Історичний розвитку шрифтів у Радянському Союзі

Втіленню у життя заходів щодо розвитку освіти, видавничої справи, картвиданя служили, зокрема, й друкарські шрифти. Якщо, починаючи з першодрукаря Івана Федорова й пізніше, в Росії була певна практика проектування вітчізняних друкарських шрифтів, то з другої половини ХІХ ст. та на початку ХХ ст. констатуємо відсутність такої практики.

Кілька шрифтоливарень (Лемана, Бертгольде, Кребс та ін.), що діяли в царській Росії, як правило, були філіями зарубіжних фірм. Згадані капіталістичні шрифтоливарні воготовляли й широко рекламували велику кількість різноманітних малюнків шрифтів та вселяких прикрас до складання.

Треба сказати, що основна маса оригіналів цих шрифтів та інших матеріалів до складання (орнаментів тощо) створювались наприкінці ХІХ ст. й початку ХХ ст. в період панування у мистецтві занепадницького стилю “модерн”. Шрифти, створювані в цей період, у своїй більшості були низького художнього рівня. До таких шрифтів можуть бути віднесені, зокрема, ізис, озирис, модерн, карола, геркулес, герольд та багато інших модифікацій.

З часом зростаючий попит книговидання та картовидання, що бурхливо розвивалися, не міг вдовольнятися засміченим асортиментом шрифтів. Робилися спроби упорядкування числених дореволюційних гарнітур друкарських шрифтів. Вони завершилися затвердженням у 1930 р. першого загальносоюзного стандарту на шрифти (ОСТ 1337).

Планомірне проектування малюнків шрифтів почалось з 1938 р. в науково- дослідному інституті поліграфічної і видавничої техніки ОГІЗу РРФСР. Тут вперше було створено лабораторію зі шрифтів, здійснено науково-дослідні роботи у галузі створення, експлуатації й застосування шрифтів. Поряд з проектуванням нових малюнків шрифтів, а також питання теорії проектування шрифтів.

Після Великої Вітчізняної війни роботи зі шрифтів розглядались в науково- дослідного інституту поліграфічного машинобудування. Після війни в цьому інституті був створений відділ нових шрифтів. Тут поліпшувались існуючі гарнітури, створювались нові: банниківська; нова газетна; кудрашівська; енциклопедична; пискарьовська; брускова газетна; рукописна Жихарева; акцидентна Телінгатера; бажанівська.

На дослідженнях зарубіжних зразків було розроблено ряд серій орнаментів та підготовані гарнітури: балтика; північна; журнальна; журнальна рублена; бодоні книжкова.

Важливою передумово наступного розвитку графіки шрифтів повинно бути постійне джерело живлення для проектування нових зразків такого шрифту, творчого доробку художників у вигляді мальованих і рукописних шрифтів. Ця думка не нова. Нам відомо, що повсюдно перші шрифти наслідували за формою рукописні й мальовані. Але відтоді, як застаріли друкарські шрифти, вони, в свою чергу, почали впливати на рукописні й мальовані, які створювались час від часу художниками. Виходить, що мальовані шрифти стають певною мірою матеріалом для створення друкарських.

Яскравим виявом творчого використання спадщини минулого в галузі шрифтів є праці українського художника – графіка Георгія Івановича Нарбута (1886-1920 р.р.). На основі засвоєння і розвитку українських національних традицій, зокрема стародруків і рукописної спадщини народного декоративного мистецтва, Нарбут виробив власний оригінальний стиль.

Міжнародний конкурс на кращі текстові й акцидентні друкарські шрифти позначився надходженням багатьох проектів шрифтів, як латинського, так і кирилочного накреслень.

Затверджений у 1946 р. другий стандарт мав уже шрифти, призначені для механізації складання. У 1952 р. був затверджений стандарт шрифтів ДЕРЖСТ 3489-52. на відміну від попереднього він містив зразки не тільки ручних, а й монотипних та лінотипних шрифтів. У цей стандарт увійшли додатково шість нових малюнків шрифтів: банниківська; журнальна рублена; журнальна; звичайна нова; нова газетна; шкільна гарнітури.

22 липня 1957 р. був затверджений Комітетом стандартів ДЕРЖСТ 3489-57, до нього були введені нові гарнітури: бажанівська, бодоні книжкова, брускова газетна, пискарьовська. В цьому стандарті всі шрифти класифіковано за такими ознаками, як:

- контрасність (співвідношення основних і сполучних елементів);

- наявність і форма засічок. 

Групи шрифтів позначаються порядковим номером. Шрифти кожної групи за характером малюнка об’єднуються в гарнітури. Кожна гарнітура має власне найменування, наприклад: шкільна, академічна, журнальна.

Шрифти кожної гарнітури поділяються за накресленням:

1) Залежно від ширини літери на: нормальні; вузькі; широкі.

2) Залежно від нажилу і характеру літери на: прямі; курсивні; похилі.

3) Залежно від насиченості на: світлі; напівжирні; жирні.

Шрифти одного й того ж накреслення поділяються за розміром на шрифти різних кеглів. Від часу введення в дію цього стандарту виникло багато нових малюнків друкарських шрифтів.

У галузі шрифтового оформлення відбулося ряд істотних змін, ширше почали застосовувати шрифти великих кеглів, а також економічні проміжні кеглі 7, 9, 11. виникли нові способи і технологічні процеси, що потребували нових малюнків шрифтів.

Все це зумовило потребу переглянути діючий ДЕРЖСТ на шрифти та створити відповідно до вимог часу новий. Такий ДЕРЖСТ 3489.1-71 було введено в дію 1 січня 1971 р. На відміну від попереднього стандарту шрифти нового стандарту поділяються на шість основних груп. Порядок їх розташування не стандартизувався:

1. Група рублених шрифтів. До цієї групи належать шрифти, що не мають засічок.

2. Група шрифтів з ледве помітними засічками. Це гарнітури з дещо потовщеними кінцями вертикальних штрихів.

3. Група медієвальних шрифтів. Гарнітури з помірною контрасністю штрихів, із засічками у вигляді плавного потовщення кінців основних штрихів, що наближаються за своєю формою до трикутника, переважно з похилими вісями круглих літер.

4. Група звичайних шрифтів. Гарнітури з контрастними штрихами, з довгими тонкими засічками, що сполучаються з основними штрихами під прямим кутом, інколи з легким заокругленням, округлі літери з вертикальними вісями.

5. Група брускових шрифтів. Гарнітура з неконтрастними або малоконтрастними штрихами з довгими засічками , що сполучаються з основними штрихами під прямим кутом або з легким заокругленням.

6. Група нових малоконтрасних шрифтів. Гарнітура, що має малоконтрастні штрихи з довгими засічками, переважно з заокругленими кінцями, які сполучаються під прямим кутом або легким заокругленням.

7. Група додаткових шрифтів. До них належать шрифти побудова та характер малюнків яких дуже відрізняються від шрифтів шести основних груп.

 

Картографічні шрифти

Вихідною основою для шрифтів, які використовуються на картах, послужили малюнки типографських шрифтів. Типографські шрифти стали широко використовуватись на картах у період фотомеханічного відтворювання картографічних назв.

Застосований у картографічному виробництві комплект типографських шрифтів із часом перестав вдовольняти вимоги шрифтового оформлення карт ( деякі шрифти займають багато місця на карті і закривають інші елементи; тонкі та довгі засічки літер сприяють збільшенню їх розміру та поганому друку).

Розвиток вітчизняної картографії та випуск великих картографічних творів викликали необхідність розробки спеціальних шрифтів для карт з урахуванням вимог картографічного видавництва.

У 30-х роках у науково-видавничому інституті БСАМ з урахуванням основних вимог до картографічних шрифтів було розроблено шрифт “курсив БСАМ”. Відлит він був для типографського набору та вперше використався у Великому Радянському атласі світу.

На протязі років велику роботу із забезпечення картографічного виробництва комплектами шрифтів для відтворювання надписів на картах проводив ЦНІІГАіК разом з НРК частиною. Був розроблений спосіб трансформування шрифтів, який дозволяє отримувати з одного шрифта різні варіанти (вузькі, розширені, нахилені, зі збільшенням чи зменшенням товщин елементів літер, але без зміни їх окреслень).

До 80-х років для оформлення оригіналів топографічних карт використовувались 36 шрифтів, з них 9 тільки для зарамкового оформлення. Використовувалось багато шрифтів з тонкими елементами, а також шрифти з лівим нахиленням, які перешкоджали використанню автоматичних фотонабірних обладнань.

У 80-х роках для більш ефективного використання фотонабірних обладнань і спрощення процесів наклеювання підписів на оригінали, шрифти для топографічних карт усього масштабного ряду було уніфіковано та їх кількість значно скорочена.

Підписи на всіх картах оформлюються однаково. Так, для шрифтового оформлення карт масштабів 1:25000 – 1:50000 (для внутрішнього змісту і зарамочного оформлення) прийнято 9 шрифтів, а для карти масштаба 1:1000000 – 11 шрифтів.

Найбільш широко використовують шрифти:

- Чіткий звужений напівжирний (Ч – 122).

- Топографічний напівжирний (Т – 132).

- Давній курсив напівжирний (Д – 432). 

- БСАМ курсив малоконтрасний (Бм – 431).

- Рублений широкий напівжирний (Р – 152). 

- Новий з нахилом (Н – 331). 

Вказані шрифти знайшли використання на оглядових та тематичних картах.

 

⇐ Предыдущая37383940414243444546Следующая ⇒

Поделиться: