Загальні методичні вказівки. Варто зауважити, що значну частину відносин в сфері створення

Загальні вимоги до вивчення дисципліни. Викладання навчальної дисципліни «Корпоративне право» повинно спиратись на системно-правову наукову класифікацію відповідних відносин. Отже, визначаючи місце корпоративного права у системі права, слід визнати специфіку відносин, які ґрунтуються на приватноправових та публічно-правових засадах.

Варто зауважити, що значну частину відносин в сфері створення, функціонування і припинення діяльності корпоративних організацій складають відносини засновані на приватноправових засадах. Крім того ми повинні зважити й на публічно-правовий аспект корпоративних правовідносин, що в більшому ступені є підставою для досягнення головної мети – забезпечення в рамках законодавства належного порядку здійснення корпоративних прав їх суб’єктами та захисту права та законних інтересів інших суб’єктів господарювання.

Методика викладання навчальної дисципліни «Корпоративне право» спрямована на поступове засвоєння основних знань з дисципліни. Це пов’язано з розглядом та вивченням матеріалу, який умовно можна поділити на дві складові: «Загальні корпоративних відносин» та «Правове регулювання окремих організаційно-правових форм корпоративних організацій». Така методика викладання навчальної дисципліни дозволить студентам спочатку, під час лекцій, практичних занять та в процесі самостійної підготовки визначити систему, принципи, функції та роль корпоративного права, правове становище суб’єктного складу корпоративних правовідносин та умови легалізації його діяльності. Потім, на базі цих загальних знань слід оволодіти основними знаннями щодо специфіки організації діяльності корпоративних організацій. Цей системний підхід надасть студентам можливість оволодіти глибокими знаннями з дисципліни.

Навчальна дисципліна «Корпоративне право» відіграє значну роль у формуванні фахівця юриста. Таке твердження ґрунтується на необхідності вміння слухачами вирішувати складні практичні завдання на підставі знань отриманих під час вивчення такого курсу. Адже кваліфікована, обізнана з нормативно-правовою базою людина повинна надати правову допомогу будь-кому або використати отримані знання у власній діяльності.

Під час реалізації суб’єктивного корпоративного права суб’єкти корпоративних відносин застосовують норми матеріального права: цивільного, господарського, податкового, фінансового, земельного, сімейного, трудового та сприяє належному здійсненню цих правовідносин. З цього випливає зв’язок навчальної дисципліни «Корпоративне право» з іншими правовими дисциплінами, що повинні засвоїти слухачі магістратури під час навчання. Серед цих правових дисциплін слід передусім виділити Сучасні проблеми господарського права, Сучасні проблеми господарського процесу, Інвестиційне право, Біржове право. Важливу роль відіграють інші навчальні дисципліни та спецкурси.

Навчання з дисципліни «Корпоративне право» проходить формі лекцій, семінарських занять, а також самостійної та індивідуальної роботи над опрацюванням матеріалів запропонованої до вивчення тематики та написання курсової роботи.

Аудиторні заняття (лекції та семінари) проводяться для надання систематизованих теоретичних знань про основні засади корпоративного права і нормативно-правового регулювання корпоративних правовідносин. Аудиторні заняття передбачають форми контролю засвоєння змісту дисципліни.

Лекційні заняття передбачають викладання проблемних аспектів теорії корпоративного права і правозастосовчої діяльності суб’єктів корпоративних відносин викладачем, сприйняття цього матеріалу студентами. За своїм змістом лекції охоплюють основний теоретичний матеріал найбільш складних тем навчальної дисципліни.

Під час семінарського заняття викладач організує обговорення попередньо визначених питань, до яких слухачі повинні готувати тези виступів. Результати самостійної роботи з підготовки до семінару, та безпосередня робота на семінарі фіксується у робочому зошиті семінарських занять, ведення якого обов’язково для кожного студента.

Зміст самостійної роботи студентів над навчальною дисципліною визначається у навчально-методичних матеріалах до семінарських та практичних занять іншими методичними матеріалами, затвердженими на кафедрі, а також завданнями та вказівками викладача, що проводить заняття у групі.

Критерії оцінювання рівня отриманих знань. Рівень освоєння навчального матеріалу визначаються за допомогою контрольних заходів, передбачених навчальним планом, з обов'язковим зарахуванням підсумкових оцінок за національною шкалою ("відмінно", "добре", "задовільно", "незадовільно"), 100-бальною та ЕСТS. Контрольні заходи включають у себе поточний та підсумковий контроль.

До форм поточного контролю належить оцінювання рівня набутих знань. Поточний контроль здійснюється під час проведення семінарських і має за мету перевірку засвоєння знань, умінь і навичок студентами, з кожного окремого модуля навчальної дисципліни. Результати поточного контролю та бали за самостійну та індивідуальну роботи заносяться викладачем до журналів обліку відвідування занять студентами за національною системою оцінювання.

Поточний контроль на семінарських заняттях, а також при виконання тестових завдань, підсумковому контролі чи екзаменах враховує: рівень знань студентів (глибина і міцність знань); самостійність виступу та викладу думок; послідовність виступу; достатність та доказовість інформації; узагальнення змісту; вміння синтезувати знання по окремих темах; вміння складати розгорнутий план відповіді, давати точні формулювання; правильно користуватись понятійним апаратом; грамотність, логічність і послідовність викладу; виконання навичок і прийоми виконання практичних завдань.

Поточний контроль знань і умінь слухачів магістратури на семінарських заняттях здійснюється шляхом опитування з навчальних питань теми відповідного змістовного модулю. Під час цих занять студенти під контролем викладача обговорюються рішення завдань. Викладач оцінює правильність кваліфікації, повноту й обґрунтованість рішень, складених слухачами магістратури, їх активність у дискусії, рівень знань та уміння формулювати й відстоювати свою позицію.

Загальна кількість балів (оцінка), отримана здобувачем за семестр перед підсумковим контролем, розраховується як середньоарифметичне значення з оцінок за аудиторну роботу та самостійну роботу, та для переводу до 100-бальної системи помножується на коефіцієнт 10.

Загальна кількість балів (перед підсумковим контролем)

=( (

Результат аудиторної роботи за семестр

+

Результат самостійної роботи за семестр

) /

2 )

*10

Підсумковий контроль проводиться з метою оцінки результатів навчання. Результати складання підсумкового контролю (екзамену) оцінюється за 100 бальною шкалою.

Підсумкові бали з навчальної дисципліни визначаються як сума балів, отриманих здобувачем протягом семестру та балів, набраних на підсумковому контролі (екзамені).

Підсумкові бали навчальної дисципліни

=

Загальна кількість балів (перед підсумковим контролем)

+

Кількість балі за підсумковим контролем

Формула розрахунку підсумкових балів навчальної дисципліни

Студент, який під час складання підсумкового контролю отримав оцінку «незадовільно», складає підсумковий контроль (екзамен) повторно. Повторне складання підсумкового контролю (екзамену) допускається не більше двох разів з кожної навчальної дисципліни, у тому числі один раз – викладачеві, а другий – комісії, що створюється навчально-науковими інститутами (факультетами). Незадовільні оцінки виставляються тільки в відомостях обліку успішності. Студентам, які отримали не більше як дві незадовільні оцінки (нижче ніж 60 балів) з навчальної дисципліни, можуть бути встановлені різні строки ліквідації академічної заборгованості, але не пізніше як за день до фактичного початку навчальних занять у наступному семестрі. Студенти, які не ліквідували академічну заборгованість у встановлений термін, відраховуються з Університету.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: