Перші європейські революції та їх вплив на цивілізаційний поступ людства

Першими в Європі на шлях визвольно-революційної боротьби стали Нідерланди. Тут незадоволення іспанським пануванням назріло у 60-х роках XVI ст. Проти політики короля Філіппа П розгорнула опір нідерландська аристократична опозиція на чолі з Вільгельмом Оранським. Ця боротьба завершилася підписанням між опозицією і королем Іспанії Утрехтської унії 1579 р., за якою Нідерланди здобули автономію і створили власний вищий законодавчий орган - Генеральні штати. У 1581 р. Генеральні штати проголосили Нідерланди суверенною республікою, а в 1648 р. Іспанія за Вестфальським конгресом остаточно визнала незалежність Нідерландів.

Нідерландська революція XVI ст. мала велике історичне значення. Це була перша переможна буржуазна й національно-визвольна революція в Європі. Її наслідком стало створення незалежної буржуазної держави - Республіки Сполучених провінцій, або Голландії. Використавши свій могутній фінансово-економічний потенціал, Голландія розпочала захоплювати колонії й протягом XVII ст. перетворилася в одну з найбільших колоніальних держав світу.

Революційно-реформаційні процеси, які відбувалися в континентальній Європі протягом XVI ст., проникли й в острівну Англію. Наприкінці XV - на початку XVI ст. у ній було ліквідовано кріпосне право. Інтенсивне торгове мореплавство дало можливість досить швидко нагромадити первісний капітал і вже до середини XVI ст. створити досить розвинену мережу капіталістичних мануфактур, особливо в суконно-ткацькій, гірничодобувній, машинобудівній, кораблебудівній та ряді інших галузей промисловості. Розвинута промисловість дала можливість Англії налагодити масове виробництво товарної продукції, створити міцну торгову конкуренцію іншим країнам Європи.

Після смерті Єлизавети І на престол зійшов Яков І (1603- 1625), який започаткував нову династію Стюартів і змінив внутрішню політику, орієнтуючись на стару феодальну знать і католицьку церкву. Його політику продовжив король Карл І (1625- 1649). Він активно підтримував антиреформаторські сили на континенті. 1629 р. Карл І розпускає парламент і бере всю повноту влади у свої руки. Це призвело до згортання буржуазних свобод, посилення католицької церкви, колоніальної політики в Ірландії, Шотландії, до фізичного нищення реформаторів-пуритан.

Політика Карла І привела до посилення в країні опозиційного йому руху, який переріс у збройну боротьбу, і утворення Довгого парламенту (1640-1653 рр.). Новий парламент, відображаючи революційний настрій у країні, приймає документ під назвою "Велика демонстрація". Головний зміст цього документа зводився до обмеження влади абсолютизму і проголошення низки реформ на користь різних верств населення. На початку 1642 р. Карл І розігнав парламент і заарештував його лідерів. Але цей захід лише поглибив боротьбу, і політичні сили поділилися на два табори: роялістів, які захищали абсолютизм, і прибічників парламенту, які стояли на позиціях поглиблення буржуазних реформ в Англії. Це протистояння згодом вилилося в Англійську буржуазну революцію 1642-1649 рр.

Поглиблюючи політичну реформу суспільства, у березні 1649 р. парламент прийняв рішення про ліквідацію інституту королівської влади і палати лордів, проголосив Англію республікою, парламент - єдиною й вищою законодавчою владою в державі, ухвалив низку економічних законів, які декларували реалізацію деяких програмних положень партії левелерів. Події березня 1649 р. ознаменувалися падінням монархії в Англії й установленням республіканського устрою, який проіснував з 1649 по 1653 рр. Після повалення абсолютизму парламент Англії приймає конституцію республіки. За цим документом вищим законодавчим органом держави проголошувався однопалатний парламент, а вищим виконавчим органом стала Державна рада.

Таким чином, революції в Нідерландах та Англії привели до падіння феодального устрою в цих країнах, заклали основи капіталістичного способу виробництва, здійснили певні демократичні перетворення й дали поштовх та історичний досвід європейській суспільно-політичній думці в боротьбі за ліквідації феодалізму в інших західноєвропейських державах.

 

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: