Російська держава у XVI-XVII століттях

Визволення від монголо-татарського поневолення (1480 р.) прискорило об'єднання північно-східних князівств колишньої Київської Русі навколо Московського князівства й утворення Російської держави (до середини XVII ст. Росія мала офіційну назву Московська держава).

Іван III (1440-1505) проголошує себе "государем Всія Русі", а Москву - Третім Римом, тобто спадкоємницею Візантії і центром православ'я.

На початку XVI ст. Росія розпочала війну з Лівонією (1500- 1503), результатом якої стало приєднання до Московської держави території верхньої течії річок Дніпро й Ока та Чернігово-Сіверської землі. Протягом 1510-1521 рр. до складу держави увійшли Псковська республіка і Рязанське князівство. Цим приєднанням завершився в основному процес збирання більшості російських земель у єдину державу.

Проте, незважаючи на успіхи в об'єднавчій політиці, частина руських земель залишалась у складі інших держав (Литовського князівства, Прибалтійських орденів, татарських ханств), які не тільки володіли цими землями, а й закривали вихід Московській державі до балтійських і чорноморських торговельних шляхів. До цього слід додати, що на Московську державу продовжувались постійні грабіжницькі набіги волзьких ханств, кримських татар, Ногайської орди. Природно, що таке становище визначало і зовнішню політику Москви.

Протягом XVI ст. російські князі (з 1547 р. - царі) вели активну боротьбу на Сході проти татар, на Заході - за вихід до Балтійського моря, яке для Росії було життєво необхідним, оскільки відкривало вигідну морську безмитну торгівлю з країнами Західної Європи.

У свою чергу і європейські країни були зацікавлені в економічних зв'язках із Росією, оскільки вона була для них надійним ринком збуту товару й придбання сировини, особливо для тих держав, у яких почали зароджуватись капіталістичні відносини.

Вирішуючи ці важливі для держави проблеми, Іван IV Грозний (1533-1584 рр.) насамперед повів активну східну політику й у 1552 й 1556 рр. ліквідував Казанське та Астраханське ханства, приєднавши тим самим до Росії Поволжя, Урал, Північний Кавказ, впритул підійшовши до Азовського і Каспійського морів, Західного Сибіру, степів Казахстану.

На Заході політика Росії була не така вдала, як на Сході. Розпочата Іваном IV Грозним війна проти Лівонії (1558-1583 рр.) за вихід до Балтійського моря спочатку проходила успішно. Але у війну втрутились Польща, Швеція, Данія, Литва, Кримське ханство. Затяжна 25-річна війна проти сильних держав Європи, внутрішня боярська опозиція, боротьба на сході проти залишків татарських орд знекровили військові сили Московської держави, і вона у 1582 р. змушена була укласти мир із Польщею, а у 1583 р. - зі Швецією. Внаслідок цих договорів Росія втратила Лівонію, отримавши лише вузький вихід до Балтійського моря біля гирла Неви.

Після смерті царя Івана IV Грозного в Росії розпочалася довготривала боротьба за владу між різними династійними гілками. На царюванні Федора (1584-1598), сина Івана Грозного, закінчується династія Рюриковичів, і царями по черзі стають представники різних дворянських родів: Борис Годунов (1598- 1605), Лжедмитрій І (1605-1606), Василь Шуйський (1606- 1610). Претендував на російський престол і польський король Владислав. Цей період увійшов в історію під назвою "смутних років".

Росія стояла на грані повної катастрофи. Врятувало державу від повного розвалу і нового іноземного поневолення народне ополчення (його очолили посадський староста Кузьма Мінін і князь Дмитро Пожарський), яке в 1612 р. визволило Москву від поляків.

У 1613 р. Земський собор посадив на царський престол сина митрополита Філарета, 16-річного Михайла Романова (1613- 1645 рр.). Він започаткував династію Романових, яка правила Росією до березня 1917 р.

З обранням нового царя завершилися "смутні роки", намітилось економічне пожвавлення. Розпочалося інтенсивне освоєння Поволжя, Уралу, Сибіру, Забайкалля, Далекого Сходу. Розширилися торговельні зв'язки з Англією, Данією, Голландією та іншими країнами Західної Європи.

Таким чином, впродовж XVI-XVII ст. у політичному плані Російська держава пройшла шлях від княжо-боярської влади до формування абсолютизму. Щодо економічного розвитку, то в Росії за цей період відбулось повне закріпачення селян, зародились первинні форми капіталістичного виробництва у промисловості, освоювалися гігантські території держави, межі якої сягали від берегів Дніпра до Тихого океану, західних берегів Америки, Аляски. З роздрібнених феодальних удільних князівств Росія перетворилась у величезну і досить міцну економічно й військово державу, яка відігравала велику, а періодами і ключову роль в європейській та світовій політиці в наступні століття.

 

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: