Я не можу зробити так, щоб страх, біль, розчарування і стреси зникли із життя дитини

Вступ

На жаль в нашій країні практично не існує системи надання спеціалізованої допомоги дітям¹, які зазнали сексуального насильства. Хоча існує унікальний досвід окремих досліджень, роботи кризових центрів, притулків, телефонів довіри, неурядових організацій, він все ще несистематизований. Психологи і соціальні працівники, які працюють з такими дітьми, часто страждають від браку інформації та доступу до основних концепцій реабілітації дітей, які зазнали сексуального насильства.

Роботу з попередження насильства над дітьми Жіночим консорціумом України було розпочато у 2002 році пілотним проектом МОП/ІРЕС "Викоренення найгірших форм дитячої праці", спрямованим на розробку реабілітаційної моделі для дітей, які зазнали комерційної сексуальної експлуатації. Навчання щодо роботи з дітьми, які зазнали насильства, що проводилося для психологів та соціальних працівників у формі тренінгів і семінарів, дозволило зробити їх діяльність у цьому напрямку більш систематичною.

З 2004 року, за підтримки Посольства Королівства Нідерланди в Україні, було розпочато програму „Подолання насильства над дітьми через професійне навчання спеціалістів, що працюють з дітьми, які зазнали сексуального або комерційного сексуального насильства". Основною цільовою групою цієї програми були працівники дитячих будинків, інтернатів, а також притулків.

Саме цей досвід було покладено за основу курсу „Психологічна реабілітація дітей, які зазнали сексуального насильства", за що ми надзвичайно вдячні всім, хто нас підтримує.

Укладаючи цей курс, ми, окрім власних наробок, скористалися досвідом країн, в яких існує досвід надання допомоги дітям - жертвам сексуального насильства. Зокрема, Польщі, Канади й нашої найближчої сусідки - Росії. Ми намагалися підкреслити не лише загальні закономірності в роботі з цими дітьми, які існують в цих країнах, але й спробували адаптувати до наших умов їх особливості, які є найбільш значущими з практичної точки зору.

Курс розраховано на психологів дитячих будинків, шкіл-інтернатів, притулків і тих спеціалістів, які мають можливість тривалого спостереження й тривалої психокорекційної роботи з дітьми, серед яких, можливо, є діти, які зазнали сексуального насильства.

Для більш зручного використання курс подається у формі відеоматеріалу і брошури. Радимо Вам вивчати курс поступово, підкріплюючи засвоєні, нові знання, практичним застосуванням їх у повсякденній роботі. Для набуття навичок, Ви можете застосовувати рекомендовані методи, дослідження і корекції на Вашому оточенні, чисельних дітях, з якими працюєте, не акцентуючи увагу на тому, чи є вони жертвами сексуального насильства чи ні. Це не лише допоможе опанувати ту чи іншу методику, але й збагатить Вас новою інформацією щодо оточуючих, дозволить відкрити нові сторони особистості, побачити по новому проблеми дітей. Все це призведе до якісно нових стосунків між Вами і Вашими дітьми.

ЗАНЯТТЯ 1: Визначення сексуального насильства над дітьми. Встановлення довірливих стосунків з дітьми, які зазнали сексуального насильства

Жорстоке поводження з дітьми та їх експлуатація існували з давніх давен. Думка про те, що діти можуть не пам'ятати й не реагувати на те, що з ними відбувається, зберігалася до початку XX століття, аж до впровадження практики психоаналізу З.Фрейда. Від цього переконання надзвичайно повільно відходять і тепер, про що свідчать численні дослідження в усьому світі щодо різних форм жорстокого поводження з дітьми в суспільстві, зокрема щодо сексуального насильства та комерційної сексуальної експлуатації.

Жертвою сексуального насильства може стати будь-яка дитина незалежно від статі, віку, культуральної або соціальної приналежності. Це пов'язано з тим, що у дітей є відсутніми досвід і знання, які необхідні, щоб зрозуміти або пояснити, що з ними відбувається. Оскільки сексуальне насильство над дітьми це, як правило, ретельно прихований як жертвою, так і її оточенням злочин, його реальні обсяги важко оцінити. Хоча, за деякими дослідженнями, в тій чи іншій формі воно зустрічається доволі часто.

Сексуальне насильство над дітьми це:

а) зловживання владою з боку більш сильної або старшої особи по відношенню до дитини, що, як правило, зумовлює втрату дитячої довіри;

Ь) сексуальна діяльність (здійснення або погроза нею) між дитиною і більш сильною або старшою особою.

Приклади сексуального насильства над дітьми: Пропозиція статевих відносин, сексуальні пестощі демонстрація статевих органів, демонстрація мастурбації дорослої людини, оральний секс, вагінальне або анальне проникнення Показ порнографії дітям, використання дитини для порнографічних зйомок сексуальні стосунки дитини з тваринами, вуаеризм, сексуальна експлуатація дитини з метою заробітку

ПРАВИЛА РОБОТИ З ДІТЬМИ ЛЕНДРЕТА

Перш, ніж розпочинати роботу, пропонуємо Вам прийняти правила, виконання яких допоможе Вам відчути різницю між нашим світом, світом дорослих людей, і світом дітей, в який, ми сподіваємося, вони Вас впустять.

Я не всезнайка І я не намагатимуся ним бути

Я хочу, щоб мене любили Тому я буду відкритим до дітей, які мене люблять

Я так мало знаю про складні лабіринти дитинства Тому я дозволю дитині мене вчити

Я краще засвоюю знання, які я набуваю власними зусиллями Тому я об’єднаю свої зусилля із зусиллями дитини

Інколи мені потрібне укриття Тому я надам укриття дітям

Я люблю, коли мене сприймають таким, яким я є насправді Тому я намагатимуся співчувати дитині й цінувати її

Я роблю помилки Тому я буду терплячим до людської сутності дитини

Приємно відчувати себе начальником і знати відповіді на всі запитання Тому мені прийдеться багато працювати, щоб захистити дитину від себе

ЗНАЙОМСТВО

Починаємо ми зі знайомства. Знайомитися можна по-різному. Перш за все, потрібно представитися дитині, а вже потім просити представитися її. Можна запитати, як її звати, а можна запитати, як вона хоче, щоб до неї зверталися. ЗВЕРНІТЬ УВАГУ НА ЦЮ РІЗНИЦЮ. В останньому випадку Ви з перших секунд знайомства покажете, що для Вас є важливою думка співрозмовника, що Ви готові поважати його думку, готові прийняти його таким, який він є. Це є надзвичайно важливим для подальшої роботи.

Подальша розмова залежатиме виключно від Вашого бажання допомогти цій дитині. НЕОБХІДНО ПАМ'ЯТАТИ, що стосунки між Вами і дитиною стають важливими і значущими для дитини.

Важко сказати, що саме необхідно говорити і робити в кожному конкретному випадку, тому що кожна дитина є так само неповторна, як і Ви. Легше дати поради щодо того, що робити не можна ніколи, ні за яких обставин.

НІКОЛИ

1. Не можна обіцяти того ,що не можете виконати

2. Не можна обіцяти того, що залежить не від вас – надайте інформацію про те, від кого це залежить

3. Не ставте нездійсненних цілей

4. Не розраховуйте на великий результат

5. Не ставтесь до дитини як до однієї з.,. Спілкуйтеся з особистістю

6. Не критикуйте дитину як особистість

7. Не звинувачуйте дитину, коли вона говорить неправду

8. Не обіцяйте дитині, що з нею такого більше не трапиться

^9. Не звинувачуйте дитину в тому, що вже трапилося

10. Не говоріть, що якщо би дитина вчинила по-іншому, то все було би інакше

11. Не продовжуйте працювати з дитиною, якщо відчуваєте неприязнь до неї

12. Вмійте "пройти" повз дитину якщо це можете їй допомогти

13. Якщо робота припиняється, обов’язково попередьте дитину про це

Зустрічаючи супротив дитини, коли вона всілякими способами намагається відсторонитися від контакту з Вами, не намагайтеся його руйнувати - важливіше зрозуміти і прийняти те, що, можливо, вона має право на недовіру і небажання розкриватися перед будь-ким.

МАЛЮВАННЯ

Замість збору анкетних даних можна просто запропонувати дитині помалювати.

Необхідно пояснити дитині, що Ви не вчитель, що Вас цікавить не краса малюнка, а його зміст, що не кожен дорослий вміє красиво малювати. За приклад можна показати як погано виходить у Вас. Тема першого малюнка має бути такою, з якою зможе впоратися абсолютно кожен, незалежно від віку, освіти і художніх здібностей.

Для виконання малюнкових тестів вам потрібно ЛИШЕ олівці шести основних кольорів (синій, жовтий, зелений, червоний, коричневий, чорний), а також простий олівець.

НЕ БАЖАНО використовувати крейду, фломастери, фарби, тому що в цьому випадку не людина використовує матеріал для малюнка, а матеріал "керує" людиною.

Для початку запропонуйте намалювати дерево, потім квітку, потім чашку. І проінтерпретуйте їх

Береза - символ меланхолії, легкого, прозорого суму, чистоти, лінощів.

Верба - виражене депресивне дерево: ніщо не приносить радості по-справжньому; вважає, що не приносить жодної користі оточуючим.

Каштан - привабливий за будь-якої пори року. Дерево багатогранне. Людина-каштан може знайти себе в різних іпостасях.

Дуб ~ яскраво виражений чоловічий символ. Дівчата і жінки малюють дуб, коли життя примушує їх виконувати чоловічу роль опіки над собою і оточуючими.

Липа - дерево цілюще. Якщо її потреба піклуватися про кого-небудь не реалізується, вона відчуває себе непотрібною і вмирає.

Ялинка - виражений жіночий символ, що лікує, надає радість і годує.

Новорічна ялинка - мертве дерево, яке дарує останню радість оточуючим.

Мертве дерево - зовні воно ще стоїть і стоїть міцно, але насправді воно вже загинуло. Але прийде (або вже прийшов) хтось, і воно пустить паростки і може розпочати життя з початку.

Дерево, яке плодоносить - бажання продовжити рід.

Ромашка - постійні сумніви, невпевненість. "Любить - не любить, буде - не буде".

Квітка - семиколгрка. "Я сам не напружуюсь, для того, щоб чогось досягнути. Я - мрійник. Прийде добрий чаклун і подарує квітку, яка здійснює бажання. Я чекаю на чудо".

Гербера поєднує в собі сумніви ромашки й бажання відчути себе хазяїном цього життя.

Тюльпан - дивіться лише одну мить, коли я ще не розпустився. Після того, як розкрився, втрачає привабливість, швидко вмирає.

Людина-тюльпан боїться, що після того, як його пізнають, він втратить будь-яку привабливість. Він показує лише те, що сам хоче показати.

Троянда - самоствердження, самозакоханість. Троянда в бутоні є таємницею для самої себе.

Дзвіночок — для того, щоб дізнатися, що у мене в середині, вам знадобиться нахилитися і подивитися самому.

Квітка з багатьма шарами пелюстків.

Впізнавати мене потрібно поступово — шар за шаром. Спочатку подивися на те, що зовні, а потім дивись на те, що є прихованим.

Квітка - суцвіття. Нас так багато — обирай кого завгодно, але пам'ятай, що обираєш лише частинку.

Чашка є символом дому, спокою, відпочинку. Зважаючи на малюнок чашки, яку намалювала людина, можна дізнатися, де вона почуває себе найбільш комфортно, що для неї є значущим в побуті. Цей малюнок може слугувати гарним початком розмови про родину і близьких, про те, з ким спілкувалася і за ким сумує дитина.

БАЗОВІ ЗАПИТАННЯ ДО МАЛЮНКУ "ЧАШКА"

- Що це за чашка, яку ти намалював?

- Хто з неї п'є?

- А кому би ти дав нею скористатися}

- Л де вона зараз}

Інтерпретуючи перші малюнки Ви вже зможете скласти уяву про того, хто сидить поруч з Вами. Але навчитися зчитувати невербальну інформацію Ви зможете лише в тому випадку, якщо зрозумієте самих себе. Тому, перш ніж аналізувати чиїсь малюнки, подивіться, що намалювали Ви самі, Ваші родичі, друзі... Лише отримавши достатній досвід інтерпретації малюнків, побачивши, як кожен наступний елемент підтверджуватиме попередній, Ви зможете легко отримати цінну інформацію про особистість людини, з якою спілкуєтеся, і не вдаватиметеся до обтяжливих розмов і громіздких методик.

Як підсумок першого заняття, запитайте себе:

ЧИ ЗМОЖУ Я БУДУВАТИ СВОЇ СТОСУНКИ З ДИТИНОЮ, БАЗУЮЧИСЬ НА НАСТУПНИХ ПРИНЦИПАХ?

1. Діти це не маленькі дорослі, і я маю пам'ятати про це.

2.Діти це - люди. Вони здатні до глибоких емоційних переживань болі й радості.

3. Діти є унікальними й заслуговують па повагу, Я ціную унікальність кожної дитини і побажаю особистість кожної з них

4. Діти є витривалими. Вони мають надзвичайні здібності долати перепони і негаразди свого життя.

5. Діти мають природну тенденцію рости і розвиватися. Вони здатні до внутрішньої інтуїтивної мудрості.

6. Діти здатні до позитивного керування власною діяльністю. Вони можуть творчо взаємодіяти із власним світом.

8. Творчість - це природна мова дитини, вона є середовищем її самовираження ,в кому дитина почуває себе найкомфортніше.

9. Діти мають право мовчати.

10. Ріст дитини не можна прискорити.

Якщо ви не готові працювати з дитиною за цими принципами, не варто переходити до наступних занять і, можливо, потрібно повторити Перше заняття, тому що встановлення довіри, як правило, є основним у стосунках Вас і дітей, які сидять напроти.

ІНДИКАТОРИ ПОВЕДІНКИ

1 Надзвичайні сексуальні знання.

2 Недоречні для даного віку й рівня розвитку сексуальні ігри (зокрема, з іграшками).

3 Сексуалізоване вираження прив'язаності або поведінки.

4 Надмірна самостимуляція геніталій (коли ви не можете відволікти дитину).

5 Імітація статевого акту з братами/ сестрами або друзями або сексуалізована увага до тварин.

6 Сексуалізовані поцілунки у відносинах з батьками або друзями.

7 Сексуальна стурбованість.

8 Компульсивна сексуальна поведінка або компульсивне роздягання.

9 Плутана уява щодо доречності фізичних кордонів.

10 Несподівані зміни почуттів до конкретної людини або місця (напр., Я ненавиджу дядька Сергія!).

Індикатори 1-10_у в разі якщо вони є характерними для дітей дошкільного або молодшого-шкільного віку, змушують нас із високою вірогідністю запідозрити, що має місце сексуальне насильство

11 Часте безсоння або легко виникаюча реакція несподіваного переляку.

12 Надзвичайне побоювання якої-небудь людини або людей (в більшості, чоловіків), страх повертатися додому, страх відвідувати денну групу або навпаки, лишатися на самоті, страх реальних або уявних об'єктів або людей (чудовиська, маски або уніформа), що тривають довше ніж звичайно.

13 Підтвердження того, що між дитиною й старшою людиною іс-нують незвичайні, приховані, особисті стосунки, зокрема, якщо вони супроводжуються вмовляннями, заманюванням, подарунками.

14 Жахи, нічні страхи тощо. Порушення сну.

15 Саморуйнівна поведінка, зокрема зловживання алкоголем або токсичними речовинами, проституція або нерозбірливі статеві зв'язки, завдання шкоди самому собі, погрози суїцидом або спроби самогубства, схильність до нещасних випадків, втечі з дому.

16 Виражені зміни поведінки, протестна, надзвичайно агресивна або деструктивна поведінка, що викликає труднощі для спілкування з іншими дітьми в школі, в іграх, або навпаки пасивна, надзвичайно поступлива, погоджувальна, антисоціальна і/або неправомірна поведінка.

17 Компульсивна брехня й/або плутана уява щодо власної реальності (наприклад, дисоціація, роздвоєння особистості).

18 Повна недовіра до дорослих або вибіркова недовіра до дорослих тієї ж статі, що і насильник, або до схожих на нього обличчям.

19 Проблеми регресії гігієнічних навичок, що призводить до того, що дитину заново потрібно навчати їх опановувати.

20 Порушення навчання, яке може виявитися вже на пізнішій стадії розвитку.

21 Регресія до інфантильної поведінки (енурез, смоктання пальця, сильний і безперервний плач, що нічим не зумовлений, сплески невмотивованого роздратування). Або навпаки, псевдодоросла поведінка.

22 Надмірна прив'язливість або компульсивна потреба виражати прив'язаності чи увагу як у хлопчиків, так і у дівчат.

23 Хронічна депресія, тривога, занурення в себе, фобічна поведінка.

24 Зіпсовані стосунки з однолітками, низька самооцінка, недбалий фізичний догляд за собою.

Сукупність 5 або більшої кількості факторів, поданих у переліку 12-24, у дітей старших 10 років дозволяє Вам запідозрити факт сексуальною насильства над дитиною.

Також не варто забувати, що окрім поведінкових індикаторів також існують яскраво виражені прямі фізичні ознаки завданого сексуального насильства, зокрема:

1 Вагітність.

2 Хвороби, що передаються статевим шляхом.

3 Вагінальні інфекції.

4 Розірвана білизна або сліди крові або кривавих плям на білизні.

5 Тілесні ушкодження.

6 Біль, свербіння статевих органів або горла, важкість під час ковтання або сечовипускання й дефекації.

7 Фізичні розлади, що повторюються, без видимих соматичних причин (наприклад, часті болі живота, тривалий біль у горлі, нудота).

8 Розлади травлення (наприклад, відмова від їжі або постійне жування чого-небудь).

Мало вірогідно, що дитина, яка зазнала сексуального насильства, сама почне розмову на цю тему. Більшість батьків переконані, що якщо би щось подібне сталося, їх діти поділилася би з ними. Не думайте, що діти, які зазнали сексуального насильства, вчинять саме так,

ОСКІЛЬКИ:

1 Багатьом погрожували, щоб вони мовчали і зберігали таємницю.

2 Багато хто ніяковіє, обговорюючи свої сексуальні проблеми з батьками і вихователями.

3 Багато хто переконаний, що це трапилося через їхню провину й що звинувачувати будуть саме їх.

4 Хлопчики відчувають себе винними, що не змогли захиститися. Те, що вони стали жертвами насилля, протирічить визначенню їх соціальної ролі й очікуваній від них мужності.

5 Хлопчики думають, що сексуальне насильство відбувається лише з маленькими слабкими дівчатками.

6 Якщо хлопчик зазнав сексуального насильства з боку чоловіка, він часто думає, що сам напросився на це, або що він є гомосексуалістом.

7 Діти старшого віку (дівчата пубертатного віку), які усвідомлюють свій фізичний розвиток, відчувають себе сексуальними об'єктами.

8 Більшість дітей вважають, що їм не повірять. Одне з досліджень говорить про те, що в середньому дитина має розповісти 13 особам, перш ніж одна з них їй повірить.

9 Дитина не хоче завдавати болю близьким людям. Ці діти - маленькі турботливі охоронці.

Якщо Вам вдалося викликати довіру і дитина розповіла вам про те що сталася, донесіть до неї наступне повідомлення:

я тобі вірш

мені прикро, що з тобою це сталося

це не твоя провина

я рада/ий що ти мені про це розповів/ла

я спробую зробити так, щоб ти опинився/ лась в безпеці

ти не один/а: сексуальне насильство відбувається також і з іншими дітьми

Заняття 3: Робота над проблемою дитини. Можливості переорієнтації установок і цінностей

Проблеми, які виникають у дитини жертви сексуального насильства, завжди є неоднозначними. Вони залежать від багатьох факторів: від віку, типу особистості, яка формується, ступеня емоційної близькості з насильником тощо.

Працюючи з дитиною, необхідно враховувати наступні фактори психічної травми, що пов'язані зі сприйняттям жертвою сексуального насильства:

Сексуальна чуйність жертви	Зона стає надзвичайним джерелом самозвинувачень, почуття провини, осуду, відторгнення суспільством.
Жах	Будь-які пережиті форми активності, які викликали жах, не забуваються. Вони повертаються й можуть зненацька з’явитися багато років потом.
Викривлена ідентифікація злочинця	Сприйняття злочинця є викривленим, жертва не може сприймати його як злодія, якщо значима для жертви людина або оточення сприймають насильника позитивно.
Викривлена ідентифікація жертви	Вона не може сприймати себе невинуватою. Такі люди часто мають низьку самооцінку, вони одинокі, замкнені.
Фобії або когнітивні порушення й відсутність навичок справлятися з ситуацією	Починають діяти такі механізми психологічного захисту, як витиснення, відмова, часто виникає дисоціація й амнезія, з'являється саморуйнівна поведінка, потреба в покаранні, зловживання алкоголю й наркотиків.
Скрите повідомлення	Травматичне ушкодження зумовлюється сприйняттям жертвою сексуального насильства, а також виникнення порушень розвитку й уявою щодо сексуальності свого тіла.
Катастрофа розкриття	Ситуація розкриття ставить під сумнів попереднє сприйняття себе, зміцнює відчуття сорому. Виникає страх, що викрите сексуальне зловживання може продовжуватися.
Травматичний зв’язок	Глибока потреба жертви підтримувати зв’язок із насильником, щоб отримати любов, увагу, повагу. Жертва неспроможна відстоювати свої особисті інтереси

Для того, щоб з'ясувати, які саме фактори були визначальними для конкретної дитини можна запропонувати їй намалювати малюнки на тему: «Світ, в якому добре жити »; «Світ, в якому жити неможливо»; «Насильство в моєму світі». Аналіз цих малюнків може надати надзвичайно важливу інформацію щодо того, що відбулося, та відношення до цього дитини.

ДО ЗАВДАНЬ ПСИХОЛОГА, який проводить психокорекційну роботу з дитиною, яка зазнала сексуального насильства, НАЛЕЖИТЬ:

1) зміцнити відчуття безпеки й поновити довіру дитини до дорослих;

2) надати дитині можливості розрізняти й виражати свої особисті почуття;

3) підняти самооцінку;

4) сприяти прийняттю власного ті ля;

5) навчити Відсторонювати негативні емоції до

насильника й сприяти вираженню позитивних емоцій.

Прийняття власного тіла

Зміни щодо відчуття власного тіла. Необхідно звернути увагу, наскільки дитина фіксує увагу на власному тілі. Який в неї імідж тіла. Чи не прагне вона одягатися таким чином, щоб не привертати до себе увагу.

За наявності таких порушень з'являється незграбність ходи; відсутність достатньої уваги до себе, що проявляється у виникненні проблем із одягом. Такі діти прагнуть носити на собі одяг, що не відповідає порі року. Форма їх одягу мішкоподібна, вони відчувають труднощі, коли необхідно зняти одяг в приміщенні, роздягнутися на пляжі або перед сном. Вони є надзвичайно вимогливими до відсутності на цей момент сторонніх людей, прагнуть бути непоміченими й не привертати до себе уваги оточуючих.

РОБОТА ЩОДО ПРИЙНЯТТЯ ВЛАСНОГО ТІЛА.

Можна запропонувати дитині обговорити призначення всіх частин тіла.

Наприклад: „Для чого людині очі?"

Проговоривши таким чином всі частини тіла дитина починає розуміти, що в ній немає нічого однозначно поганого або непривабливого, соромливого. Що все в ній є гармонійним і доцільним.

ПІДНЯТИ САМООЦІНКУ ДИТИНИ

(Див. заняття 3)

ДОПОМОГТИ УСВІДОМИТИ, ЩО ЛЮБОВ ДО БАТЬКА „ТАТА" ЦЕ ОДНА РІЧ, А ДО БАТЬКА „НАСИЛЬНИКА" -ІНША

— Спочатку потрібно допомогти хлопчикові усвідомити, за що він любить свого батька.

— Потім допомогти виявити почуття гніву стосовно насильства, яке вчинив батько.

— Показати дитині, що насильство не повинно бути - у батька завжди є вибір чинити його або ні.

ЮЗВИВАТИ НАВИЧКИ СОЦІАЛЬНОГО ЖИТТЯ

Зверніться за допомогою до вихователів та вчителів

Дитині необхідно надавати підтримку. Підтримку необхідно шукати як зовні, так і всередині дитини.

ЗОВНІШНІ ФАКТОРИ:

- довірливі відносини

- емоційна підтримка

- бажання бути автономним

- стабільне оточення

- рольові моделі

- моральне лідерство

- оточуючі, які віддають любов без умов

- дорослі, які встановлюють обґрунтовані межі

- дорослі, які можуть стати

ВНУТРІШНІ ФАКТОРИ:

- творчість

- гумор

- комунікабельність

- наполегливість

- привабливий темперамент

- орієнтир на досягнення цілей

- альтруїзм

- вміння контролювати імпульси

- добре розвинуті соціальні навички

лідером

Отже, на що ми очікуємо, коли проводимо реабілітаційну роботу з жертвами сексуального насильства? Чи будемо ми вважати її успішною лише коли дитину "врятовано і повернуто до нормального життя"? Все-таки ми, як професіонали в галузі охорони психічного здоров'я, нерідко чекаємо на здійснення спільних надій на те, що ми і наша робота зуміємо допомогти кожній дитині, як а до нас потрапила. Але очікувати на такий успіх є ірраціональним і дезадаптивним. Така настанова швидко призводить до синдрому вигорання. До раціональних очікувань відноситься переконання в користі вашого втручання в проблеми дитини заради просування до успішного пристосування, а також в тому, що діти, які під час реабілітації набувають певних навичок, коли-небудь відчують на собі всю їх корисність. На противагу цьому, думка, що можні "починити" кожну дитину з будь-якою проблемою, є ірраціональною для психолога.

Діти, які пройшли курс реабілітації, не виявляють автоматичних змін на краще. Навіть у випадку, коли успіх є очевидним, завжди зберігається можливість рецидиву. Якщо наступає рецидив, то чи була ваша робота неефективною? Чи потрібно очікувати, що "зцілюючи" від проблем ваші зусилля упередять всі рецидиви? Не потрібно розраховувати на реабілітацію, як на панацею! Мудрим виявляється розрахунок на те, що здоровий глузд, який передається через досвід, покращує вміння дитини пристосовуватися.

Життя є таким, що в ньому завжди маємо справу з рецидивами проблем, які здавалися вирішеними, або із спокусою рецидиву.

Навіть те, що діти, з якими нам вдалося досягнути найбільшого успіху, можуть інколи прийняти далеко не найкраще рішення. Ваша мета полягає не в тому, щоб "залагодити все раз і назавжди", а в тому, щоб покращити життєву траєкторію, яка була очевидною, коли ви з'ясовували проблеми дитини.

Отже, позитивні зрушення є завжди, але не одразу стають видимими. Сприятливе навчання відбулося, хоча зовні не проявляється, аж до наступної точки розвитку або виникнення іншої ситуації.

Відтак, яка наша кінцева мета, для чого ми працюємо? Напевне для того, щоб покращити соціальне функціонування дитини. Спромогтися зробити так, щоб її життя в суспільстві, щоб її форма спілкування з людьми не приносила страждань ні їй, ані оточуючим. А для вирішення соціалізації дітей нам потрібні союзники, які не дадуть пропасти вашим зусиллям, які ви доклали для вирішення особистісних проблем. Де шукати на допомогу? Авжеж серед людей, які працюють поруч з вами, працюють з цими ж дітьми. Це вчителі, вихователі, соціальні працівники і весь персонал вашого закладу. Перш за все вчителі, які організують життя в класі. На початку вам, як психологам необхідно з'ясувати, якою мірою ваші вчителі є стигматизованими, якою мірою вони готові допомагати вам, якою мірою спроможні прийняти проблеми дитини жертви сексуального насильства.

ЗАПРОПОНУЙТЕ ЇМ ПИТАННЯ, пов'язані з проблемою сексуального насильства, відповіді на які необхідно ретельно продумати.

Що є, як мені здається, поганого в сексуальних відносинах дорослого з дитиною?

Чи вірю я в те, що сталося?

Чи вірю я в те, що це може статися з ким завгодно (наприклад,

з немовлям, дитиною-інвалідом, моєю дитиною)?

Чи вірю я в те, що насильство проходить через будь-які соціо-економічні і культурологічні бар'єри?

Чи однаково я реагую на проблему сексуального насильства над дітьми як професіонал і як людина?

Чи вірю я в те, що це може статися з моєю власною дитиною і я про це не дізнаюсь?

Чи вірю я в те, що жертви сексуального насильства можуть вижити і жити нормальним життям?

Чи вірю я в те, що батьки, яких я знаю, які мені подобаються і з якими я працюю, можливо, спроможні чинити сексуальне насильство по відношенню до своїх дітей?

Чи вірю я в те, що діти жертви насильства можуть продовжувати любити своїх кривдників, але при цьому можуть бажати, щоб насильство припинилося?

їх відповіді покажуть вам, якою мірою вчитель готовий до співпраці з вами в цьому непростому питанні. Можливо вам прийдеться попрацювати з персоналом на прийняття даної проблеми в колективі. Не бійтеся цього. Всіх вас об'єднує нелегка праця з дітьми. І ваші колеги за певних обставин можуть бути закритими для певних, найбільш неприємних для них проблем дітей. Але проблеми є! І вашим завданням є тактовно донести її до педагогів.

Завдання педагогів підтримка дитини в класі.

Важливо пам'ятати, що діти можуть відновлюватися, і відновлюються після сексуального насильства, а педагоги можуть і повинні чітко донести до дитини, що "життя продовжується", звертаючись до наступних проблем:

Захист від повторного насильства. Захист від сорому. Нормалізація середовища.

Надаючи підтримку дитині, яка стала жертвою сексуального насильства, ви можете запропонувати вчителю, щоб він уявив собі ситуації, з якими він зміг би добре впоратися (наприклад, смерть в родині, важка хвороба дитини, тощо) і зміг би перенести в теперішню ситуацію із дитиною відповідні навички.

Отже, діти повинні стати дорослими. Стати дорослими, тобто повністю вирости в людському сенсі, означає не лише засвоїти новітні технології й усвідомлено включитися до своєї соціальної групи, але і вміти відсторонюватися від чужого світогляду і чужої ідеології, усвідомлювати й цінувати свою особистість, вміти долати перепони, що виникають.

УСПІХІВ ВАМ У ВАШІЙ УЧАСТІ В ДОЛІ ДІТЕЙ, З ЯКИМИ ВАС ЗІТКНУЛО ЖИТТЯ!!!

Перелік використаної літератури:

1. Джон А. Ландшафт детской души. - СПб., 1997.

2. Захаров А.И. Неврозьі у детей и психотерапия. - СП6., 2000.

3. Колодзин Б. Как жить после психической травмьі. - М., 1992.

4. Кораблина Е.П.; Акиндинова И.А.; Баканова А.А.; Родина А.М. Искусство исцеления души. - СПб., 2001.

5. Лендрет Г.Л. Игровая терапия: искусство отношений. - М., 1994.

6. Лидерс А.Г. Психологический тренинг с подростками. - М.; 2003.

7. Максимова Н.Ю.; Милютина Е.А. Курс лекций по детской патопсихологии. - Ростов-на-Дону, 2000.

8. Менделевич В.Д. Психология девиантного поведения.- М., 2001.

9. Психотерапия детей и подростков / под ред. Филипа Кендалла., 2-е издание. - СПб., 2002.

10. Руководство по предупреждению насилия над детьми / под ред. Н.К.Асановой. - М., 1997.

11. Христенко В.Е. Психология жертвьі. - Харьков, 2001.

12. Черняева С.А. Психотерапевтические сказки и игрьі. - СПб; 2003.

13. Йоланта Змарзлік, Гражина Дрозд-Кубяк. Групова терапія для дітей.- Фундація "Нічиї діти", Польша.

14. Марія Келлер-Хамела, Малгожата Шулік, Йоланта Змарзлік. Діагностування насильства над дітьми: особливості та методи. - Фундація "Нічиї діти", Польша.

Вступ

Сексуальне насильство над дітьми це:

Ь) сексуальна діяльність (здійснення або погроза нею) між дитиною і більш сильною або старшою особою.

ПРАВИЛА РОБОТИ З ДІТЬМИ ЛЕНДРЕТА

Я не всезнайка І я не намагатимуся ним бути

Я хочу, щоб мене любили Тому я буду відкритим до дітей, які мене люблять

Я так мало знаю про складні лабіринти дитинства Тому я дозволю дитині мене вчити

Інколи мені потрібне укриття Тому я надам укриття дітям

Я роблю помилки Тому я буду терплячим до людської сутності дитини

Я не можу зробити так, щоб страх, біль, розчарування і стреси зникли із життя дитини

Тому я намагатимуся полегшити їх удари

Я відчуваю страх, коли я незахищений Тому я торкатимуся до внутрішнього світу дитини з ніжністю і добротою

Своє життя можу прожити лише я сам Тому я не вчитиму дитину, як жити

Я гостро і емоційно реагую на події своєї реальності Тому я намагатимуся самостійно входити в життя дитини

Майже все, що я вмію, я вивчив на власному досвіді Тому я дозволю дитині набувати власний досвід і робити власні помилки

Я знаходжу волю жити лише всередині себе Тому я прийматиму, поважатиму й розвиватиму особистість дитини

ЗНАЙОМСТВО

НІКОЛИ

1. Не можна обіцяти того ,що не можете виконати

2. Не можна обіцяти того, що залежить не від вас – надайте інформацію про те, від кого це залежить

3. Не ставте нездійсненних цілей

4. Не розраховуйте на великий результат

5. Не ставтесь до дитини як до однієї з.,. Спілкуйтеся з особистістю

6. Не критикуйте дитину як особистість

7. Не звинувачуйте дитину, коли вона говорить неправду

8. Не обіцяйте дитині, що з нею такого більше не трапиться

^9. Не звинувачуйте дитину в тому, що вже трапилося

10. Не говоріть, що якщо би дитина вчинила по-іншому, то все було би інакше

11. Не продовжуйте працювати з дитиною, якщо відчуваєте неприязнь до неї

12. Вмійте "пройти" повз дитину якщо це можете їй допомогти

13. Якщо робота припиняється, обов’язково попередьте дитину про це

МАЛЮВАННЯ

Замість збору анкетних даних можна просто запропонувати дитині помалювати.

Для початку запропонуйте намалювати дерево, потім квітку, потім чашку. І проінтерпретуйте їх

Береза - символ меланхолії, легкого, прозорого суму, чистоти, лінощів.

Ялинка - виражений жіночий символ, що лікує, надає радість і годує.

Новорічна ялинка - мертве дерево, яке дарує останню радість оточуючим.

Дерево, яке плодоносить - бажання продовжити рід.

Ромашка - постійні сумніви, невпевненість. "Любить - не любить, буде - не буде".

Гербера поєднує в собі сумніви ромашки й бажання відчути себе хазяїном цього життя.

Троянда - самоствердження, самозакоханість. Троянда в бутоні є таємницею для самої себе.

Дзвіночок — для того, щоб дізнатися, що у мене в середині, вам знадобиться нахилитися і подивитися самому.

Квітка з багатьма шарами пелюстків.

Квітка - суцвіття. Нас так багато — обирай кого завгодно, але пам'ятай, що обираєш лише частинку.

БАЗОВІ ЗАПИТАННЯ ДО МАЛЮНКУ "ЧАШКА"

- Що це за чашка, яку ти намалював?

- Хто з неї п'є?

- А кому би ти дав нею скористатися}

- Л де вона зараз}

Як підсумок першого заняття, запитайте себе:

ЧИ ЗМОЖУ Я БУДУВАТИ СВОЇ СТОСУНКИ З ДИТИНОЮ, БАЗУЮЧИСЬ НА НАСТУПНИХ ПРИНЦИПАХ?

1. Діти це не маленькі дорослі, і я маю пам'ятати про це.

2.Діти це - люди. Вони здатні до глибоких емоційних переживань болі й радості.

4. Діти є витривалими. Вони мають надзвичайні здібності долати перепони і негаразди свого життя.

5. Діти мають природну тенденцію рости і розвиватися. Вони здатні до внутрішньої інтуїтивної мудрості.

9. Діти мають право мовчати.

10. Ріст дитини не можна прискорити.

12 3 4 5 6 Следующая ⇒

Последнее изменение этой страницы: 2019-04-19; Просмотров: 182; Нарушение авторского права страницы