Система органів врядування в стародавньому римі. види народних зборів

В архаїчний період суспільно-політичний устрій мав основою племінний лад, чим і визначалася система органів врядування:

• вищу виконавчу, військову, релігійну та судову владу мав Rex.

Рекса обирали народні збори (куріатнікоміції) довічно. Але вони ж могли і змістити його у разі вчинення злочину • куріатнікоміції, так само як і Rex, мали законодавчу владу, а також юрисдикцію у деяких карних та цивільних справах;

• сенат виконував функцію дорадчого органу при рексі, готував проекти законів для народних зборів, схвалював їхні рішення тощо;

• колегії жерців (зокрема колегії понтифіків) оберігали і тлумачили звичаї, а, відтак, і звичаєве право.

II. У період республіки органами врядування — державними інституціями були:

• народні збори;• сенат;

• ординарні патриціанські магістратури;

• екстраординарні патриціанські магістратури;

• плебейські магістратури.

Народні збори існували у вигляді коміцій — зборів патриціїв та плебеїв, які виконували законодавчі, управлінські та судові функції.

Вони поділялися на:

1) куріатнікоміції (розглядали, насамперед, питання сімейного та спадкового права, а також деякі питання політичного і державного життя);

2) центуріатнікоміції (вважалися найголовнішими зборами римського народу і вирішували всі важливі питання. їх рішення мав ратифікувати сенат);

3) трибутнікоміції (вирішували ті питання, що залишили для них центуріатнікоміції);

4) conciliaplebistributa (збори плебеїв, що скликалися для виборів плебейських трибунів та едилів і вирішення законодавчих питань.

ІII. У період принципату система державних органів залишилася майже без зовнішніх змін. Разом з тим, представницькі законодавчі та управлінські органи поступово втрачали реальне значенняIV. Істотно змінюються державні інституції у період домінату.

Вищим органом влади й управління стає імператор.

До центральних державних органів належали:

1) Consistoriumsacrum (Священна рада) — постійний дорадчий орган при імператорі;

2) вищі бюрократи— секретар імператора, керуючий державною скарбницею, ,— керуючий імператорським майном, керуючий центральними імператорськими установами 3) військові начальники — magistrimilitum

 

Сенат

Поруч із царем стоїть сенат. По традиції, він спочатку складався із 100 Чоловік, потім число членів його було б збільшене до 300. Слово «сенат» (senatus) скидатися від senexстариий. Ймовірно, сенат в ранню пору складався із старійшин родів. Це рада старійшин, Яка знов-таки зустрічається на ранній стадії розвитку у багатьох народів. Всі рішення куріатнихкоміцій повинні були отримати схвалення сенатові (auctoritaspatrum), що був охоронцем батьківських традицій (mosmaiorum) й радником царя по важливих справах. Члени сенатові називалися батьками (patres).

У кінці царської епохи з'явилися посадові особини, що призначаються царем. Так, на годину своєї відсутності цар призначав префекта міста (praefectusurbis), якому доручалося управління Римом.

Такі зачатки політичних установ в цей перехідний період від первісно-общинного (додержавного) ладу до класового (державного). Цей лад визначається як військова демократія.

 

17 Фінансова система.Важко сказати, коли саме з'явилася карбована монета в Римі. Для її появи мав скластися належний рівень торгівлі та лихварства. Монета спочатку була мідною, а пізніше — срібною і золотою. Важливе місце у фінансовій системі відводилося державній скарбниці. Спочатку вона була у віданні рекса. За доби республіки для управління скарбницею запроваджуються посади помічників консулів (квесторів), яким консули повинні були передавати частину своїх повноважень. Але без дозволу сенату тепер ні квесторам, ні консулу, ні диктатору не дозволяється торкатися скарбниці. Отже, сенат прибрав до рук управління фінансами, і його право дозволяти видачу із скарбниці коштів можна порівняти за наслідками з правом затвердження податків у конституційних монархіях.

На початку принципату існували дві скарбниці. При Октавіані Августі паралельно зі старою республіканською скарбницею — aerarium чи aerariumpopuliromana — починає функціонувати нова скарбниця, імператорська — fiscus чи fiscuscaesaris. Слово fiscus спочатку означало кошик, у якому під час походу перевозили гроші в обозі війська.

Для контролю за фінансами у провінціях Октавіан Август почав призначати прокураторів. Ці фінансові чиновники часом і самі наживали великі багатства. При Клавдії контролювали імператорські фінанси і майно два палацевих відділи спеціального «департаменту». Один відав фінансами — а гаtionibus, а другий нерухомістю — a patrimonio.

Митні збори (portoria) існували ще за давніх римських правителів. їх було скасовано в Італії у 694 р. до н. е. претором ЦециліємМетеломНепотом та вперше поновлено Августом. Це був, власне, податок частково внутрішній, як, наприклад, portoriumcastrorum, але взагалі означав портове мито, що його сплачували судна, які заходили у гавань або виходили з неї, а також за право ведення у гавані торгівлі. Римляни дали своїм державним податкам назву titulifiscales, а башта на вході у гавань, що була і маяком, і місцем збору мита, називалась titulilapis.

До цього слід додати прибуток від конфіскацій та від військової здобичі. Лише у разі крайньої необхідності стягувався податок (tributum), що вважався примусовою позичкою та повертався, коли наставали кращі часи.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: