ІГРОВІ МЕТОДИКИ У РОБОТІ З ДІТЬМИ

Однією з найбільш широко розповсюджених проблем у роботі з жертвами сексуального насильства є їх неспроможність передати словами свої переживання. На прямі запитання багатьом дітям важко надати чітку відповідь. Складається враження, що щось заважає їм висловити свої почуття словами. Щоб допомогти дітям можна використовувати різноманітні ігрові методики.

Для дітей гра - є найкращим засобом комунікації. Одночасно її можна розглядати як інструмент самовираження. Залучення до ігри сприяє зняттю психологічного захисту й надає їй можливість передати свої переживання в умовному, ігровому контексті. Крім того, гра дозволяє дитині проговорити свої думки й почуття, які вона певною мірою усвідомлює, але не може вербалізувати.

Ця гра часто використовується в роботі з дітьми, які не спроможні концентрувати увагу, відчувають труднощі в навчанні. Вона дозволяє їм відчути безпечну відстань, необхідну для вербального опису своїх переживань.

Психолог просить дитину перерахувати почуття, які вона знає. Необхідно, щоб серед почуттів були позитивні, негативні й нейтральні. При цьому почуття записуються на невеликих папірцях (можна як самою дитиною, так і психологом). Потім психолог розповідає яку-небудь свою ситуацію і бере при цьому зі стопки почуття, які він відчував в той момент (наприклад, як купував подарунок тощо). Надзвичайно важливо, щоб це були почуття з різних регістрів.

Потім дитині пропонується розповісти свою ситуацію, також вибираючи необхідні почуття.

Мета гри: показати, що в кожній приємній ситуації є місце негативним почуттям, а в кожній болючий ситуації є місце позитивним емоціям.

Більшість дітей любить малювати й більш охоче висловлюють свої складні, пов'язані з втратою, відчуття, через малюнок. Крім того, ця техніка дозволяє дитині передати власні враження й переживання, коли вона найбільш до цього готова.

Ще Фрейд стверджував, що будь-яка втрата має бути рано чи пізно компенсованою. Він гадав, що творча діяльність дозволяє людині, яка пережила втрату, відновити психічну рівновагу. Техніка "До і після" дає дитині можливість розібратися в тому, що з нею сталося, висловити сум з приводу втрати й обміркувати реальні обставини.

Ця методика корисна для:

концентрування уваги дитини на ситуації, яка склалася;

концентрування уваги на змінах у міжособистісних стосунках;

опрацювання почуттів, пов'язаних із втратою.

Дитині пропонується намалювати сюжет або просто свої почуття відносно ситуації, яка призвела до втрати. Після того, як дитина висловила свої почуття через малюнок і проговорила, які почуття вона мала до цієї ситуації, їй пропонується висловити свої почуття на момент події. їх проговорювати не обов'язково. Після цього дитину просять намалювати свої почуття після цієї події. їх необхідно проговорити.

Психолог разом із дитиною намагається порівняти почуття до і після, а потім знайти ті елементи події, які призвели до зміни цих почуттів.

Заняття 5: Групова терапія

Наявний досвід дітей - це великий діапазон порушень поведінки, викликаних як наслідками насильства, так і неблагополучною ситуацією в родині або оточенні. Дві основні частини цієї поведінкової класифікації є наступними:

Агресивність:

Бажання битися, атакувати, гіперактивність, відсутність дистанції у відносинах з дорослими, запальність, руйнування речей, сплески злості та проблеми в спілкування з дорослими і дітьми.

Загальмованість: Надмірна покірність, апатія, прагнення уникнення, замкнутість, недостатність впевненості, відчуття приниженості, хронічне відчуття нещастя, байдужість до зовнішнього світу, слабка увага тощо.

Участь у груповій терапії повинна відігравати значну роль у встановленні позитивних контактів з іншими людьми. Групова діяльність має первинну соціотерапевтичну сутність й доповнює ефект індивідуальної терапії.

1.встановлення безпечного емоційного контакту;

2. реконструкція постійних шляхів доступу до світу та комунікації з навколишнім світом;

 3. підвищення самооцінки й віри в себе.                 

ВАЖЛИВО чітко обумовити правила, за якими діти не повинні насміхатися одне над одним. Працюючи в групі, важливо встановити й підтримати близькі контакти з кожною дитиною, яка задіяна до роботи.

Досвід принизливих побоїв, сексуального насильства і/або надзвичайної занедбаності дітей формує в них величезні проблеми щодо прийняття фізичного дотику, диференціації доброго і злого дотику, дотику, що виражає любов, повагу або дружбу. їх поведінка відображає недостатню повагу до власного тіла, до тіла іншої людини (це можна прослідкувати через фізичні напади -бійки, плювання, виривання волосся). Такі діти зазвичай уникають дотиків за будь-яку ціну, демонструючи небажання потиснути руки, створюючи власну територію в терапевтичній кімнаті, вибухають плачем або гнівом, якщо їх штовхнути або торкнутися, навіть під час гри. Необхідно спочатку дистанціюватися від дитини, потім, після того, як буде завойовано її довіру, підійти ближче, торкнутися дитини, демонструючи заспокійливий, добрий фізичний дотик. Зрештою під час групової роботи рівень фізичних контактів буде розширюватися. Це становитиме фізичну й духовну взаємодію всіх членів групи.

Процес групової терапії складається з чотирьох етапів, що постійно перетинаються:

> Об'єднання дітей в групи.

> Розповіді.

> Ігри.

> Обговорення.

Об'єднання дітей в групу починається спільною й цікавою для них діяльністю у вигляді екскурсій. Малювання, ліплення, прогулянки тощо. Після зняття напруги, викликаної перебуванням в групі, потрібно під час бесіди розкрити спільний характер проблем, які стоять перед учасниками групи. Під час бесіди в групі поступово встановлюється атмосфера довіри й відвертості, яка об'єднує учасників. Вони починають ділитися своїми бажаннями й проблемами, що нерідко є єдиною можливістю їх вираження. Цим пояснюється терапевтичний ефект подібних висловів в групі, яка сприймається як розуміюча, співчутлива й підтримуюча аудиторія, що відповідає на нереалізоване бажання прийняття з боку однолітків і батьків.

Наступною фазою об'єднання дітей в групу є проведення з ними кількох ігор. Зверніть увагу на скутість учасників групи на початку гри, труднощі в спілкуванні, входженні в роль, прийнятті рішення. По-суті, багато з них не можуть грати не стільки з причини внутрішньої напруги й страху, скільки з-за жорстко обмежуючого характеру виховання, відсутністю можливості спонтанних ігор в місці проживання.

ГОЛОВНЕ для початкових ігор - це емоційно оживити дітей.

МЕТОДИКА "КРИГОЛАМ"

Ця методика є гарним способом "розтопити кригу" серед малознайомої групи, налаштуватися на казкові, ігрові сюжети або актуалізувати які-небудь знання.

Одним із прикладів методики "Криголам" є гра "Вгадай себе!".

Учасники гри беруть аркуш паперу і пишуть на ньому казкових персонажів, назву якого-небудь казкового предмету, прізвище відомого автора казок, назву казки або казкового міста, які має вгадати інший учасник. За домовленістю можна обмежити надписи на картках однією з категорій. Ведучий може заздалегідь підписати потрібну кількість карток, якщо це відповідає його задуму. Той, хто підписав картку має право просити дозволу самому прикріпити її на спину іншого учасника; головне, щоб той не знав, що там написано. Картки кріпляться булавками на спину кожного з учасників. Всі учасники гри підходять одне до одного, показують свої картки і ставлять запитання, на які можна відповідати лише "так" чи "ні". Якщо учасник вгадав свою картку, він чіпляє її на груди. Кількість запитань для розгадування можна обмежити.

Тривалість гри - 15-20 хвилин.

ГРА „Магазин цінностей”

Мета гри - допомогти учасникам усвідомити власні цінності, вибудувати їх ієрархію, зрозуміти, що різні люди можуть мати різні цінності. Головним, але не завжди досяжним результатом гри є розуміння того, що обираючи свою систему цінностей та відповідаючи їй, людина реалізує свою свободу.

Цю гру можна проводити тільки в групі, що не має конфліктів, або конфлікти не є значимими, в якій учасники встигли познайомитись однин з одним.

Ведучий, звертаючись до групи, говорить: «Уявіть собі, що ми вирушаємо в подорож. Ми йшли довго, перетинали швидкі ріки, піднімались в гори, ледве не зірвались у прірву, страждали від погодних негараздів. Нарешті ми вишли на сонячний бік гори, побачили стежку та біля неї маленьку хатку, а на ній вивіску „Магазин цінностей", „Тут можна купити та продати все!" „Давайте зайдемо!"

І от група в „Магазині". Ведучий оголошує себе продавцем-консультантом, обіцяючи, що група скоро почне йому допомагати. Він запрошує „покупців", говорячи: „Тут дійсно можна придбати все, але не за гроші".

В процесі діалогу потрібно обережно починати радитися з групою, залучаючи учасників, як консультантів. При цьому потрібно зазначити, що необхідно враховувати особистість „покупця". Наприклад, ту саму «впевненість в собі»іншому учасникові можні віддати без викупу, а лише за умови пам'ятати про неї. Ведучий також може стати покупцем, наприклад, поцікавитися, за скільки йому продадуть розуміння або зворотній зв'язок з боку групи.

Результатом гри може стати прийняття себе учасниками групи (навіть тими, хто не скористався послугами магазину), розуміння того, що недоліки людини — часто є продовженням її переваг.

Тривалість гри -30-40 хвилин.

 ГРА „Звичайне чудо”

Для цієї гри вам знадобиться звичайний камінь, знайдений на подвір'ї. Бажано, щоб він був з гострими боками й не надто приємний на дотик.

У грі можуть брати участь дві, три, чотири або більше осіб. Розташуйтеся зручніше, щоб всі гравці бачили одне одного. Тепер можна починати гру.

Ви - ведучий. Візьміть камінь в долоні. Скажіть учасникам: "У мене в долоні камінь. Він важкий, холодний, неприємний на дотик (ваша міміка має відповідати вашим відчуттям), в нього гострі краї.

Тримати його в долонях не надто приємно. Але я намагатимуся зігріти цей камінь, перш, ніж передати його сусіду. Ви берете камінь в долоні, стискаєте їх і промовляєте: "Візьми, камінь, тепло моїх рук, жар мого серця, мою любов до людей. Передай, камінь мої почуття другу". З цими словами ви передаєте камінь гравцеві, який сидить ліворуч від вас.

Камінь знаходиться в руках дитини. Запитайте її: "Що ти відчуваєш? Чи важкий цей камінь? А який він на дотик? Теплий чи ні? Як ти вважаєш, чому камінь теплий? Зараз ми з тобою зробимо звичайне чудо - зігріємо камінь теплом твоїх долонь! Скажімо разом: "Візьми, камінь, тепло моїх рук, жар мого серця, мою любов до людей. Передай, камінь, мої почуття другу!"

Текст можна адаптувати. Далі камінь передається іншому гравцеві. Гра продовжується. Наступає момент, коли камінь повертається до вас. Ви говорите гравцям: "Я тримаю в своїх долонях той самий камінь. Він такий самий важкий, в нього гострі краї, але його надзвичайно приємно тримати в руках. Він теплий, майже гарячий, наповнений енергією, адже він передає тепло наших рук, жар наших сердець, нашу любов до людей! Виявляється, наші руки можуть творити дива! Вони зігрівають навіть камінь!"

ГРА „Чарівні руки”

Ця гра дозволяє диференціювати власні відчуття, проаналізувати й вербалізувати їх, навчаючи основам самоаналізу. Окрім цього є надзвичайно важливим усвідомити, що кожен може, завдяки теплу своїх рук і серця, створити чудо.

У грі беруть участь від двох до десяти осіб. Один із гравців має зобразити камінь. Він займає зручну для себе позу каменя, напружується й застигає. Інші учасники гри, поклавши свої руки на плечі, спину, груди, живіт, руки "Каменя", намагатимуться передати йому своє тепло. Ведучий говорить гравцям: "Покладіть свої руки на Камінь", говоріть разом зі мною: "Даю тобі, каменю, тепло моїх рук, жар мого серця, мою любов!" Що відбувається з вашими руками? Що відбувається з "Каменем"?

Можна дати дітям зразок проговорювання своїх почуттів. Наприклад: "Мої руки тремтять, я відчуваю в них напругу. Мої руки гарячі, від них виходить тепло... а ще я відчуваю, як розслабляється під моїми руками "Камінь", я його зігріваю..."

Надзвичайно важливо, щоб кожен учасник гри спробував себе в ролі каменя, відчув тепло добрих рук. В обговоренні необхідно робити акцент на тому, що подобається більше: віддавати чи отримувати людське тепло?

ГОЛОВНА МЕТА ГРУПОВОЇ ЮБОТИ - НАВЧИТИ ДІТЕЙ ЖИТИ В СУСПІЛЬСТВІ.

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: