Еволюція товарного виробництва: виникнення й суть монополій

В останні десятиліття XIX ст. капіталізм вступив у нову добу свого історичного розвитку. Внаслідок перемоги буржуазних революцій у країнах Західної Європи і США протягом століття (із 70-х років ХУЛІ ст. до 70-х років XIX ст.) утвердилося політичне панування фінансово-промислової буржуазії, а це у свою чергу відкрило широкі можливості ;;ля швидкого розвитку продуктивних сил. Промислова революція, яка відбулася в умовах вільної конкуренції, викликала небачений вибух технічного прогресу. А він у свою чергу докорінно змінив структуру капіталістичного господарства та його організаційні форми. У контексті зазначеного слід мати на увазі, що технічний прогрес охопив передусім важку промисловість, змінивши співвідношення між двома основними підрозділами економіки, а саме: виробництвом засобів виробництва й виробництвом предметів споживання. Переважати стали металургія й машинобудування. Бурхливо йшло зростання продуктивності праці, зумовлене науково-технічними відкриттями, принциповими змінами в технології виробництва, а також виникненням нових, високопродуктивних галузей індустрії. Капіталізм у повному розумінні цього слова вступив у "вік електрики" і у "вік сталі". Перехід до масового виробництва сталі забезпечив значне зростання машинобудування, усіх видів транспорту, особливо залізничного й морського. Довжина залізничної мережі у світі між 1875-1914 рр. зросла в чотири рази, а тоннаж флоту збільшився у 7 разів і становив 33 млн т. Значно активізувалася світова торгівля, обсяг якої збільшився майже у 3 рази.

Одночасно цей період всесвітньої історії став одним із найтривожніших і трагічних для долі людства. У найцинічніших формах виявились всі негативні риси капіталістичного ладу: а) принизлива й безжалісна експлуатація людини людиною; б) колоніальний і національний гніт; в) абсурдна розкіш незначної жменьки багатіїв і зростаюча бідність трудящих; г) загарбницькі війни тощо. Таким чином, розвиток продуктивних сил, концентрації виробництва і капіталу, конкуренції наприкінці XIX - на початку XX ст. підготували перехід до нового типу капіталістичного господарства - монополії.

Історія свідчить, що монополістичні тенденції мали місце протягом усіх етапів процесу розвитку товарного виробництва. Проте їх новітня історія, тобто панування монополії в економіці, починається з останньої третини XIX ст. у зв'язку з економічною кризою 1873 р.

Перші монополії утворились у Німеччині в 70-х роках XIX ст. Проте пожвавлення їх діяльності припало у Великобританії, Німеччині, Франції, США, Росії та інших країнах на 90-ті роки XIX ст. Саме в цей час у капіталістичному світі, як гриби після дощу, зростають національні й міжнародні монополії. Бурхливо розвивається кредитно-банківська система, що полегшувало й прискорювало різноманітні альянси великого капіталу, за допомогою яких здійснювався тиск на уряди з метою одержання вигідних замовлень, різного роду пільг і привілеїв. Форми монополій, породжених конкуренцією, були найрізноманітніші.

При переході до монополістичного капіталізму переважати стали акціонерні товариства, капітал яких утворюється об'єднанням індивідуальних капіталів шляхом випуску акцій, цінних паперів, що дають право на отримання певного доходу (дивіденду) як частини прибутку. Незалежно від розмірів такі товариства одержали назву корпорацій. На початку монополістичного капіталізму переважають галузеві монополії.

Вони мали різні форми: картель, учасники якого домовляються про поділ ринків збуту, ціни, обсяги вироблюваної продукції, хоча підприємства залишаються самостійними; синдикат, де об'єднується збутова діяльність, створюється спільний торговельний апарат, хоча виробництво здійснюється самостійно; трест, де власність на всі підприємства об'єднана, а їх колишні власники стають пановинами, власниками акцій, за якими отримують дивіденди; концерн - об'єднання трестів або підприємств різних галузей промисловості, банків, торгових, страхових і транспортних компаній на основі спільної фінансової залежності; конгломерат - монополістичне об'єднання, що утворюється шляхом поглиблення прибуткових різногалузевих підприємств, які не мали виробничої та технічної спільності, з метою привласнення прибутків рентабельних підприємств й уникнення різких коливань кон'юнктури під час криз.

Форма монополістичного об'єднання визначається рівнем концентрації виробництва й централізації капіталу, умовами розвитку монополій у різних країнах. Наприклад, у Німеччині картелі посідали провідне місце, на кінець XIX ст. їх налічувалось 250. У Великобританії і США монополії переважно мали форму трестів. На початок XX ст. у США їх налічувалось 185. У Франції і Росії поширеною формою монополій були синдикати, яких, зокрема, в Росії на рубежі XIX-XX ст. було більше 30, а на початок 1914 р. - 140-150. Досить потужні синдикати в російській економіці діяли в Україні. Вони почали організовуватись ще наприкінці XIX ст. У 1887 p. у Києві утворилося об'єднання цукрозаводчиків, що забезпечувало щорічно 81 % загальноросійського виробництва цукру. У 1902 р. підприємці створили синдикат "Продамет" - товариство для реалізації виробів металургійних заводів. Ядро цього об'єднання становили підприємства півдня Росії. "Продамет" давав 75 % листового заліза Росії. Діяли синдикати "Трубопродаж", "Продвагон". 60 % видобутку вугілля Донбасу контролював синдикат "Продвугілля", створений у 1904 р. В Одесі в 1913 р. було створено синдикат сільськогосподарського машинобудування "Урожай" тощо. Завдяки цим монополістичним об'єднанням Росія не відставала в економічному розвитку від розвинутих країн капіталістичного світу.

Перехід капіталізму від вільної конкуренції до панування монополій не означає зникнення конкуренції. Навпаки, монополія існує разом із конкуренцією, оскільки вони становлять діалектичну єдність.

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: