ПРОГРАМА ДО НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ  

«ОСНОВИ ПСИХОКОРЕКЦІЇ»

У результаті засвоєння здобувачами вищої освіти навчального матеріалу вони повинні ЗНАТИ:

а) на ознайомчо-орієнтованому рівні:

1. Сутність і функції психокорекційної діяльності;

2. Етичні норми психокорекційної діяльності та відповідальність психолога, котрий проводить психокорекцію.

3. Основні напрями, школи і концепції сучасної психокорекції;

4. Методи психокорекції;

5. Сучасний стан, напрямок розвитку та проблеми сучасної психокорекції;

6. Ненормативний і ненормальний хід процесу психокорекції.

б) на понятійно-аналітичному рівні:

1. Сутність, зміст і причини відмінностей у різних підходах до психічних явищ;

2. Особливості у постановці мети психокорекції у відповідності до певної психологічної парадигми;

3. Особливості психокорекційного процесу в залежності від позиції психолога;

4. Аспект психічних проблем найкраще опрацьований в межах певної школи;

5. Ідеальний клієнт для застосування певного способу психокорекції та обмеження кожного методу;

6. Вимоги до ресурсів, особистої та професійної готовності психолога при застосуванні певного методу;

в) на продуктивно-синтетичному рівні:

1. Базові припущення про механізми впливу, котрі лежать в основі кожного методу в рамках кожного підходу;

2. Регулятивні, спонукальні, проективні та об’єктивації-розоб’єктивації психічні механізми в процесі кожної техніки психокорекції;

3. Механізми емоцій і почуттів, їх вираження в процесі використання кожного методу;

4. Базові припущення про механізми впливу, котрі лежать в основі кожного методу в рамках кожного підходу;

5. Регулятивні, спонукальні, проективні та об’єктивації-розоб’єктивації психічні механізми в процесі кожної техніки психокорекції;

6. Механізми емоцій і почуттів, їх вираження в процесі використання кожного методу;

7. Засоби

8. Сутність, зміст і причини відмінностей у різних підходах до психічних явищ;

9. Особливості у постановці мети психокорекції у відповідності до певної психологічної парадигми;

10. Особливості психокорекційного процесу в залежності від позиції психолога;

11. Аспект психічних проблем найкраще опрацьований в межах певної школи;

12. Ідеальний клієнт для застосування певного способу психокорекції та обмеження кожного методу;

13. Вимоги до ресурсів, особистої та професійної готовності психолога при застосуванні певного методу;

14. Засоби розвитку психіки;

15. Сутність психічного, його трансформацію;

16. Зміст психічних властивостей людини;

17. Вияви психічних станів людини;

18. Функції та роль емоцій в поведінці й діяльності людини;

19. Вплив емоцій та почуттів на поведінку й діяльність людей;

20. Ознаки різних емоцій та почуттів;

21. Емоційні типи;

22. Загальні та спеціальні здібності людини;

23. Структуру характеру та його акцентуації;

24. Потребнісно-мотиваційну сферу людини;

25. Свідомість і самосвідомість особистості;

26. Залежність психічних станів від психічних процесів і властивостей людини;

27. Механізми і засоби психічної регуляції особистості та її психічного захисту.

У результаті набутих у процесі вивчення навчальної дисципліни знань здобувачі вищої освіти повинні ВМІТИ:

а) на предметно-практичному рівні:

1. Розрізняти різні психічні явища і факти в процесі психокорекції;

2. Використовувати механізми психічного відображення, перероблення енергії та інформації, регулятивні, спонукальні, проектування, об’єктивації-розоб’єктивації у своїй практичній діяльності;

3. Підбирати відповідні методики й тести для оцінки тих чи інших психічних явищ у житті людини, її властивостей і станів;

4. Оцінювати особливості психічних пізнавальних процесів, психічних властивостей та станів особистості;

5. Розробляти психічні заходи щодо розвитку в особистості психічних пізнавальних процесів, у тому числі пам’яті, мислення та уяви;

6. Оцінювати здібності людини та розробляти заходи щодо їх розвитку;

7. Оцінювати різні боки особистості;

8. Виявляти емоції та почуття інших людей;

9. Виявляти емоційні властивості людини;

10. Використовувати механізми декодування експресії емоцій;

11. Виявляти види емоційної поведінки в спілкуванні;

12. Формувати волю та вольові якості особистості;

13. Виявляти здібності особистості та розробляти шляхи їх розвитку;

14. Виявляти мотивацію людини;

15. Визначити конкретні психічні стани людини;

16. Розробляти та застосовувати механізми соціалізації, психічної регуляції і психічного захисту особистості;

17. Здійснювати психологічний аналіз діяльності.

б) на предметно-розумовому рівні:

1. Аналізувати психічні явища і процеси, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між ними, виявляти їх тенденції, шляхи розвитку;

2. Знаходити адекватні засоби впливу на людську психіку з метою зміни тих чи інших психічних явищ та утворень;

3. Аналізувати тенденції розвитку емоцій у конкретній ситуації;

4. Встановлювати зв’язки між формами поведінки (реакціями) людини і її емоціями.

5. Розуміти вікові, професійні, статеві й патологічні особливості емоційно-почуттєвої сфери особистості;

6. Розуміти вольові процеси;

7. Розуміти особливості розвитку різних здібностей у залежності від умов;

8. Встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між цілями і мотивами особистості;

9. Аналізувати різні аспекти соціалізації, психічної регуляції і психічного захисту особистості;

10. Механізми регуляції психомоторних дій.

в) на знаково-практичному рівні:

1. «Читати» поведінку, свідомі та підсвідомі процеси, які мають місце, та суть психологічної проблеми під час практичної психокорекційної роботи;

2. Фіксувати психічні явища і факти за допомогою різних засобів.

3. Знаходити адекватні методи для конкретного клієнта, конкретної проблеми і конкретного психолога.

4. Передбачати та відчувати можливий розвиток подій та небезпеки.

5. Відчувати міру своєї та чужої компетенції, й орієнтуватись до кого переадресувати клієнта при необхідності зміни спеціаліста.

Бути ознайомленим:

1. З новими парадигмами, теоретичними та методичними розробками в психокорекційному полі;

2. з особливостями діагностування та корекції психічних процесів, станів і властивостей особистості.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«ОСНОВИ ПСИХОКОРЕКЦІЇ»

Тема « Вступ до предмету психокорекції »

Місце психокорекції серед інших психологічних дисциплін. Основні підходи до визначення суті поняття психокорекція.

Компоненти психологічної готовності спеціаліста, котрий проводить психокорекцію: три підходи до тлумачення теоретичного компоненту, практичний компонент, особистісна готовність. Синдром фахового вигорання і причини його виникнення та обмеження психолога.

Чотири основні блоки: діагностичний, настановний, корекційний, блок оцінки ефективності корекційних дій. Основні вимоги до складання психокорекційної програми. Особливості оцінки ефективності психокорекційного впливу клієнтом, психологом і замовником та ситуації важливості кожного із них.

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: