Розвиток і становлення шрифтів у Європі

Шрифти ХІХ століття

Нові набірні шрифти XIX ст. розвивались за двома напрямками. Перший напрямок розвинув традиційну форму класичної антикви, яка була названа товстою класичною антиквою. Другий напрямок розвинув зовсім нові форми: єгипетську; італійську; гротеську; англійські гарнітури.

Усі ці форми, оскільки попадали під смаки та моду епохи, були по-різному змінені: за пропорціями звужені і розширені, прикрашались візарунками.

Мальована товста класична антиква з'явилась насамперед в англійському письмі, а саме на торгівельних плакатах і об'явах. Заголовна літера, порівняно зі звичайною, точніша при написанні. Такі заголовні літери, які ще мають підсічки та виділені яскравим чорним кольором, виглядають чіткими та читабельними.

Першою почала виготовляти наборні шрифти під назвою товста класична антиква шрифтоливарня Роберта Торна ( 1754-1820 ) у 1803-1806 рр.

В основу товстої класичної антикви покладена класична антиква Дідо і Бодоні, великих шрифтовиків XVIII століття, в якій основні елементи літери стають товстими, а горизонтальні зберігли волосяні лінії.

За пропорціями та формами можемо розділити товсту класичну антикву на наступні види: нормальна товста антиква; широка товста антиква; зтиснена товста антиква; прикрашена товста антиква.

При широкій товстій антикві літера О втратила свою початкову круглу форму - розширилась горизонтально.

Така товста антиква в першій половині XIX ст. була відома під назвою “широка”.

Протилежністю широкій товстій антикві була нова форма - зтиснена товста антиква. Вона запозичила товсті елементи, але почала рости вгору і літери станвали стрункими.

Назва "прикрашена" товста антиква з'являється тоді коли товсту антикву почали прикрашати. До XIX ст. прикрашання літер обмежувалось лише прикрашанням самого корпусу літери, за вийнятком ініціалів.

З 1802 р. до 1803 р. мальований шрифт використовували на об'явах, плакатах, рекламних щитах. Нові форми цього періоду були запозичені з написів на монетах давньої Елади.

На плакатах з'являються новий, переважаючий над іншими текстовий шрифт, в якому головні та другорядні елементи розрізняються товщиною. Цей шрифт знайомий нам під назвою Єгипетський (нічого спільного з єгіпетським мистецтвом). Шрифтовики запозичили грецькі образи з монет.

Шрифтовий малюнок - темний і важкий. Єгіпетський шрифт характерний підкреслюванням в тексті. Він був різноманітно переоформлен. Широкі та щільні літерні елементи дають можливість шрифтовику відшуковувати різні графічні ефекти:

• збільшення чи зменшення ширини та висоти літер - зтиснений чи широкий єгипетський;

• насиченість чи ненасиченість основних елеметів літер - тонкий чи товстий єгипетський.

У XIX ст. з рукописного шрифта капітальна рустика отримали наборний шрифт, який в Англії був під назвою Italian , а у Франції –Italienne.

Італійський був побудований правильно, тому що плоско підрізане перо, тримали під кутом 50-90º по відношенню до горизонтальних ліній при написанні давав товсті, щільні лінії. Зменшена форма і конструкція виникли теж від капітального рустичного письма XVII ст.. Вперше цей шрифт з'явився у 1821 р. в шрифтоливарні Кезлона. Шрифт був широкої форми, перо тримали точно під кутом 90º по відношенню до ліній, отриманих при збільшенні відстані між тонкими та товстими основними елементами. Це відношення становило в цьому випадку 1/9.

Новий шрифт, яким закінчилося XIX ст. був наборний шрифт під дивною назвою гротеск.

Англійці називали цей шрифт – San Serifs (без частин); росіяни - рублений, брусковий; американці дали йому назву Gothik. Цей шрифт мав прості форми і однаково товсті літери.

 

Шрифти ХХ століття

Боротьба за новий літографічний початок дала свободу уяви, допомогла розвитку і розкриттю цілих сімей нових шрифтів.

Перша світова війна вплинула на подальший розвиток шрифтів. У 1920 р. з'являються нові підписи в наборних шрифтах і різні шрифтові форми, які потім використовувались на протязі XIX ст.

Таке шрифтове збагачення вплинуло на кінцеве становлення шрифтових форм. У період 1920-1930 рр. переважають перероблені старі шрифти ренесансової антикви з новими елементами, які були розроблені шрифтовиками: Кезлон, Баскервіль, Дідо, Бодоні.

У Німеччині шрифтовик Фріц Хельмут Ємке (1878 р.) зробив великий внесок у шрифтовій літературі і мистецтві. Ним була видана цінна книга з історії розвитку шрифтів під назвою “Die historische Entwicklung der abendlaendischen”. Разом зі своїми учнями Шнайдлером та Кехом, вплинув на формування суспільного смаку в області шрифтів та графіки. Також займався художньо-педагогічною діяльністю в порівнянні з шрифтовиками XIX ст.

Ф.Ємке створив такі шрифти, як: Ємке-антиква; Ємке-медівал; Ємке-Елзевир.

В європейській шрифтовій творчості 1920 р. до теперишнього часу з'являється велика кількість нових шрифтових форм.

Історичні шрифти диктують моду у використанні рукописів та інструментів для письма, а також надихають на створення нових форм письма.

Багато сучасних художників-шрифтовиків у написанні та наборних шрифтах використовують багатство історично-шрифтової спадщини (пам'ятні епіграми, монети, рукописи, набірні шрифти) беруть їх за основу і додають нові форми.

 

⇐ Предыдущая37383940414243444546Следующая ⇒

Поделиться: