Зовнішня політика і територіальна експансія США в останній третині ХІХ – поч ХХ ст.

У зовнішній політиці США проявлялися дві тенденції: експансіонізм та ізоляціонізм (ізоляціоністи, головно республіканці, виступали за невтручання в політику європейських держав; "доктрина Монро" 1823 р. проголошувала: "Америка для американців")Зростання економічної могутності породжувало прагнення до зовнішньої експансії.

Експансіоністи заявляли, що настав час, коли США мають утрутитися в боротьбу за панування на морі.Головним ідеологом експансіоністів став морський офіцер, історик і публіцист Мехем. Він стверджував, що морська могутність - це головний чинник, який визначає долю країни в боротьбі за життя і право на існування. На його думку,аби забезпечити США перемогу в боротьбі проти інших націй, є тільки один практичний вихід: створення сильного військово-морського флоту, будівництво нових баз, захоплення колоній, завоювання віддалених земель і утвердження панування на морі. Мехем уважав першочерговим завданням створення баз на островах Тихого та Атлантичного океанів і спорудження Панамського каналу, який сполучив би два океани. Першочерговим об'єктом експансії мала б стати, на думку Мехема, Латинська Америка. У 1898 р. США розпочали війну проти Іспанії, яка придушувала повстання на Кубі. Американський флот розгромив іспанські ескадри біля Куби та Філіппін. Іспанія змушена була піти на укладення миру. За мирним договором Куба оголошувалася незалежною. США здобули о. Пуерто-Рико в Карибському морі, а в Тихому океані Філіппіни, о.Гуам, згодом о. Самоа та Гаваї. Президент Т. Рузвельт продовжив експансіоністську політику, що отримала назву "політики великого дрючка". Практичним утіленням її виявилися дії щодо Куби й Колумбії. У 1902 р. США накинули Кубі поправку до конституції, що її запропонував американський сенатор Платт. Кубі заборонялось укладати договори з іншими державами без згоди США. Тим часом на острові дозволялося створювати американські бази і вводити туди війська. У 1903 р. США запропонували Колумбії проект будівництва каналу через Панамський перешийок, але Колумбія його відхилила.Тоді США підтримали панамських сепаратистів, які під жерлами гармат американського флоту пpoгoлоcили республіку Панаму. У спеціально відведеній зоні під охороною американських військ було побудовано канал завдовжки 81 км. "Політика великого дрючка" викликала невдоволення у країнах Латинської Америки.

     На зламі XIX—XX ст., в умовах поси­лення міжнародної напруженоссті, американський капітал ста виявляти прагнення проникнути в Китай, щоб перетворити його на ринок збу­ту товарів США. Для цього потрібно було мати в Китаї свою зону впливу. Була висунута доктрина «відкри­тих дверей і рівних можливос­тей». Розрахунок робився на те, що промисловамогутність США дасть можливість швидко взяти гору над суперниками (Англія, Німеччина, Японія, Росія) і повністю прибрати до рук величезний китайський ри­нок. США наполегливо добивались для себе вигідних позицій у Китаї, однак протидія інших великих дер­жав зірвала спроби США стати голов­ною силою на китайському ринку. США надавали Японії широку допо­могу в період, коли вона готувалась до війни проти Росії. Під час російсько-японської війни банкіри США дали Японії кілька позик. Секретні американо-японські переговори за­вершились підписанням угоди, за якою визнавалось право Японії на встановлення протекторату над Ко­реєю. За це Японія відмовилась від будь-яких домагань щодо Філіппін.

Підтримуючи Японію, Т.Рузвельт виступив ініціатором мирних пере­говорів між нею і Росією в Портсмуті. В1908 р. США і Японія зобов'язали­ся взаємно поважати право володін­ня на Тихому океані, підтримувати в Китаї політику «відкритих дверей» і сприяти збереженню його незалеж­ності. Проте американо-японські су­перечності зростали, а в США поки що не було необхідної військової сили, щоб змусити Японію відмови­тися від агресії. В Японії ж із підоз­рою спостерігали за бурхливим роз­витком американських військово- морських сил

 

⇐ Предыдущая18192021222324252627

Поделиться: