Розміщення написів на географічних картах

Швидкість сприйняття елементів змісту залежить від правильного розташування написів різних географічних об’єктів. Загальна вимога до розміщення написів – кожний напис повинен чітко вказувати приналежність до визначеного географічного об’єкту.

Розміщення написів обумовлено характером локалізації об’єктів на карті. Значну кількість написів мають населені пункти, для яких застосовують шрифти різного рисунку і розміру. Назви, як правило, підписують із правої сторони на вільних від шрифтового оформлення місцях, достатньо близько від об’єкта (0,3 – 0,5 мм). Всі назви населених пунктів розміщують уздовж паралелей або відносно рамки карти.

Назви об’єктів лінійного розповсюдження розміщуються паралельно знаку об’єкта або вздовж його вісі. Деякі особливості мають підписи річкової сітки, їх розташування йде вздовж вигину річки.

Ці підписи назв, як правило, підписують шрифтом з нахилом, де кожну літеру орієнтують по нормалі до кривої. Якщо шрифт прямий літери розташовують перпендикулярно до кривої. Написи розташовують на будь-якому боці знаку без врахування напрямку течії. Назви річок дають у витоку та в гирлі, змінюючи при цьому величину шрифта.

У розміщенні назв площинних об’єктів використовують різні прийоми, пов’язані з характером протяжності, форми і величини площі об’єкта.

Об’єкти, що займають на карті великі площі (гірські хребти, низини та ін.) підписують вздовж всього об’єкта, вказуючи межі його поширення.

Багато аркушевим картам притаманні свої особливості підписів об’єктів. Якщо об’єкт розташований на двох аркушах, то частина підпису яка відповідає частині об’єкта дається на одному аркуші, решта розміщується між рамками аркуша.

Послідовність і порядок розташування написів встановлюють конкретно для кожної карти в залежності від загального географічного навантаження і технології складання оригіналу.

На топографічних планах і картах всі написи розміщуються праворуч від умовного знаку і в центрі, на вільних місцях таким чином, щоб підписи не закривали зображення інших об’єктів.

Власні назви населених пунктів, цифрові дані й окремі літери, що є умовними знаками, підписуються горизонтально, тобто паралельно північній або південній рамці карти.

Підписи назв вулиць і провулків розташовують по вісі вулиці в середній частині її довжини, основою на південь або схід.

Написи повинні розміщуватись від умовного знаку на ширину однієї літери або цифри, дуже близьке розташування напису ускладнює читаність самого знаку.

 

Комп'ютерне розміщення написів

Більшість програм підтримують два основні способи розміщення написів: напис віднесений до точки; напис віднесений до лінії.

Напис, віднесений до точки, може бути розміщений зліва, справа або по центру відносно до точки прив'язування (горизонтальне вирівнюввання). Базова лінія тексту при цьому є прямою. Деякі програми, в основному картографічні блоки ГІС, дозволяють робити і вертикальне вирівнювання, тобто розміщувати підпис зверху, знизу і по центру відносно точки прив'язування у вертикальному напрямку.

Створенний підпис можна трансформувати за допомогою аффінних перетворень. Вирівнювання відносно точки привязування зберігається і після повороту, тільки горизонтальне вирівнювання робиться уздовж базової лінії тексту, а вертикальне – в перпендикулярному напрямку. Оскільки букви кресляться як площинні графічні об'єкти, то можна вибрати колір заливки букви, а також колір і товщину лінії, яка утворює її межі. Деякі програми дозволяють застосовувати до букв інші способи побудови площинних знаків (заповнення шаблоном, градієнтне зафарбування). Графічні програми загального призначення (Adobe Illustrator) дозволяють також перетворювати букви в контури з якими потім можна працювати як із звичайними графічними об'єктами.

У написах, які віднесені до лінії, точка прив'язування кожної літери підпису розміщена на опорній лінії, а напрямок базової лінії букви співпадає з напрямком дотичної до опорної лінії. Це дозволяє створювати підписи, які розміщені по кривій, наприклад, підписи річкової сітки, озер, морів, населених пунктів при великому скупченні підписів на невеликій площі.

Для підпису, віднесеної до лінії, існує аналог горизонтального і вертикального вирівнювання. В першому випадку текст відносять до початку, або до кінця опорної лінії, або розміщують в її середині.

Дуже корисним при створенні підписів є можливість використання шрифтових стилів. Стиль включає в себе гарнітуру шрифта і всі його параметри. Набір стилів створюється один раз. Для кожного підпису вказується шрифтовий стиль, яким він повинен бути виконаний. За необхідності виправлення будь-якого із параметрів шрифта достатньо внести зміни в параметри стилю і всі написи, які виконані ним, будуть змінені.

Поряд зі шрифтовим стилем може існувати і поняття графічного стилю, яке включає в себе спосіб побудови лінійних або площинних знаків.

У деяких ГІС існують додаткові модулі, які дозволяють автоматично розміщувати написи на карті. Для їх роботи необхідно, щоб у базі даних були назви об'єктів картографування. Такі модулі можуть розміщувати написи населених пунктів по дотичній до паралелей, створювати криволінійні підписи для об'єктів гідрографії, враховуючи накладання підписів на інші об'єкти. Кращі з таких програм дозволяють створювати шрифтове оформлення карти, практично яке не потребує додаткового редагування.

 

Контрольні запитання й завдання

1. Дайте визначення картографічних шрифтів та їх характеристик.

2. Назвіть властивості шрифтів.

3. Яке застосування шрифтів на географічних картах?

4. Які вимоги до шрифтів?

5. Яким має бути шрифтове навантаження карт?

6. Назвіть особливості розміщення шрифтів на географічних картах.

 

 

⇐ Предыдущая34353637383940414243Следующая ⇒

Поделиться: