Розкрийте зміст синергетики як концепції розвитку.

Синергетика – це теорія самоорганізації, яка характеризує перехід від складних систем до простих, від закритих, до відкритих, від лінійності до не лінійності, від стабільності до нестабільності. Процес самоорганізації є всезагальним через поєднання порядку і хаосу. В рамках синергетики світ розглядається:

1) як складно і системно організована;

2) як такий, що знаходиться в процесі становлення;

3) в ньому збільшується структурність і зростає багатоманітність;

4) в ньому поєднується детермінізм та індетермінізм.

В рамках синергетики враховується роль людської діяльності в процесі становлення світу.Філософія спрямована на форми цілісності концепцій синергетики на кожному етапі розв. Люд буття, тому в ній поєднується різні світогл підходи, наук. та поза наукові знання, що дозволяє знати опозицію, людина - природа - Бог. Буття це найперша визначеність всього існуючого. Тому у смисловому віднош. Буття передує всьому, тобто буття люд буття буттєвих форм.

1)буття як філ категорія не зводиться до наявного, спостережуваного форми буття2)Буття не обмеж пізнаними фрагментами реальності 3) розрізняють поняття буття і суще, яке виражає смислову пов’язаність буття і небуття. Тому суще як онтологічна категорія – це 1)с-ть різноманітних проявів, буття конкретизація форми буттяя2)суще як онтологічний абсолют або як самодостатня умова буття   

 

Проблема духовності у філософії.

 

Основними тенденціями в дослідженні духовності і формуванні її визначеності через систему категорій є наступні:

1. Духовність розглядається як природне, а не матеріальне, тобто протиставляється всьому матеріалізму.

2. Пов’язаність духовності з різним виявами релігійної свідомості. Вищим проявом та носієм духовності виступає Бог.

3. Осмислення духовного як закріплення різних виявів нематеріальної діяльності людей.

4. Розгляд духовного як безперечної смислової наповненості, будь-яких форм людської життєдіяльності.

Духовність пов’язана з такими формами людської само розбудови як свобода, творчість, відповідальність та сприяє формуванню особистісних вимірів людини.

Духовність виступає смислотворчим стержнем людського буття об’єктивно як дух та суб’єктивно як душа.

Дух – об’єктивована форма людської діяльності, що спресована духовним досвідом людства та існує як відокремлене в людському житті надіндивідне утворення, а саме: мова, мораль, знання, мистецтво, традиції, вірування.

Душа виступає як цілісність емоційно-чуттєвого і вольового світу людини, що є основою духовних зв’язків людини зі світом. Душа виступає як горизонт духовності.

Діяльність душі розглядається як найвища форма людської діяльності, оскільки спрямована на самотворення людиною себе і культури в цілому.

Діалектика духовного полягає в тому, що воно потребує втілення тих чи інших смислів і значень продукту людської діяльності і культури, а з іншого боку – втілені цінності потребують свого розпредметнення в процесі людської життєдіяльності.

Свідомість: сутність та властивості.

Свідомість – це:1)форма об’єктивного відображення, форма пізнання дійсності незалежне від людських прагнень і інтересів. 2)свідомість м-ть в собі прояв суб’єктивного відношення до дійсності, як до світу свого життя.

Ознаки свідомості:

1)свідомість суб’єктивна реальність яка існує ідеально. Відповідно до типу суб’єкта, розрізняють такі типи свідомості: індивідуальна, групова, класова, етнічна.2)це особливий тип люд поведінки, коли людина діє не лише під тиском життєвих потреб та їх задоволення але іноді всупереч біологічної цільності і самозбереження(здатність на подвиг, самопожертвування )3)вик. Предметів культури за їх призначенням4)активність – через свідомість людина починає осмислювати дійсність5)комунікативність різні форми люд спілкування. Через комунікативність людина передає свою інформацію

Свідомість робить відомою і усвідомленою зміст реальності, яка набуває предметно мовної форми, тобто мова орг. пов’язана із свідомістю і виступає предметною формою свідомості6)творчість як продукування того чого не існує7)універсальність. Свідомість є виміром буття, що пронизує всю життєдіяльність людини.8)системність. Свідомість як певна система має свою структуру, а саме компоненту і рівневу. Компонентна1)когнітивна(пізнавальна). Тут виникають чуттєві і понятійні образи – чуттєвий рівень, абстрактне мислення, інтуїція 2)мотиваційна. Проявляється як душевне хвилювання, психічне переживання, почуття радості і болі3)нормативно – проектна, програми, мета плани. Рівнева 1)Свідоме – це результат дії свідомості, що виступає в чіткій і послідовній формі. Підлягає не лише вираженню алей і контролю.2)несвідоме – це сукупність псих процесів індивідуальної і колективної діяльності, які не знаходять форми усвідомлення, не вираження чіткій формі і виступають як неоднорідні3)несвідоме – це настанова культ. Зведення до автоматизму4)перед свідоме – це потяги, сексуальні бажання.                         

Свідомість-це усвідомлене знання,свідоме відображення дійсності.

Властивості:

-універсальність (характ.те,що свідомість пронизує всю життєдайність людини,її укоріненість в бутті;

-субєктивність (носієм свідомості є субєкт-це носій активності,причина змін у бутті невикликаних безпосередньою дією законів природи.

-комунікативність (субєкт субєктна взаємодія.мова форма опредмечення людської свідомості.

-активність (завдяки активності свідом.забезпеч.людиною предметно-перетворюючої діяльності,виступаючи механізмом оптимізації і регуляції людської діяльності.

⇐ Предыдущая891011121314151617Следующая ⇒

Поделиться: