Хірограф - це односторонній документ, укладений самим боржником від власного імені, без свідків і ним же підписаний.

Поширення на всю імперію прав римського громадянства при імператорі Каракалі позбавило цей інститут перегринського права юридичної сили. Про­те він не зникає зовсім, а відродився в післякласичному римському праві у вигляді тих письмових cautio , з якими ми вже ознайомилися, розглядаючи пи­тання про стимуляцію

61.Поняття та види реальних договорів.

Набували юридичної чинності в момент фактичної передачі речі, без якої договора взагалі не виникало. Предметом цього договору була саме передача речей однією особою іншій. Отже для виникнення реального договору слід було здійснити дві дії в сукупності: досягнути угоди і передати річ.

Види:

Фідуція (fiducia)

Полягала в формальній передачі власності на річ (за допомогою манципації або судової поступки) від фідуціанта до фідуціара з метою збереження або в якості забезпечення попереднього зобов'язання з умовою, що фідуціар здійснить зворотну передачу речі відповідно на прохання або після того, як його кредит буде задоволений.

Позика

«Позика (mutuum) була однією з найдревніших форм договірного права і збереглася як один з найголовніших інститутів всього господарського обігу і в результаті кредиту» 7, с. 95. Це одностороннє зобов'язання, відповідно до якого одна сторона передавала іншій стороні яку-небудь річ або грошову суму, а після закінчення терміну зобов'язання боржник повинен повернути цю ж річ або таку ж грошову суму кредитору. Позика набувала юридичну силу лише з моменту передачі речі після досягнутої угоди, але це не означало, що угода сторін не мала істотного значення. Угода була необхідним моментом в укладенні договору (немає угоди, немає і договору). Кредитор передавав боржникові річ у власність, що давало право боржнику бути власником цієї речі і право розпоряджатися нею на свій розсуд. Термін договору визначався конкретною датою, але він так само міг припинитись на першу вимогу кредитора. Позика не встановлювала відсотків від зайнятої суми, однак широко застосовувала у практиці вербальну угоду про відсотки. При Юстиніані був встановлений максимальний відсоток на позику 6% річних. Так само відсотки нараховувалися в разі прострочення договору.

Договір зберігання або поклажа.

Ще одним реальним договором у приватному римському праві був договір зберігання або поклажа. Договір зберігання це контракт з двостороннім зобов'язанням, в якому при угоді сторін рухома річ передавалася на зберігання на певний строк або до запитання і після закінчення цього строку поверталася господареві. Контракт за своєю суттю безоплатний. Є три особливі форми поклажі:

1) ''Невідкладна'', здійснюється особою, що знаходиться під загрозою значною навислої небезпеки і тому вимушений віддати річ на зберігання першому зустрічному, який відповідатиме в подвійному розмірі за свою недбалість або ганебність, оскільки зловжив стисненими обставинами, за яких поклажодавець не міг вибрати надійного, на свій погляд, депозитарія.

2) ''Секвестр'' річ, яка оскаржується двома особами в суді або приналежність якої так чи інакше неясна, довіряється третій особі (секвестору), яка має її повернути не на прохання і не будь-кому з претендентів, а лише тому, хто опиниться в такому юридичному становищі, що зможе на неї претендувати.

3) ''Нерегулярна поклажа'' застосовується до суми грошей, відданої на зберігання з тим застереженням, що депозитарій може ними скористатися (їх споживши) і повернути стільки ж.

Позичка

Позичка була двостороннім договором, за яким одна сторона (позикодавець) передає іншій стороні (ссудоотримувачу) індивідуально певну річ у тимчасове безоплатне користування з зобов'язанням другої сторони повернути після закінчення користування ту ж саму річ. Ссудоотримувач міг стягнути необхідні витрати на утримання або поліпшення речі за допомогою зустрічного позову. Якщо боржник повертав річ у повній цілості, зобов'язання позички припинялося. «Якщо предметом договору позики є гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, то предметом договору позички може служити тільки індивідуальна річ, бо тільки таку річ можна повернути після закінчення користування без заміни» 6, с. 132. Договір позички полягав в інтересах тільки однієї сторонни ссудоотримувача. У зв'язку з тим, що договір позички передбачає отримання господарської вигоди лише ссудоотримувачем, міра його відповідальності визнавалася як дуже висока. Застава

Передача рухомої речі від ''боржника-заставодавця'' ''кредитору- заставодержателю'' з тим, щоб він утримував її у себе в забезпечення попереднього зобов'язання та повернув лише тоді, коли отримає задоволення в повному обсязі.

⇐ Предыдущая9101112131415161718Следующая ⇒

Поделиться: