Сюжетно рольова гра «СІМ’Я»

Зміст

Молодший Вік (Молодша група)

Сюжетно рольова гра «СІМ’Я»

Сюжетно рольова гра «ЧАСТУВАННЯ»

Сюжетно рольова гра «ЛЯЛЬКИ»

Сюжетно рольова гра «ТИХА ГОДИНА»

Сюжетно рольова гра «ОДЯГНЕМО ЛЯЛЬКУ НА ПРОГУЛЯНКУ»

Сюжетно рольова гра «ЛЯЛЬКА ЗАХВОРІЛА»

Сюжетно рольова гра «ЛЯЛЬКА ОБІДАЄ»

Сюжетно рольова гра «ПОСУД ДЛЯ ЛЯЛЬОК»

Сюжетно рольова гра «ПОКЛАДИ ЛЯЛЬКУ СПАТИ»

Сюжетно рольова гра «ШОФЕРИ»

Сюжетно рольова гра «ПОЇЗДКА»

Сюжетно рольова гра «ПОТЯГ»

Сюжетно рольова гра «У ЛІКАРНІ»

Сюжетно рольова гра «БУДІВЕЛЬНИКИ»

Сюжетно рольова гра «ЛИСИЦЯ»

Сюжетно рольова гра «КІШКА»

Сюжетно рольова гра «ДИТЯЧИЙ САДОК»

Сюжетно рольова гра «ВІТЕР І СНІЖИНКИ»

 

 

Молодший Вік (Середня група)

Сюжетно рольова гра «СІМ’Я»

Сюжетно рольова гра «АВТОБУС» (ТРОЛЕЙБУС)

Сюжетно рольова гра «ПОДОРОЖ РІЧКОЮ

Сюжетно рольова гра «МАГАЗИН»

Сюжетно рольова гра «ЛЬОТЧИКИ»

Сюжетно рольова гра «РИБАЛКИ»

Сюжетно рольова гра «ТЕАТР»

 

Старший Вік

 

Сюжетно рольова гра «ЛІКАРНЯ. МЕДИЧНІ ПРАЦІВНИКИ»

Сюжетно рольова гра «ЛІКАРНЯ»

Сюжетно рольова гра «ПОЛІКЛІНІКА. ЛІКАРНЯ. МЕДИЧНІ ПРАЦІВНИКИ»

Сюжетно рольова гра «ШКОЛА»

Сюжетно рольова гра «МАГАЗИН»

Сюжетно рольова гра «СУПЕРМАРКЕТ»

Сюжетно рольова гра «БІБЛІОТЕКА»

Сюжетно рольова гра «МОРЯКИ, РИБАЛКИ»

Сюжетно рольова гра «ПОДОРОЖ МОРЕМ»

Сюжетно рольова гра «МОРЯКИ, РИБАЛКИ»

Сюжетно рольова гра «ПОШТА»

Сюжетно рольова гра «ЛЬОТЧИКИ»

Сюжетно рольова гра «ПЕРУКАРНЯ «ФЕЯ»

Сюжетно рольова гра «ПЕРУКАРНЯ» 

Сюжетно рольова гра «АТЕЛЬЄ»

Молодший Вік (Молодша група)

Сюжетно рольова гра «СІМ’Я»

 

Варіант І

Мета: розвивати інтерес у грі; формувати позитивні взаємини між дітьми.

 

Ігровий матеріал: ляльки, ляльковий одяг, посуд, меблі, предмети-замінники.

 

Підготовка до гри: читання оповідань на тему «Сім’я»; розглядання ілюстрацій; ігри-заняття: «Моя домівка», «Малюк і матуся».

 

Ігрові ролі: мама, тато, дитина, сестра, брат, бабуся, дідусь.

 

Хід гри

Вихователь проводить із дітьми бесіду на тему «Моя сім’я». Діти розповідають, із ким вони живуть, як звати їхніх батьків. Бажано, щоб діти розповіли: де і ким працюють батьки, які

обов’язки мають у сім’ї. Вихователь пропонує пограти з ляльками, «створити сім’ю».

Вихователь разом із дітьми може обладнати будиночок, у якому мешкатимуть ляльки. Для цього він запрошує дітей розставити меблі, повісити занавіски, обладнати ігрову кімнату, кухню, ванну тощо. Спочатку вихователь бере на себе роль мами: «готує їжу» (використовуючи предмети-замінники), купає ляльок, одягає їх та ін., потім пропонує одному з дітей узяти на себе роль матері,

батька. Таким чином вихователь може розігрувати декілька сюжетів. Поступово відбувається злиття декількох сюжетів в єдину цікаву гру. Наприклад, двоє дівчаток граються з ляльками, піднімають їх із ліжка, одягають, розмовляють між собою, інша дитина організовує дитячу їдальню: вона садить за стіл ляльок і розставляє перед ними столові прилади. Запропоновану ситуацію вихователь може використовувати таким чином: він підказує двом дівчаткам, що «мамам» уже час іти на роботу, а «дітям» — до дитячого садочка, адже там починається сніданок. Пропонує

хлопчикам - «татам» відвезти дітей до дитячого садочка. Таким чином вихователь сприятиме природному об’єднанню двох і більше угрупувань гравців в одне. Гра продовжується на вищому рівні.

 

Варіант ІІ

Мета: спонукати дітей творчо відтворювати у грі побут сім’ї.

 

Ігровий матеріал: ляльки, меблі, посуд, ванна для купання, будівельний матеріал, іграшки-тварини.

Підготовка до гри: спостереження за роботою няні, вихователя у групах дітей другого року життя; спостереження за тим, як мами гуляють із дітьми; читання художньої літератури і розглядання ілюстрацій на тему «Сім’я».

 

Ігрові ролі: мама, тато.

 

Хід гри

Гра починається з того, що вихователь вносить у групу велику красиву ляльку. Звертаючись до дітей, він говорить: «Цю ляльку звати Олеся. Вона житиме у нас у групі. Давайте разом побудуємо їй кімнату, де вона спатиме і гратиметься». Діти разом із вихователем облаштовують для ляльки кімнату.

Вихователь запитує у дітей, як можна гратися з лялькою? (Носити її на руках, катати в колясці, на машині, годувати, переодягати.) Підкреслює, що з лялькою слід поводитися дбайливо, ласкаво розмовляти з нею, піклуватися про неї, як це роблять справжні мами. Потім діти грають із лялькою самостійно. Коли діти достатню кількість часу погралися самі, вихователь організовує спільну

гру. Вихователеві слід ураховувати взаємини між хлопчиками і дівчатками. Поки дівчатка годують ляльок, миють посуд, хлопчики разом із вихователем будують зі стільців машину і запрошують дівчаток поїхати покататися разом із ляльками.

 

Хід гри

Вихователь може використовувати різні варіанти гри залежно від того, на що спрямовані ігрові дії.

 

Варіант І

Вихователь запрошує до себе у гості всіх дітей.

В и х о в а т е л ь. Сьогодні я хочу пригостити вас тістечками, але спочатку їх необхідно напекти. Бачите: у мене багато тіста в каструлі! (Показує велику дитячу каструлю, наповнену деталями будівельного матеріалу — жовтими або червоними півсферами.) Тістечок багато вийде, усім вистачить. Сідайте ось сюди, на килим, відпочивайте, а я готуватиму. Вихователь розсаджує дітей таким чином, щоб їм було видно, що він робить. Свої дії вихователь супроводжує поясненнями.

В и х о в а т е л ь. Візьму великий лист (кришка коробки від настільно-друкарської гри) та покладу на нього «тістечка». (Виконує кругові рухи, що нагадують скачування кульки, і кладе

її на «лист».) Усім «тістечка» зробила. Тепер їх можна «пекти в духовці». (Ставить лист в імпровізовану духовку. Через кілька секунд виймає лист.)

«Тістечка» вже спеклися! (Ставить лист на стіл, нюхає «тістечка».)

Як смачно пахнуть! Зараз спробую одне. Вихователь показує, як це слід робити у грі, говорить, що вони

смачні, солодкі. Потім «пригощає» кожну дитину. Запитує дітей, чи сподобалися їм «тістечка».

Потім пропонує «напекти тістечок» для ляльок, спонукаючи дітей до самостійної гри.

 

Варіант ІІ

Ігрові дії дітей спрямовані на вихователя. Вихователь пропонує дітям погратися. (Кількість дітей, які

беруть участь у грі, може різнитися.) Вихователь говорить дітям, що вона щойно повернулася з подорожі, стомилася і зголодніла.

В и х о в а т е л ь. А чи можете ви мене погодувати? Хто мені приготує що-небудь поїсти? Погляньте: скільки я привезла продуктів. Що ж ви мені приготуєте? Ось у ящику лежать «капуста» і «морквина» (показує зелену кульку і червоний конус). Можна «суп смачний зварити». А чи у вас є посуд? Що ви варитимете у каструлі? А для чого сковорідка? Хто зварить мені компот? Після цього вихователь допомагає кожному індивідуально «приготувати їжу», показує дітям не більш одного-двох ігрових

дій щодо приготування їжі. Потім діти «годують» вихователя. Вихователь дякує дітям, пропонує іншим дітям «скуштувати» страви.

 

Варіант ІІІ

Ігрові дії дітей спрямовані на іграшки.

В и х о в а т е л ь (залучаючи дітей до гри). Діти, йдіть швидше всі сюди! До нас завітали різні тварини, але вони чомусь сумні, говорять, що хочуть їсти. Вихователь заспокоює тварин, розповідає їм, які смачні супи, каші компоти можуть «варити» діти. Запитує в дітей, чи можуть вони приготувати їжу і погодувати тварин. Потім вихователь спонукає кожну дитину до прийняття ігрової мети: «Ось ця киця обрала тебе, Ксеніє! Що ти їй приготуєш?» Якщо дитина не може впоратися з поставленим перед нею завданням, вихователь пропонує їй який-небудь свій варіант: «Я здогадалася, що твоя киця найбільше полюбляє суп із рибки». Киця на знак згоди «нявчить». Так, по черзі, кожній дитині вихователь дає по іграшці та сприяє прийняттю індивідуальної ігрової мети. Коли всі «тварини знайшли своїх господарів», вихователь пропонує дітям узяти необхідні «продукти» з ящиків із предметами-замінниками. Під час того, як діти «готують їжу», вихователь запитує у дітей:

— Як поводиться киця? Вона слухається тебе, Поліно, не заважає готувати? А що ти їй вариш? Вона любить, щоб каша була солодкою. Ти покладеш у кашу цукор?

— Песику, ти радий, що тобі Вітя варить м’ясо? Ось тут сиди і не лізь у каструлю, а то ще обпечешся - плита гаряча.

Потім діти «годують тварин». «Тварини дякують» дітям. Вихователь може продовжити сюжет: запропонувати «погуляти з тваринами», «покласти їх спати», погратися з ними.

 

Хід гри

Вихователь може використовувати різні варіанти ігор із ляльками.

 

Хід гри

Вихователь звертає увагу дітей на ляльок, які «сонні» та чекають на те, коли їх «покладуть спати». Разом із дітьми вихователь готує ліжка і намагається викликати у них бажання піклуватися

про ляльок. Спочатку вихователь бере на себе роль «няні», а потім пропонує комусь із дітей опинитися в ролі мами або няні та застелити ліжко для сну. Решта дітей допомагають «няні» порадами, виправляють її помилки, які можуть бути як випадковими, так і навмисними.

Від імені ляльок вихователь заохочує «нянь»: «Як зручно!»; «Дякую, мені чудово!»; «Укрий мене, будь ласка, тепліше!»; «Поправ, будь ласка, подушку».

 

Хід гри

Діти чують, що хтось стукає у двері. Вони відчиняють і бачать ляльку, яка «просить взяти її на прогулянку та показати майданчик». Діти з радістю погоджуються, але ляльку потрібно одягнути

за сезоном. Де ж взяти одяг? Хтось із дітей, напевно, здогадається, що він лежить у скрині. З дозволу вихователя діти по черзі виймають одяг зі скрині, називають кожну річ, її колір, відбирають те,

що необхідне ляльці саме в цей час. Діти беруть речі, обмінюються ними, з’ясовують, які саме речі одягнути. Те, що не потрібно ляльці, діти вішають до шафи. Потім діти одягають ляльку. Вона

«дякує їм і пропонує разом збиратися на прогулянку». Гру можна продовжити на майданчику.

Ляльки, одягнені відповідно до сезону, «просять узяти їх на прогулянку». Діти виносять ляльок, показують їм майданчик. Лялькам «подобається» ігровий майданчик. Разом із дітьми вихователь «учить» ляльок обережно підніматися по драбинці на гірку та спускатися з неї, ховатися від дощу та сонця під грибком, гратися в пісочнику, «плавати на човні», «літати літаком», «їздити

на машині», відпочивати на лаві тощо. Намагається запитаннями та проханнями, які ставлять ляльки, створювати ситуації, що спонукали б дітей до уважного ставлення одне до одного.

В и х о в а т е л ь. А хто з нами пограється? Давайте разом погойдаємось на гойдалці. А я боюсь спускатись із гірки! Ой, я впала, дуже забилась! Як гратися в пісочнику? Разом із  дітьми вчить ляльок гратися з ними, заспокоювати одне одного. Від імені ляльки вихователь висловлює задоволення,

удячність: «Як весело! Як добре разом! Завтра приходьте раніше, щоб довше погратися».

 

Хід гри

В и х о в а т е л ь. Ляльки захворіли. Хто їх вилікує? Звісно, дітей, які бажають бути лікарями, багато. В однієї ляльки замотане горло, в іншої — подряпина на руці, у ведмедика

перев’язана лапка, у жабеняти роздутий живіт тощо. Діти розмовляють із ляльками, дізнаються, що їх хвилює, повідомляють про це мамі, виховательці та друзям, радяться з ними, як саме

лікувати. Ляльки, які «видужали», «дякують» дітям за увагу, піклування.

 

Хід гри

До дітей у гості завітала лялька. Діти вітаються з нею, запрошують до столу. На столі стоїть чайний, столовий і кухонний посуд. Вихователь пропонує погодувати ляльку обідом, звертає

увагу на те, що на столі стоїть різний посуд, але перед лялькою слід ставити лише те, що необхідне для обіду. По черзі діти знаходять потрібні предмети. Вихователь запитує, що це і для чого.

На прохання вихователя діти знаходять усі предмети: тарілки, виделку, ложку, хлібницю; правильно їх називають і красиво розставляють на столі, не забувши постелити скатертину і поставити

серветницю. Діти бажають ляльці смачного, після обіду прибирають посуд.

 

Хід гри

Вихователь показує три ляльки: лялька-кухар стоїть біля плити, лялька-няня в халаті готує до обіду посуд, за столом сидить лялька-дівчинка. Вихователь із дітьми розглядає ляльок, повідомляє про те, що вони роблять, який їм потребується посуд. На столі біля вихователя стоїть різний посуд. Показуючи предмет, вихователь говорить, як він називається. Потім запитує про цей предмет у дітей. Для підтримання інтересу можна поставити питання таким чином: «А цей посуд, напевно, нікому не потрібен?» Після цього вихователь запитує кожного з дітей, ким би він хотів зараз бути — кухарем, нянею або дівчинкою, яка збирається обідати. Пропонує дітям самим пограти.

 

Хід гри

Вихователь приносить ляльку і запевняє дітей, що лялька дуже втомилася і хоче спати, тому просить їх допомогти їй роздягнутися. Діти по черзі за вказівкою вихователя знімають із ляльки одяг

і, акуратно склавши його, кладуть на ляльковий стілець. Одна дитина знімає фартух, інша — сукню тощо. Вихователь керує їх діями, допомагаючи правильно скласти ту або іншу частину туалету

ляльки, показуючи, як слід це зробити правильно. Коли лялька роздяглася (залишилася лише в сорочці), їй одягають капці та ведуть до ліжка. Уклавши ляльку в ліжко, вихователь повертає

її набік, кладе її руки під щоку, дбайливо вкриває, ніжно пестить по голові й говорить: «Спи!» Показавши дітям, що лялька «заснула», вихователь просить їх поводитися тихо і, приклавши палець

до губ, навшпиньки, разом із дітьми залишає групову кімнату, де спить лялька. Через деякий час вихователь звертає увагу дітей на те, що лялька «прокинулася». Діти за вказівкою вихователя одягають її у певній послідовності.

В и х о в а т е л ь. Подивіться уважно на поличку. Ви бачите одяг? Принесіть сукню. Приміряємо сукню, якщо вона маленька, то складаємо біля ліжечка маленької ляльки. Сукню відразу

одягнемо чи спочатку слід одягнути інші речі? Шукаємо для ляльок спідню білизну за розміром, а також інші речі. Діти одягають ляльок. Після завершення цієї гри лялька, одягнена за допомогою дітей, «вітається» з кожним, «дякує за допомогу», ласкаво «пестить» по голові, весело «танцює» для дітей, які плескають у долоні та дякують ляльці за таночок. Під час подальшого проведення цієї гри вихователь спонукає дітей грати самостійно. Вихователь повинен поводитися з ляльками, як із живими істотами. Якщо ляльку упускають, вихователь жаліє та заспокоює її, щоб вона «не плакала», просить дітей попестити ляльку. На прогулянці вихователь піклується про те, щоб ляльці не було холодно, щоб вона «не замерзла»: акуратно поправляє її шапочку або шарфик.

Вихователь робить ляльок учасниками  дитячого життя. Наприклад, лялька, сидячи на стільці, «дивиться», як діти займаються або їдять, хвалить того, хто швидко й акуратно їсть, хто

уважний на занятті. Уранці лялька «вітається» з дітьми і «дивиться», як вони одягаються та вмиваються, а увечері, перш ніж батьки забирають дітей, ляльку роздягають і укладають у ліжко,

прощаються з нею, вимикають світло і навшпиньки залишають кімнату.

 

Хід гри

Перед грою вихователь проводить спостереження за транспортом. Під час спостереження вихователь звертає увагу дітей на різноманітність машин, на те, що саме перевозять машини.

Потім вихователь може поставити дітям такі питання:

• Які машини ви бачили на вулиці?

• Що везли машини?

• Як називається людина, яка керує машиною?

• Хто регулює рух на вулицях?

• Як пішоходи переходять вулицю? тощо.

Потім вихователь може запропонувати дітям пограти в шоферів, узявши на себе роль регулювальника. Вихователь малює на землі дорогу з перехрестями і проїжджою частиною. Хлопчики - «шофери» «їдуть дорогою», тримаючись правої сторони вулиці. Дівчатка - «мами» з колясками гуляють по тротуару. Переходити дорогу дозволяється тільки на перехрестях і лише на зелене світло світлофора. Потім вихователь пропонує дітям пограти самостійно в гру

«Шофери їдуть у рейс».

 

Рекомендації до гри

Гру можна почати з читання розповіді «Як машина звірів катала».

В и х о в а т е л ь. Стоїть на дорозі машина — синя, кузов жовтий, колеса чорні. Гарна машина! Побачили її лісові звірі, зупинилися, дивляться. Оце, так машина! Хороша машина! Цікава білочка підбігла ближче. Зазирнула в кузов. Немає нікого! Стрибнула білочка в кузов, а машина поїхала: уперед-назад, уперед-назад. Під’їхала машина до зайчика, загуділа: «Бі-бі-бі!» Зайчик стрибнув у машину. І знову машина поїхала: уперед-назад, уперед-назад. Під’їхала машина до ведмежати, загуділа: «Бі-бі-бі!» Залізло ведмежа в кузов. Поїхала машина: уперед-назад, уперед-назад. Білочка, зайчик і ведмежа дуже раді! Накаталися малюки, стомилися. Першою з машини виплигнула білочка, за нею… Хто? — Зайчик. Потім вилізло… Хто? — Ведмежа. «До побачення, синя машина! Спасибі тобі!» — закричали їй услід звірята. Потім вихователь пропонує дітям самостійно покатати звірят у машині.

 

Хід гри

Варіант І

Ігрові дії вихователя спрямовані на дітей.

В и х о в а т е л ь. Зараз я будуватиму щось дуже цікаве. Хто хоче мені допомагати? Принесіть, будь ласка, великі куби (модулі). Ось ці великі круги. Молодці, дякую! А зараз принесіть мені, будь ласка, багато стільчиків, вони також стануть у пригоді. Здається, усе готово, можна починати будувати. Знаєте, що я хочу вам побудувати? Машину з колесами та кузовом! Побудую машину і кататиму моїх  дітлахів. Хочете, щоб я вас покатала на машині?

Вихователь будує машину і коментує свої дії. Потім запрошує дітей сісти в автомобіль.

В и х о в а т е л ь. Усі сіли зручно? Можна заводити машину?

Чик - чик, мотор вмикаю! А знаєте, куди я вас  зараз повезу? До магазину за іграшками. Бі-бі! Поїхали! Чшш-ш-ш! Зупинка. Приїхали до магазину. Зараз я відчиню двері. Виходьте! Ось магазин!

(Вихователь показує на шафу з іграшками, що заздалегідь розставлені та одягнені.) Багато в магазині іграшок. Вони вам подобаються? Давайте купувати іграшки. (Діти купують іграшки і сідають у машину.) Під час подальшого проведення гри вихователь разом із дітьми з’ясовує, куди ще можна возити дітей і навіщо. Також вихователь може з’ясувати разом із дітьми, на якому транспорті можна їхати: на літаку, на пароплаві, на потязі, на човні, на електричці, на машині, на автобусі, на таксі.

Варіант ІІ

Вихователь залучає дітей до гри.

В и х о в а т е л ь. У мене є кермо (показує різні предмети, які можуть замінити кермо). Хто хоче поїхати на машині, отримуйте кермо! (Звертається до кожної дитини.) Куди ти поїдеш? А що мені привезеш? Лізо, а ти куди поїдеш? Теж до магазину? Добре. А що ти мені купиш у магазині? Цукерки? А за цукерками вже Сергійко поїхав. Купи мені щось інше. Хліб? Молодець, правильно, у нас на обід хліба немає.

 

Рекомендації до гри

Якщо вихователь бачить, що дитина не може обрати мету, необхідно запропонувати їй свою: «Сашко, привези мені, будь ласка, цеглу. Я будуватиму будинок».

Коли діти привезуть вихователеві продукти, речі та ін., він дякує їм і пропонує поїхати будь-куди за їхнім бажанням.

 

Варіант ІІІ

Вихователь запрошує дітей у цікаву подорож на потязі. Діти будують «потяг» зі стільців і займають місця. Вихователь пропонує дітям запросити іграшки у подорож.

В и х о в а т е л ь. Ведмедику, чому ти сумуєш? Ти хочеш на потязі прокататися? Зайчик, мотрійка, лялька також хочуть? Діти допомагають іграшкам зайняти місця. Під час «подорожі» вихователь описує дітям 2–3 уявні картинки за вікном.

В и х о в а т е л ь. Дивіться, дивіться! Двоє маленьких козенят б’ються, буцаються. Можливо, вони граються? Ось ми вже міст переїхали. Бачите, що по річці човник пливе? Ви бачите? А зараз

ми в’їхали у густий ліс. Хто тут є? А я бачу білочку. Вона стрибає по гілках, хоче наздогнати наш потяг. Та де вже їй! Ми швидко їдемо. До побачення, білочко! (Діти і вихователь махають білочці руками.)

— Зараз ми повертаємося додому. Приїхали!

Вихователь пропонує дітям вийти з вагончиків.

— Ось ми і удома. Але що це? Діти, поки ми з вами подорожували, у нас у групі хтось побував, усе порозкидав!

Діти складають іграшки.

Після прибирання іграшок вихователь і діти задоволено оглядають свою групу. Вихователь підбиває підсумок виконаної роботи.

— Ось тепер — у нас чисто та гарно!

 

Хід гри

Вихователь обіграє з дітьми іграшковий потяг («будівництво рейок, мосту, платформи» — викладання з будівельного матеріалу). «На платформі» «потяг очікуватимуть мотрійки», які згодом

«поїдуть» на ньому кататися. Спочатку вихователь ознайомлює дітей із зображенням потягу

на картинці, листівці. Вихователеві необхідно уважно розглянути картинку, порівняти її з іграшкою, звернути увагу дітей на найістотніше. І, нарешті, останній етап у цій підготовці — навчання дітей

рухливої гри в «потяг». При цьому повинна бути використана картинка, яку необхідно співвіднести з дітьми, які зображують «потяг», для того, щоб діти зрозуміли, що кожний із них відображує

«вагон», а дитина, яка стоїть першою, — «паровоз». Рухаючись, «потяг» повинен гудіти, «обертати колеса», прискорювати, уповільнювати свій хід тощо. І лише після того, як ця рухлива гра

буде засвоєна дітьми, можна братися до навчання їх сюжетної гри на цю тему. Вихователеві необхідно приготувати кермо для «машиніста», поставити один за одним стільчики, пояснивши дітям, що

це і є «потяг». Слід розсадити їх по місцях, роздавши ляльок, ведмедиків і запропонувавши «машиністові» кермо; заздалегідь показати всім дітям, як керувати потягом. Потім вихователь прощається з дітьми, а вони, у свою чергу, махають руками, і «потяг вирушає».

 

Рекомендації до гри

Подальше керівництво цією грою повинне бути спрямоване на її ускладнення. «Пасажири» повинні «купувати квитки», у них з’являється мета поїздки (вони їдуть або на дачу, або, навпаки,

повертаються з дачі у місто тощо). У грі з’являються ролі. Так, «касир продає квитки», «контролер їх перевіряє», «провідник розсаджує пасажирів по місцях і стежить за порядком у вагоні».

Можна також залучити дітей до виготовлення ігрових атрибутів: робити квитки, гроші, ліпити їжу, яку беруть із собою в дорогу, тощо. Найголовніше — допомогти дітям домовитися і спільно діяти.

 

Хід гри

Гру в «лікаря» вихователь може розпочати з гри-заняття. Уранці вихователь звертає увагу дітей на те, що лялька довго не прокидається, і діти припускають, що вона, мабуть, «захворіла». Вони викликають лікаря або медсестру дитячого садочка. Лікар оглядає «хвору», ставить діагноз.

Л і к а р. Лялька застудилася, її необхідно покласти в лікарню. Спочатку зміряємо температуру! Подайте, будь ласка, термометр. Температура 38° С. Світланка хвора! Слід подивитися горло.

Горло червоне. Звісно, вона застудилася. Лікар, написавши свій висновок, просить вихователя віднести

ляльку в «лікарню» (медичний кабінет). Через декілька днів вихователь повідомляє дітям, що лялька

вже «видужує» і завтра її випишуть. Можна запропонувати дітям підготувати все необхідне для зустрічі ляльки. Діти змінюють білизну на ліжку, готують нічну сорочку, на тумбочці біля ліжка

ставлять чашку для води. Ляльку «виписують» із «лікарні», медсестра ще кілька разів навідується до дітей, показує, як потрібно доглядати за лялькою, не дозволяти їй пити холодну воду і ходити

босоніж, а наполягає на тому, що її необхідно тепло одягати на прогулянку.

Наступного разу, під час проведення гри вихователь запитує

дітей, хто хоче бути лікарем або медсестрою. Охочій дитині вихователь надягає білий халатик, шапочку і пропонує «полікувати» хворого ведмедика. Вихователь повинен давати можливість дітям

виявляти ініціативу і творчість у грі, надає дитині допомогу тільки тоді, якщо виникають певні труднощі.

 

Рекомендації до гри

Під час проведення цієї гри вихователь може запросити в гості до малюків старших дітей. Старшим дітям вихователь пояснює мету їх приходу. Старші діти спочатку виконують ролі лікаря та

медсестри. Спільні ігри молодших і старших дітей є безпосереднішими, ніж ігри з вихователем.

Після завершення гри старша дитина спонукає малюка спробувати бути «лікарем». Спочатку старша дитина, показуючи на медичні інструменти, бере кожний по черзі та запитує малюка, що це таке та для чого воно потрібне. Після цього бере зайчика і приходить на «прийом» до маленького «лікаря». Під час гри, коли у малюка виникають труднощі, діти можуть на якийсь час мінятися ролями. Граючи з іграшками-тваринами, діти можуть розвивати сюжети «Лісова лікарня», «Айболить» тощо.

 

 

Хід гри

Гру можна розпочати із зустрічі з будівельниками. Вони розповідають про свою роботу, значення їх праці для суспільства (спорудження нових будинків, театрів, шкіл, магазинів, дитячих садків для того, щоб дітям і дорослим було де жити, розважатися, учитися, купувати продукти, працювати тощо).

Потім проводиться екскурсія на будівництво, де вихователь звертає увагу дітей на те, як: будують будинок із цегли, панелей, блоків; працюють бульдозер, екскаватор, підйомний кран;

працюють усі будівельники. Також на будівництві діти можуть спостерігати за роботою шоферів, каменярів, штукатурів, сантехніків та ін. У групі вихователь разом із дітьми розглядають альбоми, фотографії, ілюстрації на тему будівництва з метою уточнення знань про працю будівельників. Можна також провести заняття-гру «Будуємо дім», розглянути картину «Діти граються кубиками».

Потім вихователь пропонує дітям розподілити ролі та пограти у гру «Будівництво».

 

Рекомендації до гри

Якщо діти відчувають труднощі, то вихователь запитує:

• Хто хоче бути будівельником, щоб побудувати будинок для ляльок?

• А хто хоче бути шофером для того, щоб привезти потрібні матеріали для будівництва будиночка? тощо.

Потім вихователь дає змогу дітям гратися самостійно.

Наступного разу під час проведення гри вихователь може запропонувати дітям пограти у гру «У ляльок новосілля», де діти можуть самі придумувати собі ролі.

 

Хід гри

В и х о в а т е л ь (звертається до дітей). Сьогодні ми з вами пограємо. Я буду «лисицею». У мене гострі вушка (показує). Бачите, які! А пухнастий великий хвіст бачите? (Показує рухом руки уявний хвіст.) Красивий у мене хвіст? Потім «лисиця» стисло розповідає, де живе, що їсть і чим любить займатися (грати з лисенятами, ловити мишей тощо). Змалювавши зовнішній вигляд лисиці, її звички і поведінку,

вихователь переходить до найголовнішого моменту — спонукає дітей до входження в образ лисенят.

В и х о в а т е л ь. Сумно мені самій. Немає у мене дитинчат. Як називаються дітки лисиці? (Лисенята) Як ви вважаєте, чи схожі вони на мене? Були б у мене «лисенята», я б їх пригостила

чимось смачненьким, подарувала б іграшки. Бачите, скільки їх у мене! Хто хоче бути моїм «лисеням»? Вихователь далі продовжує грати з охочими.

— «Лисенята», покажіть ваші вушка. А хвостики у вас є?

Рекомендації до гри

Можливо, хтось із дітей причепить мотузочку, скакалку для імітації хвостиків. Решта також можуть зробити «хвостики». Необхідно дати змогу дітям діяти самостійно. Найголовніше — потрібно, щоб дитина увійшла до образу. Потім вихователь обов’язково повинен похвалити дітей, пригостити «лисенят» (спершу можна пригостити справжньою булочкою), згодом використовувати предмет-замінник, відламуючи уявні шматочки і промовляючи: «Цьому лисеняті дала, і цьому

дала, і цього лисеняти не забула. А зараз я щось покладу вам до кишеньок, заплющте очі та чекайте».

Вихователь розкладає по кишеньках фантики.

Далі можна продовжити гру по-різному (усе залежить від творчості вихователя), але тільки за умови, що цього хочуть діти, що у них зберігся інтерес до гри. Можна піти до лісу, пошукати нірку,

де «лисенята ховатимуться» від дощу, «складатимуть» свої запаси, іграшки. На ділянці можна збирати гілочки і листя для того, щоб улаштувати теплу нірку, а також гриби, ягоди (предмети-замінники: камінчики, квітки конюшини тощо). Гру в «лисенят» вихователь може завершити, звертаючись до

дітей: «Лисенята, ваша мама-лисиця повернулася з базару, принесла вам іграшки. Біжіть до мене, буду подарунки роздавати. Ну, ось, усім роздала! Незабаром підемо гуляти».

 

Хід гри

Вихователь може розпочати гру із появи кошеняти в групі.

В и х о в а т е л ь. Діти, хто це до нас завітав? Та це ж маленьке кошенятко, яке загубило маму. (Звертаючись до кошеняти.) Не плач, любе кошенятко! Я твоя матуся. Я кішка. (Звертаючись до дітей.) У мене пухнаста шерстка і м’які лапки (показує). У мене довгий хвіст і маленькі вушка (показує уявний хвіст, а потім вушка). Я люблю пити молочко, їсти сметану, обожнюю ловити мишок. Найбільше я люблю грати з клубочками з ниток або з м’ячиком. Закотиться м’ячик під стілець, а я його дістаю лапкою. І ще... Я люблю грати зі своїми дітками. Мені подобається, коли мене пестять. Моєму маленькому синочку ні з ким гратися. Ось були б у нього друзі-кошенята, вони б гралися разом, лазили б по драбинках, бігали за м’ячами. Хто хоче бути моїми «кошенятами»?

Коли діти увійдуть до образу «кошенят», вихователь пропонує: «Кошенята, покажіть ваші вушка. А хвостики у вас є? А що ви любите їсти? Як ви любите грати? Як ви нявчите?»

Потім вихователь пригощає «кошенят» молочком, використовуючи вигадані чашки (долоньки разом), примовляє: «Цьому кошеняті налила, і цьому налила, і це кошеня не забула».

 

Рекомендації до гри

Далі вихователь може продовжити гру у різних напрямах (залежно від його творчості), але тільки за умови, що цього хочуть діти, що у них зберігся інтерес до гри. Завершити гру можна так. Вихователь говорить, що «мамі-кішці» потрібно йти на роботу, а «кошенята» можуть погратися самостійно або зайнятися будь-якими справами.

 

Хід гри

Вихователь розпочинає гру з екскурсії дитячим садочком. Під час екскурсії вихователь звертає увагу дітей на те, що у дитячому садочку багато дітей. Усім у садочку живеться весело і цікаво,

тому що про них піклуються дорослі: вихователь грається з дітьми, навчає їх; няня годує дітей, прибирає у кімнатах; медсестра стежить за станом здоров’я дітей, робить щеплення; музичний

керівник проводить музичні заняття; кухар готує їжу тощо. Після екскурсії вихователь запитує дітей, що вони бачили, і пропонує кожному спробувати бути «кухарем», «нянею», «вихователем», «музичним працівником». Вихователь може спочатку сам показати дії з предметами. Наприклад, граючи роль кухаря, вихователь добирає необхідні предмети для приготування супу: каструлю, ложку, моркву, картоплю тощо. При цьому вихователь використовує предмети-замінники. Після цього пропонує одному з дітей «зварити суп».

 

Рекомендації до гри

Вихователь може розігрувати декілька сюжетів. Поступово відбувається злиття декількох сюжетів у єдину цікаву гру.

 

Хід гри

Вихователь починає гру на прогулянці та дає дітям завдання подивитися, як сніжинки кружляють у повітрі, «танцюють» на землі, а також розглянути їх будову та помилуватися їх красою.

Вихователь пропонує дітям поспостерігати за тим, як сніжинки миттєво реагують на щонайменший подих вітру, починають кружляти, розлітатися в різні боки. Вихователь звертає на це

увагу дітей: «Дивіться! Наші сніжинки кружляють, летять, а потім заспокоюються!» Згодом вихователь говорить із дітьми про вітер.

В и х о в а т е л ь (нібито дивується). Хто це дме на наші сніжинки? Ти, ведмедику, не дув на сніжинки? А ти, Таню? І я не дула на сніжинки. Хто ж їх піднімає в повітря? Вихователь чекає

відповіді, якщо діти мовчать, він продовжує: «Я знаю, хто піднімає сніжинки, хто дме на них. Це вітер. Він, як і ми, любить грати з сніжинками та листочками. Розлетиться, так як дмух-не — фу-фу-фу! Легкі сніжинки зрадіють і закружляють, полетять і заспокояться».

Після такої розповіді вихователь пропонує пограти.

В и х о в а т е л ь. Гратимемо у вітер і сніжинки? Я — «веселий вітер», а ви — «біленькі сніжинки».

Вихователь пропонує дітям узяти сніжинки до рук, можна прикрасити ними одяг дітей.

В и х о в а т е л ь (прикрашаючи сніжинками дітей). Які красиві сніжинки! Усі «вбралися», можна гратися.

 

Рекомендації до гри

Під час гри вихователь всі свої слова супроводжує показом. Діти орієнтуються на його слова і дії.

В и х о в а т е л ь. Маленькі сніжинки сидять на хмаринці. (Діти і вихователь сидять навпочіпки.) Раптом веселий вітер прилетів. Як дмухне — фу-фу-фу! Сніжинки відразу прокидаються, розплющують очі та летять. (Діти бігають, кружляють або просто ходять майданчиком.) Вітер заморився, сніжинки заспокоїлися, опустилися на землю. (Діти і вихователь зупиняються

і присідають.) Гру можна провести кілька разів за бажанням дітей.

Молодший Вік (Середня група)

Хід гри

Вихователь із дітьми проводить бесіди за темами: «Моя сім’я», «Моя родина», «Де працюють батьки». Необхідно розкрити етичне значення діяльності дорослих людей: відповідальне ставлення до

своїх обов’язків, взаємодопомога і колективний характер праці. Потім вихователь спонукає дітей творчо відтворювати в іграх побут сім’ї. Пропонує дітям, використовуючи будівельний матеріал, спорудити новий будинок за уявленням. Під час створення будинку навчає дітей домовлятися про спільні дії, складати попередній план конструкції, доводити роботу до кінця.

Після цього вихователь спільно з дітьми розглядає такі ігрові ситуації:

• «Коли мами немає вдома»;

• «До нас гості завітали»;

• «Я допомагаю мамі»;

• «Свято у сім’ї» тощо.

Під час гри «Коли мами немає вдома» бажано навчати дітей розподіляти ролі, планувати гру, грати самостійно. У грі «До нас гості завітали» діти навчатимуться правил етикету: як правильно запрошувати в гості, зустрічати гостей, дарувати подарунок, поводитися за столом. Гра «Я допомагаю мамі» містить елементи праці: прання лялькової білизни, ремонт книг, прибирання приміщення. Під час гри

вихователь добирає та змінює іграшки, предмети; створює ігрову обстановку за допомогою різноманітного підсобного матеріалу, використовуючи власні вироби та застосовуючи природний матеріал. Сюжети улюблених дитячих ігор вихователь повинен збагачувати новим змістом. Наприклад, гра «Сімейне свято» припускає концерт у дитячому саду з використанням дитячих музичних інструментів: рояля, металофона, трикутників тощо. «Члени сім’ї» можуть виконувати пісні та танці, читати вірші, жартувати, загадувати загадки. Також вихователь може

об’єднувати ігри, близькі за тематикою, створюючи можливість тривалих колективних ігор, наприклад: «Сім’я» і «Дитячий садочок».

 

Хід гри

Перед грою потрібно провести спостереження за автобусами на вулиці. Добре, якщо спостереження проводяться поблизу автобусної зупинки, оскільки тут діти можуть спостерігати не тільки

за рухом автобуса, але і за тим, як заходять і виходять із нього пасажири, а у вікна автобуса побачити водія і кондуктора. Потім вихователь організовує гру з іграшковим автобусом,

у якій діти змогли б передати свої враження. Можна зробити «автобусну зупинку», де автобус «уповільнюватиме хід» та «зупинятиметься», після чого знову «вирушатиме за заданим маршрутом».

Можна також організувати поїздку дітей на справжньому автобусі, під час якої вихователь багато що може показати і пояснити дітям. Під час такої поїздки важливо, щоб діти зрозуміли, якою

складною є робота водія, і постежили за нею, зрозуміли значення діяльності кондуктора і подивилися, як він працює, як увічливо поводиться з пасажирами.

Вихователь пояснює дітям правила поведінки людей в автобусі та інших видах транспорту.

• Якщо тобі поступилися місцем, подякуй;

• сам поступися місцем людині похилого віку або хворій людині, якій важко стояти;

• не забудь подякувати кондукторові, коли він дасть тобі квиток;

• сідай на вільне місце, а не вимагай місця біля вікна тощо.

Вихователь обов’язково повинен пояснювати кожне правило поведінки. Необхідно також пояснити дітям, що поїздки мають певну мету: одні люди їдуть на роботу, другі — до зоопарку, треті — до театру, четверті — до лікаря тощо. Водій і кондуктор своєю працею допомагають людям швидко дістатися туди, куди їм потрібно, тому їх праця почесна і слід бути вдячним їм за це.

Можна також провести бесіду за картиною відповідного змісту, заздалегідь уважно розглянувши її або переглянути фільм, в якому показана поїздка в автобусі, діяльність кондуктора і водія. При цьому вихователь повинен пояснити дітям усе, що вони бачать, і неодмінно ставити їм запитання.

Після цього можна починати гру.

Для гри вихователь разом із дітьми робить «автобус» зі стільчиків, ставлячи їх так, як розташовані сидіння в автобусі. Усю споруду можна обгородити цеглою з великого будівельного набору, залишивши спереду і ззаду «двері для посадки і висадки пасажирів». Перед першим стільцем вихователь прикріплює кермо до великого дерев’яного циліндра з будівельного набору. Діти для

гри отримують гаманці, гроші, сумки, ляльок. Попросивши «водія» зайняти своє місце, «кондуктор» (вихователь) увічливо пропонує «пасажирам зайняти місця в автобусі» і допомагає їм зручно розміститися. Так, пасажирам із дітьми він пропонує зайняти передні місця, а тим, кому не бракує місць для сидіння, радить триматися, щоб не впасти під час «поїздки». Розміщуючи «пасажирів», «кондуктор» пояснює їм свої дії.

В и х о в а т е л ь. У вас на руках син. Тримати його важко. Вам слід сісти. Поступіться, будь ласка, місцем, а то хлопчика тримати важко! Для дідуся також треба поступитися місцем. Він

старенький, йому важко стояти! Потім «кондуктор» роздає пасажирам квитки і з’ясовує, хто

з них куди їде і дає сигнал вирушати. Дорогою він оголошує зупинки («Бібліотека», «Лікарня», «Школа» та ін.), допомагає вийти з «автобуса» і увійти до нього людям похилого віку, інвалідам, дає «квитки» тим, хто ввійшов, стежить за порядком в «автобусі».

Наступного разу роль «кондуктора» вихователь може доручити вже кому-небудь із дітей.

 

Рекомендації до гри

Вихователь спрямовує гру, ставши тепер одним із «пасажирів». Якщо «кондуктор» забуває оголосити зупинку або час відправлення «автобуса», вихователь нагадує про це, не порушуючи

гри: «Яка зупинка? Мені треба в аптеку. Будь ласка, скажіть мені, коли вийти» або: «Ви забули дати мені квиток. Дайте, будь ласка, квиток!» Через якийсь час вихователь може ввести у гру «контролера», «міліціонера-регулювальника», який то дозволяє, то забороняє рух «автобуса».

При подальшому проведенні гри вихователь пропонує дітям пограти самостійно.

 

Хід гри

Спочатку вихователь організовує екскурсію до річки, розповідає про водні види транспорту.

У групі вихователь показує дітям картину із зображенням пароплава та уточнює знання дітей про працю людей, які на ньому працюють (капітан, помічник капітана, керманич, матроси,

кухар, лікар), про приміщення та предмети, які є на пароплаві (каюти, капітанський місток, рубка керманича, штурвал, рятівні круги). Також вихователь може запропонувати дітям намалювати

річковий транспорт. Потім вихователь організовує гру з іграшковим пароплавом:

«побудувати пристань», «покатати на пароплаві ляльок» тощо. Для підготовки до сюжетно-рольової гри слід спільно із дітьми виготовити ігрові атрибути. Дещо діти можуть зробити самостійно, вихователеві необхідно лише їм підказати, що це може знадобитися для гри. Наприклад, квитки, гроші, продукти для сніданку під час поїздки діти вже можуть виготовити власноруч.

Інші атрибути,  наприклад, трубу для пароплава, підзорну трубу для капітана, безкозирки для матросів (картонні обручі) — вихователь робить спільно з дітьми. Ще одним етапом у підготовці до гри може стати перегляд фільму, у якому показана поїздка на пароплаві, і бесіда за його змістом, що підтримує інтерес дітей до теми. Коли у дітей з’явиться стійкий інтерес до гри, вихователь

може запропонувати їм пограти. У дітей середнього віку ще недостатньо розвинені організаційні вміння, тому вихователь бере участь у грі.

Спочатку діти будують «теплохід» і обладнують його: з будівельного матеріалу майструють «крісла», споруджують «кухню» і «буфет» (переносять із лялькового куточка плиту, посуд,

столик), роблять  «каюти» і «кабінет лікаря». За допомогою вихователя розміщують у відповідних місцях щогли, якорі, трап, рятівні круги. Після цього за допомогою вихователя розподіляються ролі. Потім «капітан» у рупор голосно оголошує: «Пасажири, заходьте на теплохід, зараз вирушаємо!» Діти займають свої місця. Вихователь дає сигнал до відправлення. «Капітан» командує: «Підняти

якір! Прибрати трап! Повний вперед!» «Матроси» швидко і чітко виконують його наказ: «Теплохід

відпливає!» Діти гудуть і пихкають, зображаючи шум машинного відділення.

Під час подорожі кожний із гравців зайнятий своїми «важливими» справами. «Мами» тримають на руках ляльок, піднімають їх до віконця, щоб було видно «береги річки»; інші «пасажири»

прямують у «салон» для відпочинку або «дивитися телевізор». Вихователь улаштовує гру таким чином, що є робота і «лікареві»: він упорядковує кабінет, розкладає, перекладає, протирає «інструменти» — потрібно приймати «відвідувачів». А ось і перший «пацієнт». До кабінету стукає «пасажир», просить «полікувати» його. «Лікар» обережно «мастить рану» і робить наклейку з паперу, садить на стілець. Потім «мами» приходять зі своїми «дітьми».

«Кухарі» також зайняті своїми справами. Вони «годують команду та пасажирів».

 

Рекомендації до гри

Можна також розвинути сюжет із порятунком «потопаючого». На «теплоході» трапилася надзвичайна подія — «пасажир упав у воду». Усі кричать: «Людина тоне! Людина за бортом!» Кидають рятівні круги, піднімають «потопаючого» і швидко ведуть його до «лікаря».

На теплоході можна також улаштувати «перукарню». Після «цікавої подорожі діти повертаються додому».

 

Хід гри

Першим етапом у підготовці дітей до гри є екскурсія до магазину, де необхідно показати дітям прилавки, полиці, товари, пояснити, що все що, вони бачать, і є магазином. Вихователеві слід підкреслити значення діяльності продавців і касира, їх взаємозв’язок у процесі цієї діяльності.

Потім можна зробити покупки. Їх можуть зробити і самі діти. Так, одній дитині вихователь може доручити запитати у продавця, чи є потрібний товар і, якщо є, скільки він коштує, другій

дитині — сплатити гроші в касу, третій — одержати у продавця покупку. Діти спілкуються з дорослими під час їх роботи і фактично беруть участь у ній як покупці. Після екскурсії з дітьми доцільно розглянути картину і в бесіді закріплювати знання, які вони отримали під час екскурсії. Вихователь може ставити їм не тільки прямі питання: «Що робить дівчинка?» або: «Що робить продавець?», але і такі, як: «Що робила дівчинка раніше?» (Сплатила гроші в касу, узяла чек,

віддала чек продавцеві.) Відповідаючи на такі питання, діти можуть використовувати

не тільки те, що безпосередньо сприймають, розглядаючи малюнок, але і те, що знають зі свого особистого досвіду, набутого під час екскурсії. Для того щоб діти зрозуміли, що слово «магазин» стосується не тільки кондитерського або канцелярського магазинів, тобто не тільки магазину, у який вони ходили, а словом «купити» позначають не тільки купівлю цукерок або паперу, вихователеві необхідно повести дітей ще в декілька магазинів для того, щоб підвести їх до правильних узагальнень, на основі яких у них сформуються відповідні поняття. Можна організувати екскурсію в хлібний, овочевий магазин, у магазин іграшок тощо. Дуже добре, якщо в кожному магазині діти що-небудь купуватимуть. Після декількох екскурсій вихователь може запропонувати дітям намалювати, що вони бачили в магазині. Діти можуть намалювати фрукти, овочі, іграшки, цукерки тощо. Також потрібно, щоб на занятті з ліплення діти виліпили предмети, які вони згодом використовуватимуть під час гри. Наприкінці заняття вихователь проводить бесіду-узагальнення за картинками для того, щоб підбити підсумок того, що діти дізналися про магазин. Для гри в «магазин» необхідно виготовити вивіску зі словом «МАГАЗИН», гроші, чеки, табличку зі словом «КАСА», гаманці для покупців. Вихователь зсуває столики, що утворюють собою «прилавок», на якому повинні бути красиво розкладені всілякі іграшки. Роздавши дітям «гаманці з грошима», вихователь повідомляє,

що з’явився новий магазин, де продаються іграшки, і пропонує їм піти туди. У магазині покупців зустрічає дуже ввічливий «продавець» (вихователь), у касі — досвідчений «касир» (один із дітей).

«Продавець» увічливо вітається з «покупцями»; потім пропонує «товар»; дає можливість його розглянути; показує, як із ним поводитися; говорить, скільки він коштує. «Заплативши в касу» названу «продавцем» суму і взявши «чек», «покупець» віддає його «продавцеві» та отримує у нього свою «покупку». Наступного дня в «магазині» потрібно «продавати» що-небудь з того асортименту, який діти виготовили на заняттях. Вихователь призначає «продавцем» кого-небудь із дітей, а сам бере на себе роль одного з «покупців», але і в новій ролі він спрямовує розвиток гри, що може стосуватися зміни профілю магазину (продуктовий, кондитерський, взуттєвий та ін.) або використання цієї теми в інших ігрових темах. Вихователь повинен привчати дітей до правил спілкування

в магазині та спонукати уважно стежити одне за одним, щоб хто-небудь не забув подякувати за покупку або пояснення. Поступово в «магазині покупців» стає значно менше. «Продавцеві» набридає «прикрашати вітрину», «витирати касу» і він оголошує, що «магазин зачинений на обід», вивішує на «касі» дощечку і йде.

 

Рекомендації до гри

Під час гри в «Магазин» у дітей часто виникають питання.

• Звідки беруться в магазині хліб, молоко, овочі?

• Звідки і хто їх доставляє?

• Де їх вирощують?

Вихователь повинен підтримувати цей інтерес, задовольняти його, розширювати світогляд дітей і одночасно сприяти подальшому збагаченню змісту гри. Коли інтерес до гри «Продуктовий магазин» слабшає, вихователь може запропонувати пограти в гру «Магазин одягу». Спочатку вихователь на заняттях і в повсякденному житті уточнює знання дітей про види одягу (літня, зимова, білизна,

сукня, пальто, шуба, шапка, панама, кепка, хустка), закріплює поняття-узагальнення (головні убори, білизна, верхній одяг). У дитячому саду за допомогою батьків можна зшити одяг лялькам, зробити вішалки і стійки для них, зшити пакетики з целофану, виготовити велике дзеркало з фольги.

Процес спільного виготовлення цих атрибутів зазвичай нагадує дітям про бачене на екскурсії та спонукає їх до гри. Якщо ж такого інтересу до гри не виникає, вихователь бере

ініціативу у власні руки. Перш за все допомагає дітям розподілити ролі, пропонує декільком дітям бути «продавцями», адже можна організувати декілька «відділів» (дитячого, чоловічого, жіночого

одягу) і в кожному відділі потрібні «продавці». Розподіливши ролі, діти будують зі стільців, лавок і великого будівельного матеріалу «магазин»; викладають на полицях білизну в целофанових

пакетах; на вішалках розвішують одяг (окремо сукні, окремо пальто); споруджують «примірювальні кабіни»; установлюють «касу»; урочисто відкривають «новий магазин» і запрошують «покупців».

Здебільшого — це «мами» з «дочками» - ляльками. «Продавці» радять, який краще обрати одяг, допомагають приміряти. «Мами» одягають ляльок, «оплачують покупку в касі», дякують.

Корисна також гра у «книжковий магазин» (із відділенням канцелярських товарів). Вона дає можливість формувати пізнавальні інтереси дітей, вправляти їх у «роботі», оскільки гра спонукає дітей виготовляти «товари» для магазину (конструювати за допомогою вихователя книжки-саморобки, альбомчики, зошити). Під час гри закріплюються знання про працю працівників магазину, виховується повага до неї, у дітей виникає бажання наслідувати їх і брати на себе відповідні ролі.

Гра в «Магазин» дуже часто переплітається з такими іграми, як «Сім’я», «Дитячий садок».

 

Хід гри

Першим етапом підготовки до гри є розглядання картини, на якій зображено аеропорт. Дітям необхідно розповісти, які приміщення є в аеропорту (зали для пасажирів, каси, буфет, газетний кіоск) і ознайомити з працею дорослих в аеропорту, а також дати уявлення про те, що аеродром — це велике, рівне поле, на якому стоять літаки і вертольоти, осторонь — ангари. Після цього вихователь читає уривки з книг Б. Житкова «Що я бачив?» («Аеропорт») та І. Винокурова «Літак летить» («На аеродромі», «Хто водить літаки»). Потім із будівельного матеріалу або піску можна виготовити разом із дітьми злітну смугу, ангар, літаки, великий літак (із використанням стільчиків і деталей із картону). Вихователь може запропонувати конструювати паперові літаки, стріли, а потім використовувати їх в іграх із вітром. Гру в «льотчиків» краще проводити на ділянці дитячого садка. Вихователь пропонує дітям розіграти такі ролі: «перший і другий пілоти» («льотчики»), «стюардеса», «техніки», «пасажири» — «мами», «тата», «діти», «бабусі», «дідусі», «працівники аеропорту», «касир», «буфетник», «продавці аптечного і газетного кіосків». Далі вихователь надає дітям можливість пограти в гру самостійно. Необхідно враховувати ті ігрові задуми, які можуть виникнути у дітей, оскільки у грі, у першу чергу, повинне виявитися те, що радує, хвилює дитину в цей момент.

 

Хід гри

Починаючи гру, перш за все вихователь може організувати екскурсію на річку, де разом із дітьми постежити за рибалками, обговорити питання: на чому пересувається по річці рибалка, які

бувають човни, що ловлять рибалки, які для цього потрібні пристосування. Можна там же організувати зустріч із рибалкою, поставити йому питання, що цікавлять дітей. Після цього в групі вихователь проводить бесіду «Що ми бачили на річці». Батьків вихователь просить на вихідні дні взяти дітей із собою на річку, показати, як слід ловити рибу. Потім спільно з дітьми можна спорудити човни і весла з будівельного матеріалу, з довгих лозинок зробити вудки. Коли всі приготування до гри будуть завершені, вихователь може запропонувати дітям пограти самостійно.

 

Рекомендації до гри

Під час гри вихователь повинен підтримувати інтерес дітей до гри і спрямовувати розвиток сюжету, використовуючи поради, запитання, нагадування. Наприклад:

• На чому це ви плаваєте?

• Куди пливе ваш човен?

• Що ви в ній везете?

Вихователь не тільки розширює уявлення про явище, що зацікавило дітей, але й допомагає в організації гри; іноді бере безпосередню участь у грі, іноді допомагає спланувати гру.

 

Хід гри

Підготовку до гри вихователь може розпочинати після того, як дітям буде показаний ляльковий спектакль або вони самі відвідають театр (крім того, перед ними можуть виступити артисти).

Потім необхідно розглянути картину «У театрі» та обговорити її зміст. Бажано в групу внести одну або дві ляльки бібабо. Для того щоб підтримати інтерес до гри з цими ляльками і зробити його

стійким, вихователеві необхідно навчати дітей правильно користуватися ляльками, навчати окремих ігрових прийомів. Лялька може «вітатися», «махати рукою», «плескати в долоні», «кланятися», «чесати чоло або щоку», «гладити дітей по голові», «танцювати» тощо. Дітям, як правило, це дає величезне задоволення, і вони з радістю наслідують вихователя, змушуючи ляльку робити ті самі дії, які він їм показував. Поступово, діти під керівництвом і за допомогою вихователя вчаться керувати ляльками і в процесі гри опановують окремі ігрові прийоми.

 

Наступним етапом під час підготовки до гри може бути виготовлення дітьми ігрових атрибутів. Вихователь пропонує дітям намалювати квитки, зробити гроші. Сам у цей час  готує великі

таблички зі словами «Театр», «Каса». Бажано показати дітям фільм про театр. Перед грою вихователь роздає дітям «гаманці з грошима», просить подивитися, чи в порядку їх одяг, чи акуратно вони причесані, оскільки вже час їхати до театру. Діти «виходять із дитячого садочка» і «йдуть на

зупинку», де на них чекає «автобус» (його можна влаштувати навіть в іншій кімнаті — столовій або сусідній груповій кімнаті). В «автобусі» діти «розраховуються» з «кондуктором», отримують

у нього «квитки» та їдуть до зупинки «Театр». «Підійшовши до театру», діти повинні знайти «касу» і «придбати» там «театральні квитки», після чого пред’явити їх «контролерові» та зайняти

місця в «залі для глядачів». Вихователь на «сцені» керує ляльками, діти уважно переглядають спектакль. Після спектаклю діти аплодують, дякують артистам, «виходять із театру», знову «їдуть на автобусі в дитячий садок».

 

Рекомендації до гри

Під час повторення гри вихователь може надати дітям відносну свободу дій. Так, вони самі «їдуть у театр і повертаються з нього», самі готують потрібні атрибути (автобус, автобусні та театральні

квитки, гроші та ін.), самі виконують основні ролі: «кондуктора», «водія», «касира», «контролера». Вихователь виконує роль ведучого: він ще сам керує ляльками, але вже з другої-третьої гри вихователь може залучати дітей і для самого спектаклю. Поступово вихователь усе більше залучає дітей до активної участі у виставі, залишаючи за собою лише право спрямовувати їх

дії та допомагати їм. Вихователеві також необхідно навчати дітей, граючи в «театр», використовувати не тільки спеціальних ляльок, але й інші іграшки: автомобілі, тварин, мотрійок. Коли діти

переконуються в перевазі використовування в грі додаткових іграшок, перед ними виникають перспективи для розвитку гри. Коли гра буде повністю освоєна дітьми, важливо пояснити

дітям, що словом «театр» позначається спектакль і тоді, коли артистами бувають не ляльки, а люди. Для цього необхідно провести інший варіант гри. Коли діти це зрозуміють, вони, безумовно, видозмінять і свою гру. Лялькові спектаклі чергуватимуть із такими, де певні ролі

братимуть на себе самі діти. Вони розігруватимуть для глядачів зміст добре їм знайомих казок і невеликі сценки.

 

Старший Вік

Варіант І

Мета: розвивати інтерес і пошану до професії лікаря; поглиблювати зміст взаємин виконавців ігрових ролей лікаря, медсестри, провізора, санітарки (взаємовиручка, чуйність, прагнення

допомогти хворому, потерпілому); створювати ситуації для виявлення пацієнтами поваги, удячності до медичних працівників; удосконалювати вміння спілкуватися одне з одним у процесі гри,

виявляючи співпереживання, доброзичливість, співчуття; давати відповідну оцінку вчинкам товаришів; засуджувати прояви байдужості, неуважності, безвідповідальності; допомагати дітям

налагоджувати взаємодії в спільній грі.

 

Ролі	Рольові дії
Головний лікар	Приймає на роботу медичних працівників; організовує роботу; контролює її; розмовляє з хворими
Лікар-фахівець	Приймає пацієнта; вислуховує його; прослуховує; призначає лікування; дає поради; видає лікарняний лист
Медсестра	Виконує призначення лікаря; розмовляє з хворими; миє інструменти
Санітарка	Прибирає медичний кабінет (миє підлогу, протирає пил)
Реєстратор	Записує хворих на прийом; видає талон на прийом і медичну карту
Пацієнт	Приходить на прийом до лікаря з талоном і медичною картою; розповідає і показує, що болить; виконує всі поради та призначення лікаря

 

 

Побудова рольового діалогу

	Головний лікар	Медсестра	Пацієнт
лікар-фахівець	Організовує роботу; контролює; забезпечує медикаментами та устаткуванням	Виконує вказівки та призначення лікаря; допомагає лікареві	Приходить на прийом зі скаргами; просить призначити лікування; дякує
Санітарка	Контролює роботу	Організовує роботу
Реєстратор	Організовує роботу; контролює	Приносить медичні карти хворих із реєстратури	Записується на прийом до лікаря
Шофер	Дає вказівки про доставку медикаментів та обладнання	Контролює	Їздить допомагати хворим у домашніх умовах

 

Варіант ІІ

Мета: допомагати дітям налагоджувати взаємодію в спільній грі, розвернути сюжет; збагачувати словник; розвивати мовлення дітей; сприяти поповненню та зміцненню ігрових колективів;

активізувати знання дітей про лікування хворих у домашніх умовах.

 

Ролі	Рольові дії
Лікар	Веде прийом; прослуховує; дивиться горло; вимірює тиск; виписує рецепт
Медсестра	Виконує призначення лікаря; робить уколи; ставить банки, гірчичники
Пацієнт	Приходить на прийом до лікаря; розповідає, що його турбує; виконує рекомендації лікаря
Реєстратор	Заповнює карту хворого; дає талончик
Медсестра процедурного кабінету	Робить уколи, щеплення, інгаляції, прогрівання
Продавець в аптечному кіоску	Відпускає ліки за рецептом лікаря

 

 

Побудова рольового діалогу

	Медсестра	Процедурна медсестра	Працівник аптечного кіоску
Лікар	Виконує вказівки лікаря; допомагає вести прийом хворих	За направленням, виданим лікарем, проводить відповідні процедури
Пацієнт	Виписує направлення на обстеження	Робить уколи; бере аналізи; робить інгаляції	Викупляє ліки за рецептом
Реєстратор	Бере карту хворого; відносить її до лікаря
Шофер швидкої допомоги	Виїжджає до хворих додому		Дає вказівки про доставляння медикаментів в аптечний кіоск

 

 

Хід гри

Підготовку до гри вихователь розпочинає з екскурсії в поліклініку та бесіди з медичними працівниками. Підводить дітей до розуміння того, що лікарі стежать за станом здоров’я людей, лікують їх, розповідають, як уникнути тих чи інших захворювань. У дитячому садку вихователь проводить із дітьми екскурсію до кабінету медичних працівників і показує їм різні медичні інструменти, пояснюючи їх призначення, показуючи, як ними користуються. Після екскурсій вихователь проводить бесіду за картиною «Лікар і пацієнт». У цій бесіді вихователь закріплює враження дітей, розширює їх знання, підкріплює інтерес до теми, що необхідний для проведення гри. Після цього вихователь пропонує дітям допомогти йому у виготовленні атрибутів для гри. Кожна дитина отримує матеріал, з якого можна виготовити атрибути до гри (намальовані кружечки (таблетки), пляшки (йод, мікстура, краплі), термометр тощо). Кожна дитина по контурах вирізує намальовані предмети, а для

порошків і таблеток склеює коробочки. Коли атрибути для гри будуть готові, вихователь демонструє дітям ігрові способи використання виготовлених ними предметів, обіграє кожний із них, показує, як ставити картонний термометр, як робити укол тощо. Під час гри діти засвоюють назви медичних інструментів. Разом із дітьми вихователь обладнує кабінет «лікаря» і «приймальню», де «пацієнти» чекатимуть своєї черги. Під час першої

гри роль «лікаря» бере на себе вихователь. Він показує дітям не тільки ігрові прийоми, але й ігрові можливості ролі, що  також надзвичайно важливо, допомагає їм налагодити контакт під час

гри. Вихователь у ролі «Лікаря» розмовляє з «пацієнтами», учить дітей вести необхідну під час гри бесіду, що визначає і спрямовує багато ігрових дій. Наступного дня вихователь уже може доручити роль «лікаря» і «медичної сестри» дітям групи, а на себе бере роль «першого

пацієнта». З’явившись на прийом першим, він допомагає своєю бесідою увійти до ролі ще недосвідченому «лікареві», підтримує його питаннями, порадами. Надалі необхідно стежити, щоб діти мінялися ролями, щоб найпривабливіша для них роль «лікаря» не діставалася щоразу одній і тій самій дитині.

 

Рекомендації до гри

Згодом вихователеві можна вводити у гру різні спеціальності лікарів: окуліста, терапевта, хірурга тощо.

Через деякий час для розвитку гри з дітьми можна розглянути малюнки, що зображають дітей, які лікують різних звірят. Це дасть змогу організувати нові ігри: «Лікар Айболить», «Зоопарк».

 

Побудова рольового діалогу

	Учень	Батько	Учитель іншого класу
Учитель	Відповідає на уроці; виконує доручення; пише під диктування; слухає вчителів	Цікавиться успіхами своєї дитини; проводжає у клас; приходить на батьківські збори	Дають поради; розмовляють про роботу
Учень	Спілкуються на перервах; діляться інформацією; допомагають у навчанні	Запитує про успішність; допомагає вивчати уроки; дає поради	Звертається з проханням; робить зауваження
Директор	Виконує доручення, отримані вчителем	Просить перевести в інший клас; дізнається про зарахування в школу	Скаржиться на окремих учнів; дотримується вказівок
Охоронець	Показує учнівський квиток на вході; дотримується правил поведінки в школі	Повідомляє, з якого питання він прийшов	Просить пропустити кого-небудь

 

 

 

Хід гри

Підготовку до гри вихователь може розпочати з бесіди про те, що діти через рік підуть у школу: «Хто добре лічитиме, гратиме, відповідатиме на питання, добре поводитиметься, той піде до

школи». Про екскурсію до школи вихователь попереджає дітей за декілька днів, щоб вони чекали її, щоб у них створився особливий, піднесений, навіть трошки урочистий настрій.

В и х о в а т е л ь. Мине чотири дні, і ми підемо на екскурсію до школи. Необхідно добре поводитися. У школі ми з вами подивимося, як учні сидять на уроках, учаться, як відпочивають після уроків на перерві. Під час екскурсії вихователь звертає увагу на те, як сидять діти за партами, як акуратно складені зошити, підручники. Дошкільники слухають, як дзвенить дзвінок, закріплюють знання

про те, що дзвінок є сигналом початку та завершення уроків. Через декілька днів під час прогулянки вихователь може підійти з дітьми до школи і розповісти їм, що школа нова, красива,

світла; її будували будівельники для того, щоб дітям у ній було зручно навчатися, а також наголошує на тому, що школу потрібно берегти. На заняття діти виготовляють атрибути для гри «Школа». На початку гри вихователь пропонує дітям «побудувати школу». Дітям можна дати малюнок зі зразком, можна розраховувати на вигадку дітей. Коли «школа буде побудована», слід «улаштувати в ній клас і коридор», потім «обладнати клас», «розставивши в ньому парти і стіл для вчителя», що зроблені з  будівельного матеріалу або склеєні з картону. Після цього вихователь роздає дітям картонні фігурки.

В и х о в а т е л ь. Ви — «тата» і «мами». Це ваші «діти». Їм слід учитися в школі. Потрібно придбати в магазині портфелі, зошити, альбоми, олівці, пластилін, пенал; у перукарні підстригти

«дочку» або «сина»; «відвідати лікаря», щоб він подивився, чи здорові ваші діти. Якщо «дочка» або «син хворі», необхідно «вилікувати» їх, а потім вести до «школи». Потім «тата» і «мами»

повинні «привести дітей до школи», тому що «діти ще не знають дорогу». Після цього гра розпочинається. Діти йдуть до «магазину за покупками», потім до «перукарні», «поліклініки». Коли «тата» і «мами» приводять своїх «дітей до школи», то там  їх зустрічає

«вчитель» (перший раз цю роль бере на себе вихователь). «Учитель» вітається з «дітьми», знайомиться з ними і говорить, що вона їх навчатиме. Після цього пропонує «батькам» попрощатися

з «дітьми» і відводить їх до «школи», де пояснює їм, показуючи «клас», що вони тут учитимуться писати, малювати, ліпити, потім веде їх у «коридор», «залу» та ін., дорогою розповідаючи, що

і де вони робитимуть. У класі «вчитель» розсаджує «дітей» за парти, вішає їх портфелі на місце і «починає урок». Під час перерви «діти» виходять із «класу», ходять «коридором», граються, «снідають у буфеті» тощо. Діти беруть участь у грі з картонними ляльками, спостерігають за тим, що робить вихователь. Гра в «Школу» завершується тим, що «дітей» відпускають додому, їх зустрічають «батьки», вони «готують із дітьми уроки».

Під час подальшого проведення гри вихователь пропонує дітям пограти самостійно. Потім вихователь може запропонувати дітям грати в «школу» без ляльок. Діти розподіляють ігрові ролі —

«учитель», «учні», «директор», «вахтер», «прибиральниця»; вони домовляються про те, що всі ролі розігруватимуть по черзі. Потім обговорюють, які у них сьогодні будуть уроки. Гра починається. «Учитель веде уроки», «ставить оцінки», «учні виконують усі його вимоги»; «директор» присутній на «уроці», стежить за його ходом, за поведінкою «учнів» і робить записи

в своєму зошиті; «прибиральниця прибирає коридор», «вахтер» дає дзвінок.

Після проведення всіх уроків за розкладом ролі діти міняються ролями.

 

Рекомендації до гри

Після кожної гри вихователеві слід проводити обговорення. Якщо в розігруванні ролей діти припускаються помилки, порушують внутрішні правила гри, наприклад, «учитель кричить на дітей», часто їх «карає», «директор» і «прибиральниця» не знають, що їм робити в ігрових ролях, то вихователь налаштовує дітей на правильнішу і цікавішу рольову поведінку. Краще, якщо вихователь візьме на себе роль «директора». Це дозволить збагачувати зміст гри безпосередньо в уявній ситуації.

 

Побудова рольового діалогу

	Завідувач магазину	Покупець	Працівник
Продавець	Організовує роботу; контролює правильність і акуратність роботи	Пред’являє чек; робить замовлення; одержує товари; перевіряє кількість	Приносить товар зі складу
Покупці	Розмовляють із покупцями (чи подобається їм магазин; які покупки хочуть зробити тощо)	Установлюють чергу; спілкуються; дотримуються правил поведінки в суспільному місці
Робітник	Організовує роботу; контролює
Касир	Організовує і контролює роботу; перевіряє звітність	Просить видати чек; називає, що хоче придбати і скільки; платить гроші; отримує  чек
Шофер	Дає вказівку про доставку певних товарів; підписує шляховий лист; контролює		Вивантажує привезений товар; спілкуються

Побудова рольового діалогу

	Товарознавець	Охоронець	Продавці
Завідувач магазину	Замовляє по телефону товар; бере накладну	Вітає; надає допомогу	Розподіляє товар за відділами; видає зарплату
Продавці		Звертаються з проханням охороняти товар під час обідньої перерви	Спілкуються між собою про кількість проданих товарів, їх якість
Водій	Отримує і видає товар, замовлений завідувачеві; рахує його і записує в накладній
Покупці		Стежить за громадським порядком; робить зауваження; перевіряє вміст великих сумок	Розповідають про якість запропонованих товарів; рекламують їх; радять, що придбати

Хід гри

Вихователь повідомляє, що діти йдуть на екскурсію до магазину, після цього проводить етичну бесіду про правила поведінки в магазині. На екскурсії діти зустрічаються і розмовляють із продавцем, самостійно роблять покупки. Повернувшись у групу та обговоривши екскурсію, вихователь

організовує роботу декількох фабрик — швейного, іграшкового обладнань, а також хлібобулочного комбінату. Діти під керівництвом вихователя вирізують із паперу і розфарбовують одяг для ляльок, клеять маленькі зошити, роблять із пластиліну і природного матеріалу іграшки, різні вироби, «печуть хліб, булки, тістечка, торти» тощо. Перед початком гри, після розподілу ролей і обговорення плану гри, вихователь ще раз нагадує, як повинен «покупець» розмовляти з  «продавцем», а «продавець» — із «покупцем», і пропонує одну з головних умов гри: без слів «будьте добрі», «будь ласка», «спасибі» товари не відпускатимуться. Далі починається гра. «Директор» оголошує про відкриття нового «магазину» і привітно зустрічає «покупців». Після цього

«покупці» розходяться по «відділах магазину»: одні «купують одяг», другі — «продукти», треті — «канцелярські товари». Відбувається «жвава торгівля». Усі «товари» мають ціни, але закруглені таким чином, щоб дошкільникам було легше рахувати, у межах того програмового матеріалу, що вивчається в дитячому садку. У грі використовуються маленькі терези для зважування продуктів (пісок, дрібні камінчики, інший природний матеріал). Через деякий час вихователь може запропонувати дітям помінятися ролями.

 

Рекомендації до гри

Гру в «Магазин» можна поєднувати з іншими іграми, такими як: «Сім’я», «Завод», «Фабрика», «Ферма», «Шофери» та ін.

 

Побудова рольового діалогу

	Завідувач	Бібліотекар	читачі	шофер	Продавець у книжковому магазині
Завідувач		Розповідає про побажання читачів; спільно готують виставки і зустрічі	Дають поради з роботи бібліотеки; беруть участь у виставках і зустрічах	Приймає накладну; робить звіт про товар за накладною	Рекламує свій товар (телефоном)
Бібліотекар	Розподіляє і контролює роботу; розв’язує конфлікти	Спілкуються; готують виставки і зустрічі; піклуються про книжкову фундацію	Розписуються у формулярах; просять дібрати літературу; дякують за допомогу
Читачі	Організовує виставки, зустрічі; розмовляє про те, чи подобається обслуговування	Виписує формуляр; видає книги; записує у формуляр; розмовляє про прочитане; допомагає дібрати потрібну літературу	Спілкуються, розмовляють про прочитане; беруть участь у виставках, зустрічах
Шофер	Виписує накладну; перевіряє привезену літературу за накладною
Продавець у магазині	Домовляються про необхідну літературу телефоном

 

 

Хід гри

Підготовку до гри вихователеві слід розпочати з екскурсії до бібліотеки. Під час екскурсії вихователеві необхідно показати дітям, як багато в ній є книг, у якому порядку вони містяться: акуратно стоять на полицях, не порвані, не зім’яті, підклеєні. Також слід розповісти і показати дітям, як користуватися книгою: її можна брати тільки чистими руками, не можна перегинати її,

м’яти, загинати кути, слинити пальці, гортаючи сторінки, спиратися ліктем на неї, кидати тощо. Вихователь пояснює дітям, що кожну книгу повинні прочитати багато дітей. Якщо спочатку

одна дитина неакуратно поводитиметься з книгою, потім ще одна, потім ще хто-небудь, книга швидко порветься, її не зможуть прочитати багато дітей, які також хочуть читати її та роздивлятися

в ній картинки. Вихователь показує і розповідає дітям, що робить бібліотекар:

він видає книги, записує назву в особистий формуляр, приймає книги, стежить за їх збереженням тощо. Також потрібно оглянути з дітьми читальну залу і пояснити її призначення: товсті

книги дозволяється брати для читання додому, а журнали, газети і книжки-малятка можна читати в читальному залі. Для закріплення отриманих на екскурсії знань і вражень вихователь може провести з дітьми бесіду за картиною «Бібліотекар» із серії картин «Ким бути?», а також бесіди за листівками,

малюнкам, що зображають бібліотеку, читальну залу, дітей, які читають, тощо.

У групі вихователь може запропонувати дітям започаткувати «Майстерню з ремонту книг». Діти упорядковують усі наявні книги: підклеюють їх, розгладжують пом’яті аркуші, обгортають

книги, а вихователь пише на обгортках назви. Після цього вихователь може запропонувати дітям у кожну книгу вклеїти маленьку кишеньку для аркуша з назвою цієї книги і залучити до виготовлення для гри картотеки з абонементними картками. Наступним етапом під час підготовки до гри може бути виставка малюнків дітей за мотивами прочитаних творів. Після цього вихователь говорить дітям, що в групі можна організувати свою бібліотеку. Для цього діти повинні акуратно

поставити на полицю книги, а чергові щодня стежитимуть за порядком на полиці.

Коли всі книги в групі будуть упорядковані та поставлені на полицю, вихователь разом із дітьми може прочитати твір С. Жупанина «Я — бібліотекар». Вихователь говорить дітям, що починає працювати бібліотека, туди можна записатися всім. У першій грі «бібліотекарем» стає вихователь. «Бібліотекар»

заводить абонемент на кожного «читача», у який він вкладає формуляр із книги, перш ніж видати її «читачеві». Приймаючи книгу від «читача», «бібліотекар» уважно дивиться, чи не пошкоджена

вона, не забруднена і чи не зім’ята. Під час бесіди з «читачем» «бібліотекар» запитує, про що він хоче почитати, радить узяти ту або іншу книгу. При «бібліотеці» є «читальна зала», де читають

дитячі журнали, розглядають картинки.«Бібліотекар» попереджає кожного «читача», щоб він не зім’яв

книгу, коли повертатиметься з «бібліотеки додому на транспорті», радить йому прочитати цю книгу вдома «дочці» або «синові», а «дорогою додому в автобусі» тільки переглянути картинки

тощо. Наступного разу роль «бібліотекаря» виконує вже дитина групи.

 

Рекомендації до гри

Під час подальшого проведення гри вихователь може запропонувати дітям об’єднувати гру з іншими сюжетами (наприклад, з іграми в «Сім’ю», «Подорож», «Дитячий садочок», «Школу»

тощо).

 

Побудова рольового діалогу

	Диспетчер	Помічник капітана	Рибалки (бригадир)
Капітан судна	Дає вказівки про відплиття судна; видає маршрутний лист; контролює	Віддає команди помічникові; крутить штурвал	Віддає команди бригадирові
Рибалки		Рибалки звертаються з проханням ще раз кинути якір (виловили не всю рибу та ін.)	Приймає улов; розкладає улов у ящики та упаковує їх; контролює роботу рибалок
Моряки	Контролює дії; дає вказівки	Виконують вказівки помічника капітана; чергують
Кок		Погоджує меню; замовляє продукти	Забезпечують деякими продуктами
Водій - експедитор	Видає путівку; посилає на розвантаження до потрібного магазину	Здає улов, отримує квитанцію; оглядає вантаж та перевіряє якість упаковки
Продавець	Телефонує до магазину і дізнається, чи доставили рибу

 

 

Побудова рольового діалогу

	Диспетчер	Капітан іншого корабля	Пасажир
Капітан	Дає вказівки про відправлення корабля; оголошує маршрут; контролює	Вітає; подає допомогу	Питає капітана про час прибуття корабля в порт
Радист	Передає прогноз погоди; передає радіограми	Дає сигнал або телефонограму	Відправляє телеграму додому
Лікар		Подає допомогу членам команди іншого корабля	Лікує хворих
Пасажир	Відправляє контролерів перевірити пасажирські квитки	Пересідає на інший корабель	Розмовляють; гуляють по палубі та спілкуються
Боцман		Дає вказівки матросам допомогти іншому кораблю

Хід гри

Ця гра є однією з улюблених. Вихователь може реалізовувати її в різних варіантах: «Подорож морем», «Подорож річкою» тощо. У цій грі роль вихователя полягає в планомірному і систематичному повідомленні дітям відомостей про діяльність і взаємини річковиків, моряків. Перш за все, вихователь проводить екскурсію до порту, щоб закріплювати уявлення дітей про працю дорослих на річковому (морському) вокзалі, показати її значущість у житті людей міста (праця касира, продавця, чергового). Під час екскурсії діти дізнаються, що таке порт. Вихователь розповідає дітям про те, що порт — спеціальне місце для стоянки судів. Територія порту велика. Його споруди розташовуються і на березі та на воді. Діти спостерігають за прибуттям і відправленням від

причалів вантажних та пасажирських судів. Вихователь розглядає з дітьми іграшкове судно. Діти повторюють назви окремих частин судна (борт, ніс, капітанський місток, трап, щогла). Можна також показати картину, на якій зображено роботу матросів (матрос прибирає і подає трап, прибирає на палубі, пояснює пасажирам, як зійти на причал). Вихователь звертає увагу дітей на злагодженість дій матросів, взаємодопомогу, чітке виконання всіх команд капітана, дбайливе ставлення до пасажирів.

Вихователь розповідає, що найголовніший на судні — капітан. Його вказівки виконують усі члени команди. Він стоїть на капітанському містку, що називається ходовим: звідси управляють

ходом судна (повертають кермо, розташовуються всі прилади, за якими можна визначити, де знаходиться теплохід, коли берегів не видно). Капітан бачить попереду сигнальні вогні — білий і зелений. Він знає, що це йде назустріч вантажне судно. А якщо бачить тільки білий вогник, то це означає, що йде пасажирське судно. Капітан знає, якщо вдалині блимає зелений вогник — то це маяк

на березі. Отже, капітан повинен знати дуже багато. Після читання і розглядання ілюстрацій діти відповідають на питання:

• Хто головний на судні?

• Хто підпорядковується капітанові?

• Що бачить капітан із ходового містка?

• Як він дізнається, які судна йдуть назустріч?

Під час розглядання ілюстрацій, що зображають різні судна, вихователь ставить дітям питання:

• Які бувають вантажні судна?

• Що вони перевозять?

Потім діти з будівельного матеріалу можуть побудувати судна, причали, вокзал.

Згодом вихователь може запропонувати пограти в гру самостійно. Якщо ж така пропозиція викликає утруднення, вихователь дає дітям уявлення про працю команди теплохода і про те,

куди можна попливти. «Капітан» стежить за порядком на судні, чітко віддає накази, контролює їх виконання. На «теплоході» дружно працюють команди: на зупинках «боцман» керує «прибиранням на кораблі», «матроси», виконуючи його розпорядження, старанно «миють палубу», «кок» своєчасно «годує команду», судовий «лікар» «оглядає команду» тощо.

 

Рекомендації до гри

Після гри вихователь разом із дітьми обговорює поведінку учасників: засоби передачі ролі, рольові взаємини, уміння дотримуватися засвоєних норм та правил (культури поведінки, дружніх

колективних взаємин).

 

Побудова рольового діалогу

	Завідувач	Клієнти	Оператор	Шофер
Листоноша	Дає вказівки про виконання роботи; контролює роботу листоноші; видає зарплату	Одержує листи, газети, журнали, листівки; передає листи, листівки для відправлення	Видає газети, журнали, листи, листівки	Підвозить листоношу
Оператор	Дає вказівки про роботу з клієнтами; контролює роботу; видає зарплату	Відправляє посилки, бандеролі, листи; купує газети, журнали, листівки; відправляє грошові перекази	Допомагає відправляти посилки, бандеролі	Привозить посилки, бандеролі, кореспонденцію
Клієнт	Спілкуються	Займає чергу; спілкуються	Приймає посилки, бандеролі, упаковує їх; приймає листи, грошові перекази
Шофер	Видає зарплату; дає вказівки щодо перевезень		Віддає посилки і бандеролі для подальшого пересилання

 

Хід гри

Попередню роботу з підготовки до гри вихователь може розпочати з бесіди про різні форми поштового зв’язку: пошта, телеграф, телефон, радіо; розглянути ілюстративний матеріал за цією темою.

Потім вихователь проводить екскурсію на пошту, де знайомить дітей із працівниками пошти (сортувальницею, листоношею, телеграфістом, оператором із прийому бандеролей і посилок, начальником пошти, шофером), а також звертає увагу дітей на те, як там продають папір, конверти, листівки, приймають посилки; розповідає дітям про те, що лист кладуть у конверт, на який наклеюють марку, на конверті пишуть адресу і опускають лист у поштову скриньку. Потім листи везуть на машині, потязі або літаку далеко, на іншу пошту, там їх бере листоноша, кладе у велику сумку і несе тому, кому вони призначені. Необхідно пояснити, що листоноша щодня носить у будинки газети, журнали, листи. Після огляду пошти і розповіді, вихователь спонукає дітей придбати конверт і марку. З цими покупками діти повертаються в дитячий садок. Після повернення, вихователь пропонує дітям намалювати листівки, покласти їх у конверти і відправити своїм друзям. Потім на заняттях вихователь разом із дітьми виготовляє необхідні атрибути для гри: нарізають поштовий папір, вирізають

та склеюють маленькі конверти, малюють листівки та роблять гаманці тощо.

Для гри вихователь може принести в групу дитячі газети і журнали, частина яких «продаватиметься на пошті», а решту «листоноша розноситиме по будинках».

Після цього вихователь допомагає дітям улаштувати «приміщення пошти», повісити «поштову скриньку»; радить акуратно розкласти конверти, папір, листівки, газети, журнали; стежить за

тим, як діти розподілятимуть ролі. Якщо діти не можуть самостійно впоратися з цими завданнями, то вихователь допомагає їм.

 

Рекомендації до гри

Вихователь може запропонувати дітям різні сюжети для гри: привітати одне одного зі святом, «придбати журнал на пошті», вийняти з «поштової скриньки листи» і «машиною відвезти їх

на пошту», там розсортувати їх, дати «листоноші» для вручення адресатові; коли «листоноша» принесе лист, то відповісти на нього листом тощо. Необхідно також постійно нагадувати дітям, що граючись, потрібно бути ввічливими одне з одним (вітатися з «листоношею», дякувати за доставляння листів, газет, журналів). Після того, як гра буде освоєна, вихователь може об’єднувати її з іншими іграми.

Хід гри

Підготовку до гри вихователеві можна розпочати зі спостережень за літаками. Під час таких спостережень необхідно пояснити дітям, що літак дуже високо летить і тому він здається нам

маленьким. Насправді ж літак дуже великий, він літає високо і дуже швидко; літаком керує льотчик; на літаку возять людей та різні вантажі. Потім можна навчати дітей наслідувати літак, що летить.

В и х о в а т е л ь. Летіть, як літаки! (Діти біжать, розвівши руки, нібито крила літака.)

На занятті вихователь може запропонувати дітям малювати літак, що летить.

Під час розгляду картин, на яких зображені літак, що летить, літак на аеродромі, літак із льотчиком та ін., вихователь пояснює все, що дітям незрозуміло, проводить бесіди за змістом розглянутих картинок. Після цього можна обіграти з дітьми іграшковий літак. Наступний етап у підготовці сюжетно-рольової гри — це навчання дітей рухливої гри, у якій вони зображають «льотчиків».

«Льотчики, готуючись до польоту, заводять мотор», за сигналом вихователя «підіймаються в повітря і приземляються», кожний у певному, відведеному йому місці. Останньою ланкою в підготовці дітей до сюжетно-рольової гри повинен бути перегляд фільму, у якому зображені літаки і робота льотчика. Діти повинні зрозуміти, що льотчик сильний, сміливий, допомагає людям: привозить лікаря до хворої дитини або доставляє дитину в лікарню, перевозить людей, продукти тощо. Після підготовчої роботи можна розпочинати гру. Для цього спільно з дітьми необхідно зробити з картону пропелер і крила для літака, навушники — для льотчика. Спорудивши «літак» зі

стільців, слід прикріпити до нього «крила» і «пропелер». Потім «льотчик» за допомогою вихователя «заводить мотор» і «готує літак до польоту». «Пасажири збираються в дорогу»: «вони одягають дітей», «пакують речі», «купують їжу», «купують квитки на літак», «їдуть в аеропорт». Там «контролер перевіряє у пасажирів квитки», «допомагає їм розміститися в літаку». За сигналом вихователя «літак підіймається в повітря». Під час «польоту пасажири їдять», «годують дітей», «дивляться у вікна», «розглядають» запропоновані їм книги тощо. «Стюардеса» їм допомагає, відповідає на питання. Під час посадки «льотчик оглядає літак та мотор», «заправляє літак бензином», «заводить мотор і веде свій літак далі». Вихователь стежить за грою, спонукає дітей змінювати сюжет,

не повторюючи щоразу одне і теж.

 

 

Побудова рольового діалогу

	Директор перукарні	Клієнт	Касир
Перукар	Організовує роботу; контролює	Робить замовлення; перевіряє замовлення; спілкуються
Манікюрниця	Організовує роботу; контролює	Робить замовлення; перевіряє замовлення; спілкуються
Касир	Організовує роботу; контролює	Розплачується за послугу; одержує здачу; спілкуються
Прибиральниця	Організовує роботу; контролює
Клієнт	Розмовляє з клієнтом (чи подобається обслуговування)	Установлюють чергу; дотримуються правил поведінки в суспільних місцях; спілкуються	Приймає платню за послугу; здає здачу; записує до журналу
Шофер	Дає вказівку про доставку певного товару; підписує шляховий лист; контролює		Розплачується за привезений товар

 

Побудова рольового діалогу

 

	Завідувач	Перукарі	Клієнти	Касир	Шофер	Продавець
Завідувач		Передають побажання клієнтів	Дякують за добре організовану роботу	Здає звіти за певний проміжок часу	Здає товар; передає чек із магазину	Спілкується (по телефону); інформує про надходження нових товарів, рекламує їх
Перукарі	Організовує і контролює роботу; усуває конфлікти; дає поради у процесі роботи	Обговорюють нові зачіски, стрижки; спілкуються	Пояснюють, яку стрижку або зачіску хочуть від майстра; перевіряють роботу (задоволені чи ні); дякують	Приймає чеки від перукаря
Касир	Організовує і контролює роботу; перевіряє звітність		Пред’являють чек для оплати; платять за роботу майстра
Клієнти	Розмовляють про те, як їм подобається обслуговування; усуває конфлікти	Розмовляють із клієнтом про майбутню стрижку, зачіску, дають поради йому з догляду за волоссям; спілкуються; виписують чек для оплати касирові	Установлюють чергу; спілкуються	Приймає гроші за чеком
Шофер	Дає завдання і заявку на придбання товарів у магазині					Спілкується; упаковує товар; виписує чек
Продавець	Домовляються про те, скільки та яких товарів необхідно, що є в наявності на цей момент (по телефону)				Спілкується; передає заявку на товар; одержує товар і вантажить; бере чек

 

 

 

Хід гри

Підготовку до  гри вихователь може розпочати з екскурсії до перукарні. Підійшовши до перукарні, вихователь повинен звернути увагу дітей на вивіску. У перукарні потрібно показати дітям інструменти, якими працюють майстри, ознайомлювати дітей з їх назвами, призначенням, способом дії з ними. Важливо, щоб діти могли постежити за роботою перукаря (з дозволу батьків можна підстригти

одного-двох дітей). Діти таким чином контактують із майстром, беруть участь у його діяльності як клієнти. Вихователь звертає увагу дітей на ті взаємини, в яких перебувають майстер, касир,

клієнти, прибиральниця. Після повернення до дитячого садка вихователь систематизує

здобуті знання і враження за допомогою бесіди та показу ілюстративного матеріалу, що зображує  перукарню і роботу перукаря. При цьому вихователь ставить дітям питання таким чином, щоб

вони, відповідаючи на них, могли використати і власний досвід, набутий під час екскурсії.

Можна також виготовити альбом «Моделі зачісок», використовуючи малюнки дітей, вирізки з журналів тощо. Після цього вихователь спільно з дітьми виготовляє предмети,

що необхідні для гри в перукарню: вирізує з картону по намальованих контурах гребінця, бритви, машинки, ножиців, флаконів, дзеркала. Коли вироби готові, вихователь повинен обіграти їх,

показати дітям способи ігрового використовування кожної речі. У процесі виготовлення й обігравання виробів діти засвоюють їх назви. Під час першого проведення гри роль «перукаря» вихователь бере на себе. Він своїми діями, питаннями, поясненнями спрямовує хід гри. Якщо дитина не знає, як поводитися під час гри, вихователь запитує у неї:

• Вам підстригти волосся?

• Чим будемо стригти волосся — ножицями або машинкою?

• Потрібно вас побризкати одеколоном?

Після цього просить клієнта нагнути голову, заплющити очі тощо.

 

Рекомендації до гри

Наступного дня роль «перукаря» вихователь може доручити кому-небудь із дітей, а вихователь, ставши «клієнтом», знову керує грою. З часом повинна відбуватися видозміна гри за рахунок заміни

ігрових предметів, якими діти оперують. Потім доцільно допомогти дітям розвинути і збагачувати задум та сюжет гри.

 

Хід гри

Підготовку до гри вихователеві слід розпочинати з екскурсії до ательє. Під час екскурсії до ательє педагогові необхідно показати і пояснити дітям значення діяльності кожного працівника (приймальниця приймає замовлення і записує на квитанції, чия це тканина і що з неї хочуть пошити; закрійниця вимірює тканину і знімає мірку із замовника, щоб знати, чи вийде з тканини сукня, 

яка має бути її довжина і ширина; кравчиня спочатку наживляє одяг, щоб закрійниця змогла приміряти, чи добре, чи правильно шиють, після цього прострочує на машинці тощо). При цьому вихователеві необхідно наголосити на колективному характеру праці (приймальниця, закрійники і кравці — всі працюють разом для того, щоб зшити хороший, гарний одяг: сукні, піджаки, брюки, пальта, спідниці, кофти, сарафани). Після екскурсії до ательє вихователь може повести дітей у магазин готового одягу і розповісти, що все, що тут продається, шиють в ательє. Результати екскурсії доцільно закріпити в бесіді за картинками, листівками, що зображають те, що діти бачили в ательє: як

знімають мірку, розкроюють матерію, приміряють замовникові те, що шиють, як шиють тощо. Педагог може розглянути з дітьми малюнки, де зображено, як мама шиє і приміряє сукню дочці, як

продають одяг у магазині, хто-небудь приміряє річ тощо. Потім вихователь запитує у дітей: чи є у кого-небудь новий одяг і звідки він (придбали у магазині або зшили; хто зшив і чи бачила дитина,

як шили одяг). Педагог дає дітям можливість розповісти, кому і як зшили або придбали новий одяг.

Під час першої гри вихователь пропонує дітям ролі батьків, а сам бере на себе решту ролей, щоб ознайомити дітей з ігровими можливостями теми. Згодом, проводячи гру, діти стають «покупцями» у магазині, «замовниками», «приймальниками» тощо. Для гри вихователь із дітьми виготовляють картонні фігурки ляльок, готують кольоровий і білий папір, лінійку, сантиметрову стрічку, ножиці, зразки одягу, вирізаного з паперу. Роздавши дітям картонних лялечок, педагог повідомляє їм: «Це ваші діти, їм потрібний одяг, тому що в сорочках і трусах не можна ходити ані

до дитячого садка, ані до школи, ані у кіно. Поряд розташоване ательє, де можна зшити одяг усім дітям (зшити сукні, фартухи, брюки, сорочки). Але перед цим необхідно придбати тканину.

У магазин привезли багато красивої тканини». Після цього діти грають у гру «Магазин тканини». Діти поспішають до «магазину», захопивши з собою сумки та гаманці. У «магазині на прилавку» лежить нарізаний смугами і згорнутий невеликими рулонами різноманітний папір («тканина»). «Покупців» зустрічає «продавець» (вихователь), який запитує у кожного з них, яку тканину той хоче придбати, що хоче з неї шити і пропонує ту, яку просить «покупець». Якщо він показує на білу з малюнком тканину 

і говорить, що хоче зшити з неї брюки «синові», «продавець» повинен пояснити, що вона не підходить для брюк, і рекомендувати іншу. Потім «продавець обслуговує покупця»: вимірює сантиметровою стрічкою зріст дитини і довжину майбутнього одягу (якщо тканину купують для брюк, то вимірювання слід проводити від талії до стопи; якщо тканина призначена для сукні, то вимірювати

необхідно від шиї до коліна), відмірявши від рулону дві довжини, акуратно відрізує. Після цього «покупець» «платить гроші у касу», бере чек, дає його «продавцеві», отримує свою «покупку»,

не забувши при цьому подякувати продавцеві, залишає магазин. Коли всі діти «придбають» тканину, «магазин» зачиняється, а в іншому місці розпочинає свою роботу «ательє». Там на «вітрині»

виставлені зразки одягу, що виготовлений заздалегідь вихователем спільно з дітьми. На столі в «ательє» лежать олівець, ножиці, сантиметрова стрічка або проста стрічка, блокнот, поряд стоїть дзеркало. За столом сидить «приймальниця» (вихователь). Вона вітається з кожним із «замовників», увічливо просить сідати і запитує,  що «замовник» хоче зшити. Коли «клієнт» висловить своє бажання, «приймальниця» пропонує йому обрати зразок — фасон і радить, який краще обрати і чому вона такої думки. Після цього «приймальниця» оформляє замовлення: записує ім’я «замовника», вимірює тканину, пише, що замовлено (сукня, брюки, спідниця), потім знімає мірку 

з дитини, для якої замовляють одяг. Квитанцію потрібно оформити у двох екземплярах, один з яких «приймальниця» віддає «замовникові», а другий укладає в тканину разом зі зразком (фа-соном), після чого радить «замовникові» завітати через день на примірку.

Коли замовлення у всіх дітей будуть прийняті, гру можна припинити, оголосивши, що «ательє» зачинене, а примірка відбудеться через день. Через день гру знов можна відновити. «Закрійниця» обводить простим олівцем контури зразка на тканині, потім вирізує («кроїть») одяг і приміряє його «замовникам». При цьому вона просить їх поглянути у дзеркало і відповісти, чи все добре. «Закрійниця» завершує примірку словами: «Сукню тепер слід віддати шити «кравчині», а замовлення буде готове завтра. Приходьте завтра вранці». Наступного дня «замовники» приходять за готовим замовленням. «Закрійниця» приміряє «клієнтові» готову сукню. «Замовник» оплачує своє замовлення «приймальниці», показавши їй квитанцію. «Приймальниця» дістає з полички замовлення і віддає «клієнтові». У подальших іграх педагог надає дітям можливість діяти самостійно і допомагає їм лише порадою. У першій самостійній грі вихователеві потрібно узяти на себе роль «кравчині», щоб показати дітям її ігрові можливості. «Закрійниця» (тепер уже хто-небудь

із дітей) доручає «кравчині» шити замовлення. Педагогові слід показати дітям, як діяти уявною голкою, як втягати в неї нитку, як нею шити, як «кравчиня» користується праскою, щоб випрасувати шви. Під час наступного проведення гри «кравчинею» стає хто-небудь із дітей.

Цей варіант гри може змінюватися, доповнюватися, замінюватися іншими варіантами відповідно до того, як навчаються і розвиваються діти. Наприклад, можна шити одяг для звичайних

ляльок, а надалі в «ательє» шитимуть уявний одяг і для самих дітей. Діти при цьому можуть бути не просто «замовниками», але й «лікарями», «перукарями», «шоферами», які замовляють собі

робочий одяг.

Коли діти ознайомляться з правилами гри, педагог може запропонувати їм скласти зразковий план гри. Наприклад, гра «Ательє “Малючок”» може працювати за таким планом: прийом замовлень та їх оформлення, перша примірка, отримання замовлення, виставка моделей тощо. У грі можуть брати участь «художник», «диспетчер», «завідувач ательє» тощо.

Гру «Ательє» згодом можна з’єднати з іншими іграми: «Фотографія», «Перукарня», «Пральня».

Спільно з дітьми дібрати атрибути, предмети, іграшки для

реалізації ігрових задумів (альбом «Моделі одягу (зачісок)», на-бір клаптиків тканини, швейні машинки, фотоапарати, набори

перукаря тощо).

 

 

Зміст

Молодший Вік (Молодша група)

Сюжетно рольова гра «СІМ’Я»

Сюжетно рольова гра «ЧАСТУВАННЯ»

Сюжетно рольова гра «ЛЯЛЬКИ»

Сюжетно рольова гра «ТИХА ГОДИНА»

Сюжетно рольова гра «ОДЯГНЕМО ЛЯЛЬКУ НА ПРОГУЛЯНКУ»

Сюжетно рольова гра «ЛЯЛЬКА ЗАХВОРІЛА»

Сюжетно рольова гра «ЛЯЛЬКА ОБІДАЄ»

Сюжетно рольова гра «ПОСУД ДЛЯ ЛЯЛЬОК»

Сюжетно рольова гра «ПОКЛАДИ ЛЯЛЬКУ СПАТИ»

Сюжетно рольова гра «ШОФЕРИ»

Сюжетно рольова гра «ПОЇЗДКА»

Сюжетно рольова гра «ПОТЯГ»

Сюжетно рольова гра «У ЛІКАРНІ»

Сюжетно рольова гра «БУДІВЕЛЬНИКИ»

Сюжетно рольова гра «ЛИСИЦЯ»

Сюжетно рольова гра «КІШКА»

Сюжетно рольова гра «ДИТЯЧИЙ САДОК»

Сюжетно рольова гра «ВІТЕР І СНІЖИНКИ»

 

 

Молодший Вік (Середня група)

Сюжетно рольова гра «СІМ’Я»

Сюжетно рольова гра «АВТОБУС» (ТРОЛЕЙБУС)

Сюжетно рольова гра «ПОДОРОЖ РІЧКОЮ

Сюжетно рольова гра «МАГАЗИН»

Сюжетно рольова гра «ЛЬОТЧИКИ»

Сюжетно рольова гра «РИБАЛКИ»

Сюжетно рольова гра «ТЕАТР»

 

Старший Вік

 

Сюжетно рольова гра «ЛІКАРНЯ. МЕДИЧНІ ПРАЦІВНИКИ»

Сюжетно рольова гра «ЛІКАРНЯ»

Сюжетно рольова гра «ПОЛІКЛІНІКА. ЛІКАРНЯ. МЕДИЧНІ ПРАЦІВНИКИ»

Сюжетно рольова гра «ШКОЛА»

Сюжетно рольова гра «МАГАЗИН»

Сюжетно рольова гра «СУПЕРМАРКЕТ»

Сюжетно рольова гра «БІБЛІОТЕКА»

Сюжетно рольова гра «МОРЯКИ, РИБАЛКИ»

Сюжетно рольова гра «ПОДОРОЖ МОРЕМ»

Сюжетно рольова гра «МОРЯКИ, РИБАЛКИ»

Сюжетно рольова гра «ПОШТА»

Сюжетно рольова гра «ЛЬОТЧИКИ»

Сюжетно рольова гра «ПЕРУКАРНЯ «ФЕЯ»

Сюжетно рольова гра «ПЕРУКАРНЯ» 

Сюжетно рольова гра «АТЕЛЬЄ»

Молодший Вік (Молодша група)

Сюжетно рольова гра «СІМ’Я»

 

Варіант І

Мета: розвивати інтерес у грі; формувати позитивні взаємини між дітьми.

 

Ігровий матеріал: ляльки, ляльковий одяг, посуд, меблі, предмети-замінники.

 

Підготовка до гри: читання оповідань на тему «Сім’я»; розглядання ілюстрацій; ігри-заняття: «Моя домівка», «Малюк і матуся».

 

Ігрові ролі: мама, тато, дитина, сестра, брат, бабуся, дідусь.

 

Хід гри

Вихователь проводить із дітьми бесіду на тему «Моя сім’я». Діти розповідають, із ким вони живуть, як звати їхніх батьків. Бажано, щоб діти розповіли: де і ким працюють батьки, які

обов’язки мають у сім’ї. Вихователь пропонує пограти з ляльками, «створити сім’ю».

Вихователь разом із дітьми може обладнати будиночок, у якому мешкатимуть ляльки. Для цього він запрошує дітей розставити меблі, повісити занавіски, обладнати ігрову кімнату, кухню, ванну тощо. Спочатку вихователь бере на себе роль мами: «готує їжу» (використовуючи предмети-замінники), купає ляльок, одягає їх та ін., потім пропонує одному з дітей узяти на себе роль матері,

батька. Таким чином вихователь може розігрувати декілька сюжетів. Поступово відбувається злиття декількох сюжетів в єдину цікаву гру. Наприклад, двоє дівчаток граються з ляльками, піднімають їх із ліжка, одягають, розмовляють між собою, інша дитина організовує дитячу їдальню: вона садить за стіл ляльок і розставляє перед ними столові прилади. Запропоновану ситуацію вихователь може використовувати таким чином: він підказує двом дівчаткам, що «мамам» уже час іти на роботу, а «дітям» — до дитячого садочка, адже там починається сніданок. Пропонує

хлопчикам - «татам» відвезти дітей до дитячого садочка. Таким чином вихователь сприятиме природному об’єднанню двох і більше угрупувань гравців в одне. Гра продовжується на вищому рівні.

 

Варіант ІІ

Мета: спонукати дітей творчо відтворювати у грі побут сім’ї.

 

Ігровий матеріал: ляльки, меблі, посуд, ванна для купання, будівельний матеріал, іграшки-тварини.

Підготовка до гри: спостереження за роботою няні, вихователя у групах дітей другого року життя; спостереження за тим, як мами гуляють із дітьми; читання художньої літератури і розглядання ілюстрацій на тему «Сім’я».

 

Ігрові ролі: мама, тато.

 

Хід гри

Гра починається з того, що вихователь вносить у групу велику красиву ляльку. Звертаючись до дітей, він говорить: «Цю ляльку звати Олеся. Вона житиме у нас у групі. Давайте разом побудуємо їй кімнату, де вона спатиме і гратиметься». Діти разом із вихователем облаштовують для ляльки кімнату.

Вихователь запитує у дітей, як можна гратися з лялькою? (Носити її на руках, катати в колясці, на машині, годувати, переодягати.) Підкреслює, що з лялькою слід поводитися дбайливо, ласкаво розмовляти з нею, піклуватися про неї, як це роблять справжні мами. Потім діти грають із лялькою самостійно. Коли діти достатню кількість часу погралися самі, вихователь організовує спільну

гру. Вихователеві слід ураховувати взаємини між хлопчиками і дівчатками. Поки дівчатка годують ляльок, миють посуд, хлопчики разом із вихователем будують зі стільців машину і запрошують дівчаток поїхати покататися разом із ляльками.

 

12345678910Следующая ⇒

Поделиться: