Глобалізація світогосподарських зв’язків та загальноцивілізаційні проблеми людства.

Глобалізація — всеохоплюючий процес трансформації світового співтовариства у відкриту цілісну систему інформаційно-технологічних, фінансово-економічних, суспільно-політичних, соціально-культурних взаємозв'язків та взаємозалежностей. 

Найважливіші соціально-економічними передумови глобалізації: — подальша інтернаціоналізація економіки, посилення її транс націоналізації

—крах командно-адміністративної с-ми, утвердження ринкового механізму у світовому;

— лібералізація торгівлі товарами, послугами, інтелектуальною власністю, прийняття єдиних правил у сфері регулювання банківських та фінансових операцій, стандартизації та сертифікації продукції тощо. 

Форми прояву глобалізації: 

— формування загальнопланетарного науково-інформаційного простору, глобальної інформаційної інфраструктури, світової комунікаційної мережі та технологічних макросистем у сфері вир-ва, транспорту і зв'язку;

—становлення глобальних ринків робочої сили, товарів, інформаційних технологій

—бурхливе зростання світового фінансового ринку; різке збільшення обсягів і швидкості переміщення капіталів;

—зростання відкритості та взаємозалежності економік, господарсько-технологічне зближення країн

—становлення єдиного світового вир-ва

—виникнення нових глобальних економічних суб'єктів та нових форм ринкової поведінки; 

— формування специфічних інтересів та нових суперечностей, порушення рівноваги світової екос-ми та загострення глобальних проблем.

Глобальні проблеми — проблеми, що виникли в процесі розвитку сучасної цивілізації та мають загально- планетарний характер.

I. Глобальні проблеми у сфері взаємодії природи і суспільства:

— надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо;

— раціональне природокористування і збереження навколишнього природного середовища;

— раціональне використання ресурсів Світового океану, мирне освоєння космічного простору;

— утилізація відходів життєдіяльності тощо.

II. Глобальні проблеми у сфері суспільних взаємовідносин:

— відвернення світової війни і забезпечення стабільності мирного становища;

— подолання економічної відсталості частини регіонів і країн світу;

— попередження локальних, регіональних та міжнародних конфліктів;

— ліквідація наслідків світових та локальних криз;

III. Глобальні проблеми у сфері розвитку людини і 

забезпечення її майбутнього:

— пристосування людини до умов природного і соціального

середовища, що змінюється під впливом НТР;

— подолання епідемій, тяжких захворювань 

— культурно-моральні проблеми

— боротьба з міжнародною злочинністю, наркобізнесом, 

тероризмом;

— проблеми демократизації та охорони прав людини.

 

 

1. Економічна теорія

2. Абстрагування

3. Потреби 4. Економічні інтереси

5. Фактори виробництва

6. Капітал

7. Економічна система

8. Крива виробничих можливостей

9. Власність

10. Ринок

11. Ринкова інфраструктура

12. Ринкова конкуренція

13. Монополія

14. Монополія штучна

15. Монополія природна

16. Олігополія

17. Монополістична конкуренція

18. Попит

19. Пропозиція

20. Ціна ринкової рівноваги

21. Еластичність

22. Гроші

23. Ліквідність

24. Грошові агрегати

25. Емісія

26. Підприємництво

27. Картель

28. Синдикат

29. Концерн

30. Трест

 

31. Лізинг

32. Людський капітал

33. Власний капітал

34. Залучений капітал

35. Доходи

36. Номінальна зарплата

37. Реальна зарплата

38. Постійні витрати

39. Змінні витрати

40. Граничні витрати

41. Прибуток бухгалтерський

42. Прибуток економічний

43. Земельна рента

44. Суспільні блага

45. Прогресивне оподаткування

46. Адміністративне регулювання

47. Економічне регулювання

48. Валовий внутрішній продукт

49. Номінальний ВВП

50. Реальний ВВП

51. Дефлятор ВВП

52. Трансферти

53. Валовий національний дохід

54. Чистий внутрішній продукт

55. Відтворення

56. Просте відтворення

57. Розширене відтворення

58. Звужене відтворення

59. Промисловий цикл

60. Рецесія

 

61. Економічні коливання

62. Економічне зростання

63. Інтенсивний тип економічного зростання

64. Екстенсивний тип економічного зростання

65. Макроекономічна рівновага

66. Безробіття

67. Фрикційне безробіття

68. Структурне безробіття

69. Циклічне безробіття

70. Природне безробіття

71. Закон Оукена

72. Інфляція

73. Дефляція

74. Інфляція попиту

75. Інфляція витрат

76. Помірна інфляція

77. Гіперінфляція

78. Галопуюча інфляція

79. Державний бюджет

80. Дефіцит бюджету

81. Профіцит

82. Державний борг

83. Податки прямі

84. Податки непрямі

85. Прогресивне оподаткування

86. Пропорційне оподаткування

87. Регресивне оподаткування

88. Крива Лаффера

 

89. Кредит споживчий

90. Кредит банківський

91. Кредит іпотечний

92. Світове господарство

93. Платіжний баланс

94. Глобалізація

 

1. Економічна теорія — це суспільна наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, діяльність економічних суб'єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх безмежних потреб.

2. Абстракція (abstraction, від лат. abstractio — віддалення, відволікання) — відмова від поверхових, несуттєвих ознак явища з метою розкриття його внутрішніх, суттєвих, сталих і загальних зв'язків.

3. Потреба — це нужда в чому-небу дь, об'єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності.

4. Економічні інтереси — усвідомлене прагнення економічних суб'єктів до задоволення власних потреб, об'єктивні спонукальні мотиви їхньої господарської діяльності.

5. Фактори виробництва (ресурси) — всі необхідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і духовних благ.

6. Капітал (capital) — економічний ресурс, що визначається як сукупність усіх технічних, матеріальних і грошових засобів, що в процесі свого руху приносять дохід. Капітал — у широкому розумінні: нагромадження коштів, багаторівневе та багатоаспектне поняття, що визначає самоорганізацію господарського життя, спрямовану на самозростання вартості; у вузькому розумінні: самозростаюча авансована вартість, певні вкладення або активи, які уможливлюють отримання доходу.

7. Економічна система — сукупність взаємопов'язаних і певним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства.

8. Крива виробничих можливостей показує максимально можливий обсяг виробництва товарів та надання послуг за наявних у суспільстві ресурсах.

9. Власність — це сукупність відносин між суб'єктами господарювання з приводу привласнення умов та результатів виробництва.

10. Ринок (market) — будь-яка інституція або механізм, що забезпечує зв'язок покупців і продавців певного товару або послуги.

Ринок — система економічних відносин, пов'язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів.

11. Ринкова інфраструктура— комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку.

12. Ринкова конкуренція – суперництво між суб’єктами економіки за якнайвигідніші умови виробництва, збуту і споживання товарів та послуг, за отримання найбільшого прибутку.

13. Монополія (monopoly) — тип ринкової структури, за якої єдина фірма виробляє (продає) всю кількість певного товару чи послуги на ринку.

14. Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на певний товар чи послугу найкраще задовольняється однією або кількома фірмами. В її основі — особливості технологій виробництва й обслуговування споживачів.

15. Економічна монополія. її поява зумовлена економічними причинами, вона формується на базі закономірностей господарського розвитку. Йдеться про підприємців, які зуміли завоювати монопольне становище на ринку. До нього ведуть два основні шляхи. Перший полягає в успішному розвитку підприємства, постійному зростанні його масштабів шляхом концентрації капіталу. Другий — набагато швидкий — базується на процесах централізації капіталу.

16. Олігополія (oligopoly) — тип ринкової структури, за якої кілька великих фірм виробляють (продають) усю чи більшу частину певного товару або послуги на конкретному ринку.

17. Монополістична конкуренція — це така ситуація на ринку, коли велика кількість виробників пропонує подібну, але не ідентичну продукцію, тобто вона базується на диференціації продукції.

18. Попит – це кількість товарів та послуг, яку споживачі бажають і можуть придбати на ринку за певною ціною.

19. Пропозиція – це кількість товарів та послуг, яку виробники бажають реалізувати на ринку за певною ціною.

20. Ціна ринкової рівноваги - це ринкова ціна (P*), за якої обсяг попиту дорівнює обсягу пропонування

21. Еластичність – здатність однієї економічної змінної реагувати на зміни, що відбулися в іншій економічній змінній.

22. Гроші — це особливий товар, який виконує роль загального еквівалентна, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів.

23. Ліквідність – це здатність грошового активу перетворюватися у платіжний засіб якнайшвидше так із найменшою втратою своєї номінальної вартості.

24. Грошові агрегати – специфічні елементи грошової маси, які характеризують певний набір її елементів в залежності від рівня їх ліквідності.

25. Емісія – це випуск грошей в обіг центральним банком.

26. Підприємництво – це самостійна, ініціативна господарсько-фінансова діяльність, здійснювана від свого імені на власний ризик та під свою особисту майнову відповідальність.

27. Картель – це гласна або негласна угода між незалежними підприємствами щодо проведення єдиної цінової політики, розподілу ринків збуту, узгодження умов обміну патентами, ліцензіями тощо. Виробнича діяльність угодою не регламентується.

28. Синдикат – це форма об’єднання підприємств, які виробляють однорідну продукцію. Передбачає збереження виробничої самостійності при втраті права на самостійний збут продукції. Реалізацією займається створена спільна структура, а доходи розподіляються за часткою кожного підприємства у реалізованій продукції.

29. Концерн — об'єднання багатьох промислових, фінансових, торговельних підприємств, які формально зберігають свою самостійність, але фактично підпорядковані фінансовому контролю та керівництву головної фірми, котра несе відповідальність за господарську діяльність об'єднаних підприємств у межах пакетів акцій кожного з них.

30. Трест — форма об'єднання, яка передбачає втрату юридичної та економічної самостійності як у виробництві, так і в реалізації. Трест несе повну відповідальність усім своїм майном за результати господарської діяльності всіх підприємств, що входять до його складу. Частка кожного підприємства визначається пакетом акцій, пропорційно цій частці розподіляються і доходи.

31. Лізинг — форма довгострокової оренди, де орендодавачем є лізингова компанія. Орендатор бере на себе відповідальність за збереження орендованого майна, сплату орендних платежів, податків та страхових платежів. Строк оренди майна визначається від 40 до 90 % тривалості звичайного терміну експлуатації об'єктів, що здаються в оренду.

32. Людський капітал — нагромаджені в результаті інвестицій та втілені у працівниках компанії знання, творчі здібності, професійний досвід і моральні цінності.

33. Власний капітал — капітал, вкладений власником фірми; визначається як різниця між сукупними активами фірми та її зобов'язаннями.

34. . Залучений капітал створюється за рахунок розміщення цінних паперів та отримання банківського кредиту.

35. Дохід - потік зарплати, процента, дивідендів та інших грошових надходжень, що приходять до індивіда чи країни протягом певного проміжку часу (як правило рік).

36. Номінальна зарплата – це сума грошей, яку отримує робітник за виконану роботу.

37. Реальна заробітна плата (real wages) — кількість товарів та послуг, яку можна придбати в певний момент за суму, що становить номінальну заробітну плату.

38. Постійні витрати (FC) мають місце незалежно від зміни обсягів виробництва (затрати на утримання будівель, адміністративного персоналу, орендна плата тощо)

39. Змінні витрати (VC) безпосередньо пов'язані зі зміною обсягів виробництва (затрати на сировину, електроенергію, оплату праці (відрядну) робітників тощо)

40. Граничні витрати (МС) — приріст витрат на виробництво ще однієї (додаткової) одиниці продукції.

41. Бухгалтерський прибуток визначається як різниця між валовим доходом (виручкою від реалізації продукції) та бухгалтерськими (зовнішніми) витратами виробництва.

42. Економічний прибуток визначається як різниця між валовим доходом та економічними (зовнішніми і внутрішніми, з урахуванням нормального прибутку) витратами виробництва.

43. Земельна рента — економічна категорія, яка виражає відносини привласнення додаткового продукту власником землі через механізм орендної плати за право користування землею.

44. Суспільні блага — товари і послуги, призначені для задоволення колективних потреб, які неможливо визначити в грошовій формі (отже, їх не може забезпечити ринок), але які не можна вилучити зі споживання.

45. Прогресивне оподаткування — середня ставка прогресивного податку зростає в міру збільшення доходу; платник податків сплачує не тільки більшу суму податку, а й більший відсоток (частку). Прогресивне оподаткування справляє найсильніший тиск на осіб з високими доходами.

46. Адміністративне регулювання – дії адміністрації країни, регіонів, спрямовані на збалансованість інтересів суб'єктів господарювання за допомогою правових законів на принципах самовідтворення, самоуправління і самофінансування.

47. Економічне регулювання - державні правила і закони, призначені для контролю за поведінкою фірм, підприємств та інших суб'єктів економіки. У економіці розрізняють бюджетне, валютне, податкове регулювання.

48. ВВП (валовий внутрішній продукт) — вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених у межах території країни за певний період (за рік) як за участі національних, так і іноземних ресурсів (резидентами та нерезидентами).

49. Номінальний ВВП – це ВВП, обчислений у зіставних(базових) цінах.

50. Реальний ВНП – ВВП, обчислений у порівнянних (постійних) цінах, тобто номінальний ВВП, скоригований на індекс цін.

51. Дефлятор - індекс цін, який показує темп зростання цін за певний період на всі товари і послуги, що охоплює ВВП; відношення номінального та реального ВВП.

52. Трансферти — це економічні операції, через які одні інституційні одиниці безоплатно і безповоротно передають іншим товари, послуги, активи або права власності.

53. Валовий національний дохід— новостворена вартість; загальна сума доходів (заробітної плати, ренти, процента, прибутків) у країні.

54. Чистий національний продукт - валовий національний продукт (ВНП) мінус амортизація основного капіталу.

55. Відтворення (reproduction) — безперервність процесу виробництва товарів та послуг, на основі якого здійснюється оновлення елементів економічної системи.

56. Просте відтворення — це відновлення виробництва і споживання на кількісно та якісно незмінному рівні.

57. Розширене відтворення — це кількісне та якісне зростання обсягів виробництва і споживання.

58. Звужене відтворення — це відтворення виробництва та споживання в менших обсягах. Його спричиняють економічні кризи, політичні потрясіння, значні технологічні аварії, природні катастрофи, війни тощо.

59. Промисловий (економічний) цикл є найгострішою формою прояву властивих ринковій (капіталістичній) економіці суперечностей і водночас досить жорстким, але дієвим способом вирішення їх.

60. Рецесія — це фаза економічного циклу, якій властиві падіння виробництва, що знаходиться між найвищою (бум) та найнижчою його точками (дном), і спад виробництва.

61. Економічні коливання -  це зміни, що повторюються, в характері ділової активності, що відображається на обсягах національного виробництва, яке послідовно проходить стадії розквіту, спаду, застою, підйому, [знову] розквіту, і т.д.

62. Економічне зростання можна визначити як кількісне збільшення та якісне вдосконалення за відповідний пе­ріод результатів виробництва (товарів, послуг) та його основних факторів, що знаходить свій вираз і в комплексному вдосконаленні соціально-економічних відносин у суспільстві

63. Інтенсивний тип економічного зростання – це тпп, який здійснюється шляхом ефективнішого, продуктивнішого використання ресурсів на основі науково-технічного прогресу та кращих форм організації виробництва;

64. Екстенсивний тип економічного зростання – це тип, який здійснюється шляхом збільшення обсягів залучених до процесу виробництва ресурсів.

65. Макроекономічна рівновага -рівність сукупного попиту (АD) і сукупної пропозиції (АS)

66. Безробіття— соціально-економічне явище, пов'язане з перевищенням пропозиції робочої сили над попитом на неї, стан незайнятості частини економічно активного населення.

67. Фрикційне безробіття — незайнятість економічно активного населення, зумовлена комплексом факторів, пов'язаних із динамічністю процесів на ринку праці та недосконалістю інформаційних потоків.

68. Структурне безробіття зумовлене змінами у структурі попиту на працюючих у зв'язку зі змінами структури економіки. Ця форма безробіття виникає у зв'язку з тим, що певні професії "старіють" і потреба в них значно зменшується або й зовсім зникає.

69. Циклічне безробіття— незайнятість економічно активного населення, зумовлена спадами ділової активності в умовах циклічних коливань; виникає в результаті зниження сукупного попиту на працю внаслідок зменшення сукупного попиту на продукцію та негнучкості заробітної плати в бік її зниження.

70. Природним вважають таке безробіття, за якого:

— спостерігається повна зайнятість, тобто така зайнятість, за якої зберігається конкуренція на ринку праці та забезпечується ефективне використання найманої праці;

— досягається потенційний обсяг національного виробництва (спостерігається за повного та раціонального використання всіх видів ресурсів);

— немає інфляції.

71. Закон Оукена — емпірично встановлена обернена залежність між рівнем безробіття й обсягом виробленого ВВП, кількісне значення якої коливається в межах від 2 до 3 %. Трактується як: 1) вплив зміни рівня циклічного безробіття на відхилення фактичного рівня ВВП від потенційно можливого; 2) вплив динаміки фактичного рівня безробіття на динаміку реального ВБП.

72. Інфляція — знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу; виявляється у стихійному зростанні цін на товари і послуги.

73. Дефляція — загальне зниження середнього рівня цін в економіці. Процес, протилежний інфляції.

74. Інфляція попиту — функціональний тип інфляції, що характеризується зростанням рівня сукупних ринкових цін внаслідок зростання грошового попиту на товари та послуги сукупного споживача (сукупного покупця) і його (попиту) відповідного відриву від обсягів сукупної пропозиції.

75. Інфляція пропозиції (витрат)— функціональний тип інфляції, що характеризується підвищенням рівня сукупних цін при зниженні обсягів сукупного виробництва (сукупної пропозиції) або зростанням грошових витрат на придбання ресурсів виробництва.

76. Помірна інфляція — інфляція, що розвивається поступово, коли ціни зростають незначною мірою (2—5 % на рік).

77. Гіперінфляція — інфляція, коли ціни зростають астрономічно — на 1—2 % щодня або сягають 1000 % і більше на рік.

78. Галопуюча інфляція — інфляція, коли ціни зростають швидко — на 10—100 % щорічно. На стадії галопуючої інфляції відбувається спад виробництва та скорочення товарообороту, втрачається стимул до інвестицій, стримується процес суспільного нагромадження, поширюється відплив капіталу з виробничої сфери до сфери обігу, тобто йде розбалансування економічної рівноваги.

79. Державний бюджет — річний план утворення та використання фінансових ресурсів, необхідних державі для виконання нею відповідних функцій і реалізації конкретних цілей.

80. Дефіцит державного бюджету — перевищення витрат бюджету над його доходами.

81. Профіцитний бюджет характерний для періоду економічного зростання і застосовується як засіб для упередження економічного буму, за яким неминуче наступає економічний спад.

82. Державний борг — накопичені зобов'язання держави перед внутрішніми та зовнішніми кредиторами.

83. Прямі — вилучаються безпосередньо у власників майна, отримувачів доходу.

84. Непрямі (опосередковані) — вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на споживача і не залежать від рівня доходу.

85. Прогресивне оподаткування — середня ставка прогресивного податку зростає в міру збільшення доходу; платник податків сплачує не тільки більшу суму податку, а й більший відсоток (частку). Прогресивне оподаткування справляє найсильніший тиск на осіб з високими доходами.

86. Пропорційне оподаткування — не враховує диференціації доходів при встановленні податкової ставки.

87. Регресивне оподаткування ґрунтується на зниженні ставки податку в міру зростання доходу. Такий метод оподаткування вигідний для осіб із високим рівнем доходів, але вразливий для дрібних платників податків.

88. Крива Лаффера- це крива, яка зв'язок між розміром податкової ставки та обсягами податкових надходжень до бюджету. Ця крива виявляє таку ставку оподаткування, за якої податкові надходження досягають максимального обсягу (N). При подальшому зростанні податкової ставки нівелюються стимули до підприємництва та праці, знижується податкова база та податкові надходження до бюджету. При податковій ставці 100 % держава не отримуватиме доходу, оскільки охочих працювати безоплатно немає.

89. Споживчий кредит — надається банком приватним особам для придбання предметів особистого споживання довгострокового користування (холодильників, пральних машин, телерадіо-апаратури, меблів, автомобілів тощо).

90. Банківський кредит — це форма кредиту, за якою банк надає клієнтові у тимчасове використання частину власного або залученого грошового капіталу на умовах повернення та платності у вигляді банківського відсотка.

91. Іпотечний кредит — довгострокова позика під заставу нерухомого майна (землі, житла, виробничих будівель). Його надають переважно спеціалізовані іпотечні банки під заставу нерухомого майна.

92. Світове господарство — внутрішньо суперечлива єдність національних економік, пов'язаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв'язками.

93. Платіжний баланс — співвідношення між валютними надходженнями в країну і платежами держави за кордон протягом певного часу; статистичний звіт про результати зовнішньоекономічної діяльності країни за певний період, зазвичай за рік.

94. Глобалізація — якісно новий етап взаємозалежності національних економік на основі поглиблення інтернаціоналізації світового господарства, інтенсифікації міжнародних переміщень товарів, послуг, капіталу, робочої сили і технологій.

 

⇐ Предыдущая123456789

Поделиться: