ( u’-u* )-циклічне безробіття

 

Зародження та основні етапи розвитку економічної теорії

Зародження: стародавні греки та римляни (Ксенофонт, Арістотель, Платон), стародавні єгиптяни, індуси, китайці. Досліджували: ве­дення домашнього господарства, землеробства, торгівлі, ба­гатства, податків, грошей тощо.

Основні етапи розвитку економічної науки:

Меркантилізм. Основне дже­рело багатства - сфера обігу, торгівля, багатство=накопичення грошей (золото, срібло) Представники: А. Монкретьєн, Т. Манн, Д. Юм.

Фізіократи. Досдідження природи і виробництва. Джерело багатства - праця у с\г виробництві. Представники: Ф. Кене, А. Тюрго, В. Мірабо, Д. Норе.

Класична політична економія. Виникла з розвитком капіталізму, її засновники У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо. Аналіз економічних явищ і закономірно­стей розвитку всіх сфер виробництва, розкриття економічної природи багатства, капіталу, доходів, кредиту, обігу, механізму конкуренції, трудова теорію вартості, ринок - саморегу­лююча система.

Марксизм. Засновники: К. Маркс і Ф. Енгельс. Систему законів капіталістичного суспільства з позицій робітничо­го класу. Трудова теорія вар­тості, додаткова вартість, продуктив­ності праці, суспільне відтворення, економічні кризи.

Маржиналізм — концепція граничних величин, "гранична корисність", "гранична продуктивність", "граничні витра­ти" і т. ін. кількісний аналіз, економіко-математичні методи і моделі, в основі яких суб'єктивно-психологічні оцінки економічних дій інди­віда. Представники маржиналізму — К. Менгер, Ф. Візер, У. Джевонс, Л. Вальрас.

Сучасні напрями: неокласицизм (класична+сучасні умови). Маршалл, Пігу, Лаффер, Хайек. Монетаризм (грошова маса – визначальний фактор, невтручання держави)

Кейнсіанство – активне втручання держави, макроекономічна теорія, кредитно-бюжетна політика. Дж.М.Кейнс.

Інситуціоналізм – як економічні, так і соціальні, психологічні, правові, політичні фактор, звичаї, норми, менталітет. Веблен, Мітчелл.

Неокласичний синтез. Самуельсон. Поєднання ринкового і державного регулювання. Рух до змішаної економіки. Синтез неокласики і кейнсіанства.

123456789Следующая ⇒

Поделиться: