Юридичний склад деліктної відповідальності. Види деліктів за римським правом.

Класифікуючи зобов’язання із деліктів, необхідно враховувати, що римською юриспруденцією і писаним правом делікти поділялись на дві групи: делікти публічні (delicta publica) і делікти приватні (delicta privata).

Публічними деліктами визнавалися правопорушення, які посягали на публічні інтереси. Це, наприклад, злочини проти народу та його без­пеки висунення неправдивих звинувачень чи неповідом­лення про дійсно вчинений злочин тощо., санкції за такі пра­вопорушення були звернені переважно проти особи порушника публіч­ного порядку

Що ж стосується приватних деліктів, то їх суть полягає в їх спря­мованості на захист інтересів приватних осіб, які потерпіли від право­порушення і на користь яких здійснювалися відповідні майнові стяг­нення з порушника.

. Саме так римською юриспруденцією розцінюва­лися делікти цієї категорії, і саме вони становили підставу виникнення цивільних деліктних зобов’язань, сторонами в яких порушник виступав як боржник (debitor), а потерпілий — як кредитор (creditor). Позови із таких деліктів пред’являлися безпосередньо потерпілими. Види деліктів; 1) особиста образа;( injuria розглядало як будь-яке фізичне ушкоджен­ня, завдане окремій фізичній особі ) 2) крадіжка; (це привласнення речі обманним шляхом із метою збагачення або вилу­чення самої речі, користування чи володіння річчю () 3) пограбування; (Суть зобов’язання із делікту (rapina) зводилася до того, що на по­рушника покладався обов’язок сплатити в чотирикратному розмірі вартість пограбованого майна. Щоправда, така санкція зберігала силу протягом одного року з моменту правопорушення. Із закінченням цьо­го строку санкція не могла виходити за межі фактично завданої шкоди.) 4) неправомірне пошкодження або знищення чу­жого майна ; ( делікт, який відрізняється від особистої образи за умов, якщо ним потерпілому ця образа не завдається. Якщо внаслідок нього заподіювач не набуває тих чи інших вигід, то цей делікт виходить також і за межі крадіжки.) 5) загроза;( Проголошуючи metus деліктом, претор постановив таку саму від­повідальність, як і за пограбування, — в чотирикратному розмірі вар­тості набутого правопорушником унаслідок загрози майнової вигоди) 6) обман;( Як делікт dolus malus сфор­мувався завдяки діяльності, претор неодноразово надає допомогу людям, які помилилися або були обмануті, або зазнали шкоди внаслідок чужого лукавства Однак відшкодування завданої обманом шкоди дорів- нювалося не чотирикратному розміру шкоди, а дійсному її розміру.) 7) обман кредиторів. Поява делікту, пов’язаного з обманом кредиторів, обумовлювалася тим, що коли проти боржника, що порушив зобов’язання, застосовувалося стягнення на його майно, виникала небезпека вчинення боржником відчуження майна (напри­клад, дарування) з метою зменшення розміру примусових платежів, належних первісним кредиторам. )

 

Поняття, структура та зміст договору. Класифікація договорів.

Договір – є взаємною угодою двох або більше сторін (контрагентів) про виконання ними взаємних дій або утримання від них.

Договір це завжди вольовий акт, тому в залежності від вираженої волі розрізнять односторонні і двосторонні договори.

Концепсуальні і реальні договори. У концептуальних договорах, договір вважався укладеним, а зобов’язання таким, що виникло з моменту досягнення згоду по всім істотних умовах договору. У реальних договорах договір вважався укладеним, а зобов’язання таким, що виникло.

В залежності від усвідомлення найблищої мети договору. Каузальні і абстракті договори. У каузальних договорах найблища мита була відома. А у абстрактних договорах, така найблаща мета не передбачається.

За формою розрізняли письмові (літеральні) і усні (вербальні) договори.

⇐ Предыдущая78910111213141516Следующая ⇒

Поделиться: